Рішення

від 12.04.2024 по справі 905/279/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.04.2024 Справа №905/279/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСК «Евростройпроект»,

2) ОСОБА_1

про стягнення 1 336 553,50 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСК «Евростройпроект» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №41886183-КД-1 від 27.11.2020, а саме: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1180486,84 грн та заборгованості за процентами у розмірі 156066,66 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.03.2023 витребувано у: Маріупольської міської ради та Державної міграційної служби України інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ; у Національної соціальної сервісної служби України відомості про реєстрацію у якості внутрішньо переміщеної особи фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.05.2023 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСК «Евростройпроект» та ОСОБА_1 про стягнення 1336553,50 грн залишено без руху, зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» протягом десяти днів з дня вручення ухвали надати суду: докази направлення копій позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу-2 ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.05.2023 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви подання доказів направлення копій позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу-2 ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 до 22.05.2023.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/279/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.

19.06.2023 на електронну пошту суду від директора відповідача-1 надійшов лист, у якому останній зазначив про отримання ухвали суду від 24.05.2023. Крім того, відовідач-1 наголосив, що на адресу тимчасового проживання відповідача-2 у м. Києві від позивача не надходила позовна заява.

12.07.2023 на електронну пошту суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву. Проте, вказаний відзив з додатками не скріплений електронним цифровим підписом відповідача-2.

17.07.2023 на поштову адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що у зв`язку з неможливістю здійснення господарської діяльності підприємства з 24.02.2022 та визначення виконання договірних зобов`язань по кредитному договору в м. Маріуполь, зобов`язання вважаються припиненими з 05.03.2022 з часу окупації міста, з підстав, які визначені у ст. 607 Цивільного кодексу України у зв`язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає. Тому відповідач-2 вважає, що позивач має право стягнути залишок тіла кредиту та відсотки, нараховані до 05.03.2022, а стягнення основної заборгованості та відсотків, нарахованих після 05.03.2022 є безпідставним. Також відповідач-2 зазначає, що банк зобов`язаний надати докази про здійснення заходів щодо звернення стягнення на предмет забезпечення за кредитним договором екскаватора-навантажувача. Крім того, відповідач-2 наголошує, що підстави для виконання солідарного обов`язку з відповідачем-1 перед позивачем відсутні, оскільки зобов`язання по договору поруки з підстав, визначених у п. 6.3 договору поруки, призупинено.

Також відповідач-2 просить поновити строк на подання даного відзиву, оскільки його підготування потребувало більш тривалого часу через не отримання позовної заяви від банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

З метою повного, всебічного та об`єктивного вирішення спору, для з`ясування усіх обставин справи, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі та обставини, що не дали змогу відповідачу-2 в межах встановленого судом строку скористатись своїм правом на відзив, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача-2 та поновлення строку для подання відзиву, а відзив, відповідно, підлягає прийняттю судом.

27.10.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання зобов`язання за договором та фактом військової агресії. Місце здійснення господарської діяльності відовідача-1 та відповідача-2 у м. Маріуполь ніяким чином не спростовує наявність або відсутність коштів на їх рахунках, необхідних для виконання обов`язку зі сплати зобов`язань за договором. Щодо призупинення договору поруки позивач зазначає, що підстави для такого призупинення відсутні, оскільки відповідач-2 помилково трактує п.6.3 договору.

10.11.2023 на електронну пошту суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, проте вони не скріплені електронним цифровим підписом відповідача-2.

13.11.2023 на поштову адресу суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній зазначає, що його позиція обґрунтовується неможливістю виконання позивачем з 05.03.2022 зобов`язань по кредитуванню відповідача-1 на цілі, на які надавався кредит розвиток підприємницької діяльності за місцем виконання правочинів (м. Маріуполь) у зв`язку з обставиною, яка є загальновідомою окупацією Російською Федерацією м. Маріуполь. Крім того, відповідач-2 зазначає, що враховуючи висновки Великої Палати Верховного суду, викладені у постанові №910/4518/16 від 05.04.2023, ним оспорюється вимога в частині нарахування і стягнення відсотків за користування кредитом, нарахованих після 05.03.2022 у розмірі 156066,66 грн.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022.

Станом на даний час строк дії воєнного стану неодноразово продовжено та в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Згідно з наказом Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 станом на день прийняття рішення не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача-1 не надходило.

Оскільки відповідач-1 в установлений судом строк не подав відзив на позовну заяву, враховуючи положення ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

27.11.2020 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПСК «Евростройпроект» (позичальник, відповідач-1) укладено кредитний договір №41886183-КД-1, відповідно до умов п. 1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеному у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни.

Вид кредиту не відновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту (п. А.1 Договору).

Ліміт цього Договору: 1601935,56 грн, у тому числі на наступні цілі:

- у розмірі 1547763,84 грн, придбання нових та б/в основних засобів, їх модернізація;

- у розмірі 54171,72 грн, на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору.

Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання фінансової допомоги (п. А.2 Договору).

Термін повернення кредиту 01.11.2025 (п. А.3 Договору).

Зобов`язання позичальника забезпечуються:

- договором застави транспортного засобу №41886183-ДЗ-1/1 від 27.11.2020;

- договором поруки №41886183-ДП-1/1 від 27.11.2020 (п. А.5 Договору).

За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13,08% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. А.6 Договору).

У випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 26,16% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом (п. А.7 Договору).

Банк має право при настанні будь-якої з наступних подій у т.ч порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього Договору у т.ч у випадку прушення цільового використання кредиту:

г) згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання Договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей Договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє клієнта від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором (п. 2.3.2 Договору)

Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 4.8 Договору).

Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами (п. 6.1 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань (п. 6.2 Договору).

Договір підписаний електронними підписами сторін, що підтверджується протоколом перевірки електронного підпису.

У додатку №1 до кредитного договору сторони погодили графік платежів.

27.11.2020 сторони уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 Договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва (далі Програма) та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

За користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладення цієї додаткової угоди розмір 13,08% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою:

Індекс UIRD (3 місяці) + 5%, де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Міністерства Фінансів України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Міністерства Фінансів України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал (п. 2.1 Додаткової угоди до Договору).

У випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати (п. 2.2 Додаткової угоди до Договору).

Погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами у строки і розмірах, що зазначені в додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди (п. 2.7 Додаткової угоди до Договору).

У випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 Договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї додаткової угоди +5% річних (п. 2.10 Додаткової угоди до Договору).

Ця додаткова угода є чинною з моменту її підписання сторонами та припиняє свою дію згідно обставин, визначених в п. 4 цієї додаткової угоди (п. 5 Додаткової угоди до Договору).

Ця додаткова угода складена на українській мові та підписана із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», та є невід`ємною частиною договору (п. 6 Додаткової угоди до Договору).

Вказана додаткова угода підписана електронними підписами сторін, що підтверджується протоколом перевірки електронного підпису.

У додатку №1 до Додаткової угоди №1 до кредитного договору сторони погодили графік платежів, відповідно до якого у період 01.01.2021-01.10.2025 позичальнику необхідно сплачувати по 26233,29 грн кожного місяця, 01.11.2025 26233,02 грн, а всього 1547763,84 грн кредиту; та 01.12.2021, 01.12.2022, 01.12.2023, 01.12.2024 по 13542,93 грн, а всього 54171,72 грн страхових платежів.

27.11.2020 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (кредитор, позивач) та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) укладено Договір поруки №41886183-ДП-1/1.

Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов`язань ТОВ «ПСК «Евростройпроект» (боржник) за кредитним договором №41886183-КД-1 від 27.11.2020, не відновлювальної кредитної лінії на суму 1601935,56 грн і терміном дії до 01.11.2025, в тому числі на наступні цілі:

- у розмірі 1547763,84 грн, придбання нових та б/в основних засобів, їх модернізація;

- у розмірі 54171,72 грн, на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору (п. 1.1 Договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (п. 1.2 Договору поруки).

У випадку невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5 Договору поруки).

Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення договору. У випадку виконання боржником або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію (п. 4.1 Договору поруки).

У разі виникнення у сторони підозри, що відбулося або може відбутися порушення будь-яких положень змісту цього договору, відповідна сторона зобов`язується повідомити іншу сторону в письмовій формі. Після письмового повідомлення, відповідна сторона має право призупинити виконання зобов`язань за цим договором до отримання підтвердження, що порушення не відбулося або не відбудеться. Це підтвердження повинно бути надіслано протягом десяти робочих днів з дати письмового повідомлення (п. 6.3 Договору поруки).

У письмовому повідомленні сторона зобов`язана послатися на факти або надати аргументи про можливість порушення будь-яких положень змісту цього договору іншою стороною, її афілійованими особами, працівниками або посередниками виражається в діях, які кваліфікуються чинним законодавством України як дача або одержання неправомірної вигоди, підкуп, провокація підкупу, а також дії, що порушують вимоги чинного законодавства України та міжнародних актів щодо протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом (п. 6.4 Договору поруки).

Договір поруки підписаний електронними підписами, що підтверджується протоколом перевірки електронного підпису.

На виконання умов кредитного договору банк перерахував грошові кошти у розмірі 1547763,84 грн на рахунок ТОВ «Алеанда» в оплату екскаватора-навантажувача, що підтверджується меморіальним ордером №173038404 від 03.12.2020, а також не заперечується сторонами.

Відповідач-1, в свою чергу, здійснив погашення кредиту у розмірі 367277,00 грн (останній платіж 01.02.2022), що підтверджується випискою по рахунку за період 27.11.2020-16.02.2023.

Залишок кредиту у розмірі 1180486,84 грн та заборгованість за процентами у розмірі 156066,66 грн не сплачені відповідачем-1 банку, що і стало підставою для позову.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом положень ст.ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частин 1 та 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Суд зазначає, що одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

З викладених у позовній заяві обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, вбачається, що відповідач-1 порушив своє зобов`язання, що полягає у несплаті чергових платежів відповідно до графіку Кредитного договору. Позивач скористався своїм правом та відповідно до положень ст. 1050 Цивільного кодексу України розірвав договір кредиту в односторонньому порядку, здійснивши нарахування відсотків за користування кредитними коштами до дати такого розірвання, шляхом подання даного позову до суду.

Суд зазначає, що доказів розірвання кредитного договору або направлення відповідачу-1 вимоги про дострокове повернення кредиту у розумінні п. 2.3.2 Договору позивачем суду не надано, термін повернення кредиту відповідно до п. А.3 вказаного договору - до 01.11.2025, а тому належним волевиявленням позивача суд вважає пред`явлення вимоги у судовому порядку у виді подання цього позову. Отже, саме з такого часу у відповідача виникає грошове зобов`язання з повернення суми кредиту в повному обсязі.

Позиція щодо можливості пред`явлення позикодавцем вимоги до позичальника про повернення суми позики саме шляхом подання до суду відповідного позову викладена у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №743/212/19.

У постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

У випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього Договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання (нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п. 2.1.2 Договору поруки).

Таким чином, відповідач-2 несе солідарну відповідальність, як поручитель відповідача-1, за невиконання останнім своїх зобов`язань за кредитним договором.

Посилання відповідача-2 на призупинення Договору поруки відповідно до п. 6.3 цього договору не приймаються судом до уваги, оскільки дана позовна заява не може бути повідомленням про порушення Договору поруки у розумінні п. 6.4 цього Договору.

Стосовно посилання відповідача-2 на порушення її прав як внутрішньо переміщеної особи пред`явленням даного позову до неї, як до солідарного боржника, суд зазначає наступне.

Статтею 9-4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено звільнення внутрішньо переміщених осіб, які залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, від негативних наслідків невиконання грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики.

Частинами 1, 2 статті 9-4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що загальна сума процентів за кредитним договором та/або договором позики, боржником за яким є внутрішньо переміщена особа, яка у період після дати початку тимчасової окупації залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України або у період після 14 квітня 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, не може перевищувати суми процентів, нарахованої протягом строку, на який надавався кредит (позика), за мінімальною ставкою, визначеною договором.

За невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою цієї статті, зобов`язань за кредитним договором та/або договором позики не нараховується неустойка (штраф, пеня), не настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, не застосовуються інші санкції майнового характеру.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем, до стягнення заявляється лише залишок несплаченого тіла кредиту, а також відсотки за користування кредитом, які нараховані відповідно до вимог п. 2.1 Додаткової угоди до кредитного договору. Вказані відсотки за користування кредитом не є штрафною санкцією, а їх сплата була погоджена сторонами. Таким чином, порушення прав відповідача-2 як внутрішньо переміщеної особи у даному випадку відсутні.

Крім того, відповідач-2 вважає неправомірним нарахування відсотків за користування кредитом після 05.03.2022, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, а також ст. 607 Цивільного кодексу України. Стосовно вказаних заперечень суд зазначає наступне.

За загальним правилом, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Разом з цим, у ст. 607 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 205 Господарського кодексу України, встановлено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 11.10.2019 у справі №910/3319/18).

Однак, у даному випадку зобов`язання відповідача-1 по кредитному договору та зобов`язання відповідача-2 по договору поруки є грошовими, а тому на них не поширюється дія ст. 607 Цивільного кодексу України, оскільки до них незастосовне поняття неможливості виконання в натурі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої ст. 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови).

Отже, розірвання кредитного договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факти укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання. Тому з моменту розірвання кредитного договору у позичальника залишається обов`язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору. Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, оскільки в даному випадку кредитний договір №41886183-КД-1 від 27.11.2020 не розірваний, стягнення відсотків за користування кредитом за ст. 1048 Цивільного кодексу України є правомірним, а посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 є безпідставними, оскільки правовідносини у справі №910/4518/16 та №905/279/23 не є подібними.

Стосовно заперечень відповідача-2 про неможливість використовувати кредит на цілі, на які він надавався розвиток підприємницької діяльності у м. Маріуполі, який з 05.03.2022 є окупованим, суд зазначає наступне.

Стосовно цього, суд зазначає, що такі обставини, як введення воєнного стану та факт окупації м. Маріуполь самі по собі не є абсолютними обставинами, в тому числі й форс-мажорними, що свідчать про неможливість виконання сторонами своїх зобов`язань за укладеними договорами. Суд звертає увагу на те, що існування форс-мажорних обставин (доведених належними доказами щодо конкретного зобов`язання) не звільняє від виконання основного грошового зобов`язання, а лише від відповідальності за невиконання основного зобов`язання, однак, вимоги щодо відповідальності за невиконання відповідачами своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів не заявлялись позивачем у даній справі.

Діюче законодавство, як і погоджені сторонами умови кредитного договору та договору поруки, не містять норм щодо звільнення боржників від грошових зобов`язань за кредитними договорами, у зв`язку з введеням воєнного стану, чи перенесення сплати вказаних грошових зобов`язань на період після закінчення воєнного стану.

Суд також зазначає, що наявність договору застави, про який зазначає відповідач-2 у відзиві на позов, ніяким чином не звільняє відповідачів від обов`язку повернути отримані кредитні кошти банку. Застава - це вид забезпечення, саме позивач обирає яким чином задовольнити свої вимоги.

Таким чином, вказані відповідачем-2 у відзиві на позов обставини не є тими обставинами, що дають можливість позичальнику не виконувати свої грошові зобов`язання за кредитним договором.

Відповідачі не надали доказів сплати заборгованості в заявленому розмірі або обґрунтованих заперечень проти позову та розрахунку заборгованості.

Перевіривши розрахунок заборгованості за кредитом та за процентами, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним. При цьому докази повернення відповідачем-1 залишку суми кредиту в матеріалах справи відсутні.

Відповідачами факту належного виконання з їх сторони зобов`язань у визначений кредитним договором №41886183-КД-1 від 27.11.2020 строк не доведено, доводи та докази позивача не спростовані.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позовна заява містить клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 17707,31 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом розглядались позовна вимога майнового характеру про стягнення 1336553,50грн.

Отже, з огляду на приписи вказаного Закону позивачем у даному випадку повинно бути сплачено за зазначені позовні вимоги судовий збір у розмірі 20048,30 грн.

При поданні даного позову позивачем згідно платіжного доручення №BOJ66B3Q8X від 16.02.2023 сплачено судовий збір у розмірі 37755,61 грн.

Таким чином, 17707,31 грн судового збору сплачено позивачем надмірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи зазначені положення Закону, суд дійшов висновку про необхідність повернення на користь позивача з Державного бюджету України судового збору у розмірі 17707,31 грн.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідачів та підлягає стягненню на користь позивача.

При цьому, згідно з абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7 у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Отже, враховуючи, що у даній справі позов судом задоволено повністю, суд, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у складі судового збору у розмірі 20048,30 грн покладає на відповідачів-1 та -2 у справі порівну, тобто на кожного по 10024,15 грн відповідно.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСК «Евростройпроект» (87555, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Миру, буд. 95А, ідентифікаційний код 41886183) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1180486 (один мільйон сто вісімдесят тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 84 коп та заборгованість за процентами у розмірі 156066 (сто п`ятдесят шість тисяч шістдесят шість) грн 66 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСК «Евростройпроект» (87555, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Миру, буд. 95А, ідентифікаційний код 41886183) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір у розмірі 10024 (десят тисяч двадцять чотири) грн 15 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір у розмірі 10024 (десят тисяч двадцять чотири) грн 15 коп.

5. Повернути Акціонерному товариству «Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, ідентифікаційний код 14360570) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 17707 (сімнадцять тисяч сімсот сім) грн 31 коп, сплачений згідно платіжного доручення №BOJ66B3Q8X від 16.02.2023.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова