номер провадження справи 27/18/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2024 Справа № 908/292/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування (вул. Борщагівська, б. 154, м. Київ, 03056, ідентифікаційний код юридичної особи 33908322)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Портал-мега (пр. Металургів, 2, приміщення 3, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код юридичної особи 40914921)
про стягнення 178 133 грн 92 коп.
УСТАНОВИВ:
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Портал-мега 178 133 грн 92 коп. майнової шкоди.
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 06.02.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/292/24 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/292/24, присвоєно справі номер провадження 27/18/24 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 12.02.2024 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 07.03.2024.
В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву (сформований в системі «Електронний суд» 22.03.2024 вх. № 3380/08-08/24), згідно якого відповідач просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі та просив суд поновити відповідачу строк на подання відзиву.
Позивач 04.04.2024 надіслав на електронну пошту суду пояснення (вх. № 7521/028-08/24 від 04.04.2024), відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про поновлення строків на подачу відзиву.
04.04.2024 відповідач сформував в системі «Електронний суд» додаткові пояснення (вх. № 7540/08-08/24), просив долучити дані додаткові пояснення до матеріалів справи та врахувати їх під час розгляду справи, у задоволенні позовних вимог просив суд відмовити повністю.
Задля дотримання принципів господарського судочинства, з метою формування матеріалів справи для її повного та всебічного розгляду, дотримання прав та обов`язків позивача, на підставі ч. 1 ст. 119 ГПК України суд поновлює відповідачу процесуальний строк на подання до суду відзив на позову заяву.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 12.04.2024.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд
УСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2020 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Арсенал Страхування та ОСОБА_1 був укладений договір страхування наземного транспорту № 1661/20-Тз/ЗП112, за умовами якого ПАТ СК Арсенал Страхування взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля SKODA KODIAQ, д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
26.02.2021 в м. Запоріжжя по вул. Діагональна, відбулась ДТП за участю застрахованого транспортного засобу SKODA KODIAQ, д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу MAN TGS 18.440 д/н НОМЕР_2 з напівпричепом BODEX KIS 3WA д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27.04.2021 у справі № 332/1028/21 (провадження № 3/332/503/21) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн 00 коп.
Внаслідок цієї ДТП застрахований транспортний засіб SKODA KODIAQ, д/н НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень.
Відповідно до рахунку № Д-10 від 05.03.2021 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода» д/н. НОМЕР_1 складає 296 511 грн 62 коп.
Під час здійснення відновлювального ремонту було виявлено додаткові (скриті) пошкодження і відповідно до рахунку № Д-46 від 07.07.2021 вартість ремонту склала (доплата) 11 622 грн 30 коп.
У зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал Страхування понесло збитки виплативши страхове відшкодування в розмірі 308 133 грн 92 коп.
Відповідно до Звіту № 252 від 09.04.2021 наданий СПД ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки SKODA KODIAQ, д/н НОМЕР_1 склала 316 642 грн 05 коп. з урахуванням ПДВ на запчастини.
Відповідно до страхового акту від 20.04.2021 № 006.00413021-3 визначено суму, що належить до виплати у розмірі 296 511 грн. 62 коп.
Відповідно до страхового акту від 02.08.2021 № 006.00413021-4 визначено суму, що належить до виплати у розмірі 7 779 грн. 60 коп.
Позивачем на підставі договору добровільного страхування та страхових актів від 20.04.2021 № 006.00413021-3, 02.08.2021 № 006.00413021-4 здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 296 511 грн 62 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 21168757 від 21.04.2021 та в сумі 11 622 грн 30 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 43555285 від 03.08.2021.
Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходив з наступного.
Згідно з статтею 11 цього Кодексу цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
На підставі ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
За нормою п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з п. 22.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Як передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно з ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як передбачено ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).
З аналізу змісту Глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативного захистити свої права та інтереси.
Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові (службові) обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.
Відповідно до довідки поліції власником транспортного засобу учасника ДТП (під керуванням водія ОСОБА_2 ) транспортного засобу MAN TGS 18.440 д/н НОМЕР_2 з напівпричепом BODEX KIS 3WA д/н НОМЕР_3 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Портал-мега».
Отже, матеріалами справи підтверджується, що під час вчинення ДТП, ОСОБА_2 - водій транспортного засобу MAN TGS 18.440 д/н НОМЕР_2 з напівпричепом BODEX KIS 3WA д/н НОМЕР_3 , виконував трудові обов`язки, відтак на Товариство з обмеженою відповідальністю Портал-мега, в силу закону, покладається обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Наявними у матеріалах цієї господарської справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «МАН» д.н. НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (поліс 201149243, ліміт відповідальності 130000,00 франшиза 0), ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» мало б сплатити по даному полісу кошти в розмірі 130000,00 грн.
Згідно п. 1 ст. 22 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.Враховуючи, що позивач здійснив виплату вартості відновлювального ремонту автомобіля марки SKODA KODIAQ, д/н НОМЕР_1 у розмірі 308 133 грн 92 коп., (фактичний розмір шкоди), а належне страхове відшкодування по полісу ОСЦПВВНТЗ 201149243 складає 130 000 грн 00 коп., то різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою складає 178 133 грн 92 коп. (308133,92-130000,00=178133,92 грн).
Відповідно до ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, уразі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується виплата позивачем страхового відшкодування у сумі 296 511 грн 62 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 21168757 від 21.04.2021 та в сумі 11 622 грн 30 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 43555285 від 03.08.2021.
Отже, враховуючи вищенаведену інформацію, обов`язок щодо відшкодування різниці між понесеною шкодою і належним страховим відшкодуванням у розмірі 178 133 грн 92 коп. покладається безпосередньо на фактичного заподіювача шкоди.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач 05.05.2021 за вих. № 050521-1213/р та за вих. № 040821-1875/р від 04.08.2021 надіслав відповідачу претензію та доповнення до претензії про сплату страхового відшкодування в порядку регресу, відповіді на претензію матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів відшкодування шкоди в сумі 178 133 грн 92 коп. на користь позивача.
Відповідач у відзиві зазначив, що СТО не є платником податку на додану вартість, а є платником єдиного податку 2 групи, тобто у випадку перерахування страхового відшкодування на рахунок СТО сума податку на додану вартість в складі страхового відшкодування не відшкодовується.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (п. 4.36 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17).
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, наявність рахунку рахунку-фактури СТО ФОП Данілова Н.С. № Д-00000010 від 05.03.2021, № Д-00000046 від 07.07.2021 та платіжних доручень № 21168757 від 21.04.2021, № 43555285 від 03.08.2021 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Згідно з абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.
Однак, як зазначалося, позивачем було сплачено страхове відшкодування в розмірі 308 133 грн 92 коп. Тобто саме в такому розмірі були понесені витрати позивачем на відновлення SKODA KODIAQ, д/н НОМЕР_1 .
Кошти були оплачені саме на рахунок СТО, який не є платником податку на додану вартість.
Як вбачається з рахунку-фактури № Д-00000010 від 05.03.2021, № Д-00000046 від 07.07.2021 та платіжних доручень № 21168757 від 21.04.2021, № 43555285 від 03.08.2021, оплачена позивачем сума не включає в себе податку на додану вартість, а тому відповідно не підлягає зменшенню на ПДВ.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відзиві представник відповідача зазначив розрахунок сум судових витрат в розмірі 15 000 грн 00 коп.
Сума витрат на правову допомогу не підлягає відшкодуванню відповідачеві за рахунок позивача, оскільки позов задоволено в повному обсязі.
Судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн 00 коп. за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 191, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування до Товариства з обмеженою відповідальністю Портал-мега задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Портал-мега (пр. Металургів, 2, приміщення 3, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код юридичної особи 40914921) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування (вул. Борщагівська, б. 154, м. Київ, 03056, ідентифікаційний код юридичної особи 33908322) 178 133 (сто сімдесят вісім тисяч сто тридцять три) грн 92 коп. майнової шкоди, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 12.04.2024.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 12.04.2024 |
Оприлюднено | 15.04.2024 |
Номер документу | 118319810 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Дроздова С.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні