Ухвала

від 12.04.2024 по справі 908/680/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/42/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.04.2024 Справа № 908/680/24

м. Запоріжжя

Суддя Господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. розглянувши в судовому засіданні матеріали заяви ДП Терра ТОВ ІРТА-ПРАВО за вих. від 10.04.24 № 3/4/24 про забезпечення позову у справі № 908/680/24

за позовною заявою: дочірнього підприємства Терра товариства з обмеженою відповідальністю ІРТА-ПРАВО, 69071, м. Запоріжжя, вул. Ізмаїльська, буд. 10

до відповідача: Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області, 70101, Запорізька область, Запорізький (Новомиколаївський) район, смт Новомиколаївка, вул. Українська, буд. 34

про визнання договору оренди землі поновленим

ВСТАНОВИВ:

15.03.24 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 14.03.24 № 1/03/24 з вимогами дочірнього підприємства Терра товариства з обмеженою відповідальністю ІРТА-ПРАВО (далі ДП Терра ТОВ ІРТА-ПРАВО) до Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області, (надалі Новомиколаївська СР) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 25.01.07, посвідченого Моргуновим О.В. приватним нотаріусом Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області за реєстровим № 29 (зареєстрований 28.03.07 № 040727400005) та внесених змін до нього додатковою угодою від 10.03.17, посвідченою 10.03.17 Моргуновим О.В. приватним нотаріусом Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області за реєстровим № 59 (далі Договір), укладений між Новомиколаївською районною державною адміністрацією Запорізької області та дочірнім підприємства Терра товариства з обмеженою відповідальністю ІРТА-ПРАВО (кадастровий номер 2323683500:04:006:0005 та кадастровий номер 2323683500:04:001:0001) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області строком на 7 років в редакції, що подається до позовної заяви.

15.03.24 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/680/24 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою суду від 20.03.24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/680/24, якій присвоєно № провадження 17/42/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 17.04.24 о/об 10 год. 00 хв.

10.04.24 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява ДП Терра ТОВ ІРТА-ПРАВО за вих. від 10.04.24 № 3/4/24 про забезпечення позову у справі № 908/680/24, в якій директор товариства просить суд заборони Новомиколаївській селищній раді Запорізького району Запорізької області вчиняти будь-які дії, приймати будь-які

рішення (нормативно-правові акти індивідуальної дії) щодо поділу, об`єднання, відчуження, передання в оренду, передачі в заставу, емфітевзис, використання іншим особам земельних ділянок, виставляти на земельні торги та вчиняти інші дії щодо земельних ділянок площею 15,8524 га кадастровий № 2323683500:04:006:0005 та земельною ділянкою площею 116,3857 га кадастровий № 2323683500:04:001:0001, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 10.04.24 наведену вище заяву у справі № 908/680/24 передано до розгляду судді Корсуну В.Л.

Розглянувши заяву ДП Терра ТОВ ІРТА-ПРАВО про забезпечення позову судом враховано наступне.

Заявник обґрунтовує свою заяву наступним (дослівно):

«… 03 квітня 2024 року ДП «ТЕРРА» ТОВ «ІРТА-ПРАВО» отримано листа Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 28.03.2024 року вих. № 1185 «Лист-повідомлення про не поновлення договору оренди», підписаний селищним головою Шамайда СІ., з якого встановлено, що Новомиколаївська селищна рада не поновлюватиме строк договорів оренди земельних ділянок від 10.03.2017 площею 116,3849 га за кадастровим номером 2323683500:04:001:0001 та земельної ділянки площею 15,8524 га за кадастровим номером 2323683500:04:006:0005. До листа доданий Акт передачі-приймання земельної ділянки. Засвідчена копія листа, конверту та трекінгу відправлень Укрпошти про його отримання додаються до заяви, оригінал наявний у ДП «ТЕРРА» ТОВ «ІРТА-ПРАВО».

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Тобто селищним головою Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області Шамайда С.І., навіть після відкриття провадження у справі № 908/680/24, проігнорувавши наше переважне право на поновлення договору оренди землі, одноособово було прийнято рішення щодо не поновлення строку договору оренди земельних ділянок за кадастровими номерами 2323683500:04:001:0001, 2323683500:04:006:0005, які перебувають в оренді ДП «ТЕРРА» ТОВ «ІРТА-ПРАВО». Хоча попередньо, у листі Новомиколаївської селищної ради від 08.03.2024 року за вих. № 981 зазначено, що проект рішення, подане на вирішення сесії 29 лютого 2024 року, не прийнято, та зазначено, що рішення, яке не було прийняте, буде винесене повторно на розгляд чергової сесії. До листа доданий проект рішення. Засвідчена копія листа, конверту та трекінгу відправлень Укрпошти про його отримання додаються до заяви, оригінал наявний у ДП «ТЕРРА» ТОВ «ІРТА-ПРАВО».

ДП «ТЕРРА» ТОВ «ІРТА-ПРАВО» вважає, що з таких дій селищного голови Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області Шамайда С.І., Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області вбачається намір та початок дій подальшого відчуження земельних земельних ділянок за кадастровими номерами 2323683500:04:001:0001, 2323683500:04:006:0005, а саме, передачу їх в оренду, викуп, поділ чи об`єднання, тощо будь-яким іншим особам, що в подальшому унеможливить поновлення орендних відносин, у разі задоволення позовних вимог.».

В якості додатку до заяви за вих. від 10.04.24 № 3/4/24 про забезпечення позову у справі № 908/680/24 заявником додано копії:

- листа селищного голови Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області Шамайди С.І. за вих. від 08.03.24 № 981 «Про надання інформації»;

- проекту рішення Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 29.02.24 № 00 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок»;

- конверту;

- листа селищного голови Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області Шамайди С.І. за вих. від 28.03.24 № 1185 «Лист-повідомлення про не поновлення договору оренди»;

- акту передачі-приймання земельної ділянки від 31.03.24;

- конверту;

Розглядаючи заяву за вих. від 10.04.24 № 3/4/24 суд виходить з того, що, зокрема, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (вказане відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 17.12.18 у справі № 914/970/18, від 10.11.20 у справі № 910/1200/20).

Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожен суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч.ч.1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права особи, яка звернулась до суду з позовною заявою.

В той же час, захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу здійснюється судом із дотримання основних засад судочинства, за наявності достатніх правових підстав та відповідних належних доказів, які підтверджують ту чи іншу обставину.

Згідно з ч. 1 ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З наведеного вище в тексті цієї ухвали вбачається, що питання задоволення заяви сторони (учасника) у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві на утруднення або неможливість виконання рішення без наведення відповідного обґрунтування та надання належних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Статтею 136 ГПК України унормовано, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (ч. 1). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2).

Позов забезпечується (ч. 1 ст. 137 ГПК України) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і заходяться в нього чи в ін. осіб (п. 1), забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2), …

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2 днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

Частинами 5 та 6 ст. 140 ГПК України визначено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Судом зазначається, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватись відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.20 у справі №381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Саме на оцінці цих обставинах неодноразово акцентував Верховний Суд, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, пов`язаних із забезпеченням позовів у корпоративних спорах (правові висновки, наведені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.20 у справі № 910/7338/19, від 24.06.20 у справі № 902/1051/19, від 11.08.20 у справі № 911/3136/19, від 26.08.20 у справі № 907/73/19, від 19.10.20 у справі № 915/373/20).

У свою чергу, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.18 у справі № 910/1040/18 зазначив, що при зверненні позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібні правові позиції викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.19 у справі № 924/790/18, від 21.02.20 у справі № 910/9498/19, від 25.02.20 у справі № 924/789/18, від 12.03.20 у справі № 916/3479/19, від 18.03.20 у справі № 904/2641/19, від 24.06.20 у справі № 902/1051/19, від 07.09.20 у справі № 904/1766/20, від 09.09.20 у справі № 906/1336/19, від 16.11.20 у справі № 910/7596/20.

Заявником у справі № 908/680/24 не наведено підставних доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності вимог щодо забезпечення позову, адекватності заходу до забезпечення позову, що застосовується судом так і не доведено обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Крім того, розглядаючи вказану в тексті цієї ухвали заяву про забезпечення позову та досліджуючи умови, необхідні для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, у т.ч. щодо належної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, оцінюючи обставини щодо негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, суд дійшов висновку про недоведеність заявником підстав для задоволення такоїх заяви.

Суд у справі № 908/680/24 виходить з того та зазначає, що саме лише посилання в заяві на те, що: ДП «ТЕРРА» ТОВ «ІРТА-ПРАВО» вважає, що селищний голова Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області Шамайда С.І. має намір та початок дій подальшого відчуження земельних ділянок за кадастровими номерами 2323683500:04:001:0001, 2323683500:04:006:0005, а саме, передачу їх в оренду, викуп, поділ чи об`єднання, тощо будь-яким іншим особам, що в подальшому унеможливить поновлення орендних відносин, у разі задоволення позовних вимог, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову у цій справі.

Місцевим господарським судом також враховано, що вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, що регулюються виключно рішеннями відповідних органів товариства (зокрема, наглядової ради товариства), надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких у разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

На цьому неодноразово наголошували Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16; Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 12.02.2020 у справі № 916/1253/19, від 27.05.2020 у справі №927/813/19, від 04.08.2020 у справі № 910/10764/19, від 23.12.2020 у справі № 926/4729/16.

Вбачається, що згадані правові висновки Верховного Суду можуть бути використані місцевим господарським судом у справі № 908/680/24 й при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, а саме в тій мірі та обсязі, щоб застосовані заходи не були прямим втручанням у внутрішню та господарську діяльність юридичної особи, з огляду на що, є необхідною перевірка доцільності обраних позивачем способів забезпечення позову та їх співвідношення до заявлених позовних вимог, а також відповідності приписам процесуального закону.

Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі Шенк проти Швейцарії (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 р., остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

З огляду на зазначене вище у тексті цієї ухвали, суд здійснивши оцінку:

- обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності вимог щодо забезпечення позову, адекватності заходу до забезпечення позову, що застосовується судом;

- співмірності заявлених заявником вимог з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії;

- необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

- відсутності наданих до заяви керівником ДП «ТЕРРА» ТОВ «ІРТА-ПРАВО» у справу № 908/680/24 відомостей чи доказів про наявність спроб (факту) наміру та початоку дій подальшого відчуження земельних ділянок за кадастровими номерами 2323683500:04:001:0001, 2323683500:04:006:0005, а саме, передачу їх в оренду, викуп, поділ чи об`єднання, тощо будь-яким іншим особам;

суд дійшов висновку про відсутність (станом на час постановлення цієї ухвали суду) правових підстав для задоволення (у наданому до суду вигляді) заяви ДП «ТЕРРА» ТОВ «ІРТА-ПРАВО» за вих. від 10.04.24 № 3/4/24 про забезпечення позову у цій справі.

Як наслідок, у задоволення наведеної вище заяви відмовлено.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 13, 20, 24, 42, 46, 73, 74, 76, 78, 86, 136-140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ДП Терра ТОВ ІРТА-ПРАВО за вих. від 10.04.24 № 3/4/24 про забезпечення позову у справі № 908/680/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею 12.04.24.

Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з вимогами ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 10 днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Суддя В.Л. Корсун