Рішення

від 12.04.2024 по справі 910/18627/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.04.2024Справа № 910/18627/23

За позовомКомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фауст»простягнення 60321,60 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач, КП «Київжитлоспецексплуатація») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фауст» (далі - відповідач, ТОВ «Фауст») про стягнення 85 455,60 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № ТМ-08-С/253 про встановлення сервітуту від 01.08.2012, в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.12.2014 (з урахуванням Додаткової угоди від 15.12.2015 про заміну сторони), в частині порушення строків здійснення оплати за період з 01.03.2022 по 31.08.2023, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за вказаний період.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/18627/23 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.

Ухвалою суду від 11.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

03.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на відсутність договірних відносин з юридичною особою КП «Київжитлоспецексплуатація»; закінчення (припинення) строку дії Договору та припиненням зобов`язань; відсутність правових підстав на стягнення коштів за користування об`єктом розміщення; невиконання ДРТМ/КЖСЕ своїх обов`язків за договором; фактичну роботу відповідача у зазначений позивачем період; існування знижок/пільг контрагентам в період війни щодо орендних відносин.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що ним було сплачено по рахункам з квітень-вересень 2023 року 30 160,82 грн, що підтверджується платіжним дорученням, у зв`язку з чим із заявленого позивачем періоду відповідачем було сплачено 5 місяців, і сума має складати 60 321,60 грн, а не 85 455,60 грн.

10.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній посилався, зокрема, на те, що Дирекція з розвитку телекомунікаційних мереж є відокремленим підрозділ КП «Київжитлоспецексплуатація», створена без статусу юридичної особи та має організаційно-правову форму філії, дані про який внесено до Єдиного державного реєстру, що підтверджується витягом з ЄДР, статутом КП «Київжитлоспецексплуатація» та положенням про Дирекцію з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація»; договір є діючим та відповідач не вчиняв дії для його припинення; рішеннями Київської міської ради позивачу доручено здійснювати моніторинг, координацію та укладати договори на розміщення суб`єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання у (на) об`єктах комунальної власності територіальної громади міста Києва; відсутні правові підстави для застосування до правовідносин сторін у справі положень чинного законодавства щодо розрахунків (здійснення плати за договором) найму (оренди) майна.

Також позивач у відповіді на позов просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 60 321,60 грн, у зв`язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості за Договором за період з квітня по вересень 2023 року у сумі 30 160,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3007 від 22.09.2023.

Згідно з п. 3 частини першої ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (п. 2 частини другої ст. 46 ГПК України).

Частиною третьою ст. 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Ухвалою суду від 11.12.2023 було відкрито провадження у справі, у зв`язку з чим, з урахуванням положень ст. 116 ГПК України та ст. 253, ст. 254 ЦК України, відлік тридцятиденного процесуального строку розпочався з 12.12.2023 та закінчився 10.01.2024 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про зменшення розміру позовних вимог була викладена у відповіді на відзив, поданої до суду через систему «Електронний суд» 10.01.2024, тобто в межах строку, визначеного ГПК України, у зв`язку з чим, суд прийшов до висновку, що заява про зменшення розміру позовних вимог подана у встановлений законом строк та відповідає вимогам ст. 46 ГПК України.

Заперечень щодо заяви про зменшення розміру позовних вимог відповідачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, подану позивачем 10.01.2024, у зв`язку з чим позовні вимоги, що підлягають розгляду у даній справі, становлять заборгованість у розмірі 60 321,60 грн.

11.01.2024 від позивача надійшла заява про долучення доказів.

25.01.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній заперечував проти доводів позивача та посилався на аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Частиною першою ст. 252 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України) встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012 між КП «Київжитлоспецексплуатація» (далі - Підприємство), в особі Заступника начальника Дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж Литвина С. С., який діє на підставі Довіреності, та ТОВ «Туполєва ІСП» (далі - Сервітуарій) було укладено Договір № 08-С/253 про встановлення сервітуту (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого, предметом цього Договору є обмежене право користування Сервітуарієм житловими та нежитловими будівлями комунальної власності (надалі - Об`єкти розміщення) для розміщення Сервітуарієм своїх телекомунікаційних мереж, що знаходяться за адресами зазначеними в Додатку № 1 до цього Договору.

Об`єкти розміщення використовуються виключно для розміщення комплексу технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах, крім радіотехнічних, між кінцевим обладнанням у визначеному Сторонами місці (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 8.1. та п. 8.2. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.11.2012, даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін і діє до 28.02.2013. Договір вважається пролонгованим з строком дії до 31.12.2014, у випадку підтвердження Сервітуарієм виконання ним п. 3.1.5. цього Договору до моменту закінчення строку дії Договору: 28.02.2013.».

31.12.2014 між КП «Київжитлоспецексплуатація» (далі - Підприємство), в особі начальника Дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація» Носевича О.В., який діє на підставі Довіреності та Положення про Дирекцію з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація», та ТОВ «Туполєва ІСП» (далі - Сервітуарій) було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, згідно з умовами якої, Сторони дійшли згоди викласти Договір про встановлення сервітуту № ТМ-08-С/253 від 01.08.2012 в наступній редакції.

Відповідно до п. 1 Договору, предметом цього Договору є обмежене право користування Сервітуарієм будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами зазначеними в Додатку № 1 до даного Договору (надалі - Об`єкт розміщення).

Об`єкти розміщення надаються для розміщення Сервітуарієм телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах, між кінцевим обладнанням, крім радіотехнічних (надалі - Обладнання) (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. передбачено, що встановлення сервітуту Підприємством Сервітуарію для розміщення Обладнання, в місцях вказаних в Додатку 1 до даного Договору, розпочинається з моменту укладення даного Договору. Розміщення Обладнання за умовами сервітуту в місцях вказаних в Додатку № 1 до даного Договору здійснюється на підставі підписаного Сторонами Акту розміщення Обладнання на умовах сервітуту (надалі - Акт розміщення), зразок якого наведено в Додатку № 2 до даного Договору (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Сервітуарій зобов`язується вносити Підприємству щомісячну плату за користування Об`єктом розміщення, відповідно до умов Договору (далі за текстом - Плата). Розрахунок щомісячної Плати за кожен Об`єкт розміщення та в цілому за Договором наводиться в Додатку 1 до даного Договору (п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 3.3. Договору, щомісячний розмір Плати за даним Договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється Підприємством Сервітуріарію не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного місяця. Рахунок надається Підприємством Сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв`язку відповідно до реквізитів Сервітуарія вказаних в даному Договорі. На момент підписання даного Договору щомісячна Плата становить 4 349,40 грн, в тому числі ПДВ 724,90 грн. Загальний розмір Плати за даним Договором становить суму всіх здійснених щомісячних Плат.

Плата сплачується Сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від Підприємства (п. 3.4. Договору).

Умовами п. 3.5. Договору передбачено, що нарахування Плати починається з дати укладення Договору та припиняться з дня підписання Сторонами Акту закінчення розміщення Обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в Додатку № 3 до даного Договору.

Відповідно до пп. 4.1.1. п. 4.1. Договору, Сервітуарій зобов`язується своєчасно та в повному обсязі вносити Плату за цим Договором, у тому числі у разі внесення змін в складові розрахунків Плати.

Сервітуарій зобов`язується демонтувати Обладнання, яке йому належить, у разі закінчення строку дії Договору. Демонтаж проводиться зі збереженням Об`єкту розміщення в стані не гіршому ніж передавався та здійснюється зі складанням відповідного акту в присутності уповноважених представників Сторін цього Договору та балансоутримувача будинку (пп. 4.1.8. п. 4.1. Договору).

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що у випадку виникнення спорів (розбіжностей) із приводу тлумачення та/або виконання даного Договору, Сторони регулюють їх шляхом консультацій і переговорів. У разі, якщо Сторони не дійдуть згоди у вирішенні спірного питання, встановленим порядком оформлюється та пред`являється претензія/претензії, яка/які розглядаються Сторонами у 30-денний строк. У випадку повного або часткового відхилення, спірне питання передається на розгляд до відповідного суду, рішення якого є обов`язковим для Сторін (п. 8.2. Договору).

Умовами п. 9.1. Договору передбачено, що даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до « 31» грудня 2015 р. У разі якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії Договору, Договір вважається пролонгованим на 1 (один) календарний рік на тих же умовах (п. 9.2. Договору).

Відповідно до п. 9.3. Договору, припинення користуванням Об`єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється Актом закінчення розміщення Обладнання на умовах сервітуту (Додаток № 3 до даного Договору).

Всі документи (акти, додатки тощо), які будуть складені та підписані в порядку, встановленому цим Договором, є невід`ємною частиною Договору. Усі документи за Договором вважаються наданими іншій стороні належним чином, у разі, якщо вони надіслані рекомендованим листом та/або кур`єром під розписку (п. 10.2. Договору).

Пунктом 10.3. Договору передбачено, що будь-які зміни та доповнення до даного Договору дійсні, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та засвідчені печатками Сторін Договору.

Дані балансоутримувача визначаються в Додатку 1 до даного Договору (п. 10.5. Договору).

Згідно з п. 12.1. Договору, до даного Договору додаються: Додаток № 1 - Адресний перелік об`єктів комунальної власності та розрахунок плати; Додаток № 2 - Акт розміщення Обладнання на умовах сервітуту (зразок); Додаток № 3 - Акт закінчення розміщення Обладнання на умовах сервітуту (зразок); Додатки до Договору складають його невід`ємну частину.

15.15.2015 між ТОВ «Туполєва ІСП» (далі - Сервітуарій) та КП «Київжитлоспецексплуатація» Дирекція з розвитку телекомунікаційних мереж (далі - Підприємство), в особі начальника Носевича О.В., що діє на підставі Довіреності, та ТОВ «Фауст» ( далі - Новий Сервітуарій) було укладено Додаткову угоду (далі - Додаткова угода), згідно п. 1 якої, у зв`язку із реорганізацію і приєднанням ТОВ «Туполєва ІСП» до ТОВ «Фауст», Сторони дійшли згоди про передавання з 01.01.2016 від Сервітуарія всіх прав та обов`язків, передбачених чиним договором по наданню доступу до мережі Інтернет та (або) надання послуг передачі даних, до Нового Сервітуарія.

Умови Договору, зміна яких не передбачена цією Угодою, залишаються дійсними для Нового Сервітуарія (п. 2 Додатковї угоди).

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди, з моменту підписання цієї Угоди всі права та обов`язки Сервітуарія за Договором припиняться, а Новий Сервітуарій стає пов`язаним всіма правами та обов`язками, передбаченими договором для Сервітуарія.

Подальші розрахунки за послуги, що надавалися Підприємством Сервітуарію ТОВ «Туполева ІСП» проводити з Новим Сервітуарієм ТОВ «Фауст» (п. 4 Додаткової угоди).

Пунктом 5 Додаткової угоди передбачено, що ця угода вважається укладеною і набирає чинності після підписання Сторонами та скріплення її печатками Сторін з 01.01.2016.

Відповідно до Додаткової угоди від 15.12.2015, місцезнаходженням ТОВ «Фауст» зазначено: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34Б.

01.04.2016 між КП «Київжитлоспецексплуатація» (далі - Підприємство), в особі начальника Дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж комунального :підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Носевича О.В., який діє на підставі Довіреності та Положення про Дирекцію з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація», та ТОВ «Фауст» (далі - Сервітуарій) було укладено (підписано та скріплено їх печатками) Додаткову угоду № 5 до Договору, згідно умов якої, п. 3.3. Договору викладений в новій редакції: «Щомісячний розмір Плати за даним Договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється Підприємством Сервітуріарію не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного місяця. Рахунок надається Підприємством Сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв`язку відповідно до реквізитів Сервітуарія вказаних в даному Договорі. На момент підписання даного Договору щомісячна Плата становить 5 026,80 грн, в тому числі ПДВ 837,80 грн. Загальний розмір Плати за даним Договором становить суму всіх здійснених щомісячних Плат.»

Додаток № 1 до Договору викладений у редакції Додатку до цієї Додаткової угоди, з погодженням 101 об`єкту комунальної власності, із зазначенням типу та назв вулиць, номерів будинків, кількості квартир та балансоутримувачів.

01.04.2016 між КП «Київжитлоспецексплуатація» (далі - Підприємство), в особі начальника Дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація» Носевича О.В., який діє на підставі Довіреності та Положення про Дирекцію з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація», та ТОВ «Фауст» (далі - Сервітуарій) було складено та підписано:

- Акт розміщення Обладнання на умовах сервітуту № 1 до Договору, згідно з умовами якого, Підприємство надало Сервітуарію обмежене право користування будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами зазначеними в Додатку № 1 Договору для розміщення Обладнання визначеного в п. 1.2. Договору;

- Акт закінчення розміщення Обладнання на умовах сервітуту № 1 до Договору, згідно з умовами якого, Сервітуарій припинив надане Підприємством обмежене право користування будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами: 1) вул. Естонська, буд. 5 (106 кв.) (Object ID 69234), 2) вул. Піка Вільгельма, буд. 20/54 (80 кв.) (Object ID 71039), 3) вул. Туполєва академіка, буд. 7 (160 кв.) (Object ID 102187).

На виконання умов Договору, позивачем були виставлені рахунки на оплату № 824 від 01.03.2022 на суму 5 026,80 грн, № 1227 від 01.04.2022 на суму 5 026,80 грн, № 1538 від 01.05.2022 на суму 5 026,80 грн, № 1864 від 01.06.2022 на суму 5 026,80 грн, № 2192 від 01.07.2022 на суму 5 026,80 грн, № 2521 від 01.08.2022 на суму 5 026,80 грн, № 2956 від 01.09.2022 на суму 5 026,80 грн, № 3098 від 01.10.2022 на суму 5 026,80 грн, № 3422 від 01.11.2022 на суму 5 026,80 грн, № 3757 від 01.12.2022 на суму 5 026,80 грн, № 129 від 01.01.2023 на суму 5 026,80 грн, № 444 від 01.02.2023 на суму 5 026,80 грн, № 1097 від 01.04.2023 на суму 5 026,80 грн, № 1420 від 01.05.2023 на суму 5 026,80 грн, № 1742 від 01.06.2023 на суму 5 026,80 грн, № 2060 від 01.07.2023 на суму 5 026,80 грн, № 2390 від 01.08.2023 на суму 5 026,80 грн, всього на суму 85 455,60 грн з ПДВ.

В якості доказів надсилання відповідачу вказаних рахунків на оплату були надані копії фіскальних чеків та списки згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих ф. 103.

З урахуванням вказаних рахунків, позивачем були підготовлені для підписання ТОВ «Фауст» Акти надання послуг від 14.08.2023 № 2178 на суму 5 026,80 грн, № 2179 на суму 5 026,80 грн, № 2180 на суму 5 026,80 грн, № 2181 на суму 5 026,80 грн, № 2182 на суму 5 026,80 грн, № 2183 на суму 5 026,80 грн, № 2184 на суму 5 026,80 грн, № 2185 на суму 5 026,80 грн, № 2186 на суму 5 026,80 грн, № 2187 на суму 5 026,80 грн, № 2188 на суму 5 026,80 грн, № 2189 на суму 5 026,80 грн, № 2191 на суму 5 026,80 грн, № 2192 на суму 5 026,80 грн, № 2193 на суму 5 026,80 грн, № 2194 на суму 5 026,80 грн, № 2196 на суму 5 026,80 грн, всього на суму 85 455,60 грн з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 01.03.2022 по 31.08.2023 було нараховано відповідачу плату за користування об`єктом сервітуту - будівлями комунальної власності у загальному розмірі 90 482,40 грн, проте відповідач здійснив оплату за вказаний період лише частково: за січень-лютий 2022 року та березень 2023 року у розмірі 15 080,40 грн, що підтверджується Випискою по рахунку ДРТМ КП «КЖСЕ» за 28.04.2023 (платіжне доручення № 2768 від 28.04.2023) та за період з квітня по вересень 2023 року у розмірі 30 160,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3007 від 22.09.2023, у зв`язку з чим заборгованість відповідача складає 60 321,60 грн, яка не була сплачена останнім, що і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Як встановлено матеріалами справи господарські відносини між сторонами виникли на підставі Договору № ТМ-08-С/253 про встановлення сервітуту від 01.08.2012.

Відповідно до умов Договору № 08-С/253 про встановлення сервітуту від 01.08.2012, Додатку 1 та Додаткових угод № 1 від 01.11.2012 до нього, умов Договору № ТМ-08-С/253 про встановлення сервітуту від 01.08.2012, в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.12.2014, а також усіх Додатків та Додаткових угод до нього, стороною господарських відносин виступало Підприємство - КП «Київжитлоспецексплуатація» в особі заступника начальника/начальника Дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація», які діяли на підставі довіреностей та положення про Дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація».

Відповідно до рішення Київської міської ради № 378/5765 від 14.07.2011 «Про питання впорядкування діяльності суб`єктів господарювання в галузі зв`язку та інформаційних технологій», зі змінами внесеними рішенням Київської міської ради № 464/1328 від 15.05.2014, КП «Київжитлоспецексплуатація» уповноважено здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб`єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання у (на) об`єктах комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданих до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій та укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж на зазначених об`єктах.

Вказані рішення визнанні законними Вищим господарським судом України у справі № К/800/33337/13 та Київським апеляційним адміністративним судом у справі № 826/11792/15.

Згідно з п. 1 частиною другою ст. 55 ГК України, суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною шостою ст. 55 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Відкриття суб`єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації. Відомості про відокремлені підрозділи суб`єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом (ст. 58 ГК України).

За змістом частини четвертої ст. 64 ГК України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Діяльність розташованих на території України відокремлених підрозділів підприємств, що знаходяться за її межами, регулюється цим Кодексом та іншими законами (частина п`ята ст. 64 ГК України).

Положеннями ст. 80 ЦК України передбачено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до частини першої ст. 89 ЦК України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (частина четверта ст. 89 ЦК України).

Частинами першою ст. 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частина третя ст. 95 ЦК України).

Згідно з частинами четвертою та п`ятою ст. 95 ЦК України, керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Пунктом 11 частини третьої ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дані про відокремлені підрозділи юридичної особи, зокрема: ідентифікаційний код відокремленого підрозділу та найменування відокремленого підрозділу.

Згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, долученого до відповіді на відзив, в розділі «дані про відокремлені підрозділі юридичної особи» зазначено, зокрема, Дирекція з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація» (код ЄДРПОУ ВП: 37534427).

Відповідно до частини першої ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частина перша ст. 10 вказаного Закону встановлює презумпцію достовірності відомостей з Єдиного державного реєстру, якщо ця презумпція не спростована у встановленому порядку. (Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 910/12126/21).

Відповідно до п. 1.1. Положення про Дирекцію з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація», затвердженого наказом КП «Київжитлоспецексплуатація» від 16.10.2014 № 195 (далі - Положення про Дирекцію), передбачено, що Дирекція з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація» створена на підставі наказу КП «Київжитлоспецексплуатація» від 09.03.2011 № 38 та є його структурним підрозділом без статусу юридичної особи та має організаційно-правову форму філії.

Філія не є юридичною особою і здійснює частину функцій Підприємства покладених на Філію цим Положенням та наділена самостійністю при здійсненні фінансово-господарської діяльності в межах визначених, Статутом Підприємства, цим Положенням, рішеннями керівника КП «Київжитлоспецексплуатація», довіреністю, виданою Підприємством керівнику Філії - Начальнику Філії (п. 1.6. Положення про Дирекцію).

Згідно з п. 1.6. Статуту КП «Київжитлоспецексплуатація», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 04.09.1996 № 1397 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.10.2017 № 1211, до складу Підприємства входять відокремлені підрозділі, зокрема: Дирекція з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація».

Пунктом 1.7. Положення про Дирекцію передбачено, що керівником Підприємства видається довіреність, яка уповноважує Начальника Філії управляти справами Філії та представляти її інтереси.

Як встановлено, Договір № ТМ-08-С/253 про встановлення сервітуту від 01.08.2012, в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.12.2014, а також усі Додатки та Додаткові угоди до нього, від імені Підприємства (КП «Київжитлоспецексплуатація»), підписувались в особі заступника начальника/начальника Дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація», які діяли на підставі за довіреностей та Ооложення про Дирекцію.

Згідно з п. 1.11. Положення про Дирекцію, начальник Філії на підставі довіреності та за попереднім погодженням з керівником Підприємства має право відкривати від імені та в інтересах Підприємства поточні рахунки в установах банків. Філія також має круглу печатку, штампи, фірмові бланки, обов`язковою вимогою до яких є вказівка в тексті на належність Філії до КП «Київжитлоспецексплуатація».

Згідно відбитку печатки, якою засвідчено підпис представника Підприємства на Договорі № ТМ-08-С/253 про встановлення сервітуту від 01.08.2012, в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.12.2014, на Додатковій угоді від 15.12.2015 про заміну Сервітуарія новим Сервітуарієм - ТОВ «Фауст», який є відповідачем по справі, Додатковій угоді № 5 від 01.04.2016 та додатку 1 до неї, Додатках 2 та 3 до Договору, підписаних зі сторони ТОВ «Фауст», Дирекція з розвитку телекомунікаційних мереж є філією КП «Київжитлоспецексплуатація».

До завдань покладених на філію відносяться, зокрема, укладання договорів з суб`єктами господарювання на розміщення телекомунікаційних мереж (п. 2.2. Положення про Дирекцію).

Приймаючи до уваги викладене, ТОВ «Фауст» було укладено спірний Договір, Додатки та Додаткові угоди до нього, з КП «Київжитлоспецексплуатація» в особі начальника Дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація», який діяв на підставі довіреності та Положення про Дирекцію, у зв`язку з чим заперечення відповідача щодо відсутності договірних відносин саме з КП «Київжитлоспецексплуатація» спростовуються матеріалами справи та положеннями чинного законодавства України.

Слід зазначити, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи (пп. 1.7. п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно висновку Верховного Суду у постанові від 04.06.2021 у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20), філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі.

Таким чином, у спірних правовідносинах, за правилами встановленими процесуальним законодавством, в якості позивача може виступати юридична особа, або юридична особа в особі її представництва (якщо представництво наділене відповідними повноваженнями і про це є належні докази).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором встановлення сервітуту, який підпадає під правове регулювання глави 32 ЦК України.

Згідно п. 2 частини першої ст. 395 ЦК України, речовими правами на чуже майно є право користування (сервітут).

Відповідно до частини першої ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом..

Частиною першою ст. 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (частина третя ст. 402 ЦК України).

Суд зазначає, що сервітут - це право, яке встановлюється в інтересах однієї особи за рахунок власника майна або іншої особи, яка володіє ним на законних підставах, та за своїм правовим змістом є правом обмеженого користування.

Підставою для встановлення сервітуту є наявність обставин, які свідчать про те, що особа, яка зацікавлена у встановленні сервітуту, не може задовольнити потреби за рахунок власного майна, тобто іншим способом, як встановлення прав користування чужим майном - сервітуту.

Отже, відносини, які виникають на підставі сервітуту, є подібними за змістом до відносин оренди та спрямовані на задоволення тих чи інших потреб і тій чи іншій речі без набуття права власності на неї.

Згідно з частинами першою та другою ст. 403 ЦК України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений (частини п`ята та шоста ст. 403 ЦК України).

Частинами першою та третьою ст. 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

При цьому, при встановленні сервітуту чітко визначаються обсяг користування, спосіб користування та час користування. На відміну від зобов`язальних прав користування, зміст яких може визначатись договором, сервітутні права з огляду на їх речовий характер визначаються законом як за змістом, так і за обсягом.

Відповідно до п. 2.2. Договору, розміщення обладнання за умовами сервітуту в місцях вказаних в Додатку № 1 до даного Договору здійснюється на підставі підписаного сторонами Акту розміщення обладнання на умовах сервітуту.

Судом встановлено, що 01.04.2016 між сторонами було підписано та скріплено печатками Додаток № 1 до Договору, в редакції Додатку до Додаткову угоду № 5, з погодженням Адресного переліку 101 об`єкту комунальної власності, із зазначенням типу та назв вулиць, номерів будинків, кількості квартир та балансоутримувачів.

01.04.2016 між сторонами було складено та підписано Акт розміщення обладнання на умовах сервітуту № 1 до Договору, згідно умов якого позивач надав відповідачу обмежене право користування будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами зазначеними в Додатку № 1 Договору.

Також, 01.04.2016 між сторонами було складено та підписано Акт закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту № 1 до Договору, згідно з умовами якого, відповідач припинив надане позивачем обмежене право користування будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами: 1) вул. Естонська, буд. 5 (106 кв.) (Object ID 69234), 2) вул. Піка Вільгельма, буд. 20/54 (80 кв.) (Object ID 71039), 3) вул. Туполєва академіка, буд. 7 (160 кв.) (Object ID 102187).

Отже, на виконання умов Договору, КП «Київжитлоспецексплуатація» в особі начальника Дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж КП «Київжитлоспецексплуатація» надано ТОВ «Фауст» обмежене право користування будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами, зазначеними в Додатку № 1 до даного Договору, для розміщення телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах, між кінцевим обладнанням, крім радіотехнічних.

Відповідно до частини першої ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною третьою ст. 403 ЦК України передбачено, що особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Умовами п. 3.5. Договору передбачено, що нарахування плати починається з дати укладення Договору та припиняться з дня підписання Сторонами Акту закінчення розміщення Обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в Додатку № 3 до даного Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору, в редакції Додатковї угоди № 5 від 01.04.2016, щомісячний розмір плати за даним Договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється Підприємством Сервітуріарію не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного місяця. Рахунок надається Підприємством Сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв`язку відповідно до реквізитів Сервітуарія вказаних в даному Договорі. На момент підписання даного Договору щомісячна Плата становить 5 026,80 грн, в тому числі ПДВ 837,80 грн.

Як встановлено судом, за період з 01.03.2022 по 31.08.2023 позивачем, відповідно до умов Договору, було нараховано відповідачу плату за користування об`єктами розміщення у загальному розмірі 85 455,60 грн, що підтверджується виставленими та направленими відповідачу рахунками на оплату за спірний період (списки згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих ф. 103 та фіскальні чеки), у свою чергу відповідач не спростовував вказану обставину.

Окрім цього, позивачем в односторонньому порядку були складені та підписані акти надання послуг за спірний період, які залишені відповідачем без підписання та надання вмотивованої відмови від їх підписанні.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.4. Договору, плата сплачується Сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від Підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 01.03.2022 по 31.08.2023 було нараховано відповідачу плату за користування об`єктом сервітуту - будівлями комунальної власності у загальному розмірі 90 482,40 грн, проте відповідач здійснив оплату за вказаний період лише частково за січень-лютий 2022 року та березень 2023 року у розмірі 15 080,40 грн, що підтверджується Випискою по рахунку ДРТМ КП «КЖСЕ» за 28.04.2023 (платіжне доручення № 2768 від 28.04.2023) та за період з квітня по вересень 2023 року у розмірі 30 160,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3007 від 22.09.2023, у зв`язку з чим заборгованість відповідача з оплати за користування об`єктом сервітуту - будівлями комунальної власності складає 60 321,60 грн, розмір якої підтверджується у розрахунку відповідача, викладеного у відзивні на позовну заяву.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на закінчення строку дії Договору 31.12.2016, у зв`язку з чим з 01.01.2017 зобов`язання є припиненими, окрім тих, що були невиконаними належним чином за період дії Договору.

Відповідно до частини сьомої ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 ГК України).

Частиною першою ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта ст. 631 ЦК України).

Частиною першою ст. 406 ЦК України встановлено, що сервітут припиняється, зокрема, у разі: відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом (частини друга та четверта ст. 406 ЦК України).

Отже, цивільним законодавством встановлено підстави припинення сервітуту, в т.ч. перелік випадків безспірного припинення сервітутних прав, до яких віднесено, зокрема, припинення обставин, які були підставою для встановлення сервітуту, та сплив строку, на який його було встановлено.

Відповідно до п. 9.1. та п. 9.2. Договору, даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015. У разі якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на 1 (один) календарний рік на тих же умовах.

Припинення користуванням об`єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється Актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (п. 9.3. Договору).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення сторони про намір припинити дію Договору.

Також, відповідачем не було вчинено інших належних дій, спрямованих на розірвання Договору у установленому порядку або шляхом звернення з відповідним позовом до суду.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що добросовісність (п. 6 частини першої ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 30.11.2021 у справі № 910/4224/21).

Водночас, умовами укладеного між сторонами Договору, зокрема, п. 3.5. та пп. 4.1.8. п. 4.1., узгоджено, що нарахування плати починається з моменту дії договору та припиняється з дня підписання сторонами акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку № 3 до даного договору; сервітуарій зобов`язується демонтувати обладнання, яке йому належить, у разі закінчення строку дії договору.

Матеріали справи містять Акти розміщення обладнання на умовах сервітуту, однак в матеріалах справи відсутній Акт закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (відповідно до п. 9.3 Договору), крім Акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту № 1 від 01.04.2016 на 3 об`єктах зі 101 наданих під сервітут об`єктів, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач припинив користування житловими та нежитловими будівлями комунальної власності, обумовленими в Договорі.

В матеріалах справи відсутній акт демонтування обладнання, передбаченого пп. 4.1.8. п. 4.1. Договору, а сам відповідач не заперечує факт знаходження свого обладнання на об`єктах розміщення, а також факт користування нежитловими будівлями комунальної власності, передбаченими Договором, у період зазначений позивачем.

Також, відповідачем не надано доказів укладання інших договорів з балансоутримувачами житлових та нежитлових будівель комунальної власності, а тому єдиною правовою підставою розміщення свого обладнання на вказаних об`єктах є укладений між позивачем та відповідачем Договір.

Крім того, як вбачається з Виписки по рахунку ДРТМ КП «КЖСЕ» за 28.04.2023 (платіжне доручення № 2768 від 28.04.2023) та з платіжної інструкції № 3007 від 22.09.2023, відповідачем було здійснено часткову оплату за січень-лютий 2022 року, березень 2023 року у розмірі 15 080,40 грн та за квітень-вересень 2023 року у розмірі 30 160,80 грн, із зазначенням призначення платежу: зг Дог ТМ-08-С/253 від 01.01.2016 (з урахуванням умов Додаткової угоди від 15.15.2015 про заміну сторони та передавання всіх прав та обов`язків, передбачених чиним договором, ТОВ «Фауст» з 01.01.2016).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що у спірний період відповідач користувався будівлями комунальної власності, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору.

Отже, судом встановлено, що відповідач продовжує використовувати чуже майно, що полягає у знаходженні на об`єкті розміщення телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів телекомунікацій відповідача.

При цьому, слід зазначити, що користування особою чужим майном за відсутності договору у спірних правовідносинах чинним законодавством не передбачено, таких правових підстав не наведено і відповідачем. (Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 910/16077/20).

Отже, строк дії Договір про встановлення сервітуту від 01.08.2012 № ТМ-08-С/253, в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.12.2014, з урахуванням Додатковї угоди від 15.15.2015, на час вирішення спору не є припиненим. (Аналогічний висновок міститься у постановах Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2022 № 910/16645/21 та від 21.02.2024 у справі № 910/14636/23).

Також судом відхиляються твердження відповідача про відсутність правових підстав позивача на стягнення коштів за користування об`єктом розміщення, оскільки він не є власником або володільцем сервітуту та остаточно втратив будь-яке право розпоряджатись об`єктом сервітуту та повноваження щодо укладення договорів на об`єктах інфраструктури комунальної власності в м. Києві з набуттям 14.06.2017 чинності Законом України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», оскільки відповідно до п. 2 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами.

Отже, нормами Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» не передбачено автоматичного припинення чинних станом на дату набрання чинності вказаним законом договорів, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, та необхідність укладення нових відповідних договорів.

Не заслуговують на увагу також твердження відповідача, що відповідно до рішення Київської міської ради «Про встановлення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі комунальної власності територіальної громади міста Києва» № 236/8406 від 12.03.2020, позивач не є балансоутримувачем об`єктів, визначених сторонами у Додатку № 1 до Договору, оскільки відповідач не надав доказів укладення відповідних договорів із особами, за якими об`єкти закріплені на праві господарського відання чи оперативного управління, в тому числі, перебувають на балансі, як і не надав доказів сплати іншим особам плати за таке користування, натомість продовжує користування чужим майном з метою здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідного прибутку, без внесення плати за таке користування.

При цьому, рішенням Київської міської ради № 378/5765 від 14.07.2011 «Про питання впорядкування діяльності суб`єктів господарювання в галузі зв`язку та інформаційних технологій», зі змінами внесеними рішенням Київської міської ради № 464/1328 від 15.05.2014, яким уповноважено КП «Київжитлоспецексплуатація» зокрема, укладати договори на розміщення суб`єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання на об`єктах є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавалося. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості у розмірі 60 321,60 грн, у тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної сплати вартості за користування сервітутом за Договором підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фауст» (03035, м.Київ, вул. Стадіонна, буд.16/6, кв.102, ідентифікаційний код 23381789) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м.Київ, вул.Володимирська, буд.51-А; ідентифікаційний код 03366500) 60321 (Шістдесят тисяч триста двадцять одна) грн 60 коп. заборгованості, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 (Дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова