Рішення

від 09.04.2024 по справі 920/104/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.04.2024м. СумиСправа № 920/104/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/104/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека 235

(вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 28, м. Суми, 40000,

код ЄДРПРОУ 31311824)

до відповідача: Приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округ

Хоменко Вікторії Василівни (вул. Козацький Вал, 2, м. Суми, 40030)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Фонда гарантування вкладів фізичних осіб

(вул. Січових Стрільців,17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21708016)

про припинення обтяження та зобов`язати вчинити дії,

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

від третьої особи: не прибув,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 05.02.2024 позивач подав позовну заяву, в якій просить суд:

- припинити обтяження (іпотеки) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Суми вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 28 (до зміни назви: вулиця Леваневського, 28), (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 347423) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек (реєстраційні номер обтяження: 3840832) та

- зобов`язати Приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Хоменко В.В. зняти заборону на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Суми вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 28 (до зміни назви: вулиця Леваневського, 28), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 347423, реєстраційні номер обтяження: 3840832.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024, справу № 920/104/24 призначено до розгляду судді Заєць С.В.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.02.2024 у справі № 920/104/24 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 13.02.2024 відкрито провадження у справі № 920/104/24, залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, призначено підготовче засідання на 14.03.2024, 10:20, встановлено сторонам строки для надання процесуальних документів.

26.02.2024 третьою особою Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, надано до суду через систему Електронний суд письмові пояснення, відповідно до змісту яких зазначає, що відповідно до статті 53 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб 15 жовтня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєхстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10731110121000818 про державну реєстрацію припинення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА БРОКБІ3НЕСБАНК як юридичної особи, а ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим без правонаступництва. Згідно зі статтею 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб вимоги кредиторів до банку, що були незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними. Таким чином, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА БРОКБІЗНЕСБАНК припинено, а відповідно і повноваження Уповноваженої особи, які були делеговані Фонду гарантування також припинено.

На виконання приписів статті 52-1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб документи неплатоспроможних банків ПАТ Брокбізнесбанк були передані до архіву Національного банку України.

Також зазначають, що в Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку. За даними ЄОІС ПАТ Брокбізнесбанк та згідно даних архівів, які знаходяться у володінні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відсутня інформація про кредитні договори, укладені між ТОВ Сумська аптечна компанія (ЄДРПОУ 30760187) та ПАТ Брокбізнесбанк.

Ухвалою суду від 14.03.2024 відкладено підготовче засідання на 28.03.2024, 10:40; зобов`язано позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Аптека 235 надати суду у строк до 26.03.2024 докази виконання грошових зобов`язань за кредитним договором № 51-ю від 05.10.2006; зобов`язано Національний банк України надати суду у строк до 26.03.2024 інформацію щодо кредитного договору № 51-ю від 05.10.2006, укладеного між ТОВ Сумська аптечна компанія (ЄДРПОУ 30760187) та ПАТ Брокбізнесбанк (зокрема щодо погашення заборгованості).

25.03.2024 відповідачем надано до суду лист-клопотання від 22.03.2024, №53/01-16 (вх.№1633), відповідно до якого просить суд розгляд справи проводити без участі відповідача, проти позовних вимог не заперечує.

28.03.2024 через електронну пошту Національним банком України надано до суду лист Про надання інформації, згідно з положеннями якого просить суд продовжити строк на підготовку та надання Національним банком України суду інформації щодо кредитного договору № 51-ю від 05.10.2006, укладеного між ТОВ Сумська аптечна компанія (ЄДРПОУ 30760187) та ПАТ Брокбізнесбанк (зокрема щодо погашення заборгованості) до 05.04.2024.

Ухвалою суду від 28.03.2024 відкладено підготовче засідання на 09.04.2024, 10:00.

29.03.2024 Національним банком України надано до суду лист «Про надання інформації» від 29.03.2024 № 18-0006/24615, відповідно до змісту якого зазначає, що документи (кредитна справа, кредитний/іпотечний договори) ТОВ Сумська аптечна компанія в описах архівних справ Банку не зазначені та на архівне зберігання до Національного банку України ліквідатором Банку не передавалися. У додатках до ліквідаційного балансу Банку за 2019 рік, а саме: Кредитному портфелі (кредити, надані юридичним та фізичним особам) ПАТ БРОКБІЗНЕСБАНК станом на 01.09.2014 та "Реєстрі реалізації відступлення прав вимоги за кредитними договорами на відкритих торгах за період з 11.06.2014 по 17.05.2019, відсутня інформація щодо позичальника ТОВ Сумська аптечна компанія.

У судове засідання 09.04.2024 представники сторін та третьої особи не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку з визнанням позову відповідачем, суд за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив.

Як зазначає позивач в обгрунтування позовних вимог, ТОВ «Аптека 235» належить нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Суми вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 28 (до зміни назви: вулиця Леваневського, 28).

Згідно договору іпотеки № 5344 від 05.10.2006 року, укладеного з АБ «Брокбізнесбанк», дане приміщення було передано в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язання по кредитному договору, що був укладений між ТОВ «Сумська аптечна компанія» (код СДРПОУ307601 87) та АБ Брокбізнесбанк». Реєстраційний номер обтяження: 3840832.

В подальшому ТОВ «Сумська аптечна компанія» виконало свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі. При цьому, ТОВ «Сумська аптечна компанія» ліквідовано 21.03.2013 році, про що свідчить відповідний запис в Реєстрі.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що відповідно до статті 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна на підставі отриманого повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави.

Однак, АБ «Брокбізнесбанк» не було направлено відповідне повідомлення та не було знято заборону на відчуження зазначеного приміщення в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в установленому законом порядку.

З метою відновлення свого права, як власника зазначеного вище нежитлового приміщення Позивач звернувся до Приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Хоменко В.В. із заявою про зняття заборони на відчуження нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення, розташованого за адресою м. Суми вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 28. Однак, постановою № 183/01-16 від 27.12.2023 року нотаріусом було відмовлено у знятті заборони.

Одночасно Позивач звернувся із листами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України з метою отримання довідки про відсутність заборгованості або інше повідомлення для зняття заборони на відчуження нежитлового приміщення за адресою: м. Суми вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 28 (до зміни назви вулиця Леваневського, 28), реєстраційний номер обтяження 3840832, яке належить ТОВ «Аптека 235» (код ЄДРПОУ 31311824). У наданні таких документів зазначеними адресатами було відмовлено.

Листом № 49-312/24 від 09.01.2024 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив, що 15 жовтня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10731110121000818 про державну реєстрацію припинення ПАТ «Брокбізнесбанк» як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим. Всі документи для зберігання передані до архіву Національного банку України. З моменту ліквідації жодних документів від імені банку Фондом не видається. Поряд з цим, в даному листі повідомлено, Фондом використовується програмний комплекс «Єдина операційна інформаційна система Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» (далі СОІС), який становить собою організаційно-технічну систему, яка призначена для комплексної автоматизації банківської діяльності неплатоспроможних банків, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації. Будь-яка інформація щодо заборгованості ТОВ «Сумська аптечна компанія» (ЄДРПОУ 30760187) за кредитним договором № 51-ю від 05.10.2006 перед АТ «Брокбізнесбанк» в СОІС відсутня.

З урахуванням зазначеного, Фонд повідомив, що зобов`язання ТОВ «Сумська аптечна компанія» (код ЄДРПОУ 30760187) за кредитним договором № 51-ю від 05.10.2006, відповідно до інформації наявної у володінні та розпорядженні Фонду, перед АТ «Брокбізнесбанк» станом на дату запровадження тимчасової адміністрації в Банку (03.03.2014) були відсутні.

Таким чином, за умови відсутності невиконаних зобов`язань за кредитним договором, майно, яке було передано в іпотеку з метою забезпечення такого зобов`язання перебуває в обтяженні безпідставно.

З метою захисту своїх прав, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач приватний нотаріус Су3мського міського нотаріального округу Хоменко Вікторія Василівна у листі від 22.03.2024 № 53/01-16 зазначила , що проти позовних вимог не заперечує.

Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) обов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати в:д боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу частина друга статті 509 Цивільного кодексу України). Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 Цивільного кодексу України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 Цивільного кодексу країни).

Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої статті 593 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 Цивільного кодексу України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання

Такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи можє визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до висновків Верховного Суду, який звертав увагу на те, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або спорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).

Таким чином, в нашому випадку наявний спір ініційований Позивачем та спрямований на захист його майнових прав щодо майна, яке передавалось ним в потеку, після виконання позичальником (ТОВ «Сумська аптечна компанія») зобов`язань за кредитним договором та подальша його ліквідація, ліквідації Банку (кредитора та іпотекодержателя у спірних правовідносинах), відсутності жодної інформації щодо передачі зазначених прав іншій особі в установлений законом спосіб, відсутності жодної інформації щодо претензій до Позивача.

Законом України «Про іпотеку» в статті 4 передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. При цьому іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

Абзацом четвертим пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що іпотека належить до обтяжень речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

При цьому відповідно до пункт 1 частини першої статті 2 цього Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких драв шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових драв на нерухоме майно.

Конституцією України в статті 41 закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до приписів статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Захист власності кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В такий спосіб наявність зареєстрованих забезпечувальних обтяжень нерухомого майна (іпотеки) після виконання зобов`язань за основним договором вочевидь підтверджує наявність у позивача права або законного інтересу за захистом якого він звертається до суду, оскільки порушує права власника на вільне володіння, користування та розпорядження зазначеним майном, створює для нього та зацікавлених осіб правову невизначеність щодо його статусу.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За змістом частин першої-другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов`язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов`язків за цим договором.

Саме цим спори про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань відрізняються від спорів про зміну, припинення правовідносин (наприклад, зміну, розірвання договору), коли договірні відносини між сторонами змінюються або припиняються внаслідок судового рішення.

Одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України, є визнання права. Норми частини другої статті 20 Господарського кодексу України визначають такі способи захисту, як визнання наявності або відсутності прав.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України обов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від чинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, зобов`язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов`язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника.

Виходячи з наведеного способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути:

- визнання права позивача;

- визнання відсутнім (припиненим) обов`язку позивача;

- визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача.

Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 21.11.2012 у справі № 6-134цс12 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

Договір, в першу чергу, є домовленістю сторін. Договір як документ - є оформленням цієї домовленості. Під договором також розуміється й правовідношення, що виникло на підставі цієї домовленості, а змістом такого правового відношення є певні права та обов`язки сторін.

Позивач, звертаючись до суду -, вбачає, припинення іпотеки за іпотечним договором як правовідношення, тобто похідного зобов`язання, а не самого договору іпотеки, як домовленості чи документу, тобто застосованої в іншому сенсі категорії "договір".

При цьому, відповідно до висновків, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № -10/14144/17 та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 щодо неможливості розгляду судом самостійно в окремому позовному провадженні вимоги, яка не супроводжує спір про право, а стосується виключно встановлення юридичного факту.

Як зазначалось вище, спірні правовідносини виникли між Позивачем та ПАТ «Брокбізнесбанк" стосовно якого 15.10.2019 було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських нормувань про державну реєстрацію припинення як юридичної особи, у зв`язку із завершенням процедури ліквідації банку, а отже банк вважається ліквідованим, всі документи передані на зберігання до архіву НБУ, а повноваження Фонду як ліквідатора ПАТ "Брокбізнесбанк" припинено.

Звертаючись з позовом ТОВ «Аптека 235» обґрунтовувало свої позовні вимоги тим, що у ТОВ «Сумська аптечна компанія» (кредитор, зобов`язання якого були забезпечені спірним приміщенням) припинилися зобов`язання за кредитними договорами, а згодом Товариство було ліквідовано. При цьому, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек відсутні відомості про перереєстрацію іпотеки за іншими особами. Також відносно Позивача відсутні жодні вимоги за забезпеченим зобов`язанням як у Банку, так і Фонду протягом процедури ліквідації Банку.

Теоретично, спірним питанням в даному випадку може бути відсутність первинних документів на підтвердження погашення позичальником відповідних сум заборгованості, а також доказів відсутності правонаступників кредитора за кредитними договорами.

Однак, варто звернути увагу на те, що у статті 79 Господарського процесуального кодексу України впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України, свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В цьому контексті Верховний Суд неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі Уз 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № -02/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Натомість, як було зазначено вище, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб підтвердив, що зобов`язання ТОВ «Сумська аптечна компанія» (код ЄДРПОУ 30760187) за кредитним договором № 51 -ю від 05.10.2006, відповідно до інформації наявної у володінні та розпорядженні Фонду, перед АТ «Брокбізнесбанк» станом на дату запровадження тимчасової адміністрації в Банку (03.03.2014) були відсутні.

Водночас, відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 1 частини першої статті 593 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 Цивільного кодексу України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на приписи статті 509 Цивільного кодексу України, статті 79 Господарського процесуального кодексу України щодо вірогідності доказів, надані Позивачем докази дають підстави дійти висновку про відсутність у ТОВ «Сумська аптечна компанія» заборгованості за кредитним договором, що у свою чергу надає підстави стверджувати про припинення основного зобов`язання та, як наслідок, припинення іпотеки.

Таким чином, оскільки ПАТ «Брокбізнесбанк» припинено як юридичну особу, наявний запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек порушує право Позивача на вільне розпорядження належним йому майном.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 74 Закону України «Про нотаріат» одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Пунктом 5.1 Глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна, зокрема, при одержанні повідомлення кредитора про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки) або за рішенням суду.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності.

Водночас з урахуванням обставин цієї справи, зокрема щодо ліквідації Банку, який повинен бути належним відповідачем у справі, Позивач фактично позбавлений можливості в інший спосіб поновити свої права, а отже, в такому випадку звернення до нотаріуса з вимогою про припинення обтяжень (іпотеки) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек та зняття заборони на нерухоме майно, за умови встановлення обставин щодо припинення відповідних кредитних договорів, а відтак і іпотек, що їх забезпечувала, може розглядатися як належний спосіб захисту, пред`явлений до належного відповідача.

Приймаючи до уваги вищезазначене, а також те, що відповідач у справі не заперечує проти задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог і відповідно задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-80, 91, 185, 233, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Припинити обтяження (іпотеки) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (до зміни назви: АДРЕСА_2 ), (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 347423) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиному реєстрі іпотек (реєстраційні номер обтяження: 3840832).

3. Зобов`язати Приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Хоменко Вікторію Василівну. зняти заборону на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (до зміни назви: АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 347423, реєстраційні номер обтяження: 3840832.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено і підписано суддею 12.04.2024.

СуддяС.В. Заєць