Рішення

від 02.04.2024 по справі 922/54/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2024м. ХарківСправа № 922/54/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Пономар Є. А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка 3000", с.Прогрес, Ізюмський р-н, Харківська обл. (адреса: 64250, Харківська обл., ізюмський р-н, с.Прогрес, вул.Східна,буд.4) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання недійсним договору за участю представників:

позивача - Чорноткач Н.З. (адвокат, ордер серія АХ №1159148 від 22.11.2023 року);

відповідача - Новиков В.А. (самопредставництво).

ВСТАНОВИВ:

03.01.2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техніка 3000" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання недійсним договору постачання спеціального товару від 01.12.2022 року №05-12/2022, укладений між ТОВ "Техніка 3000" та ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.01.2024 року відкрито провадження у справі №922/54/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.01.2024 року.

11.01.2024 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№810), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зокрема зазначає, що при укладанні Договору постачання спеціального товару від 01.12.2022 року № 05-12/2022 було додержано вимоги чинного законодавства, та вважає, що вказаний Договір не є не дійсним, крім пункту 3.1, в частині включення до вартості Товару ПДВ 487583,56 грн.

15.01.2024 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримував у повному обсязі, оскільки сторонами не було погоджено ціну Договору, як його істотну умову, що є підставою для визнання угоди недійсною.

Протокольною ухвалою суду від 30.01.2024 року було відкладено підготовче засідання на 20.02.2024 року.

19.02.2024 року представник відповідача надав до суду клопотання (вх.№4622) про долучення документів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 20.02.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2024 року.

04.03.2024 року представник позивача надав до суду клопотання (вх.№5903) про відкладення судового засідання.

Протокольною ухвалою суду від 05.03.2024 року було задоволено клопотання представника позивача та відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 19.03.2024 року.

18.03.2024 року представник відповідача надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№7394).

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 19.03.2024 року оголошено перерву в судовому засідання до 02.04.2024 року.

Представник позивача у судовому засіданні 02.04.2024 року позовні вимоги підтримував повністю та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.04.2024 року проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представників сторін, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІКА 3000» (позивач, постачальник) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач, покупець) був укладений Договір постачання спеціального товару №05-12/2022 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1 договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар спеціального призначення код ДК 021:2015 31120000-3 Генератори, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що загальна кількість Товару, що підлягає поставці та ціна одиниці Товару визначається у Специфікації на поставку Товару.

Згідно з п. 3.1 Договору визначена ціна договору: «Ціна Договору становить: 2 925 501 грн. 37 коп. (два мільйони дев`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот одна грн. 37коп.). В т.ч. ПДВ - 20% - 487583,56 грн.».

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом перерахування Покупцем коштів та поточний рахунок Постачальника, після підписання Сторонами видаткової накладної. Розрахунки проводяться шляхом перерахування Покупцем коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у цьому Договорі, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної.

Згідно з п.11.1 договору «Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до - 31.12.2022, а в частині оплати з поставлений товар - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Як зазначає позивач, ТОВ «ТЕХНІКА 3000» було вчасно та в повному обсязі поставлено генератори, а відповідачем без зауважень прийнято товар та сплачено вчасно і в повному обсязі 2925501,37 грн, про що свідчать первинні документи: специфікація до товару спеціального призначення до договору №05-12/2022 від 01.12.2022 року; накладна №1 від 01.12.2022 року до договору №05-12/2022; платіжна інструкція №93 від 07.12.2022 року на суму 2 925 501,37 грн; виписка по рахунку за 09.12.2022 року на суму 2 925 501,37 грн.

За твердженнями позивача, після укладання даного договору ТОВ «ТЕХНІКА 3000» було виявлено технічну помилку у визначенні ціни договору №05-12/2022 від 01.12.2022. Так, пунктом 3.1 Договору №05-12/2022 визначена ціна договору: «Ціна Договору становить: 2 925 501 грн. 37 коп. (два мільйони дев`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот одна грн. 37 коп.).». Далі після крапки вказаного речення була допущена технічна помилка при складанні даного договору (договір складався по старому шаблону) і з нового речення зазначено: «В т.ч. ПДВ - 20% - 487583,56 грн.». Тобто, друге речення помилково не прибрали з п. 3.1. вказаного договору. Вказана технічна помилка автоматично вплинула на допущення аналогічних помилок в специфікації від 01.12.2022 року та накладній №1 від 01.12.2022 року.

Отже позивач зазначає, що зі змісту пункту 3.1 Договору №05-12/2022 вбачається, що ціна Договору становить 2925501 грн. 37 коп., до якої не входить сума ПДВ.

Також, пунктом 3.2 даного договору передбачено, що ціна договору може бути змінена за домовленістю Сторін шляхом укладання Додаткової угоди. Як вбачається з обставин справи жодної додаткової угоди щодо зміни ціни договору сторонами не укладалося.

Отже, ціна договору залишилася незмінною - 2925501,37 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на момент укладання договору №05-12/2022 вже діяла умова звільнення від оподаткування податком на додану вартість на генератори, які зобов`язався поставити Постачальник, та відповідно сторонами була досягнута домовленість про поставку генераторів на загальну вартість 2 925 501,37 грн, в яку відповідно до чинного законодавства ніяк не міг входити ПДВ.

На підтвердження викладених доводів позивач звертає увагу на той факт, що згідно з копією податкової накладної №1 від 09.12.2022 року, яку постачальник - ТОВ "ТЕХНІКА 3000" зареєстрував в єдиному реєстрі податкових накладних згідно з чинним законодавством на підставі отриманої оплати, загальна вартість поставленого постачальником товару без ПДВ становить 2925501,37 грн. Відповідно, податок на додану вартість до бюджету не сплачувався.

Крім того, як вказує позивач, ТОВ "ТЕХНІКА 3000" була надана фінансова звітність мікропідприємства за 2022 рік, з якої вбачається, що у ціну договору 2925501,37 грн. не міг включатися податок на додану вартість. За твердженнями позивача, якби дана сума включала податок на додану вартість, то з відрахуванням ПДВ покупець мав би здійснити оплату в розмірі 2437917,81 грн., що призвело би до значних мінусових річних фінансових показників та можливого припинення діяльності постачальника через його збитковий стан, що суперечить основній меті господарської діяльності - отримання прибутку. Отже за такою нерентабельною ціною постачальник ніколи б не укладав договір на поставку генераторів.

Відповідачем на адресу ТОВ «ТЕХНІКА 3000» були направлені листи №785/ВФЗ від 12.06.2023 року та №1386/ВФЗ від 01.09.2023 року з вимогою повернути ПДВ в сумі 487583,56 грн за Договором №05-12/2022 від 01.12.2022 року.

У відповідь на вказані листи ІНФОРМАЦІЯ_1 , ТОВ «ТЕХНІКА 3000» в листі за вих. №01-0709/23 від 07.09.2023 року було запропоновано виправити допущену технічну помилку в ціні Договору шляхом підписання додаткової угоди до Договору, в якій би зазначалося, що ціна Договору становить 2 925 501,37 грн. (два мільйони дев`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот одна гривня 37 коп.) без ПДВ. Однак відповідач не погодився підписати запропонований проект додаткової угоди до Договору.

ІНФОРМАЦІЯ_2 було подано до Господарського суду Харківської області позов до ТОВ «ТЕХНІКА 3000» про визнання недійсним пункту 3.1 Договору постачання спеціального товару від 01 грудня 2022 року №05-12/2022 в частині включення до вартості товару спеціального призначення ПДВ - 487583,56 грн. та стягнення сплаченого ПДВ - 487 583,56 грн. (господарська справа №922/3949/23).

З огляду на викладене, позивач вважає, що сторонами не було погоджено ціну Договору: 2 925 501,37 грн, як істотну умову Договору, що є підставою для визнання його недійсним, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зазначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладення правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16).

Приписи статті 217 ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин.

При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.

При цьому суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Порядок обчислення та сплати ПДВ регламентується розділом V ПК України.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг/.

Пунктом 3.1 Договором № 05-12/2022 визначена вартість товару - 2925501 (два мільйони дев`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот одна грн.) 37 коп., в тому числі ПДВ- 487583 (чотириста вісімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят три грн.) 56 коп.

Тобто сторони договору погодили, що до ціни розрахункової одиниці вартості товару окремо включено оплату ПДВ.

Позивачем було проведено 09.12.2022 року оплату відповідно до платіжного доручення № 93 від 07.12.2022 року на суму 2925501,37 грн (два мільйони дев`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот одна грн. 37 коп.), в тому числі ПДВ - 487583,56 грн (чотириста вісімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят три грн 56 коп).

Відповідно до пункту 71 Підрозділу 2. "Особливості справляння податку на додану вартість" Податкового кодексу України: Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих па запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Станом на момент укладання Договору № 05-12/2022 Кабінетом Міністрів України було прийнято ПКМ України від 20 березня 2020 № 224 "Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита» (далі - Перелік № 224), відповідно до підрозділу «Інше» якого внесено "Електрогенераторні установки" Код згідно з УКТЗЕД - 8502.

Тобто, операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), зокрема, "Електрогенераторні установки" Код згідно з УКТЗЕД - 8502, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), здійснені з 17.03.2020, звільнені від оподаткування ПДВ.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.

Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

З огляду на вищевикладене, оскільки пунктом 3.1 Договором № 05-12/2022 до ціни договору незаконно включено суму ПДВ, що суперечить положенням Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 року № 224, то наявні підстави для визнання недійсними положень такого договору в частині включення до ціни правочину ПДВ, а не договору у цілому. Оскільки, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору постачання спеціального товару від 01.12.2022 року № 05-12/2022 у цілому.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з урахуванням фактичних обставин справи та наведених норм законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких судові витрати покладаються на позивача, у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "12" квітня 2024 р.

СуддяК.В. Аріт