Рішення

від 11.04.2024 по справі 925/281/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м. Черкаси справа № 925/281/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Білайт Груп" (с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область) до Дочірнього підприємства "Корсунь-Шевченківський гранкар"єр "Сівач" приватного акціонерного товариства "Сівач" (м. Корсунь-Шевченківський, Черкаський район, Черкаська область) про стягнення 53 616,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 53 616,23 грн. з яких: 31 487,32 грн. залишок основної заборгованості за нафтопродукти, 3 077,96 грн. пені, 10654,49 грн. інфляційних втрат, 2 099,00 грн. як 3 % річних та 6 297,46 грн. штраф у розмірі 20 % від простроченої суми, на підставі договору поставки № 03-1/06/2021 від 03.06.2021, укладеного між сторонами у справі.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

В жодне засідання представники сторін не з`явилися, явка обов`язковою не визнавалася. Позивач клопотанням від 25.03.2024 просить суд розглянути справу без участі представника ТОВ "Білайт Груп", за наявними в матеріалах справи документами, вимоги підтримує. Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "Білайт Груп" та дочірнім підприємством "Корсунь-Шевченківський гранкар"єр "Сівач" приватного акціонерного товариства "Сівач" було укладено договір поставки № 03-1/06/2021 щодо поставки нафтопродуктів (далі - Договір, а.с. 11-18)

Доказів визнання Договору недійсним чи розірвання за згодою сторін у справу не подано.

За правовою природою сторонами було укладено договір поставки, що відповідає ст. 712 ГПК України.

Даною нормою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються положення ЦК України про купівлю-продаж, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За умовами договору (п 1.1.), позивач передає у власність відповідачу нафтопродукти, а відповідач приймає і сплачує їх вартість.

Відповідно до п. 5.3. Договору за результатами поставки та приймання-передачі товару сторони підписують видаткові або товарно-транспортні накладні.

Згідно п. 11.1. Договір є укладеним сторонами з моменту підписання та діє до 31 грудня 2021 року в частині поставок, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов`язань.

За доводами позивача, Договір сторонами виконувався.

За даними, вказаними позивачем у Акті звірки розрахунків (а.с. 36), які сторони за спільною згодою не підписали, позивач поставив відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 1 065 558,24 грн. Дані обставини відповідач не заперечив.

Оплатив відповідач на користь позивача лише 1 034 070,92 грн.

Сплата цих коштів підтверджується банківською випискою OTP Банк по руху коштів по рахунку позивача (а.с. 26). При кожній частковій сплаті відповідач посилався на окремі рахунки позивача із номерами і датами.

На виконання вимог суду позивач надав копії всіх рахунків, на підставі яких відповідач проводив часткові розрахунки (а.с. 52-57). У рахунках міститься посилання на договір між сторонами щодо поставки нафтопродуктів, яким обґрунтовано позов.

Як вбачається із виписки банку ( а.с. 26), відповідач оплачував поставки нафтопродуктів частинами із посиланням на окремі рахунки позивача із номерами і датами.

Спірною є неоплачена повністю поставка товару по останній накладній № 4323 від 25.11.2021 року.

Саме виконуючи умови договору, яким обґрунтовано позов, позивач 25.11.2021 здійснив поставку та передав у власність відповідачу товар, дизельне пальне ДП-3 Євро5-ВО в кількості 7 372 літрів на загальну суму 205 067,32 грн.

Факт відвантаження позивачем товару, а відповідачем його одержання, підтверджується видатковою накладною № 4323 від 25.11.2021 (а.с. 19) та товарно-транспортною накладною № БГ-00004323 від 25.11.2021 (а.с. 20).

Суду не надано докази існування між сторонами спору з приводу якості та кількості цієї поставки.

Згідно з п. 6.3. договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу повну вартість отриманого товару на підставі рахунку-фактури постачальника (позивача) протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару на підставі видаткових або товарно-транспортних накладних.

Для оплати поставленого товару за видатковою накладною № 4323 від 25.11.2021 (а.с. 19) позивач виставив відповідачу рахунок № 3468 від 24.11.2021 (а.с. 57) із посиланням на договір між сторонами (а.с. 57) на суму 205 087,32 грн.

Відповідачем з 03.12.2021 до 23.02.2024 з посиланням на рахунок № 3468 від 24.11.2021 було зроблено часткову оплату за отриманий товар в сумі 173 600,00 грн. (160000+5000+8600), що підтверджується довідкою по рахунку позивача, виданою АТ "ОТП Банк" № 020-01-020-3-020-3/32-БТ від 14.02.2024 року (а.с. 26).

Отже, залишок суми основного боргу за цією поставкою складає (205087,32 грн. - 173600,00 грн.) ---- 31 487,32 грн., які позивач просить стягнути примусово.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 7.1. договору обумовлено, що сторони зобов`язуються належним чином виконувати умови цього договору, зокрема в частині, пов`язаній із своєчасним проведенням оплат, отриманням рахунків, за якими проводяться оплати, оформленням документів та інше.

25.11.2021 відповідно до видаткової накладної № 4323 позивачем було передано у власність товар відповідачу на загальну суму 205 087,32 грн.

Повна сплата за отриманий товар згідно п. 6.3. договору, повинна була відбутись не пізніше 03.12.2021, але відповідач порушуючи умови договору зробив останній частковий платіж 14.07.2022, що лише частково покриває оплату вартості отриманого товару.

Позивач вірно обраховує дату виникнення спірної заборгованості відповідача з 04.12.2021 року.

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку порушення умов договору винна в порушенні умов сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.4.1. договору, у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику:

- пеню за невиконання грошових зобов`язань у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення виконання зобов`язання;

- 3 % річних.

Відповідно до п. 7.4.2. договору передбачено що за порушення строків оплати за отриманий товар, передбачених п. 6.3. даного договору, покупець також окрім пені додатково зобов`язується сплатити постачальнику штрафну санкцію у розмірі 20 % від вартості отриманого товару.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за невиконання грошових зобов`язань за період з 04.12.2021 до 04.06.2022, у розмірі 3077,96 грн., та штраф у розмірі 20% від простроченої суми в розмірі 6297,46 грн.

Дана вимога підлягає до задоволення, виходячи з такого:

Розрахунок штрафу та пені є вірним, визначений розмір пені не перевищує подвійну облікову ставку, яка повинна бути застосована при сплаті пені у відповідності до ст. 1, 3 ЗУ "Про несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Пеню вірно розраховано лише за період шести місяців з дати її виникнення, як вимагає ч. 6 ст. 232 ГК України. Штраф вірно розраховано одномоментним стягненням.

Позивач міг би за належними розрахунками нарахувати 2 101,05 грн. як 3% річних, 3121,09 грн. пені та 10 949,99 грн. інфляційних втрат, однак вимог в цій частині позивач не змінив.

Розрахунок штрафу є вірним.

Доводи та розрахунки позивача за позовом відповідачем суду не заперечено.

У постанові від 1 червня 2021 року по справі № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок про те, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. двічі за одне і те саме не карають) має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.

Оскільки така відповідальність за невиконання грошового зобов`язання встановлена законом, то не має значення, чи передбачена вона умовами договору між сторонами.

Доказів проведення розрахунку по пені, штрафу, за інфляційними та процентами річних відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 10654,49 грн. інфляційних втрат, 2099,00 грн. як 3% річних, 6297,46 грн. штрафу, 3077,96 грн. пені та 2099,00 грн. як 3% річних.

Заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідачем суду не подано.

Отже, правомірність позовних вимог доведено зібраними у справі доказами, докази проведення повного розрахунку за позовними вимогами у справі відсутні, строк виконання зобов`язання по повній оплаті спірної поставки товару є таким, що настав, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 31 487,32 грн. залишку основної заборгованості за нафтопродукти, 3077,96 грн. пені, 10654,49 грн. інфляційних втрат, 2099,00 грн. як 3 % річних, 6297,46 грн. штрафу в розмірі 20 % на підставі договору поставки № 03-1/06/2021 від 03.06.2021 між сторонами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України при задоволенні позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 6 195,00 грн. витрат зі сплати судового збору повністю.

Керуючись ст. 238,240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Корсунь-Шевченківський гранкар"єр "Сівач" приватного акціонерного товариства "Сівач" (код 31440826, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаський район, Черкаська область, "Сівач" урочище) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Білайт Груп" (код 42179263, вул. Мала Кільцева, 4А, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область) -- 31 487,32 грн. залишку основної заборгованості за нафтопродукти, 3 077,96 грн. пені, 10654,49 грн. інфляційних втрат, 2 099,00 грн. як 3 % річних, 6 297,46 грн. штрафу в розмірі 20 % на підставі договору поставки № 03-1/06/2021 від 03.06.2021 року та 3028,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 11 квітня 2024 року.

Суддя Н.М. Спаських