Постанова

від 10.04.2024 по справі 638/5573/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 638/5573/21

провадження № 61-17037св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Мальованого Ю. М. від 01 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням збільшених позовних вимог та доповнення підстав позову, просить скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення літ. «А-1» загальною площею 20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 з одночасним припиненням речових прав; звільнити самовільно зайняту земельну ділянку кадастровий номер 6310136300:10:011:0024 площею 0,0145 га за адресою: АДРЕСА_1 від нежитлової будівлі літ. «А-1» з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Позов мотивовано тим, що Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради досліджувалась інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та було встановлено, що у порушення вимог законодавства України, приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С. Д. відкрито розділ об`єкта нерухомого майна 1951489363101 та зареєстровано право власності нежитлове приміщення літ. «А-1» загальною площею 20 кв.м. по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . У позовній заяві Харківська міська рада посилається на статтю 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 та зазначає, що вказана вище реєстрація проведена протиправно, оскільки вищевказані документи видані на тимчасову споруду.

Зазначає, що спірна будівля літ. «А-1» по АДРЕСА_1 розташована на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 6310136300:10:011:0024 площею 0,0145 га. Між Харківською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки від 24 грудня 2003 року. Згідно з деталізованою інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 63101363000:10:011:0024) площею 0,0145 га за адресою: АДРЕСА_1 , припинено. На даний час право користування зазначеною земельною ділянкою ОСОБА_1 не оформлено, що є порушенням вимог земельного законодавства України.

Тобто, на теперішній час земельна ділянка з кадастровим номером 63101363000:10:011:0024 площею 0,0145 га за адресою: АДРЕСА_1 використовується без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до стате 125, 126 ЗК України.

З огляду на викладене, Харківська міська рада вважає, що земельна ділянка 63101363000:10:011:0024 площею 0,0145 га за адресою: АДРЕСА_1 самовільно зайнята ОСОБА_1 шляхом самовільного розміщення на ній нежитлової будівлі літ. «А-1» та підлягає звільненню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 січня 2023 року у задоволенні позову відмолено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що чинним законодавством України не передбачено, що у зв`язку із несвоєчасним оформленням договору тимчасового користування (оренди) земельної ділянки, розташоване на ній нерухоме майно, зареєстроване відповідно до законодавства України та таке, що є предметом власності стає самовільним.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційні скарги Харківської міської ради - задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 січня 2023 року та ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 січня 2023 року скасовано. Провадження у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов С. Д., про скасування державної реєстрації з одночасним припиненням права власності - закрито. Роз`яснено Харківській міській раді, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду господарської юрисдикції та що вона має право протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у даному випадку по суті виник спір Харківської міської ради, яка представляє власника земельної ділянки - орендодавця з її орендарем - ФОП ОСОБА_1 , який зареєстрував право приватної власності на вказаний об`єкт, споруджений на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності, та використовується відповідачем у підприємницькій діяльності, а тому позов у даній справі має розглядатись у порядку господарського судочинства.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

Представник ОСОБА_1 - адвокат Харченко К. С. 29 листопада 2023 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду, в якій просить скасувати зазначену постанову та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

Харківська міська рада 12 січня 2024 року подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що виниклий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки як встановлено судом, відповідач має статус фізичної особи-підприємця та використовує спірний тимчасовий павільйон у господарській діяльності для отримання доходу (передача в оренду).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі 638/5573/21 та витребувано цивільну справу з Господарського суду Харківської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що відповідно до Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 251674965 від 07 квітня 2021 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С. Д. зареєстровано право власності на нежитлове приміщення літ. «А-1» загальною площею 20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації прав визначено: технічний паспорт від 14 жовтня 2019 року, серія та номер: 171019, виданий ТОВ «БУДГРУПП»; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 26 червня 2009 року № 752; акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об`єкту в експлуатацію від 29 травня 2002 року.

Згідно Акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 29 травня 2022 року спірної нежитлової будівлі замовником будівництва був приватний підприємець ОСОБА_1 , який наразі є відповідачем у даній справі.

Згідно копії Рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 752 від 26 червня 2002 року міськвиконком рішенням від 06 травня 2001 № 786 надав приватному підприємцю ОСОБА_1 ділянку міської землі площею орієнтовно 140 кв.м у тимчасове користування строком до 01 березня 2023 року на умовах оренди для проектування та будівництва тимчасового павільйону очікування транспорту з вбудованими приміщеннями дрібно-роздрібної торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , згідно проекту відводу.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства: цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями належності справ до цивільної юрисдикції є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо хоча б однією зі сторін спору є фізична особа.

Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи- підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа (сторона у відповідних правовідносинах) як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Вказані правові висновки сформовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12- 37гс19).

У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що рішенням Харківської міської ради від 30 квітня 2003 рок № 108/03 ФОП ОСОБА_1 було надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 63 10136300:10:011:0024) площею 0,0145 га за адресою: АДРЕСА_1 , в межах визначених договором оренди земельної ділянки, реєстраційний № 109/02 від 25 березня 2002 року, для експлуатації тимчасового павільйону з вбудованими приміщеннями для дрібно-роздрібної торгівлі строком з 01 березня 2003 року до 02 березня 2008 року.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки від 24 грудня 2003 року № б/н.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) та від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19) зроблено висновок, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення ним діяльності як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 14 лютого 1994 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. Основними видами його економічної діяльності визначені роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

З огляду на викладене, правильними є висновки апеляційного суду про те, що правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки між Харківською міською радою з однієї сторони та ОСОБА_1 , як суб`єктом господарювання - з іншої, існує спір, пов`язаний зі здійсненням відповідачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 686/1411/19 (провадження № 61 -12620св22).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов