Ухвала

від 11.04.2024 по справі 527/966/24

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/966/24

провадження № 1-кс/527/284/24

УХВАЛА

іменем України

11 квітня 2024 року слідчий суддя Глобинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине клопотання слідчого СВ ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Глобинської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно за матеріалами кримінального провадження №12024170510000240, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 08 квітня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2024 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Глобинської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно за матеріалами кримінального провадження №12024170510000240, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 08 квітня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України.

У своєму клопотанні слідчий зазначив, що 07.04.2024 року близько 11 години 00 хв. надійшло повідомлення про те, що невідомі особи за допомогою маніпулятора JCB та автомобіля DAF поблизу населеного пункту Зубані, здійснюють незаконний видобуток піску.

При виїзді на місце події, а саме на відкриту місцевість вкриту трав`яним покриттям поряд з населеним пунктом с. Зубані, Кременчуцького району, Полтавської області, за координатами: 49, 53910 ? Пн., 33, 54641 ?Сх., було виявлено насип пуску поряд з яким стоїть автомобіль Daf та JCB.

Також, цього ж дня проведено огляд території в ході якого було виявлено та вилучено: навантажувач телескопічний JCB, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить СФГ «ЯВІР» та автомобіль марки DAFFTXF, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ПП «ВМ-Транссервіс».

08.04.2024 року проведено додатковий огляд транспортного засобу марки DAFFTXF, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та напівпричепа, реєстраційний номер НОМЕР_5 , які згідно свідоцтва про реєстрацію належать ПП «ВМ-Транссервіс», в середині якого виявлено пісок. В ході огляду було проведено зважування піску з напівпричепа, вага якого становить 22 тони. Даний пісок вилучено та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки в кримінальному провадженні є достатньо даних вважати, що тимчасово вилучене майно є знаряддям та доказом вчинення кримінального правопорушення, і відповідає вимогам ст. 167 КПК України, з метою збереження речових доказів, а також запобігання можливості їх приховування, знищення, пошкодження, псування, втрати, передачі, пересування, відчуження, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно.

У судове засідання слідча не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, клопотання підтримувала, з підстав зазначених у ньому.

Власник майна не відомий.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, встановив наступне.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам суд зазначає наступне.

Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч.5, ч.7ст. 237 КПК України, при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Як зазначено в ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цьогоКодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 11ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу(ч. 1ст. 173 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Слідчим суддею встановлено, що вилучене під час огляду 08 квітня 2024 року майно набуло статусу тимчасово вилученого майна.

Зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у п.2 ч.2 ст. 167 КПК, має значення речового доказу у кримінальному провадженні та може підлягати дослідженню, а тому незастосування арешту може призвести до його втрати чи пошкодження. Клопотання слідчого подане до суду у строк, визначений ч.5 ст. 171 КПК України. Слідчим доведено наявність обставин, викладених в ч.11 ст. 170 КПК України.

З огляду на викладене, клопотанняпідлягає задоволенню, як обґрунтоване та таке, що відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 131,132, 167, 167,170-173, 175, 372, 309 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 08 квітня 2024 року під час огляду місця події, а саме:

- пісок вагою 22 тони, який перебував у напівпричепі, д.н.з. НОМЕР_5 автомобіля марки DAFFTXF, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ПП «ВМ-Транссервіс», шляхом заборони користування, відчуження власнику чи іншим особам із залишенням на відповідальне зберігання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1