Рішення

від 20.03.2024 по справі 120/19527/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

20 березня 2024 р. Справа № 120/19527/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

за участі секретаря

судового засідання: Антонюк О.М.,

представника позивача: Старого М.М., Борисової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Вінд"

до Рівненської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Вінд" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача про коригування митної вартості товарів UA/204000/2023/000155/1 від 17.10.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000214.

Ухвалою від 03.01.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 МКУ контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що відповідно до пункту 1.1 продавець зобов`язується передати товар власного виробництва, разом з тим, за результатами проведеного митного огляду товарів, встановлено, що виробником є «CHANGZHOU GOLDENBURG WOOD CO.,LTD», що є порушенням умов Контракту від 10.02.2023 №CZDH-230210. Також встановлено, що відповідно до поданого до митного оформлення коносаменту від 18.07.2023 №WMSS23070835 відвантаження товару здійснено з порушенням строків, визначених пунктом 3.1 Контракту від 10.02.2023 № CZDH-230210, а рахунок від 01.09.2023 № РФ-18107 містить відомості про умови оплати - протягом 3 банківських днів. До митного оформлення не надано банківських платіжних документів, стосовно оплати за послуги. Також вказав, що відповідно до пункту 1.2 договору транспортного експедирування від 17.08.2021 № 1708/21/01 замовник надає заявку на обсяг послуг, однак такий документ до митного оформлення не надано. На думку відповідача вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості. Внаслідок вищевикладеного, наявні обґрунтовані підстави вважати, що до митного оформлення заявлено неповні відомості стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових ціни товару та визначеної декларантом митної вартості.

Ухвалою від 16.01.2024 в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи відмовлено.

Ухвалою від 06.03.2024 розгляд справи № 120/19527/23 проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 14.03.2024.

В судовому засіданні 14.03.2024 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 20.03.2024.

В судове засідання 20.03.2024 представник митного органу не з`явився, при цьому подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представника митниці Федченко О.О. перебуває у відпустці.

Судом було з`ясовано думку представника позивача та вирішено не відкладати розгляд справи та продовжити її розгляд, оскільки відповідачем є орган, який наділений повноваженнями на представлення його інтересів іншою посадовою особою, а перебування представника ОСОБА_1 у відпустці не є підставою для перенесення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Між ТОВ «Трейд Вінд» (Україна) «Покупець» та компанією «CHANGZHOU DEHOME WOOD CO.,LTD» (КНР) «Продавець» укладено Контракт № CZDH-230210 від 10.02.2023 року.

Відповідно до умов контракту, продавець зобов`язується передати у власність покупця товар власного виробництва, а покупець зобов`язується прийняти товар і своєчасно сплатити його вартість. Номенклатура, кількість, строки, ціна та умови постачання вказуються в інвойсах та (або) специфікаціях, що є невід`ємною частиною контракту. Поставки здійснюються на умовах CIF, CFR, FOB (Інкотермс-2010).

Відповідно до комерційного інвойсу № CZDH2023376 від 14.07.2023 продавцем та покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару. Загальна вартість товару (Ламінована підлога) складає 78254,40 доларів США.

На виконання умов контракту покупець здійснив оплату товару згідно платіжного документа SWIFT, АТ "ОТП БАНК" № 130 від 03.10.2023 на суму 78254,40 доларів США.

З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем була подана до Вінницької митниці електронна митна декларація № 23UA204020040315U5 разом із необхідним для митного оформлення пакетом документів.

Загалом, з метою проведення митного оформлення товару, в тому числі на вимогу митного органу, позивачем були надані наступні документи:

-пакувальний лист (Packing list) б/н від 14.07.2023 року;

-комерційний інвойс (Commercial invoice) CZDH2023376 від 14.07.2023 року

-декларація про походження товару CZDH2023376 від 14.07.2023 року;

-коносамент WMSS23070835 від 18.07.2023 року;

-міжнародна залізнична накладна 35577 від 14.09.2023 року;

-рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг РФ-18107 від 01.09.2023 року;

-довідку про транспортні витрати № 0109/27 від 01.09.2023 року;

-договір про надання послуг митного брокера 1001/1 від 02.01.2020 року;

-договір транспортного експедирування № 1708/21/01 від 17.08.2021 року

-контракт (договір) № CZDH-230210 від 10.02.2023 року;

-прайс-лист виробника товару від 10.02.2023 року;

-специфікація виробника товару до Контракту № CZDH-230210 від 10.02.2023 року № 3 від 14.04.2023 року;

-платіжна інструкція в іноземній валюті № 130 від 03.10.2023 року про сплату за товар;

-заявка на міжнародне експедирування товару

-висновок про вартісні характеристики товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією №113/393 від 29.06.2023 року;

-платіжна інструкція № 6706 від 25.09.2023 року по оплату послуг транспортного експедирування;

-митна декларація Країни відправлення.

-пояснювальна записка ТОВ «Трейд Вінд» від 28.09.2023

-пояснювальний лист компанії «CHANGZHOU DEHOME WOOD CO.,LTD» від 28.09.2023

При цьому в митній декларації 23UA204020040315U5 року митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною Договору.

Разом із тим, за наслідком розгляду наданих позивачем матеріалів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA204000/2023/000155/1 від 17.10.2023 року.

Окрім того відповідачем також було прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000214.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України, митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В даному ж випадку, як уже було встановлено судом вище, 10.02.2023 року між ТОВ «Трейд Вінд» (Покупець) та Компанією «CHANGZHOU DEHOME WOOD CO., LTD.» (Продавець) укладено Контракт на постачання товарів № CZDH-230210 від 10.02.2023 року відповідно до умов якого:

п.1.1. Продавець зобов`язується передати товар власного виробництва у власність Покупця, а покупець прийняти і своєчасно сплатити його вартість. Номенклатура, кількість, строки, ціна та умови постачання вказуються в інвойсах, та (або) в специфікаціях, що є невід`ємною частиною контракту.

п. 2.2. Загальна вартість кожної конкретної партії товару, що поставляється, ціна за одиницю і за позиціями вказується в комерційних інвойсах та (або) Специфікаціях, для кожної конкретної партії товару, що поставляється.

Відповідно до комерційного інвойсу № CZDH2023376 від 14.07.2023 продавцем та покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару. Загальна вартість товару (Ламінована підлога) складає 78254,40 доларів США.

На виконання умов контракту покупець здійснив оплату товару згідно платіжного документа SWIFT, АТ "ОТП БАНК" № 130 від 03.10.2023 на суму 78254,40 доларів США.

Між ТОВ «Трейд Вінд» та ТОВ «Клевер Тім» укладено Договір про транспортне експедитування № 1708/21/01 від 17 серпня 2021 року відповідно до п.1.1. якого Еспедитор (ТОВ Клевер Тім») зобов`язується за доручення і за рахунок ТОВ «Трейд Вінд» виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта морським і наземним транспортом, а також надавати інші послуги, необхідні для доставки вантажів клієнта.

Так відповідно до довідки ТОВ «Клевер Тім» Про транспортні витрати № 0109/27 від 01.09.2023 року, та рахунку № РФ-18107від 07/09/2023 року вартість транспортних витрат складає 789881,76 грн. (включаючи ПДВ), в тому числі: за морське перевезення вантажу за межами державного кордону України (Шанхай - Гданськ)- 252323,34 грн; Міжнародне залізничне перевезення за межами державного кордону України 351058,56 грн.; додаткові послуги з обробки товарів в порту Гданськ 73081,62 грн, Транспортно-експедиційне навантаження-розвантаження) - 48 699,87 грн; Транспортно-експедиційне обслуговування на території України 94515,20 грн + 18903,04 грн ПДВ.

Відповідно до вимог Митного кодексу до складу митної вартості включаються в тому числі: витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на територію України а також витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Враховуючи загальні витрати на транспортування та обробку товару, що ввозився Позивачем на митну території України в режимі імпорту (Ламінована підлога) складає- 676 463,52 грн.

Загальна митна вартість товарів які були ввезені позивачем складає 3 537 201,80 грн. (78254,40 дол. США (загальна вартість товару згідно інвойсу)*36,5569 (офіційний курс долара США грн за 1 дол. США на 24.10.2023 року) + 676 463,52 грн. (вартість витрат на транспортування) ).

Отже, цифрове значення митної вартості ламінована підлога, яку імпортував позивач до митного оформлення повністю підтверджуються наданими до митного оформлення документами, вказаними вище, в яких відсутні будь які розбіжності , що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем була подана до Вінницької митниці електронна митна декларація № 23UA204020040315U5 разом із необхідним для митного оформлення пакетом документів.

Загалом, з метою проведення митного оформлення товару, в тому числі на вимогу митного органу, позивачем були надані наступні документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 14.07.2023 року; комерційний інвойс (Commercial invoice) CZDH2023376 від 14.07.2023 року декларація про походження товару CZDH2023376 від 14.07.2023 року; коносамент WMSS23070835 від 18.07.2023 року; міжнародна залізнична накладна 35577 від 14.09.2023 року; рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг РФ-18107 від 01.09.2023 року; довідку про транспортні витрати № 0109/27 від 01.09.2023 року; договір про надання послуг митного брокера 1001/1 від 02.01.2020 року; договір транспортного експедирування № 1708/21/01 від 17.08.2021 року; контракт (договір) № CZDH-230210 від 10.02.2023 року; прайс-лист виробника товару від 10.02.2023 року; специфікація виробника товару до Контракту № CZDH-230210 від 10.02.2023 року № 3 від 14.04.2023 року; платіжна інструкція в іноземній валюті № 130 від 03.10.2023 року про сплату за товар; заявка на міжнародне експедирування товару; висновок про вартісні характеристики товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією №113/393 від 29.06.2023 року; платіжна інструкція № 6706 від 25.09.2023 року по оплату послуг транспортного експедирування; митна декларація Країни відправлення; пояснювальна записка ТОВ «Трейд Вінд» від 28.09.2023; пояснювальний лист компанії «CHANGZHOU DEHOME WOOD CO.,LTD» від 28.09.2023.

При цьому в митній декларації № 23UA204020040315U5 року митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною Договору.

Разом із тим, за наслідком розгляду наданих позивачем матеріалів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2023/000155/1 від 17.10.2023 року.

Як видно із змісту рішення №UA204000/2023/000155/1 від 17.10.2023 підставою для коригування митної вартості товарів став висновок митного органу про те, що документи, які надані до митного оформлення, не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Зокрема, в рішенні №UA204000/2023/000155/1 від 17.10.2023 зазначено наступне:

1)Відповідно до пункту 1.1 продавець зобов`язується передати товар власного виробництва, разом з тим, за результатами проведеного митного огляду товарів, встановлено, що виробником є «CHANGZHOU GOLDENBURG WOOD CO.,LTD», що є порушенням умов Контракту від 10.02.2023 № CZDH-230210.

2)Відповідно до поданого до митного оформлення коносаменту від 18.07.2023 № WMS23070835 відвантаження товару здійснено з порушенням строків, визначених пунктом 3.1 Контракту від 10.02.2023 №CZDH-230210.

3)Рахунок від 01.09.2023 № РФ-18107 містить відомості про умови оплати - протягом 3 банківських днів. Додатково надано платіжну інструкцію від 25.09.2023 № 6706 щодо оплати за послуги згідно рахунку від 01.09.2023 № РФ-18107, однак, оплата здійснена з порушеннями термінів.

4)Додатково наданий лист ДП «Держзовнішінформ» від 15.09.2023 № 113/687 не містить відомостей про аналіз цін на продукцію виробника, заявленого до митного оформлення.

5)Додатково надано платіжна інструкція від 03.10.2023 №130 не містить жодних відміток банку та в графі 70 призначення платежу наявні лише реквізити контракту, що унеможливлює однозначно кореспондувати із імпортованою партією товарів.

6)Пояснювальними записками імпортера б/н від 28.09.2023 та продавця від 28.09.2023 б/н зазначено, що на етикетках помилково вказано іншого виробника товарів, при цьому згідно аналізу митних оформлень імпортера встановлено, що із фактичним виробником товарів CHANGZHOU GOLDENBURG WOOD CO.,LTD також був укладений договір, що свідчить про окрему зовнішньоекономічну діяльність такої компанії.

7)Додатково надані виписка з бухгалтерської документації продавця та копія митної декларації країни відправлення без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей, що містяться в ній.

Надаючи оцінку виявленим митним органом розбіжностям, суд враховує наступне.

Так, як видно із матеріалів справи, позивачем було подано до митного органу пояснювальну записку від 28.09.2023 року в якій повідомляється, що ТОВ «Трейд Вінд» 10 лютого 2023 року було укладено контракт на поставку товарів № CZDH-230210 з фірмою CHANGZHOU DEHOME WOOD CO., LTD та 13 квітня було зроблено замовлення на виготовлення певної кількості ламінованої підлоги, а 14 квітня 2023 року між ТОВ «Трейд Вінд» і CHANGZHOU DEHOME WOOD CO., LTD було підписано Специфікацію №3 про поставку ламінованої підлоги торгової марки GROSS WALD GREAT LANDS. Розмірами 1217* 197* 8мм в кількості 19563.600 кв.м. (10200 упаковок) по ціні 4,00 доларів США за кв.м. на умовах FOB SHANGHAI. Специфікація № 3 є невід`ємною частиною контракту № CZDH-230210 від 10 лютого 2023 року. Для виконання замовлення фірмі CHANGZHOU DEHOME WOOD CO.,LTD було надано макети упаковки та етикетки.

Позивач не заперечує, що в етикетці була допущена помилка, а саме: замість виробника товару CHANGZHOU DEHOME WOOD CO LTD помилково було вказано CHANGZHOU GOLDENBURG WOOD CO.,LTD, однак в свою чергу, CHANGZHOU DEHOME WOOD CO.,LTD не перевірили належним чином зміст етикетки та позначили товар у такому вигляді помилково, хоча всі макети етикеток були погоджені з позивачем і маркування кожної упаковки ламінатної підлоги виготовлено було на замовлення саме позивача.

Так, як слідує з матеріалів справи, 14.06.2023 товар, вироблений згідно Специфікації №3 від 14.04.2023 було завантажено в контейнери та відправлено на адресу ТОВ «Трейд Вінд», про що складено Комерційний інвойс № CZDH2023376 від 14.06.2023, пакувальний лист до нього, та інші товаросупровідні документи.

У вищезгаданому інвойсі CHANGZHOU DEHOME WOOD CO.,LTD вказано як продавця і виробника товару, що цілком відповідає встановленим обставинам.

Крім того, з пояснювального листа виробника товару CHANGZHOU DEHOME WOOD CO.,LTD слідує, що виробник підтверджує виробництво та поставку даної партії ламінованої підлоги, а саме 19563,600 м2 ламінованої підлоги розмірами 1217*197*8м.м, TM GROSS WALT GREAT LANDS ЗА ЦІНОЮ 4,00 $/ кв. м. на умовах поставки FOB Shanghai, та вказує про помилку при виготовленні етикеток товару.

Суд зауважує, що в межах розгляду даної адміністративної справи, представником відповідача не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином розбіжність у найменуванні виробника (постачальника), ставить під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару, за умови, що така інформація може бути встановлена на основі відомостей з інших документів, що були надані до митного оформлення.

На переконання суду посилання відповідача на те, що позивачем порушено умови п. 1.1 Контракту від 10.02.2023 № CZDH-230210 не знайшли свого підтвердження, а інвойс, пакувальний лист, пояснення та інші документи містять чітку інформацію про виробника товару.

Щодо зазначеного оскаржуваному рішенні про те, що відвантаження товару здійснено з порушенням строків, визначених контрактом та що оплата здійснена з порушеннями термінів, а також що в додатково наданій платіжній інструкції призначення платежу наявні лише реквізити контракту, що унеможливлює однозначно кореспондувати із імпортованою партією товарів, суд враховує наступне.

В постанові Верховного Суду від 07.05.2020 по справі № 1.380.2019.001625, суд касаційної інстанції вказує, що на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що при прийнятті відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та визначення її за резервним методом не було взято до уваги звіт цінової експертизи про імпортну поставку скло сітки ДП «Держзовнішінформ» від 15.09.2023 № 123/687 відповідно до якого ціни на ламіновану підлогу в асортименті, що постачається згідно з комерційним інвойсом № CZDH2023376 від 14.07.2023 року до контракту на постачання товару № CZDH-230210 від 10.02.2023 року укладеним між компанією CHANGZHOU GOLDENBURG WOOD CO.,LTD та ТОВ «Трейд Вінд» не суперечить цінам компанії-постачальника.

Щодо посилання митного органу про наявність у позивача комерційних відносин з іншими господарюючими суб`єктами, а саме, що з CHANGZHOU GOLDENBURG WOOD CO.,LTD також був укладений договір, що свідчить про окрему зовнішньоекономічну діяльність такої компанії, то тут варто зазначити наступне.

Я встановлено з матеріалів справи та наданих представником позивача пояснень, останнім не заперечується факт наявності у нього господарських відносин з компанією CHANGZHOU GOLDENBURG WOOD CO.,LTD. Більше того у своїй пояснювальній записці поданій до Митного органу 28.09.2023 року, ТОВ «Трейд Вінд» зазначив, що саме через наявність у нього даного контрагента сталася помилка при виготовленні макетів, а як наслідок і етикеток.

Стосовно тверджень відповідача про те, надано виписка з бухгалтерської документації продавця та копію митної декларації країни відправлення без перекладу, суд зазначає таке.

Статтею 254 МК України встановлено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Тобто митний орган наділений правом вимагати у декларанта здійснити переклад документів на українську мову у разі, якщо дані, які містяться в таких документах, необхідні для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких вимог митного органу щодо здійснення декларантом перекладу на українську мову копії митної декларації, а лише констатовано, що таку декларацію подано без перекладу на державну мову, що не узгоджується з приписами статті 254 МК України.

Крім того, позивачем на вимогу відповідача було надано ряд додаткових документів, однак, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів

Факт неподання декларантом додаткових документів, без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви щодо визначення числового значення митної вартості, став підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином вони позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки виявлені і описані в колонці 33 спірного рішення розбіжності стосуються виключно порядку виконання умов контракту.

З наведеного вбачається, що у наданих позивачем документах були відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. А відтак, позивачем первісно надано всі необхідні документи для визначення митної вартості, а вимога про надання додаткових документів є необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на вимогах ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Отже, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого позивачем товару не може бути визначена за ціною договору.

Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Крім того, оскільки на час прийняття картки відмови в прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000214 були відсутні підстави, передбачені ч. 6 статті 54 МК України, зазначене рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням вище викладеного, за наявності усіх визначених ч. 2 ст. 53 МК України документів, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, а також беручи до уваги факт відсутності у відповідних документах (визначених саме ч. 2 ст. 53 МК України) розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для коригування заявленої позивачем митної вартості товарів за МД №23UA204020040315U5.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2023/000155/1 від 17.10.2023 року не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, оскільки на час прийняття картки відмови в прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000214. були відсутні підстави, передбачені ч. 6 статті 54 МК України, зазначене рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 12625,66 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що ж до відшкодування на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу адвоката в сумі 39900 грн., то суд зазначає наступне.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, положеннями ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7, 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, за змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 269 Рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 та від 19.12.2019 у справі №520/1849/19.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п. 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

За змістом статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Згідно визначення, наведеного у статті 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

В даному ж випадку, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги від 24.10.2023, детальний опис робіт виконаних адвокатом від 30.11.2023, платіжну інструкцію №36511 від 01.11.2023 про сплату гонорару в сумі 39900 грн.

В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З приводу наведеного варто зазначити, що дана справа дійсно є справою незначної складності, а правовідносини, які є предметом розгляду в межах цієї справи, не є складними, що свідчить про те, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат, понесених ним на правову допомогу адвоката у сумі 39900 грн., підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення таких витрат в сумі 8000 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів UA204000/2023/000155/1 від 17.10.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови Рівненської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000214.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Вінд" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 12625,66 грн. (дванадцять тисяч шістсот двадцять п`ять гривень шістдесят шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Вінд" витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн (вісім тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ВІНД" (вул. Гонти, 24, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37358046)

Відповідач: Рівненська митниця (вул. Соборна, 104, м. Рівне, код ЄДРПОУ 43958370)

СуддяпідписКрапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар: