Рішення

від 08.04.2024 по справі 160/1551/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 рокуСправа №160/1551/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/1551/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДРОДЖЕННЯ» (53600, Дніпропетровська область, Покровський район, смт. Покровське, вул. 40 років Жовтня, буд. 17-А) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ: 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДРОДЖЕННЯ» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській область (далі - відповідача), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.11.2023 за №№ 0314300410, 0314290410 на загальну суму 954749,08 грн.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність податкових повідомлень-рішень від 02.11.2023 року. Позивач зазначає, що у виникненні відповідних обставин відсутня його вина, а також вказує на неналежність ставок штрафних санкцій, застосованих до нього. Також звертає увагу на дію карантину під час виникнення спірних правовідносин.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/1551/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23847/23, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

22 лютого 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання, яке надійшло від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд» та за змістом є відзивом на позов. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що в наявній юридичній ситуації вина не є обов`язковим елементом складу податкового правопорушення, а ставка штрафу, про застосування якої до себе зазначає позивач, до нього застосована не була.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, електронний доказ, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

27 вересня 2023 року відповідачем складено Акт №33910/04-36-04-10/30699186 про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість (далі Акт перевірки). Перевіркою встановлено, що позивач несвоєчасно сплатив грошові зобов`язання по податковим деклараціям з ПДВ за листопад 2020 року, березень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року, чим порушено вимоги пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16, п. 203.2. ст. 203, п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України щодо термінів сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ, за що передбачено відповідальність згідно ст. 124 Податкового кодексу України.

02 листопада 2023 року відповідачем на підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0314290410 яким на підставі п. 124.1. ст. 124 Податкового кодексу України за затримку сплати грошового зобов`язання в розмірі 3460848,12 грн застосовано штраф у розмірі 173042,41 грн (далі ППР №290). До ППР №290 додано розрахунок штрафних санкцій, якому вказана кількість днів затримки сплати грошових зобов`язань та розмір штрафних санкцій.

02 листопада 2023 року відповідачем на підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0314300410 яким на підставі п. 124.1. ст. 124 Податкового кодексу України за затримку сплати грошового зобов`язання в розмірі 2193493,00 грн застосовано штраф у розмірі 109674,65 (далі ППР №300). До ППР №300 додано розрахунок штрафних санкцій, якому вказана кількість днів затримки сплати грошових зобов`язань та розмір штрафних санкцій.

Вважаючи ці податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 31.1. ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Також статтею 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 109.1. ст. 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Пунктом 124.1. ст. 124 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п. 203.1., 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Передусім суд констатує, що позивач в підставах позову не врахував, що його притягнуто до відповідальності саме на підставі п. 124.1. ст. 124 Податкового кодексу України (не пункту 124.2 та інших пунктів цієї статті), в зв`язку з чим значну частину підстав позову присвятив нерелевантному обґрунтуванню.

Так, в обох спірних ППР вказано, що відповідальність застосовується «на підставі пункту 124.1. статті 124». Відмінність цього пункту від наступних полягає саме у відсутності вини як складу правопорушення, про що свідчить формулювання цієї норми права в ній відсутні слова «умисно» або «неумисно» чи подібні, в свою чергу у п. 124.2., 124.3. ст. 124 Податкового кодексу України використовується саме термін «умисно», що і зумовлює необхідність дослідження суб`єктивної сторони правопорушення, яку визначено як умисел. Це ж відображено і в зменшених розмірах ставок штрафу у п. 124.1. в порівнянні з пунктом 124.2. ст. 124 Податкового кодексу України.

Про це ж свідчить і зміст загальної норми права п. 109.1. ст. 109 Податкового кодексу України, а саме словосполучення «винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом)», що прямо вказує на входження до обсягу поняття податкове правопорушення і невинних діянь.

Пункт 124.1. ст. 124 Податкового кодексу України, як виплаває з його змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податків повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 Податкового кодексу України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1, але ті, що вчинені умисно.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.02.2024 року у справі №520/10368/21.

Отже, доводи позивача стосовно відсутності у нього вини в прострочення виконання грошового зобов`язання, а відповідно і посилання на докази (виписки з банківського рахунку) судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки позивача притягнуто до відповідальності на підставі норми права, яка визначає склад правопорушення незалежно від вини у відповідному діянні (несвоєчасній сплаті грошового зобов`язання).

Також суд звертає увагу на те, що позивач безпідставно посилався на дію нормативно-правових актів у часі та застосовану до нього ставку штрафних санкцій, оскільки як вбачається зі змісту спірних ППР, в т.ч. розрахунків до них, до позивача застосовано штрафну санкцію, яка обчислена як 5% та 10% (в залежності від конкретних обставин прострочення) погашеної суми податкового боргу, що прямо відповідає положенням саме п. 124.1. ст. 124 Податкового кодексу України. Відповідно, такі доводи позивача судом також відхиляються.

В цьому аспекті справи суд звертає увагу на те, що позивач не оспорював вчинення ним діяння, за яке його притягнуто до відповідальності не стверджував, що податкове зобов`язання було виконано своєчасно, не оспорював розрахунок штрафних санкцій як такий (зауваження адресував ставкам штрафу, а не кількості днів прострочення, величині суми податкового боргу і тд).

Також позивач звертав увагу на положення Податкового кодексу України щодо застосування штрафних санкцій в період дії карантину. В свою чергу сам позивач цитував п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, яким серед виключень з правила про незастосування штрафних санкцій в період дії карантину, вказано «порушення сплати податку на додану вартість», що і було допущено позивачем в цій справі.

Також слід звернути увагу на те, що згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. В свою чергу позивача притягнуто до відповідальності 02.11.2023 року, тобто після закінчення карантину.

В свою чергу незастосування штрафних санкцій в окремий період часу не виключає можливість їх застосування після завершення такого періоду, якщо таке застосування відповідатиме загальним умовам притягнення до відповідальності (наприклад, строкам згідно ст. 102 Податкового кодексу України). В цій справі таких порушень відповідачем не допущено.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139-143, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДРОДЖЕННЯ» (53600, Дніпропетровська область, Покровський район, смт. Покровське, вул. 40 років Жовтня, буд. 17-А) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ: 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко