Рішення

від 11.04.2024 по справі 300/892/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2024 р. справа № 300/892/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк+», в інтересах якого діє адвокат Дутчак Тарас Гнатович, до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілк+», в інтересах якого діє адвокат Дутчак Тарас Гнатович, звернулося в суд із позовною заявою до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 29.12.2023 №UA206020/2023/000094/2 та №UA206020/2023/000095/2, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2023/000579 та №UA206020/2023/000580.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між компанією Przedsiebiorstwo Handlowo Uslugowe «Europol» Lukasz Szwed (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілк+» (покупець) укладено контракт №26-01, на підставі якого позивач придбав бувші у використанні вантажний автомобіль DAF XF 460, рік 2015 за ціною 12500 євро та вантажний напівпричіп цистерна для транспортування палива KASSBOHRER STB, рік 2013 за ціною 16500 євро. Позивачем оплачено придбані транспортні засоби на загальну суму 29000 євро, про що свідчать платіжна інструкція.

Для здійснення митного оформлення товару представником декларанта було подано митні декларації, в якихх митна вартість вантажного автомобіля та напівпричепа визначена за першим, основним методом, тобто за ціною контракту, та у передбаченому законом порядку подано митниці необхідні документи. Однак митним органом 29.12.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA206020/2023/000094/2, №UA206020/2023/000095/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2023/000579, №UA206020/2023/000580. Вважає вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу його визначення було подано усі необхідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Просив позов задоволити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Вказав, щодекларантом не подано повного переліку документів для підтвердження митної вартості товару за ціною договору. У платіжній інструкції у графі «Призначення платежу» відсутня вказівка на рахунок-фактуру (інвойс), отже платіжний документ не є доказом доведення митної вартості певної поставки товару. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібних товарів, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. З огляду на викладене вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають (а.с.83-89).

У відповіді на відзив позивач вказав на безпідставність доводів митниці щодо обов`язкового зазначення в платіжному дорученні рахунку-фактури. У платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізити «призначення платежу» таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті, що позивачем власне і дотримано. Що стосується вказаних митним органом митних декларації, як джерело інформації, то такі теж слід відхилити, оскільки з них слідує, що декларантом вона подається не вперше, а після винесення рішення про коригування та випуску товару в обіг (а.с.189-193).

Суд, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини другоїстатті 1 Митного кодексу Українивідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цимКодексом, Податковимкодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першоїстатті 4 Митного кодексу Українимитний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першоюстатті 318 Митного кодексу Українимитному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною першою статті51, частиною першою статті52 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 Кодексу).

Згідно з частинами першою, другоюстатті 53 Митного кодексу Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілк+» (покупець) та компанією Przedsiebiorstwo Handlowo Uslugowe «Europol» Lukasz Szwed (продавець) 27.10.2023 укладено контракт, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно з інвойсом бувші у використанні вантажний автомобіль DAF XF 460 рік 2015, VIN НОМЕР_1 та вантажний напівпричіп цистерна для транспортування палива KASSBOHRER STB, рік 2013, VIN НОМЕР_2 (а.с.26-29).

Відповідно до інвойсів №2/10/2023 та №3/10/2023 від 20.10.2023, позивач 01.11.2023 оплатив придбані транспорті засоби на загальну суму 29000 євро, що підтверджується платіжною інструкцією №1JBKLNB (а.с.30,36,41-43, 46,49).

З метою митного оформлення ввезеного в Україну сідельного тягача марки DAF XF 460 рік 2015, VIN НОМЕР_1 , 28.12.2023 представником декларанта подано до митного органу митну декларацію №23UA206020024572U7 (а.с.92).

Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом ціною контракту.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД №23UA206020024572U7 митної вартості товару та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом було подано наступний перелік документів:

-рахунок-фактура (інвойс) 2/10/23 від 20.10.2023;

-звіт для ВІН-XLRTEH4300G080655;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 05.10.2020;

-контракт купівлі-продажу товарів №26-01 від 27.10.2023;

-митну декларацію №23UA206000913232U4.

З метою митного оформлення ввезеного в Україну вантажного напівпричіпа цистерни для транспортування палива KASSBOHRER STB, рік 2013, VIN НОМЕР_2 , 28.12.2023 декларантом подано до митного органу митну декларацію №23UA206020024568U7 (а.с.123).

Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом ціною контракту.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД №23UA206020024568U7 митної вартості товару та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом було подано наступний перелік документів:

-рахунок-фактура (інвойс) 3/10/23 від 20.10.2023;

-звіт для ВІН- WKVDAN50300050909;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 13.11.2017;

-контракт купівлі-продажу товарів №26-01 від 27.10.2023;

-митну декларацію №23UA206000913239U8.

Частиною третьоюстатті 53 Митного кодексу Українивстановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вбачається, митним органом під час консультації запропоновано декларанту щодо МД №23UA206020024568U7 надати за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (а.с.130).

У відповідь декларант надав фактуру від фірми продавця, декларацію країни відправлення, банківські чеки про переказ коштів та висновок незалежного експерта, що стосується оцінюваного товару (а.с.32,131).

Що стосується МД №23UA206020024572U7, то під час консультації митним органом запропоновано декларанту надати якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи; за наявності інші платіжні та/або платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с.117).

У відповідь декларант надав фактуру від фірми продавця та декларацію країни відправлення, банківські чеки про переказ коштів (а.с.33,118).

Згідно зістаттею 54 Митного кодексу Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Митним органом, за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення митної декларації №23UA206020024572U7 та долучених документів, 29.12.2023 прийнято рішення №UA206020/2023/000094/2 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 16300 євро (замість 12500 євро, що була заявлена декларантом) (а.с.16-17).

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення митної декларації №23UA206020024568U7 та долучених документів, 29.12.2023 прийнято рішення №UA206020/2023/000095/2 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 20400 євро (замість 16500 євро, що була заявлена декларантом) (а.с.18-19).

Як з`ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, прийняття відповідачем оскаржуваних рішень мотивовано неподанням декларантом банківських платіжних документів, які засвідчені банком і були ідентифіковані.

Так, у рішеннях про коригування митної вартості №UA206020/2023/000094/2, №UA206020/2023/000095/2 митний орган вказав, що відповідно до п.1 ч.4ст.54 МКУздійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів митне оформлення яких здійснено. Відповідно до ч.3ст.53 МКУдекларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визначена: банківські платіжні документи, які засвідчені банком і були ідентифіковані. Документи не надано. Відповідно до вимог ч.6ст.54 МКУ неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в частині другій-четвертійстатті 53 МКУ, або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідноз ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причин відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі.Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VIрозділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UA204020/2023/43970 від 06.11.2023 (а.с.16-17) та МД 101090/2023/3324 від 16.03.2023 (а.с.18-19).

Відповідач 29.12.2023 прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів некомерційного призначення №UA206020/2023/000579 та №UA206020/2023/000580, виходячи з того, що декларантом не подано банківських платіжних документів, які засвідчені банком і були ідентифіковані (а.с.20-21).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої його митної вартості. Як випливає із рішень відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із відсутністю банківських платіжних документів, які засвідчені банком і були ідентифіковані.

Згідно з частиною 4статті 54 Митного кодексу Українимитний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, серед іншого, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6статті 54 Митного кодексу Українивизначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1статті 55 Митного кодексу Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статейМитного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Зі змістуоскаржуванихрішеньпро коригування митної вартості товарів вбачається, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, в поданих декларантом документах, які підтверджують митну вартість відсутні банківські платіжні документи, які засвідчені банком і були ідентифіковані.

Однак, за результатом дослідженням матеріалів справи суд не погоджується із висновками відповідача з огляду на таке.

Згідно з вимогами пункту 3 частини 2статті 53 Митного кодексу України, саме рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа є документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Щодо оплати слід зазначити, що відповідно до інвойсу (рахунку) №2/10/2023 від 20.10.2023, ціна на вживаний автомобіль сідельний тягач DAF XF 460, рік 2015, VIN НОМЕР_1 встановлена у розмірі 12500 євро, а відповідно до інвойсу (рахунку) №3/10/2023 від 20.10.2023, ціна на вживаний напівпричіп цистерна для транспортування палива KASSBOHRER STB, рік 2013, VIN НОМЕР_2 встановлена в розмірі 16500 євро.

Декларант дійсно надав митному органу платіжну інструкцію АТКБ "Приватбанк" №1JBKLNB на оплату загальної вартості цих транспортних засобів в розмірі 29000 євро, при цьому в призначенні платежу вказано реквізити контракту №26-01 від 27.10.2023, продавця PHU Europol Lukasz Szwed та його рахунок, який вказаний, як у контракті, так і в інвойсах PL44175014000000000022788183 (а.с.30)

Враховуючи платіжну інструкцію АТКБ "Приватбанк" можна встановити, що позивач дійсно здійснював оплату на умовах договору та відповідно до інвойсів.

Так, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст інвойсів №№2/10/2023, 3/10/2023 від 20.10.2023 та платіжної інструкції АТКБ "Приватбанк" №1JBKLNB, у тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Польщі інформації про не відчуження позивачу транспортних засобів продавцем чи несплати позивачем зазначеної суми коштів.

Отже, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунках-фактурі (інвойсі), поданих декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положеннястатті 53 Митного кодексу Українине містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

В підсумку, обсяг та зміст документів, наданих декларантом свідчить про нічим необмежену можливість митного органу ідентифікувати платіж з товаром, пред`явленим до митного оформлення.

При оцінці тверджень про те, що платіжна інструкція із зазначенням «лише номеру контракту» не підтверджує оплату транспортних засобів слід застосовувати правовий висновок Верховного Судупро застосуванняст. 53 Митного кодексу, викладений в постанові від 22.08.2019 у справі №810/2748/18, зокрема Верховний суд зазначив, що відсутність в платіжному документі вказівки на інвойс самостійно не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації платежу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Вказане свідчить про безпідставність та необґрунтованість оскаржуваних у цій справі рішень Івано-Франківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів.

Положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, чітко встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59,60та64 Митного кодексу України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.

Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов`язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.

У зв`язку з цим, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, рішення про коригування митної вартості товару від 29.12.2023 №UA206020/2023/000094/2 та №UA206020/2023/000095/2 не містять інформації, які саме транспортні засоби було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару митниця обмежилася лише посиланням на МД UA204020/2023/43970 від 06.11.2023 та МД 101090/2023/3324 від 16.03.2023 в якості інформації щодо транспортних засобів, митне оформлення яких вже здійснено.

Однак оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містять порівняння характеристик оцінюваних транспортних засобів та характеристик, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Cлушним є зауваження позивача з приводу того, що зі змісту однієї із митних декларацій, котра зазначена, як джерело інформації слідує, що вона подана декларантом не вперше, застосовуючи перший метод декларування (за ціною договору), а після винесеного митницею рішення про коригування вартості, і тільки у зв`язку з необхідністю випуску товару (автомобіля) в обіг. Щодо іншої декларації, то там ціна транспортного засобу вказана 13000 євро, водночас позивачем задекларована ціна 12500 євро. Тобто при практично однакових вартісних показника, митний орган все ж скориговано вартість до 16500 євро.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другоїстатті 55 Митного кодексу Україниякщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

При коригуванні митної вартості декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України не має.

Суд зазначає, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначенийМК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншимметодом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про автомобіль.

Не наведення у спірному рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань суперечить принципу правової визначеності та позбавляє декларанта права спростувати наведену митним органом інформацію.

Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що частина 4статті 57 Митного кодексу Українирегламентує, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Тобто кожен учасник консультацій повинен надати наявну у нього знеособлену інформацію про митні оформлення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, чи товарів, які не є ідентичними чи подібними (аналогічними), однак співпадають по опису та коду товару згідноУКТЗЕД. І за результатами таких консультацій та обміну інформацією вже і приймається рішення.

Як уже зазначено вище, у спірних правовідносинах мала місце процедура консультації. Однак, відповідачем не було надано декларанту відповідну знеособлену інформацію, що відповідно нівелює саму процедуру консультацій.

Суд вважає, що коригування митної вартості є способом мінімізації шкоди державі від невірного декларування товарів, що ввозяться на територію України, однак таке корегування, як і будь-яке інше рішення суб`єкта владних повноважень, має відповідати критеріям законності, які наведені у частині 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чого відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не дотримано.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправними та скасування спірних рішень Івано-Франківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів.

Зважаючи на протиправність прийнятних рішень про коригування митної вартості товарів, наявні підстави для скасування і карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, як рішень похідного характеру.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк+» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк+» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову:

майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", який вступив в дію з 01.01.2024, встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2024 становив 3028 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілк+»заявлено:

- дві вимоги немайнового характеру: визнання протиправними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 1)№UA206020/2023/000579 та 2)№UA206020/2023/000580;

- одну вимогу майнового характеру: визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 29.12.2023 №UA206020/2023/000094/2 та №UA206020/2023/000095/2.

Таким чином, станом на час звернення до суду розмір судового збору за подання даного позову за вимоги немайнового характеру становить 6056 грн. (3028*2).

Щодо розміру бази для розрахунку суми судового збору, виходячи з ціни позову, суд зазначає, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другоїстатті 4 Закону України "Про судовий збір"є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Спірними, серед іншого, є два рішення про коригування митної вартості товару, а тому різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів визначеною митним органом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів визначеною декларантом за картками відмови від 29.12.2023, зокрема №UA206020/2023/000094/2 є 3800 євро, а за №UA206020/2023/000095/2 3900 євро, що разом становить 320577,18 грн. (7700 євро*41,6334 грн.).

Тобто в результаті прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів позивачу було збільшено розмір мита на 320577,18 грн. Вказана сума є загальною сумою майнових вимог позивача і, відповідно, ціною позову в цій частині, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір.

При цьому, 1,5 відсотка від 320577,18 грн. становить 4808,66 грн.

Отже, розмір судового збору за вимоги немайнового характеру становить 6056 грн., а за вимогу майнового характеру - 4808,66 грн. Загальна сума судового збору становить 10864,66 грн.

Разом з тим, оскільки позивачем долучено платіжну інструкцію на підтвердження сплати судового збору на суму 12112 грн., в той час, як за звернення до суду з даним позов підлягав сплаті судовий збір в сумі 10864,66 грн., решта суми (1247,34грн.), в силу норм статті 7 Закону України "Про судовий збір", може бути повернуто за відповідним клопотанням позивача.

Щодо стягнення на користь позивача понесених витрат на послуги перекладача в розмірі 2000 грн., сплачених відповідно до фіскального чека від 29.01.2024 (а.с.76), то суд зазначає таке.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, пункт 3 частини третьоїстатті 132 Кодексу адміністративного судочинства України,серед іншого, відносить витрати пов`язанні із залученням перекладача.

Спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків (частина 3статті 137 Кодексу)

Згідно з частинами 6, 7статті 137 Кодексу адміністративного судочинства Українирозмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 1 частини 9статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено на користь Центру іноземних мов «Рема» ( ОСОБА_1 ) 2000 грн. за послуги перекладу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 05.10.2020, DR/ НОМЕР_5 від 13.11.2017, рахунку (інвойс) №2/10/2023 від 20.10.2023 та рахунку (інвойс) №3/10/2023 від 20.10.2023 (а.с.34-49).

Суд приходить до висновку, що розмір понесених позивачем витрат в сумі 2000 грн. є співмірним із обсягом наданих перекладачем послуг та підтверджується належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем безпосередньо при підготовці позову до суду та наданий суду з метою доведення своєї позиції. Тобто понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA206020/2023/000094/2, №UA206020/2023/000095/2 від 29.12.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2023/000579 та №UA206020/2023/000580 від 29.12.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул.Чорновола,159, м.Івано-Франківськ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк+» (код ЄДРПОУ 45042391, вул.Надрічна, 6, офіс 801, м.Івано-Франківськ) сплачений судовий збір в розмірі 10864 (десять тисяч вісімсот шістдесят чотири)грн.66 коп. та судові витрати, пов`язані з перекладом документів в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.