Ухвала

від 11.04.2024 по справі 320/15242/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

11 квітня 2024 року Київ № 320/15242/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства соціальної політики і праці України та Пенсійного фонду України при визнання дій неправомірними та стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду 26.12.2023 засобами поштового зв`язку звернулася ОСОБА_1 з позовом від 24.12.2023 (у зв`язку з надмірним навантаженням зареєстрований в суді 06.04.2024) до держави Україна в особі Міністерства соціальної політики і праці України та Пенсійного фонду України, у якому просить:

- визнати неправомірними дії суб`єктів владних повноважень;

- стягнути з відповідачів кошти на відшкодування позивачу моральної шкоди в сумі 745 242, 00 грн.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.

У силу вимог пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяв зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Прохальна частина позову містить вимогу про визнати неправомірними дії суб`єктів владних повноважень, а також стягнення з відповідачів коштів на відшкодування позивачу моральної шкоди в сумі 745 242, 00 грн. у рівній долі з кожного.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У той же час, у розумінні процесуального закону, наслідками визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є зобов`язання його вчинити певні дії.

При цьому прохальна частини позову не містить вимог про зобов`язання вчинити певні дії кожного з відповідачів у контексті порушеного права позивача, що є наслідком визнання дій протиправними.

У той же час позовна вимога про стягнення з відповідачів коштів на відшкодування позивачу моральної шкоди в сумі 745 242, 00 грн. у рівній долі з кожного, є окремою позовною вимогою від тих вимог, способи судового захисту яких чітко регламентовані статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

У порушення вимог пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу, позовні вимоги відповідно до прохальної частини позову не відповідають способам судового захисту, передбачених статтею 5 Кодексу, а також не є конкретними, оскільки не містять суті порушеного права, не зазначено які дії є неправомірними, а також яким чином слід відновити порушене права, у разі його встановлення.

Крім того, у порушення пунктів 5, 8 частини п`ятої статті 160, частини четвертої статті 161 Кодексу, до позовної заяви не додано доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а саме доказів того, що позивач зверталася до відповідачів із заявою про вирішення спірного питання та їй було відмовлено.

Отже передчасність звернення до суду з вимогами про визнання дій відповідачів неправомірними, не свідчить про наявність порушеного права станом на день подання позову, за відсутності належних та допустимих доказів зворотного.

У силу приписів пункту 9 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Позовна заява не містить обґрунтувань порушення оскаржуваними діями відповідачів прав, свобод, інтересів позивача, окрім зазначених позивачем пояснень щодо денних витрат на харчування людини і тварин.

Не містить позовна заява й фактично нарахованої та фактично виплаченої позивачу суми пенсії, зокрема на 2023 рік.

У силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір передбачено», що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Суд звертає увагу заявника на те, що майновими вимогами є будь-які вимоги суб`єктів права, що пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням, обміном, розподілом майна, у тому числі нерухомими та рухомими речами, грошовими коштами тощо.

Відповідно до пункту 3 прохальної частини позову, позивач просить суд стягнути з відповідачів кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 745 242, 00 грн.

Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01.01.2023 складає 2684, 00 грн., а для осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.

Станом на день подання позову визначена позивачем сума моральної шкоди складає 745 242, 00 грн., тож 1% судового збору від цієї суми становить 7452, 42 грн.

Відповідно до пункту 2 прохальної частини позову, вимога містить немайновий характер, а саме визнати неправомірними дії суб`єктів владних повноважень.

Оскільки позивачем у якості відповідачів визначено двох суб`єктів владних повноважень, а саме: державу Україна в особі Міністерства соціальної політики і праці України та Пенсійного фонду України, то позивачеві слід було сплати по 1073, 60 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за вимоги немайнового характеру), у загальній сумі 2147, 20 грн., як за дві вимоги немайнового характеру, оскільки оцінка правомірності/протиправності дій відповідачів буде надаватись судом окремо щодо кожного із визначених позивачем суб`єктів владних повноважень.

Із урахуванням викладеного, позовна заява містить одну вимогу майнового та дві вимоги немайнового характеру.

Таким чином, ураховуючи приписи чинного законодавства у взаємозв`язку із заявленими у позові вимогами, позивачу слід було сплатити 2147, 20 грн. судового збору за дві вимоги немайнового характеру (визнання неправомірними дії суб`єктів владних повноважень) та 7452, 42 грн. за вимогу майнового характеру (стягнення моральної шкоди), що разом становить 9599, 62 грн.

Проте, документально підтверджуючих доказів сплати судового збору суду не надано, як і не надано доказів того, що позивач має пільги, які звільняють його від сплати збору відповідно до Закону.

Представлене позивачем пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 від 09.01.2003 свідчить про те, що позивач є пенсіонером за віком та містить інформації про наявність пільг, які звільняють від сплати збору відповідно до закону.

Крім того, судом не встановлено й інших підстав, за яких позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до закону.

Зокрема, пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Суд зазначає, що вказані вище підстави не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували станом на день звернення з позовом до суду незаконність рішень, дій чи бездіяльності відповідачів по відношенню до позивача, за наявності яких остання зазнала певної шкоди, у т.ч. моральної.

У той же час, зазначення в прохальній частині позову про визнання неправомірними дії відповідачів, без розгляду справи по суті на цьому етапі не може вважатись незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади по відношенню до позивача, оскільки такі обставини ще не встановлені та відсутнє рішення відповідного компетентного органу про констатацію такого порушення.

Крім того, як зазначено в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 380/1926/22, положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», можуть бути застосовані при зверненні до суду за оскарженням не будь-якого рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, таким рішенням, діями чи бездіяльністю повинна бути заподіяна шкода.

Втім, суд звертає увагу, що позовними вимогами в межах спірних правовідносин є дії держави Україна в особі Міністерства соціальної політики і праці України та Пенсійного фонду України, які позивач уважає протиправними, а також, як похідна, заявлена вимога про стягнення моральної шкоди, отже, у силу характеру спірних правовідносин та заявлених позовних вимог, позивач не є особою, яка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Більше того, згідно із частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб, а тому, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимоги майнового характеру.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08.11.2019 у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28.11.2018 у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09.09.2020 у справі № 202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16.03.2020 у справі № 9901/64/20, від 15.01.2020 у справі № 826/12286/15, від 30.07.2020 у справі № 9901/194/20.

Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 30.06.2020 у справі № 560/3995/19, лише у справах, в яких предметом спору є правовідносини стосовно відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади особисто особі, така особа звільняється від сплати судового збору.

Отже передумовою для застосування положень пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» є вже встановлені відповідним рішенням порушення органом державної влади прав особи, яка звертається за захистом до суду.

Положення частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України регламентують, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Таким чином, заявляючи у публічно-правовому спорі вимогу про відшкодування шкоди, у т.ч. моральної, вже має бути встановлений факт протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таких доказів матеріали позовної заяви не містять.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви, яка відповідає вимогам, установленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких до суду, без додатків), зокрема: із приведенням прохальної частини позову у відповідність до вимог статті 5 Кодексу, із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали, а також із конкретним зазначенням порушеного права в контексті неправомірних дій суб`єктів владних повноважень, а також яким чином слід відновити порушене права позивача шляхом зобов`язання відповідачів вчинити певні дії; із обґрунтуванням порушення оскаржуваними діями прав, свобод, інтересів позивача з посиланням на конкретні докази такого порушення;

- доказів того, що позивач зверталася до відповідних суб`єктів владних повноважень за вирішенням спірного питання і їй було відмовлено;

- доказів встановлення відповідним компетентним органом факту протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень - держави Україна в особі Міністерства соціальної політики і праці України та Пенсійного фонду України, по відношенню до позивача;

- доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а саме детального розрахунку фактично нарахованої та фактично виплаченої суми пенсії, зокрема, за 2023 рік;

- оригіналу документа про сплату 7452, 42 грн. судового збору за вимогу майнового характеру (пункт 3 прохальної частини позову про стягнення моральної шкоди) та 2147, 20 грн. немайнового характеру, що разом становить 9599, 62 грн. або доказів на підтвердження наявності за позивачем відповідних пільг, які звільняють її від сплати збору відповідно до Закону.

Суд роз`яснює позивачу, що у разі складності з виконанням вимог цієї ухвали, вона не позбавлена можливості звернутися за отриманням безоплатної правової допомоги до відповідного місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяСкрипка І.М.