Рішення

від 12.04.2024 по справі 320/46649/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2024 року справа №320/46649/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Житомирській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

12.11.2023 до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" (далі позивач) з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків (далі відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків від 21.09.2023 року № 2118/ж10/31-00-07-05-01-24;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків від 21.09.2023 року № 2119/ж10/31-00-07-05-01-24.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що оскаржувані рішення позивач вважає необґрунтованими, безпідставними та такими що підлягають скасуванню.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/46649/23 передана 19.11.2023 до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 р. адміністративну справу №320/46649/23 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

06.02.2024 до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої відповідач заперечує проти вимог адміністративного позову. Контролюючий орган вважає, що позивачем не спростовано висновок про порушення ним вимог чинного законодавства, а тому підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Одночасно з відзивом, відповідачем заявлено клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі №320/46649/23 Головне управління ДПС України у Житомирській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 клопотання Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- задоволено, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Житомирській області (ЄДРПОУ 44096781, вул. Юрка Тютюнника 7, м.Житомир, 10003).

Витребувано від Головного управління ДПС у Житомирській області (ЄДРПОУ 44096781, вул. Юрка Тютюнника 7, м.Житомир, 10003): належним чином завірені копії розрахункових документів (фіскальних чеків) 06.03.2023 №891934, 10.03.2023 №894534, 11.06.2023 №921226, а також за період з 16.01.2023 по 06.08.2023, на підставі яких були встановлені порушення позивачем п. 1, 2 ст. 3, п. 11 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» згідно Акту фактичної перевірки від 31.08.2023 №14385/06-30-09-02/42547705 та на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.09.2023 року № 2118/ж10/31-00-07-05-01-24, від 21.09.2023 року № 2119/ж10/31-00-07-05-01-24.

13.03.2024 від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що під час проведення перевірки були встановлені порушення законодавства, які зафіксовані в акті №14385/06-30-09-02/42547705 від 31.08.2023, відтак винесені на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі наказу від 21.08.2023 року №1902-п Головним управлінням ДПС у Житомирській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці АЗС з магазином ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», що розташована за адресою Житомирська область, м. Житомир, проспект Незалеженості, 95.

31.08.2023 Головним управлінням ДПС у Житомирській області за результатам проведеної перевірки складено Акт №14385/06-30-09-02/42547705, яким зафіксовані наступні порушення:

- п. 1, 2 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями.

По суті вказаного порушення в Акті фактичної перевірки зазначено, що перевіркою встановлено реалізацію алкогольних напоїв з роздрукуванням фіскальних чеків без зазначення обов?язкового реквізиту, а саме цифрового значення штрихового кода марок акцизного податку (серія та номер), які згідно Наказу Міністерства фінансів України від 21.01 2016 №13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів» (зі змінами та доповненнями) є обов?язковим реквізитом фіскальних чеків та за відсутності яких фіскальні чеки вважаються не дійсними та не виданими, тобто сформовані, роздруковані та видані фіскальні чеки не встановленого зразка, а саме за період з 16.01.2023 по 06.08.2023 на загальну суму 15 220,14 грн., де перший чек було видано 16.01.2023 на загальну суму 154,89 грн.

- п. 11 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями.

По суті цього порушення в Акті фактичної перевірки зазначено, що проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 3000927205, з реалізації підакцизних товарів без використання режиму програмування із зазначенням не відповідного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а саме: 06.03.2023 відповідно фіскального чека №891934 реалізовано підакцизний товар «ГорілкаНемШтО» за ціною 39.90 грн., 10.03.2023 відповідно фіскального чека №894534 реалізовано підакцизний товар «ГорілкаПшенУк» за ціною 169,99 грн, 11.06.2023 відповідно фіскального чека №961226 реалізовано підакцизний товар «КоньякМетакса» за ціною 449,99 грн.

На підставі вказаних висновків Акту перевірки 21.09.2023 року Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийняті податкові повідомлення-рішення №2118/ж10/31-00-07-05-01-24 про накладення штрафу в сумі 22752,77 грн., №2119/ж10/31-00-07-05-01-24 про накладення штрафу в сумі 5 100 грн.

Загальна сума штрафів складає 27852,77 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот п?ятдесят дві гривні 77 копійок).

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення отримано позивачем 26.09.2023 року згідно поштового відправлення №0207202679700 від 22.09.2023 року.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Наказом Міністерства фінансів України під 08 червня 2021 року №329 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 2021 року за №832/36454, набрав чинності 01 липня 2021 року, далі Наказ №329) розділ ІІ, ІІІ Положення №13 викладено у новій редакції.

Положення №13 у редакції Наказу №329 щодо форми фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів доповнено новим реквізитом «цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством» (рядок 9).

Також пунктом 2 Наказу №329 установлено, що: до 01 жовтня 2021 року вимоги до форми і змісту розрахункових документів в частині цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не поширюються на розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій до дня набрання чинності цим наказом; до 01 жовтня 2021 року реєстратори розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 3акону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до цього наказу.

Запровадженню такого реквізиту фіскального касового чека, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої. передувало внесення постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року №97 змін до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2010 року №1251, в частині обов?язкових реквізитів марок акцизного податку для алкогольних напоїв. До таких реквізитів було додано двомірний штрих-код швидкого реагування та лінійний штрих-код.

При цьому, алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об?ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об?ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД (абзац сьомий статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», далі Закон №481/95-BP).

Не підлягають маркуванню звичайні (неігристі) вина та зброджені напої, що класифікуються у товарній позиції 2204 (крім 2204 10, 2204 21 06 00, 2204 21 07 00, 2204 21 08 00, 2204 21 09 00, 2204 22 10 00, 2204 29 10 00) та у товарних підкатегоріях 2205 10 10 00, 2205 90 10 00 2206 00 59 00, 2206 00 89 00 згідно з УКТ ЗЕД, фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об?ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 відсотків об?ємних одиниць етилового спирту, за умови, що етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження (абзац 5 пункту 226.10 статті 226 Податкового кодексу України).

Марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів (пункт 14.1.107 статті 14 Податкового кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року №74 «Деякі питання маркування алкогольних напоїв» затверджені марки акцизного податку для алкогольних напоїв нового зразка, які запроваджені в обіг з 01 травня 2020 року.

У свою чергу марки акцизного податку для алкогольних напоїв попереднього зразка, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №296 та перебували в обігу з 01 липня 2015 року, не мали штрих-коду та QR-коду.

Такі марки продовжували перебувати в обігу після 01 травня 2020 року відповідно до абз.4, 6 ч.4 ст.11 Закону України №481/95-ВР, згідно з яким у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об?ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів.

Таким чином, на дату початку дії змін до Положення №13 у частині обов?язкового відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (01 жовтня 2021 року) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01 липня 2015 року (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 01 травня 2020 року (з нанесеним штриховим кодом).

Обов?язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.

Окрім зазначеного, Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації від 06 вересня 2021 року №3347ЛПК/99-00-07-05-01-06 зазначила, що продаж з 01 жовтня 2021 року алкогольних напоїв (строк придатності яких не минув), маркованих марками старого зразка, без зазначення в розрахунковому документі РРО та або/ ПРРО відомостей із штрих-коду марки акцизного податку (серії та номеру), не буде вважатися порушенням чинного законодавства.

Як було встановлено судом, в Акті фактичної перевірки контролюючим органом зазначено про те, що перевіркою встановлено реалізацію алкогольних напоїв з роздрукуванням фіскальних чеків без зазначення обов?язкового реквізиту, а саме цифрового значення штрихового кода марок акцизного податку (серія та номер), які згідно Наказу Міністерства фінансів України від 21.01 2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів» (зі змінами та доповненнями) є обов?язковим реквізитом фіскальних чеків та за відсутності яких фіскальні чеки вважаються не дійсними та не виданими, тобто сформовані, роздруковані та видані фіскальні чеки не встановленого зразка, а саме за період з 16.01.2023 по 06.08.2023 на загальну суму 15 220,14 грн., де перший чек було видано 16.01.2023 на загальну суму 154,89 грн.

Проте, додатки до Акту перевірки не містять відповідних розрахункових документів за період з 16.01.2023 по 06.08.2023 на загальну суму 15 220,14 грн., про які зазначено в Акті.

За таких обставин у суду відсутні відповідні докази, які б підтверджували описані в Акті події про реалізацію позивачем алкогольних напоїв з роздрукуванням фіскальних чеків без зазначення в них обов?язкового реквізиту, а саме цифрового значення штрихового кода марок акцизного податку (серія та номер).

Також такі докази не були долучені відповідачем до відзиву.

Крім того, Акт фактичної перевірки не містить відомостей про те, на підставі яких саме даних та первинних документів було встановлено порушення п. 1, п. 2 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Поряд з тим, Акт фактичної перевірки також не містить доказів порушень позивачем п. 2 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за яке контролюючим органом до позивача застосовано штраф в розмірі 150% вартості проданих товарів, як порушення, яке вчинене вдруге.

За таких обставин суд дійшов висновку, що порушення, зазначені у Акті фактичної перевірки щодо відсутності в розрахункових документах цифрового значення марки акцизного податку, не підтверджено жодними належними доказами.

Разом із цим, санкція пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, яку зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 21.09.2023 року № 2118/ж10/31- 00-07-05-01-24 передбачає відповідальність саме за невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, а не за роздрукування та надання розрахункового документа невстановленої форми.

Проте, в ході фактичної перевірки не зафіксовано невидачу розрахункових документів, зміст Акту фактичної перевірки вказує на те, що фіскальні звітні чеки за перевіряємий період на реєстраторі розрахункових операцій друкувались. За таких обставин, вчинення порушення позивачем у вигляді проведення розрахункової операції через РРО з реалізації алкогольних напоїв без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер), так само видача розрахункових документів невстановленої форми не доведено належними та достовірними доказами.

Щодо порушення п. 11 ст. з ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями, суд зазначає наступне.

Так, у фіскальному чеку, який видається покупцеві передбачено зазначення коду товарної підкатегорії згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) для підакцизних товарів.

У відповідності до абз. 8 п. 2 ст. ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року №13 до обов?язкових реквізитів чека віднесено код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених законодавством).

Пунктом 11 статті з Закону України від 06 липня 1996 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265) встановлено, що суб?єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов?язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Реквізити фіскального касового чека на товари (послуги) визначено п. 2 розділу 2 Положення про форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №220/28350 (далі - Положення №13).

Згідно з абзацом восьмим п. 2 розділу з Положення №13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) має містити, зокрема, код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством).

Тобто у розрахунковому документі, який створюється РРО при проведенні розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів, має відображатися такий обов?язковий реквізит як «код УКТ ЗЕД».

Відповідно до пункту 7 статті 17 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб?єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування

кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості, застосовується фінансова санкція у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як було встановлено судом, в якості обґрунтування порушення п. 11 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в Акті фактичної перевірки контролюючим органом зазначено про не відповідність коду товарної підкатегорії УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а саме: 06.03.2023 відповідно фіскального чека №891934 реалізовано підакцизний товар «ГорілкаНемШтО» за ціною 39.90 грн., 10.03.2023 відповідно фіскального чека №894534 реалізовано підакцизний товар «ГорілкаПшенУк» за ціною 169,99 грн, 11.06.2023 відповідно фіскального чека №961226 реалізовано підакцизний товар «КоньякМетакса» за ціною 449,99 грн.

За приписами пункту п. 11 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб?єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов?язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з Укт ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до п. 7 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб?єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах - триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

3 аналізу вказаних вище норм вбачається можливість застосування до платника відповідальності виключно у разі проведення ним розрахункової операції через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. При цьому, вказані норми не передбачають можливості застосування контролюючим органом відповідальності до платника податків внаслідок використання останнім при реалізації товару режиму програмування найменування такого підакцизного товару із зазначенням невірного коду його товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, що мало місце в даному випадку.

З матеріалів справи вбачається, що штраф згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.09.2023 року №2119/ж10/31-00-07-05-01-24 застосовано до позивача на підставі п.7 ст.17 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Отже, відповідальність згідно пункту 7 статті 17 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» може наставати виключно у випадку відсутності у розрахунковому документі, який видається покупцю коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Проте, контролюючий орган в межах фактичної перевірки не уповноважений здійснювати перевірку правильності визначення коду УКТ ЗЕД.

Зі змісту Акту фактичної перевірки вбачається, що контролюючим органом зроблено висновок саме про не відповідність коду УКТ ЗЕД, а не про його відсутність.

З наведеного слідує висновок, що позивачем було забезпечено режим програмування найменування підакцизного товару із зазначенням у фіскальних чеках коду його товарної підкатегорії, а тому, підстав для застосування штрафу відповідно до п. 7 статті 17 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у контролюючого органу не було.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Доказів, які б свідчили про обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень або ж спростовували доводи позивача відповідачем суду не подано.

За наведених обставин у сукупності, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що адміністративний позов задоволено повністю, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 5368,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Суд зазначає, що матеріали справи містять наступні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача, а саме:

Договір про надання правової допомоги від 17.03.2023, додаткова угода №1 від 17.03.2023, акт наданих послуг від 28.11.2023, ордер серії АІ №1365911 від 17.03.2023 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/2176.

Таким чином, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в загальній сумі 7000,00 грн. підтверджені доказами, що були надані позивачем до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Житомирській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків від 21.09.2023 року № 2118/ж10/31-00-07-05-01-24.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків від 21.09.2023 року № 2119/ж10/31-00-07-05-01-24.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" судові витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.