Рішення

від 11.04.2024 по справі 380/26985/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 рокусправа № 380/26985/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Реліквія» (вул. Наукова, 64А, м. Львів, код ЄДРПОУ 31291589) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Реліквія» до Головного управління ДПС у Львівській області , у якому позивач, із врахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2023 р. №16126/13-01-07-09 Головного управління Державної податкової служби у Львівській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем проведено фактичну перевірку щодо дотримання здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), про що складено Акт (довідку) фактичної перевірки від 21.06.2023. На підставі вказаного Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2023 №16126/13-01-07-09, яким за порушення п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 568103,50 грн. Позивач вважає податкове-повідомлення рішення таким, що прийняте не в порядку та не у спосіб, що передбачений законом, а тому, таке слід скасувати.

Ухвалою суду від 21.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.12.2023.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що перед початком фактичної перевірки проведено контрольну розрахункову операцію за результатами якої встановлено застосування реєстратора розрахункових операцій при продажу 1 пляшки горілки «Перлова», місткістю 0,5 за ціною 107,50 грн. із наданням розрахункового документу (фіскального чека) не встановленої форми та змісту, а саме, у виданому фіскальному чеку № 00005593 від 21.06.2023 були відсутні такі обов`язкові реквізити як: ідентифікатор еквайра платіжного пристрою; реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки); напис «Платіжна система»; окремим рядком не зазначено літерного позначення розміру ставки акцизного податку. Крім цього, в ході перевірки встановлено що за період 01.01.2023 по 21.06.2023 ПП «Реліквія», при здійсненні реалізації алкогольних та тютюнових виробів через РРО фіскальний номер 3000705465 видавались споживачам розрахункові документи (фіскальні чеки) не встановленої форми та змісту на загальну суму 378,806 грн. Так, перший такий фіскальний чек було видано 02.01.2023 № 50481 на загальну суму 211 грн., а наступні видані фіскальні чеки на загальну суму - 378595 грн. У виданих фіскальних чеках були відсутні також такі обов`язкові як: ідентифікатор еквайра платіжного пристрою; реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки); напис «Платіжна система»; окремим рядком не зазначено літерного позначення розміру ставки акцизного податку. Такими діями позивачем порушено вимоги пункту 2 розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом МФУ 21.01.2016 №13, зареєстрованого в МЮУ 11.02.2016 № 220/28350 щодо обов`язкових реквізитів фіскального чека та вимог пунктів 1, 2 Закону № 265.

Вказує, що підставою для проведення фактичної перевірки позивача стала інформація від ДПС України про можливі порушення вимог законодавства в частині формування ним розрахункових документів невідповідної форми, зокрема без відображення в них обов`язкових реквізитів із наведеними прикладами допущених таких випадків (інформації щодо акцизного податку: розмір ставки акцизного податку, літерне позначення, загальна сума акцизного податку; ідентифікатор екваєра платіжного пристрою, реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), напис «Платіжна Система», цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (лист ДПС від 18.05.2023 № 11272/7/99-00-07-04-02-07).

Звертає увагу, що відсутність хоча б одного з обов`язкових реквізитів у фіскальному чеку, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого п. 2 ст. 3 Закону № 265. Проведення розрахункової операції через РРО без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої п. 1 ч. 17 Закону № 265.

Здійсненою контрольно-розрахунковою операцією ревізорами підтверджено що 1) розрахунок проведено через РРО, 2) надано фіскальний чек, 3) однак такий наданий фіскальний чек був невідповідний по змісту щодо наявності встановлених обов`язкових реквізитів та відповідно втрачає статус розрахункового документа.

Надані позивачем на підтвердження обґрунтованості своїх доводів щодо дотримання порядку проведення розрахункових операцій через РРО, документів щодо подання звітності з акцизного податку та забезпечення належної оплати платежів акцизного податку, на думку відповідача, не мають жодного правового значення в межах даних спірних правовідносин, оскільки перевіркою не перевірялись та не встановлювались такі факти як порушення нарахування та сплати акцизного податку так і не здійснювалось відповідно донарахування грошового зобов`язання з акцизного податку. Безпідставним вважає також посилання позивача при обґрунтуванні своєї позиції та як наслідок на неправомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення на норми статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Нормами даної статті наведено основні принципи бухгалтерського обліку, які не мають жодного відношення до даних спірних правовідносин та в межах проведеної фактичної перевірки позивача. З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову.

У поданих до суду додаткових поясненнях, представник позивача навів доводи щодо протиправності наказу на проведення фактичної перевірки позивача, відсутність у наказі конкретних фактичних підстав для проведення перевірки; щодо протиправності застосованих штрафних санкцій; щодо не доведення належними та достовірними доказами вчинення позивачем порушень вимог Закону № 265.

20.12.2023 підготовче засідання відкладено на 24.01.2024 у зв`язку із неявкою сторін.

24.01.2024 підготовче засідання відкладено на 07.02.2024 у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на території України через загрозу ракетного удару.

07.02.2024 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 28.02.2024.

28.02.2024 оголошено перерву в судовому засіданні перед дослідженням доказів до 13.03.2024.

13.03.2024 в судове засідання сторони не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. 13.03.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. З огляду на викладене, із врахуванням вимог ч.ч. 1, 9 ст. 205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Приватне підприємство «Реліквія» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31291589.

На підставі наказу №2067-ПП від 07.06.2023, ГУ ДПС у Львівській області здійснено фактичну перевірку діяльності ПП «Реліквія» щодо дотримання здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт (довідку) фактичної перевірки №16814/13/06/РРО/31291589 від 21.06.2023.

Вказаною перевіркою зафіксовано порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі Акту, ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №16126/13-01-07-09 від 12.07.2023, відповідно до якого сума штрафних (фінансових) санкцій становить 568103,50 грн.

Не погодившись із спірним податковим повідомленням-рішенням №16126/13-01-07-09 від 12.07.2023, позивач 21.08.2023 звернувся із скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 19.10.2023 №31228/6/99-00-06-03-02-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а ППР ГУ ДПС у Львівській області від 12.07.2023 №16126/13-01-07-09 без змін.

Не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно з підпунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України. Так, пунктами 80.1, 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Згідно з підпунктом 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Підпунктом 80.5 статті 80 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Положеннями підпункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до підпункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Довідка перевірки документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Відповідно до підпункту 86.6 статті 86 ПК України відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи суд встановив, що, за результатами проведеної перевірки позивача, відповідачем складено акт №16814/13/06/РРО/31291589 від 21.06.2023, в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Під час проведення перевірки встановлено факти здійснення розрахункових операцій з видачею розрахункових документів, які не відповідають встановленій законодавством формі та змісту, а саме: відсутність обов`язкових реквізитів таких, як ідентифікатор екваєра платіжного пристрою; реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки); напис «Платіжна система»; окремим рядком не зазначено літерного позначення розміру ставки акцизного податку, чим порушено вимоги пункту 2 статті 3 Закону №265/98-ВР та Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затвердженого наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 №13.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Статтею 8 Закону №265/95-ВР визначено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затвердженого наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 №13 (далі Положення №13), установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Пунктом 2 розділу ІІ Положення №13 визначено, які обов`язкові реквізити має містити фіскальний чек на товари (послуги).

Згідно з пунктом 3 розділу І Положення №13 встановлені в ньому вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Таким чином, Закон №265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення №13 форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).

У постанові Верхового Суду від 02.02.2023 у справі №500/6845/21 викладений правовий висновок, що за змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Приписами пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР визначено, що у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

- 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за порушення, вчинене вперше;

- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за кожне наступне вчинене порушення.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, зокрема, встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі у трьохста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Згідно з статтею 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

На підставі Акту перевірки від 21.06.2023, відповідачем винесено податкове-повідомлення рішення №16126/13-01-07-09 від 12.07.2023, яким, за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 1.7 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до позивача засновано штрафні (фінансові) санкції в сумі 568103,50 грн.

Встановлені порушення податковим органом під час проведення фактичної перевірки в частині заповнення чеків позивачем не спростовані. Крім цього, суд зауважує, що проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД також підтверджується актом фактичної перевірки та копіями фіскальних чеків, долученими відповідачем до справи. Доказів на спростування цього порушення позивач суду також не надав. З огляду на викладене, суд не бере до уваги покликання позивача у цій частині.

Щодо покликань позивача про невідповідність наказу про проведення фактичної перевірки вимогам законодавства, суд зазначає таке.

Контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Правові позиції щодо подібних правовідносин викладені в постановах Верховного Суду від 11.01.2023 у справі №160/2357/21, від 11.05.2022 у справі №540/4141/20, від 21.07.2022 у справі №320/1864/21, № 320/8042/21, від 08.12.2022 у справі №140/2889/21.

Судом встановлено, що наказ ГУ ДПС у Львівській області від 07.06.2023 №2067-ПП про проведення фактичної перевірки відповідає вимогам, що передбачені до його змісту підпунктом 81.1 статті 81 ПК України, а саме містить: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб`єкта; адреса об`єкта; мета перевірки з питань дотриманням дотримання здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, виробництва та обігу підакцизних товарів; підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, зокрема підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України; дата початку перевірки; тривалість перевірки, що відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Отже, суд не погоджується з доводами позивача про неправомірність прийнятого наказу від 07.06.2023 №2067-ПП про проведення фактичної перевірки.

Щодо доводів позивача в частині неправомірного використання податковим органом під час фактичної перевірки податкової інформації та документів, у тому числі СОД РРО за минулі періоди, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 191.1.46 пункту 191.1 статті 191 ПК України до функцій контролюючого органу віднесено використання під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків податкової інформації з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриманої в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом.

Підпунктом 72.1.1.4 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

При цьому, статтею 74 ПК України передбачено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Положеннями підпункту 14.1.278 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі СОД РРО) інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

Порядок функціонування СОД РРО визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

Такий Порядок затверджено наказом Міністерства фінансів України 05.08.2020 №477, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.11.2020 №1096/35379.

Згідно з Порядком функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі Порядок №477) СОД РРО інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

Таким чином, СОД РРО призначена безпосередньо для збору, зберігання, використання електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО, та може використовуватись контролюючим органом в ході проведення перевірок, в тому числі і фактичних, які здійснюється саме з метою, зокрема, перевірки дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій.

З огляду на викладене суд вважає, що надані відповідачем докази допущеного позивачем порушення у вигляді даних СОД РРО є належними та допустимими, а доводи позивача про незаконність використання контролюючим органом при проведенні фактичної перевірки даних СОД РРО є необґрунтованими.

При цьому, слід зауважити, що норми Податкового кодексу України не обмежують відповідача у праві використовувати відомості з системи СОД РРО або іншу податкову інформацію лише протягом періоду проведення фактичної перевірки, що повністю спростовує доводи позивача щодо неможливості використання відповідачем відомостей з системи СОД РРО за минулі періоди під час проведення фактичної перевірки.

Щодо доводів позивача, що розрахунок сум штрафних (фінансових) санкцій підписаний неуповноваженою особою, що свідчить про невідповідність такого рішення вимогам закону щодо форми податкового повідомлення-рішення, суд зазначає таке.

У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій (підпункт 58.1.1 пункту 58.1 статті 58 ПК України).

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкові повідомлення-рішення за формами «Ф» та «МПЗФ» в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (виконувачу його обов`язків, його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу.

Проте у викладених нормах не встановлено, що розрахунок до податкового повідомлення-рішення також повинен підписувати керівник, тому суд ці доводи позивача відхиляє.

З огляду на викладене суд висновує, що відповідач під час здійснення перевірки та прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення діяв в межах та в спосіб передбачений чинним законодавством України.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spai№) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд висновує про необхідність відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Приватного підприємства «Реліквія» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 11.04.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович