Ухвала

від 11.04.2024 по справі 380/7007/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань закриття провадження у справі

11 квітня 2024 рокуСправа №380/7007/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами питання про закриття провадження в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія «Львів» до Франківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія «Львів» до Франківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із вимогою визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жорноклея Олега Андрійовича про накладення штрафу від 09.03.2023 у виконавчому провадженні №69910349.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «УБК «Львів» та ТОВ «БК «БУД-АРТ» є солідарними боржниками за виконавчим листом, виданим Шевченківським районним судом м.Львова на примусове виконання рішення суду у цивільній справі №466/4066/20; 03.03.2023 боржники отримали вимогу державного виконавця від 02.03.2023, відповідно до якої повторно встановлено строк для виконання рішення суду до 07.03.2023 о 11:00. Державний виконавець 07.03.2023 здійснив перевірку виконання рішення суду в присутності представників солідарних боржників, за результатами якої складено акт від 07.03.2023. Позивач вважає, що зафіксовані в цьому акті обставини підтверджують факт виконання судового рішення у повному обсязі згідно із виконавчим документом, проте в тексті оскарженої постанови не надано вмотивованого обґрунтування, в чому саме полягає невиконання рішення суду, за яке накладено штраф. Тому позивач стверджує, що державний виконавець Франківського ВДВС Жорноклей О.А. 09.03.2023 виніс незаконну постанову та безпідставно повторно наклав на боржника у виконавчому провадженні ТОВ «БК «БУД-АРТ» штраф в сумі 10200 грн. за невиконання без поважних причин рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02.12.2021 у цивільній справі №466/4066/20.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, у якому державний виконавець щодо задоволення позову заперечив та вказав, що в Франківському ВДВС перебуває виконавче провадження ВП № 69910349 з примусового виконання виконавчого листа №466/4066/20 від 19.09.2022, виданого Шевченківським районним судом м.Львова, про зобов`язання ТОВ «УБК «Львів» та ТОВ «БК «БУД-АРТ» усунути перешкоди у користуванні позивачем ОСОБА_1 нежитловими приміщеннями № 7 та № 7а за адресою: м.Львів, вул.Величковського,70-а, які знаходяться у першій черзі будівництва в новозбудованому багатоквартирному житловому будинку з вбудованими приміщенням громадського призначення, шляхом підключення приміщення 7 до електромереж в точці підключення електролічильника та передачі ОСОБА_1 електролічильника; влаштування залізобетонних сходів до зовнішніх входів у нежитлове приміщення № 7 за адресою: м Львів, вул.Величковського, 70-а з врахуванням вимог ДБН щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Як зазначив відповідач, ухвалою в справі №466/4066/20 від 02.11.2022 Шевченківський районний суд м.Львова роз`яснив рішення від 02.12.2021 та додаткове рішення від 16.12.2021 справі №466/4066/20 в частині зобов`язання ТОВ «УБК «Львів» та ТОВ «БК «БУД-АРТ» усунути перешкоди у користуванні позивачем ОСОБА_1 нежитловими приміщеннями № 7 та № 7-А, за адресою, м. Львів, вул. Величковського,70-А, які знаходяться у першій черзі будівництва в новозбудованому багатоквартирному житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, шляхом підключення приміщення № 7 до електромереж в точці підключення електролічильника та передачі ОСОБА_1 електролічильника; влаштування залізобетонних сходів до зовнішніх входів у нежитлове приміщення № 7 за адресою: м.Львів, вул.Величковського,70-А з врахуванням вимог ДБН щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зазначивши, що обов`язок виконання рішення ТОВ «УБК «Львів», ТОВ «БК «БУД-АРТ» є солідарним.

Надалі, 01.12.2022 державний виконавець на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду, що зобов`язує боржника виконати певні дії, наклав на боржників ТОВ «УБК «Львів», ТОВ «БК «БУД-АРТ» штрафи в сумі 5100 грн. 02.03.2023 державний виконавець скерував на електронні адреси стягувача та боржників вимогу, призначив перевірку виконання рішення суду на 07.03.2023. 07.03.2023 державний виконавець прибув за місцем виконання рішення суду, в присутності представників ТОВ «УБК «Львів» та ТОВ БК «БУД-АРТ» встановив, що приміщення № 7 підключено до електромережі в вбудованому приміщенні з дотриманням норм ДБН, влаштовано зовнішні сходи з пандусом та огородженням з дотриманням норм ДБН, але рішення суду в повному обсязі не виконано в частині, що стосується створення умов безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, а також щодо передачі ОСОБА_1 електролічильника.

Таким, державний виконавець відмічає, що 09.03.2023 ним на підставі ст.ст. 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» повторно винесено постанови про накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, яким накладено на боржників штраф в сумі 10200 грн.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 викладена у її поясненнях, в яких вона просить суд відмовити в задоволенні позову. Третя особа зазначила, що суть виконавчих проваджень №АСВП 69910349 (боржник ТОВ «УБК «Львів» - замовник/забудовник будівництва) та №АСВП 69910259 (боржник ТОВ «БК «БУД-АРТ» - генпідрядник будівництва), про яке йдеться у цій судовій справі, полягає у солідарному зобов`язанні боржників (забудовника та генпідрядника будівництва) усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 нежитловими приміщеннями №7 та №7а, які знаходяться у першій черзі будівництва в новозбудованому багатоквартирному житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, шляхом підключення приміщення №7 до електромереж в точці підключення електролічильника та передачі ОСОБА_1 електролічильника; влаштування залізобетонних сходів до зовнішніх входів у нежитлове приміщення №7 за адресою: м.Львів, вул.Величковського, 70-а з врахуванням вимог ДБН щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Звертає увагу суду, що суди при розгляді цивільної справи 466/4066/20, щодо виконання рішення в якій відкриті згадані виконавчі провадження, надали оцінку в т.ч. договірним відносинам ОСОБА_1 та ТОВ «УБК «Львів», тому ці обставини не входять в предмет доказування та оцінки в цій судовій справі. Наполягає на тому, що рішення суду про усунення боржниками перешкод у користуванні ОСОБА_1 нежитловими приміщеннями ані шляхом належного облаштування входу, ані підключення приміщення №7 до електромереж в точці підключення електролічильника та передачі ОСОБА_1 електролічильника, не виконано; акт державного виконавця від 07.03.2023 є неналежним та недопустимим доказом.

Окрім цього ОСОБА_1 звернула увагу суду на непідсудності даної справи окружному адміністративному суду, оскільки відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення державного виконавця щодо виконання рішення суду у цивільній справі можуть бути оскаржені сторонами виконавчого провадження (стягувачем та боржником) до суду, який видав виконавчий документ, тобто до Шевченківського районного суду м.Львова. Стверджує, що ця норма в процесуальному законодавстві унеможливлює маніпулювання сторонами виконавчого провадження судом, щоб між тими ж учасниками справи із тих же підстав та обставин по скарзі/позову щодо дій державного виконавця не були одночасно винесені судові рішення в порядку цивільного та адміністративного судочинства, що власне у цій ситуації може відбутись. Доводить до відома суду, що в провадженні Шевченківського районного суду м.Львова перебуває провадження №466/2631/23, відкрите за скаргою ТОВ «УБК «Львів» щодо дій та бездіяльності державного виконавця Франківського ВДВС при виконанні рішення суду у цивільній справі №466/4066/20 (боржник вимагає закриття виконавчого провадження з підстави повного виконання вимог виконавчого документа, виданого на виконання рішення суду в цивільній справі), яке відкрито на підставі ст. 447 ЦПК України, витребувано матеріали виконавчого провадження, а предметом доказування є ті ж обставини, що встановлюються на підставі тих самих доказів, за участі тих самих учасників справи (стягувач, боржник, державний виконавець).

З урахуванням викладеного підсумовує, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства Шевченківським районним судом міста Львова.

Ухвалою судді від 11.04.2023 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 20.04.2023 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 24.05.2023 в справі зупинено провадження до розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія «Львів», з участю заінтересованих осіб Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_1 на дії державного виконавця та зобов`язання до вчинення дій у справі №466/2631/23 (провадження 4-с/466/26/23).

Ухвалою суду від 13.03.2024 в справі поновлено провадження.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи докази, а також обставини, встановлені судовим рішенням у справі №466/2631/23 за участі тих самих осіб, та встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 02.12.2021 у цивільній справі №466/4066/20, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21.07.2022 та постановою Верховного Суду від 29.11.2023, цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково, в т.ч.: зобов`язано ТОВ «УБК «Львів» та ТОВ «БК «БУД-АРТ» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 нежитловими приміщеннями №7 та №7а за адресою: АДРЕСА_1 , які знаходяться у першій черзі будівництва в новозбудованому багатоквартирному житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, шляхом підключення приміщення №7 до електромереж в точці підключення електролічильника та передачі ОСОБА_1 електролічильника; влаштування залізобетонних сходів до зовнішніх входів у нежитлове приміщення №7 за адресою: м.Львів, вул.Величковського, 70-а з врахуванням вимог ДБН щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

На виконання цього рішення Шевченківський районний суд м.Львова 19.09.2022 видав виконавчий лист №466/4066/20 про зобов`язання ТОВ «УБК «Львів» та ТОВ «БК «БУД-АРТ» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 нежитловими приміщеннями № 7 та № 7а за адресою: м. Львів, вул. Величковського, 70-а, які знаходяться у першій черзі будівництва в новозбудованому багатоквартирному житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, шляхом підключення приміщення №7 до електромереж в точці підключення електролічильника та передачі ОСОБА_1 електролічильника; влаштування залізобетонних сходів до зовнішніх входів у нежитлове приміщення №7 за адресою: м. Львів, вул. Величковського, 70-а з врахуванням вимог ДБН щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, боржником у якому є ТОВ «УБК «Львів».

Постановою державного виконавця Франківського ВДВС Жорноклея О.А. від 21.09.2022 відкрито виконавче провадження №69910349 з виконання виконавчого листа №466/4066/20, виданого 19.09.2022 року Шевченківським районним судом м.Львова, боржником у якому є ТОВ «УБК «Львів».

03.10.2022 ТОВ «УБК «Львів» звернулося до державного виконавця із заявою про виконання рішення суду, в якій просило забезпечити виконання рішення суду та закінчення виконавчого провадження. Перевіряючи виконання рішення суду, державний виконавець встановив та зафіксував в акті від 20.10.2022, що рішення суду виконано частково, не в повному обсязі. Відповідно до листа ПрАТ «Львівобленерго» № 112-07-4995 від 20.10.2022 житловий будинок за адресою: м.Львів, вул. Величковського, 70-а до електричних мереж ПрАТ «Львівобленерго» не приєднаний, оскільки замовником не виконані зобов`язання щодо оплати вартості послуг за приєднання до електричних мереж. Приміщення № 7 підключено до електромережі з вбудованими приміщеннями, до приміщення № 7А влаштовано сходинки (3 сходинки) і пандус, в першому під`їзді будинку в приміщенні електрощитової встановлено електролічильник №МТХ1А10.DF.21OP04, який підключено до приміщення №7, в приміщенні № 7а підключено електропостачання. Разом з тим, в акті державного виконавця від 20.10.2022 стягувач заперечила щодо того, що рішення суду виконано належним чином в повному обсязі, оскільки не здійснено замірів сходів на їх відповідність нормам ДБН, а також не надано документів щодо належного підключення електроенергії.

У жовтні 2022 року ТОВ «УБК «Львів» звернулося до суду із заявою про роз`яснення рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02.12.2021.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02.11.2022 року роз`яснено рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02.12.2021 та додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 16.12.2021 у цивільній справі №466/4066/20 в частині: зобов`язання ТОВ «УБК «Львів» та ТОВ «БК «БУД-АРТ» усунути перешкоди у користуванні позивачем ОСОБА_1 нежитловими приміщеннями №7 та №7а за адресою: м.Львів, вул. Величковського, 70-а, які знаходяться у першій черзі будівництва в новозбудованому багатоквартирному житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, шляхом підключення приміщення №7 до електромереж в точці підключення електролічильника та передачі ОСОБА_1 електролічильника; влаштування залізобетонних сходів до зовнішніх входів у нежитлове приміщення №7 за адресою: м. Львів, вул. Величковського, 70-а з врахуванням вимог ДБН щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зазначивши, що обов`язок виконання рішення ТзОВ «УБК «Львів», ТОВ «БК «БУД-АРТ» є солідарним.

28.11.2022 ОСОБА_1 звернулася до державного виконавця із заявою щодо вжиття заходів щодо належного виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця Франківського ВДВС Жорноклея О.А. від 01.12.2022 про накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, на ТОВ «УБК «Львів» накладено штраф в розмірі 5100 грн.

27.02.2023 стягувач ОСОБА_1 повторно звернулася до державного виконавця із заявою щодо вжиття заходів з належного виконання рішення суду.

02.03.2023 державний виконавець Франківського ВДВС Жорноклей О.А. звернувся до ТОВ «УБК «Львів» з вимогою виконати рішення суду в строк до 07.03.2023.

Відповідно до акта державного виконавця від 07.03.2023 у виконавчому провадженні № 69910349 з виходом за адресою: м. Львів-Рясне-1, вул. Величковського, 70-а, влаштовано зовнішні сходи з пандусом і огородженням до нього з дотриманням вимог ДБН В.2.2-40: 2018, а саме, 5.2. «Зовнішні сходи» та 5.3. «Зовнішні пандуси». Підключено приміщення № 7 до електромережі в точці підключення електролічильника №МТХ1а10.DF.2LO-P04. Електролічильник поміщено в шафу обліку та підключено до електромережі. За результатами перевірки державний виконавець прийшов до висновку про те, що рішення суду виконано не в повному обсязі.

Державний виконавець Франківського ВДВС Жорноклей О.А. 09.03.2023 року виніс постанову про накладення штрафу на ТОВ «УБК «Львів» за повторне невиконання рішення без поважних причин в розмірі 10200 грн.

У березні 2023 року ТОВ «УБК «Львів» звернулося до Шевченківського районного суду м.Львова суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Франківського ВДВС Жорноклея О.А., заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_1 в порядку статті 447 ЦПК України, частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». На обґрунтування скарги покликалося на те, що факт виконання рішення суду встановлений актом від 07.03.2023, проте державний виконавець, встановивши факт виконання рішення суду у цивільній справі №466/4066/20, не виконав свій обов`язок щодо закінчення виконавчого провадження № 69910349 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 02.06.2023 скаргу ТОВ «УБК «Львів» задоволено частково.

Львівський апеляційний суд постановою від 30.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 02.06.2023 скасував та відмовив в задоволенні скарги ТОВ «УБК «Львів». Суд виснував, що для виконання рішення суду у цивільній справі №466/4066/20 в повному обсязі боржнику необхідно підключити приміщення №7 до електромереж в точці підключення електролічильника та передачі ОСОБА_1 електролічильника і влаштувати залізобетонні сходи до зовнішніх входів у нежитлове приміщення №7 за адресою: м. Львів, вул.Величковського, 70-а з врахуванням вимог ДБН щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Оцінивши зібрані в цивільній справі докази, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для закінчення виконавчого провадження № 69910349 з примусового виконання виконавчого листа №466/4066/20, виданого Шевченківським районним судом м.Львова 19.09.2022, боржником у якому є ТОВ «УБК «Львів», оскільки рішення суду в повному обсязі не виконано. При цьому апеляційний суд врахував накладення штрафу на ТОВ «УБК «Львів» в сумі 10200 грн. за повторне невиконання рішення без поважних причин після перевірки державним виконавцем стану виконання рішення суду та складення акту від 07.03.2023 за результатами цієї перевірки як свідчення того, що державний виконавець також (як і апеляційний суд) дійшов правильного висновку про те, що рішення суду у цивільній справі №466/4066/20 не виконано в повному обсязі.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі суд керується наступним.

Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404) визначає виконавче провадження як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Зі змісту ст.ст. 1, 3, 74 Закону №1404 в їх взаємозв`язку очевидно, що цей закон розмежовує виконавче провадження залежно від суб`єкта прийняття рішення, що підлягає примусовому виконанню, а саме:

1) виконавче провадження щодо примусового виконання судових рішень.

Судовими рішеннями з-поміж вказаних у статті 3 Закону №1404 рішень, що підлягають примусовому виконання та виконавчих документів є:

- судові рішення, рішення третейського суду, рішення міжнародного комерційного арбітражу, рішення іноземних судів, на примусове виконання яких у передбачених законом випадках та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України випадках, суди видають виконавчі листи та накази (п.1 ч. 1 ст.3 Закону №1404);

- судові накази (п.1-1 ч. 1 ст.3 Закону №1404);

- ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом(п.2 ч. 1 ст.3 Закону №1404);

- рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України (п.8 ч. 1 ст.3 Закону №1404);

2) виконавче провадження як процес примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб), при цьому такими «іншими» є усі, окрім судів, органи, що на підставі законодавства мають право приймати обов`язкові для виконання рішення. Такими рішеннями «інших органів/посадових осіб» відповідно до статті 3 Закону №1404 є:

- виконавчі написи нотаріусів (п.3 ч. 1 ст.3 Закону №1404);

- посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій (п.4 ч. 1 ст.3 Закону №1404);

- постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди (п.5 ч. 1 ст.3 Закону №1404);

- постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (п.6 ч. 1 ст.3 Закону №1404);

- рішення інших державних органів, рішення Національного банку України, накази Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України або осіб, які виконують їхні обов`язки, що законом визнані виконавчими документами (п.7 ч. 1 ст.3 Закону №1404);

- рішення (постанови) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (п.9 ч. 1 ст.3 Закону №1404);

- рішення Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами (п.10 ч. 1 ст. 3 Закону №1404);

- рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу (п.11 ч. 1 ст.3 Закону №1404).

Відповідно до статті 2 Закону №1404 однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби в адміністративному та/або судовому порядку регламентує Розділ X Закону №1404, що складається з статті 74 Закону №1404, що містить такі положення:

1) частина 1 статті 74 Закону №1404 - рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Ці положення частини першої статті 74 Закону №1404 чітко узгоджуються із відповідними положеннями процесуальних кодексів в усіх видах судочинства, що регламентують порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень (наведено вище).

Системне тлумачення частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII у її взаємозв`язку з наведеними положеннями процесуальних кодексів (ГПК України, ЦПК України, КАС України) дозволяє зробити висновок, що судовий контроль за виконавчим провадженням як завершальною стадією судового процесу (виконанням судового рішення) здійснює той суд (місцевий загальний, господарський чи адміністративний), який постановив судове рішення та видав виконавчий лист/наказ; цей судовий контроль охоплює всі стадії виконавчого провадження - від його відкриття до закінчення.

2) частина 2 статті 74 Закону №1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тлумачачи зміст положень ст.ст. 1, 3, 74 Закону №1404 у їх взаємозв`язку із наведеними положеннями процесуальних кодексів суд дійшов висновку, що функції судового контролю за рішеннями, діями/бездіяльністю виконавців щодо примусового виконання рішень судів та інших органів розподіляються між судами різних юрисдикцій за простою та цілком логічною формулою кожен суд контролює виконання ухваленого ним судового рішення в порядку, визначеному процесуальним законодавством, на підставі якого розглянуто спір (ГПК України, ЦПК України, КАС України), а судовий контроль за виконанням рішень інших органів/посадових осіб (не судів) здійснює відповідний адміністративний суд в порядку, передбаченому КАС України.

Відповідно до п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Суд проаналізував гіпотези норм ч. 2 ст. 63, ч. 3, 4 ст. 64-1, ч. 6 ст. 66, ч. 4 ст. 67, ч. 14 ст. 71, ч. 1, 2 ст. 75 Закону №1404 (напр.: у разі невиконання без поважних причин боржником рішення; якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про його виселення/про вселення стягувача; у разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні; за наявності заборгованості зі сплати аліментів; у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі) та дійшов висновку, що Законом №1404 передбачено повноваження виконавця накладати на боржника у виконавчому провадженні штраф як спосіб впливу/притягнення до відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання вимог виконавчого документа.

Отже, накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є видом юридичної відповідальності, до якої виконавець притягує його (боржника) за невиконання рішення, що підлягає примусовому виконанню в процедурі виконавчого провадження, в певних випадках, як от передбачені ст.ст.63, 75 Закону №1404 за умови відсутності поважних причин, що перешкодили боржнику виконати рішення у встановлені виконавцем строки. Тому в спорі щодо правомірності постанови державного виконавця про накладення на боржника штрафу на підставі ст.ст.63, 75 Закону №1404 (притягнення до відповідальності за невиконання рішення зобов`язального характеру без поважних причин) в предмет доказування входитиме встановлення таких обставин:

- чи боржник виконав/не виконав у встановлені виконавцем строки рішення, що виконується примусово в процедурі виконавчого провадження;

- якщо боржник не виконав рішення то чи були поважні причини, що перешкодили йому вчасно виконати свій обов`язок.

Отже, постанова виконавця про накладення штрафу в розумінні ч. 1, 2 ст. 74 Закону №1404 є рішенням державного виконавця щодо виконання судового рішення/рішення іншого органу, а порядок її оскарження визначається за суб`єктом прийняття рішення, що примусово виконується в процедурі такого виконавчого провадження.

Тому, якщо виконавець притягнув боржника до юридичної відповідальності з метою примусити його виконати судове рішення (напр., рішення суду про поновлення особи на роботі), то постанова про накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин судового рішення в розумінні частини першої статті 74 Закону №1404 є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення, а її правомірність (перевірка законності притягнення боржника до юридичної відповідальності) є предметом судового контролю (може бути оскаржена) суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом - ГПК, ЦПК, КАС залежно від юрисдикції суду, що видав виконавчий документ.

Якщо ж виконавець притягнув боржника до юридичної відповідальності з метою примусити його виконати рішення іншого органу/посадової особи, а не суду (напр., рішення комісії по трудових спорах про поновлення особи на роботі), то така постанова про накладення на боржника штрафу в розумінні ст.ст.1, 3, ч. 2 ст. 74 є рішенням виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) та може бути оскаржена до відповідного адміністративного суду в порядку, визначеному КАС України.

Суд також звертає увагу на ще одну важливу для тлумачення та застосування частини 2 статті 74 Закону №1404 обставину: постанова державного виконавця про накладення штрафу має подвійну правову природу окрім функції притягнення боржника до відповідальності вона також є виконавчим документом (про стягнення коштів в дохід держави) та в розумінні ст. 3 Закону №1404 є «рішенням іншого органу», що відповідно до цього закону підлягає примусовому виконанню. Отже, якщо боржник, на якого виконавець наклав штраф, не доб`ється скасування постанови про накладення штрафу в судовому порядку або не сплатить штраф добровільно, то така постанова як виконавчий документ («рішення іншого органу») підлягатиме примусовому виконанню. Якщо в процесі примусового виконання постанови виконавця про накладення штрафу (зазвичай здійснюється в окремому виконавчому провадженні, що виділяється з основного) боржник вважатиме за необхідне оскаржити рішення, дії чи бездіяльність щодо виконання цієї постанови, то на підставі частини 2 статті 74 Закону №1404 судовий контроль за законністю таких рішень, дій/бездіяльності буде здійснювати відповідний адміністративний суд в порядку, визначеному КАС України.

В контексті обставин цієї справи оскаржена постанова державного виконавця Франківського ВДВС від 09.03.2023 про накладення штрафу на ТОВ «УБК «Львів», боржника у виконавчому провадженні ВП №69910349, обґрунтована тим, що рішення суду у цивільній справі №466/4066/20 не виконано у повному обсязі у встановлені державним виконавцем строки (до 07.03.2023) без поважних причин.

Відтак застосування цього заходу реагування (штраф) за невиконання боржником рішення суду зобов`язального характеру у встановлений державним виконавцем строк (07.03.2023) є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження в цивільній справі №466/4066/20 повне виконання рішення суду.

Отже, в розумінні частини першої статті 74 Закону №1404 постанова про накладення штрафу від 09.03.2023 є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення у цивільній справі №466/4066/20, тому може бути оскаржена до Шевченківського районного суду м.Львова як суду, який видав виконавчий лист №466/4066/20 від 19.09.2022, у порядку, визначеному статтею 447 ЦПК України.

Суд при формуванні цього висновку враховує підстави позову ТОВ «УБК «Львів» - позивач оскаржує постанову від 09.03.2023, оскільки вважає, що станом на 07.03.2023 повністю виконав рішення суду у цивільній справі №466/4066/22, тому державний виконавець безпідставно притягує його до юридичної відповідальності у формі штрафу за невиконання без поважних причин рішення суду зобов`язального характеру; водночас позивач не оскаржує рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання постанови про накладення штрафу від 09.03.2023. Отже, юрисдикція цього спору визначається частиною першою статті 74 Закону №1404.

Суд відзначає, що постанови державного виконавця про стягнення штрафів в розумінні частини другої статті 74 Закону №1404 є різновидом передбачених ст. 3 Закону №1404 «рішень інших органів (посадових осіб)», тому до адміністративного суду оскаржуються рішення, дії/бездіяльність виконавця щодо виконання цих постанов, а не щодо їх прийняття.

Таким чином, на підставі викладеного суд доходить висновку про те, що питання законності постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин як заходу притягнення боржника до юридичної відповідальності відповідно до приписів частини першої статті 74 Закону №1404 повинен розглядати той суд, що видав виконавчий лист (в цій ситуації Шевченківський районний суд м. Львова в порядку ст. 447 ЦПК України), а не «відповідний адміністративний суд» на підставі частини другої статті 74 Закону №1404.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що «фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».

Таким чином, зважуючи на тлумачення ЄСПЛ поняття «судом, встановленим законом», суд, з метою дотримання юрисдикції, визначеної чинним законодавством України, виходячи з характеру спірних правовідносин, які підлягають врегулюванню в рамках іншого судочинства, дійшов висновку, що адміністративний суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно зазначених у даній справі спірних правовідносин.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За наведених обставин, провадження у вказаній справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.132, 140, 142, 238, 239, 243, 248, 256, 294, пп.15.5 п.15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

провадження в адміністративній справі №380/7007/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія «Львів» до Франківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови закрити.

Роз`яснити позивачу його право на звернення до Шевченківського районного суду м.Львова зі скаргою на рішення державного виконавця в порядку статті 447 Цивільного процесуального кодексу України.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.04.2024.

СуддяЖелік О.М.