Ухвала

від 28.03.2024 по справі 362/1898/19

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1898/19

Провадження № 2/362/213/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.03.2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого- судді Кравченко Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Шмагун М.С.

представника позивача прокурора Ламшиної О.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Обухівської окружної прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Васильківської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта та витребування змеленої ділянки з незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженнісуду перебуває дана цивільна справа.

28.11.2023 р. до суду від керівника Обухівської окружної прокуратури Коваля Р. надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого судового розгляду, яке мотивовано наступним.

В провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває справа № 362/1898/19.

Підставою для пред`явлення даного позову слугували порушення вимог законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «ґ» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України).

Спірні земельні ділянки в силу положень ст. ст. 19, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Згідно інформації Державного підприємства «Київське лісове господарство» від 11.02.2019 р. за № 02-02/122 спірні земельні ділянки розташовані на землях лісогосподарського призначення в кварталі № 38 Васильківського лісництва, погодження на їх вилучення не надавалось, територія земельних ділянок представляє собою єдиний лісовий масив і на даний час використовується для ведення лісового господарства.

Крім цього, згідно відповіді ВО «Укрдержліспроект» від 14.02.2019 р. за № 59 спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство» в кварталі 38 Васильківського лісництва, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років.

Право користування спірними земельними лісовими ділянками посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Київське лісове господарство», що відповідає правовому висновку висловленому Верховим судом України у справах № 6-224цс14 від 21.01.2015, № 6-50цс15 від 01.07.2015.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Однак, встановлено, що ДП «Київське лісове господарство» будь-яких дозволів на вилучення вищевказаних земельних ділянок лісового фонду, зміну цільового призначення земель, не надавало.

Крім того, при вибутті у приватну власність спірних земельних ділянок незаконно змінено їх цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення та землі житлової забудови, вид використання землі для ведення особистого селянського господарства та для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Однак, Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства погодження на зміну цільового призначення вищевказаних земельних ділянок не надавалися, що підтверджується відповіддю від 12.02.2019 р. за № 04-48/296.

Звертаючись до суду з даним позовом прокуратурою сформульовано наступні позовні вимоги: - визнати недійсним рішення 7 сесії Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області 5 скликання за № 38 від 30.11.2006 р. в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі у приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок на території с. Застугна Застугнянської сільської ради для ведення особистого селянського господарства та для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; - витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» земельну ділянку з кадастровим номером 3221482801:01:004:0015 площею 0,60 га, яка знаходяться в адміністративних межах с. Застугна Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області; - витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» земельну ділянку з кадастровим номером 3221482801:01:004:0018, площею 0,60 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3221482801:01:004:0010, площею 0,125 га, які знаходяться в адміністративних межах с. Застугна Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області.

Необхідно замінити у вказаній цивільній справі відповідача - Застугнянську сільську раду на її правонаступника - Васильківську міську раду Обухівського району Київської області.

Також, з 17.05.2021 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким визначено нових суб`єктів владних повноважень, уповноважених на розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності, ефективним способом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах є пред`явлення позову в інтересах дійсних розпорядників земельних ділянок.

Пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук), лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

На підставі вищенаведеного, у зв`язку із тим, що спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення, розташовані на території Васильківської міської ради, в межах населеного пункту, перебувають у постійному користуванні Державного підприємства «Київське лісове господарство», тому на теперішній час власником спірних земельних ділянок є Обухівська районна державна адміністрація, тому, повертати зазначені земельні ділянки необхідно на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації.

У зв`язку із чим у вказаній цивільній справі необхідно здійснити заміну позивача - Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» на належного позивача - Обухівську районну державну адміністрацію.

У пункті 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права належить, як від змісту права чи інтересів, за захистом якого зверталася особа, так і від характеру його порушення, визнання або оспорення. Так, право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/940, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Положення ст. 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи вищевикладене, у даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 Цивільного кодексу України, з вимогою про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями з обмеженим оборотом шляхом визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, скасування рішень реєстратора про державну реєстрацію прав та повернення земельних ділянок дійсному власнику, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Аналогічні правові висновки щодо обрання прокурором належного способу захисту інтересів держави шляхом заявлення негаторного позову у правовідносинах стосовно земель лісогосподарського призначення, які у законний спосіб не вибували з державної власності, викладені у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 367/4160/16.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Враховуючи викладене, та для ефективного поновлення інтересів держави предмет даної позовної заяви необхідно змінити.

Однак, 03.06.2021 р. за результатами підготовчого засідання, проведеного без участі сторін, зокрема, прокурора, Васильківським міськрайонним судом Київської області у справі № 362/1898/19, винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення цивільної справи до судового розгляду.

Зазначив, що на момент винесення вказаного рішення від 03.06.2021 р. в системі прокуратури (з 15.03.2021 р.) була відсутня Києво-Святошинська місцева прокуратура, якою було подано вказану позовну заяву.

Так, тільки 11.10.2023 р. ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області, замінено позивача - керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури на Обухівську окружну прокуратуру.

Вищезазначене унеможливило позивача на здійснення свого права змінити предмет позову до закриття підготовчого провадження.

При цьому, згідно приписів ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

У відповідності до ч. 1 ст. 189 Цивільного процесуального кодексу України, завданням підготовчого провадження є, серед іншого: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно ч. 1 ст. 196 Цивільного процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Норми Цивільного процесуального кодексу України не містять прямої вказівки на можливість суду на стадії розгляду справи по суті ухвалювати рішення про повернення до стадії підготовчого провадження, проте за будь-яких обставин при здійсненні правосуддя слід керуватись завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, тому у разі виникнення необхідності суд вправі вчинити таке повернення, не допускаючи відмови у реалізації цієї дії виключно з підстав відсутності окремої процесуальної норми, тобто уникаючи проявів надмірного формалізму.

Разом з тим, повернення до стадії підготовчого провадження повинно допускатись лише у разі існування дійсно виняткових підстав для цього.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

У постанові КГС ВС від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 зроблено висновок, що за наявності певних обставин суд може прийняти рішення про повернення на стадію підготовчого провадження, але лише для вирішення тих питань, які можливо вирішити на цій стадії, зокрема, для уточнення позовних вимог, якщо суд бачить, що їх необхідно уточнити для ефективного способу захисту, заміни неналежного відповідача, тощо.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Відтак, з метою справедливого та неупередженого вирішення спору у справі, ефективного захисту порушених прав і законних інтересів, забезпечення додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, та з огляду на необхідність встановлення фактичних обставин, що мають значення для розгляду цієї справи, в даному випадку наявна необхідність повернення до стадії підготовчого провадження, у зв`язку з необхідністю зміни предмету позову через зміни у законодавстві та напрацьованої судової практики у подібних правовідносинах, а також для заміни позивача та відповідача.

Прокурор в судовому засіданні підтримала подане клопотання.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо даного клопотання.

Представник Васильківської міської ради в судове засідання не прибув, подав заяву, якій просив у задоволенні позову відмовити та проводити розгляд справи за його відсутності.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Заслухавши представників, розглянувши подане клопотання та дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статі 12 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з положенням частиною 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини 3 статті 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин (аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2021 р. у справі №910/18389/20).

Відповідно до статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого судового засідання є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (частина 2 статті 200 ЦПК України).

Суд зазначає, що розгляд справи в порядку загального позовного провадження передбачає проходження всіх передбачених ЦПК України стадій судового процесу, а саме: подання до відповідного суду позову, який відповідає вимогам процесуального закону; вирішення питання про відкриття провадження у справі (або залишення позовної заяви без руху, повернення позову, відмова у відкритті провадження); підготовче провадження, за результатами якого суд може залишити позов без розгляду, закрити провадження у справі або закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті. У випадку визнання позову відповідачем суд може у підготовчому засіданні ухвалити рішення по суті спору. Та розгляд справи по суті, що включає такі етапи: відкриття розгляду справи по суті, з`ясування обставин справи та дослідження доказів, судові дебати, ухвалення судом рішення по суті справи.

Між тим, Верховний Суд в постанові від 16.12.2021 р. у справі № 910/7103/21 зазначив, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Отже, заявляючи клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, заявник має навести вагомі обставини необхідності повернення на стадію підготовчого провадження, для вчинення процесуальних дій, невчинення яких суттєво вплине на права сторін в майбутньому та які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги. Таким чином, під предметом позовурозумієтьсяпевнаматеріально-правовавимогапозивачадо відповідача,стосовноякоїпозивач проситьприйнятесудоверішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо. Підставу позовустановлятьобставини,якимипозивачобґрунтовує своївимогищодозахисту праватаохоронюваногозаконом інтересу. Змінапредметапозовувідбудеться тоді,коливрамках конкретногопозовноївимогипозивач замістьодногоспособузахисту прав(якийбувзаявленийраніше,приподачіпозову)захоческористатисяіншим способомзахисту,обґрунтовуючисвоїпозовні вимоги(предметпозову)тимисамимиобставинами,якимивінобґрунтовував первіснівимоги. Змінапідставпозовувідбувається тоді,колипозивачв рамкахконкретноїпозовноївимоги,вобґрунтуванняраніше заявленихпозовнихвимог(предметупозову)посилаєтьсянаінші обставиниякимивінці (перші)позовнівимоги,обґрунтовував. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Процесуальні права та обов`язки сторін визначені ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), тож відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Таким чином, законодавцем визначено право позивача змінювати предмет позовних вимог, як складову матеріально-правової вимоги позивача до відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Зміна позивачем підстав і предмета позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Судом встановлено, що 28.11.2023 р. до суду від керівника Обухівської окружної прокуратури Коваля Р. надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого судового розгляду, де окремої вимоги про зміну предмету позову не заявлено, хоча ця вимога покладена в обґрунтування клопотання.

З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2019 р. прийнято до свого провадження дану цивільну справу, призначено підготовче судове засідання.

В період підготовчого провадження було проведено чотири судових засідань.

Таким чином, враховуючи проміжок часу з дати проведення першого підготовчого судового засідання в нинішньому складі суду (27.05.2020 р.) до дати закриття підготовчого провадження (03.06.2021 р.), та кількості проведених засідань, суд вважає, що позивач мав достатньо часу для того, щоб визначитися з предметом та підставами позову.

Суд вважає, що обставини, якими обґрунтовано клопотання позивачем, а саме: зміни у законодавстві, судовій практиці у подібних правовідносинах, дати постановлення ухвал по справі, загалом не заважали представнику позивача вчасно звернутись із цим клопотанням до закриття підготовчого судового засідання. Саме посилання на відсутність Києво-Святошинської місцевої прокуратури, яка подала цю позовну заяву, є не достатнім та не обґрунтованим, адже підготовче судове засідання по справі тривало, в свою чергу клопотання по повернення до стадії підготовчого провадження суперечить розумній тривалості судового розгляду.

Тобто, наведені факти по суті, націлені на зміну підстав і предмета позову, суб`єктного складу, фактично позивач має намір на подання нового позову, що не є можливим в рамках даної справи, а загалом позивач не позбавлений можливості звернусь до суду повторно.

На думку суду відмова у поверненні на стадію підготовчого провадження після його закриття для розгляду питання щодо зміни предмету позову не виключає можливість реалізації захисту прав позивача у інший спосіб, в той час як безпідставне повернення на стадію підготовчого провадження може викликати сумніви щодо неупередженості судді у сторони відповідача.

За такого, суд приходить до переконання, що підстави для повернення на стадію підготовчого провадження відсутні.

Таким чином, оскільки відсутні вагомі обставини, що є підставою для повернення на стадію підготовчого провадження, а повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій цивільного процесу, про що зазначав Верховний Суд, то суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання позивача щодо повернення на стадію підготовчого провадження після його закриття слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 258, 260, 268 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання керівника Обухівської окружної прокуратури Коваля Р. про повернення до стадії підготовчого судового розгляду, - відмовити.

Ухвала оскарженнювапеляційномупорядку окремовідрішеннясуду непідлягає.Заперечення наухвали,щонепідлягають оскарженнюокремовідрішення суду,включаютьсявапеляційну скаргунарішеннясуду.

Суддя Кравченко Л.М.