Рішення

від 11.04.2024 по справі 420/3739/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3739/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А. розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м.Одесі адміністративну справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (відповідач-2) у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії від 30.10.2023 р. № 155250013499, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити позивачу призначення та виплату пенсії з 11 вересня 2023 року із зарахуванням до розрахунку стажу періоду роботи з 27.11.1994 року по 15.07.2003 року в Малому приватному підприємстві «Кастор» згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , мотивуючи це тим, що відповідачем -2 неправомірно не врахований її стаж роботи в МПП «Кастор» так, як недоліків заповнення трудової книжки не встановлено, дані персоніфікованого обліку повинні застосовуватися з 01.01.2004 року, тоді як вона звільнена в 2003 році, та подала документи про призначення пенсії до спливу тримісячного строку після досягнення нею віку 63 роки, а тому відповідач винен призначити їй пенсію з 11.09.2023 року.

Ухвалою судді від 12.02.2024 року відкрито позовне провадження в адміністративній справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника відповідача-1 до суду 28.02.2024 року надійшов відзив, у якому він просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж -20 років, та в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків за позивача за період роботи з 27.11.1994 року по 15.07.2003року. У вказаному періоді позивач працювала у Приватному підприємстві МПП «Кастор», яке взято на облік як платник податків з 13.03.1995 року, а включене в Державний реєстр 07.07.2006 року, тоді як позивач прийнята на роботу до нього 27.11.1994 році, тому необхідно було запропоновано подати уточнюючу довідку за вказані періоди роботи.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши зміст заяв по суті справи, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обставини справи.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 24.10.2023 року звернулась до відповідача-1 з заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідно до пункт 4.2 постанови правління ПФУ від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", при прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Вищевказану заяву від 24 жовтня 2023 року про призначення пенсії за віком передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, за результатами розгляду якої рішенням відповідача-2 №155250013499 від 30.10.2023 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком через те, що необхідний страховий стаж для призначення пенсії для його віку становить 20 років, тоді як у позивача 16 років 6 місяців 3 дні.

В оскаржуваному рішенні зазначено,що до страхового стажу не зарахований період з 27.11.1994 року по 15.07.2003 року, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків та запропоновано надати уточнюючу довідку для зарахування вказаного періоду до трудового стажу.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини першої статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком №22-1, пунктом 2.1 якого визначено перелік документів, що подають разом із заявою про призначення пенсії.

Відповідно до пунктів 4.1-4.3 розділу ІV постанови Правління ПФУ "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 від 25.11.2005 року № 22-1", заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

При прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Згідно пункту 4.10 постанови правління ПФУ №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Суд зазначає, що наразі вирішується спір щодо призначення пенсії за віком.

Щодо періоду роботи з 27.11.1994 року по 15.07.2003 року, то судом встановлено наступне.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 оформленої на ім`я позивача згідно останніх двох записів у трудовій книжці №16 від 27.11.1994 та №17 від 15.07.2003 року позивач зарахована на посаду продавцем до МПП «Кастор» за наказом №74-к від 27.11.1994р. та звільнена згідно ст.40-1 (скорочення штатів) КЗпП України за наказом №98-к від 15.07.2003року.

Щодо зауважень відповідача про те що підприємство поставлено на облік пізніше ніж позивач прийнята на роботу, та відсутність сплати за позивача страхових внесків з 01.07.2000р., то суд зазначає наступне.

На період прийняття на роботу в 1994 році порядок державної реєстрації та

перереєстрації суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від

їх організаційних форм і форм власності, за винятком окремих видів

суб`єктів підприємництва (банки, засоби масової інформації,

фондова біржа тощо), для яких законодавчими актами України

встановлено спеціальні правила державної реєстрації визначався Положенням про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 р. N 276.

Згідно п.12 вказаного Порядку орган державної реєстрації зобов`язаний у десятиденний термін з дня державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності подати по одному примірнику реєстраційної картки до відповідної державної податкової інспекції та до органу державної статистики.

З даних Єдиного державного реєстру юридичних осі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Приватне підприємство МПП «Кастор» код ЄДОРПОУ 21015885 перебуває у стані припинення з 07.07.2006 року та дата його державної реєстрації в Державному реєстрі 07.07.2006 рік. Та МПП перебуває на обліку у податкового органу з 13.03.1995 року.

З аналізу вищевказаного Порядку суд доходить висновку, що для постановки на податковий облік 13.03.1995 року МПП повинно було подати документи до державного реєстратора не пізніше 01.03.1995 року (з урахуванням часу на доставку поштою), тобто за записом у трудовій книжці позивач прийнята на роботу раніше ніж на 3 місяці чим проведена державна реєстрація підприємства. Матеріали справи не містять відомостей того, коли була зареєстровано МПП, чи отримано ним свідоцтво про державну реєстрацію, та коли загальними зборами засновників був призначений директор підприємства, який приймав на роботу позивача, з яких можливо встановити, що запис у трудовій книжці позивача про прийняття на роботу зроблений невірно.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку № 637 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 р. № 1058 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Постановою КМУ від 4 червня 1998 р. N 794 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (надалі Положення).

Згідно п.3 вказаної постанови КМУ починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення

пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку.

Згідно п.10 Положення роботодавці зобов`язані: в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них; надавати на вимогу фізичної особи копії документів з відомостями про неї стосовно персоніфікованого обліку.

Відповідно до п.11 Положення фізична особа має право: ознайомлюватися з відомостями про неї, внесеними до системи персоніфікованого обліку; у разі незгоди з відомостями, внесеними до системи персоніфікованого обліку, звертатися до уповноваженого органу із заявою про їх виправлення; вимагати від роботодавців повного та своєчасного подання до уповноваженого органу відомостей стосовно персоніфікованого обліку.

Згідно п.16 Положення на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова

картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів. Персональна облікова картка фізичної особи повинна мати таку структуру:

1) частина персональної облікової картки, де зберігаються анкетні дані про фізичну особу: ідентифікаційний номер; прізвище, ім`я та по батькові; дата народження; місце народження; стать; адреса постійного місця проживання;

серія і номер документа, з якого взято відомості до персональної облікової картки; громадянство; номер домашнього телефону (за згодою);

2) частина персональної облікової картки, що відображає сплату

страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи:

ідентифікаційний номер роботодавця; рік, за який внесено відомості; тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи; сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно); розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за

відповідний місяць; відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці,

які дають право на пенсію на пільгових умовах;

Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 затвердженого постановою Ради міністрів СРСР від 06.09.1973 року «Про трудові книжки робочих та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового (пільгового) стажу і на отримання пенсії з їх врахуванням.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Згідно ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне страхування» №400/97 платниками збору з фактичних витрат на оплату праці працівників є суб`єкт підприємницької діяльності який використовує працю найманих працівників.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Несвоєчасне виконання роботодавцем обов`язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.

У випадку недостатності наданих документів, або необхідності надання додаткових документів відповідач мав скористатись своїм правом на витребування таких документів у роботодавця позивача відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, чого відповідачем зроблено не було.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року №227/516/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.

Несвоєчасне виконання роботодавцем обов`язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 26 ЗУ №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

2. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

Позивач досяг віку 63 років 10.09.2023 року, тому він для виходу на пенсію за віком повинен мати страховий стаж що найменш 20 років.

Позивач, як встановлено судом, звернувся за призначенням пенсії 24.10.2023 року (тобто протягом трьох місяців після досягнення пенсійного віку), проте виходячи з того, що відповідач нарахував страховий стаж позивачу 16 років 6 місяців 3дні, та страховий стаж який, відповідач неправомірно не врахував становить : більш ніж 9 років, що разом перевищує 20 років необхідного стажу, що доводить наявність у позивача необхідного стажу для призначення пенсії за віком, а тому позовна вимога щодо зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію з 11.09.2023 року підлягає задоволенню.

Зміст постанови правління ПФУ №22-1 свідчить, що електронну пенсійну справу формує той структурний підрозділ органу, якому за принципом екстериторіальності передається до розгляду заява про призначення пенсії. Та вже після її призначення така електронна пенсійна справа передається до пенсійного органу за місцем фактичного проживання особи-пенсіонера для здійснення її виплати.

Заяву про призначення про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", подану позивачем 22.11.2023 року через засоби вебпорталу ПФУ, за принципом екстериторіальності було передано ГУ ПФУ в Житомирській області, за результатами розгляду якої в призначенні позивачу пенсії за віком відмовлено.

Відповідно до п. 1.6, 1.7 Постанови №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Згідно п.1 ч.1 ст.45 Закону України № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Також суд враховує, що відповідачі наділені повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів, проведення фактичних перевірок тощо.

Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд вважає, що в межах спірних правовідносин права позивача порушуються саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову в призначенні пенсії.

Враховуючи встановлені судом обставини суд доходить до висновку, що з метою належного та ефективного захисту порушених прав позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №154525001399 від 30.10.2023р. про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату позивачу пенсії з 11.09.2023 року із зарахуванням до розрахунку стажу періоду роботи з 27.11.1994 року по 15.07.2003 року в Малому підприємстві «Кастор»

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову додано квитанцію №ПН1969 від 01.02.2024 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути на його користь судовий збір з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області через неправомірне рішення якого виник спір.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії від 30.10.2023 р. № 155250013499 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії з 11 вересня 2023 року із зарахуванням до розрахунку стажу періоду роботи з 27.11.1994 року по 15.07.2003 року в Малому приватному підприємстві «Кастор» згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст.ст.293,295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83 код ЄДРПОУ 20987385).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003) код ЄДРПОУ 13559341.

Суддя Іванов Е.А.