Рішення

від 11.04.2024 по справі 620/1961/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року Чернігів Справа № 620/1961/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє позовних вимог на предмет спору - Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Господарського суду Чернігівської області (далі також відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,- Державна судова адміністрація України (далі також третя особа), про визнання протиправним нарахування та виплати відповідачем суддівської винагороди позивачу, у тому числі, допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн; зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Господарського суду Чернігівської області ОСОБА_1 , відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: за період з 01.09.2023 по 31.12.2023, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2023 складає 2684,00 грн, за січень 2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 складає 3028,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на протиправну бездіяльність відповідача щодо виплати суддівської винагороди за спірний період, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб -2684,00 грн та 3028,00 грн відповідно, що порушує права позивача.

12.02.2024 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем відзив не подано.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( частина шоста статті 162 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

На підставі цієї норми, суд розцінює неподання відповідачем відзиву, як визнання ним позову.

Третьою особою подано пояснення, в яких зазначено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді величиною 2102 гривень, визначеноЗаконом України "Про державний бюджет України на 2023 рік" та Законом України "Про державний бюджет України на 2024 рік". Ці Закони є чинними та неконституційним у встановленому порядку не визнавався, а відтак підлягає застосуванню при виплаті позивачу суддівської винагороди. З цих підстав просять відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач працює на посаді судді Господарського суду Чернігівської області, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до наявних у матеріалах справи розрахункових листів за спірний період, а також довідок про доходи та утримання за основним місцем роботи позивача, останньому нараховувалась суддівська винагорода, обчислена з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2023 року, та 01 січня 2024 року у розмірі 2102,00 грн.

Обчислення суддівської винагороди позивачу за спірний період проведено відповідно до Закону України "Про Державний бюджет " на відповідний календарний рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривень.

Позивач вважає, що суддівська винагорода у спірному періоді підлягає нарахуванню, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб -2684,00 грн та 3028,00 грн відповідно.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбуліЗакону України "Про судоустрій і статус суддів"(далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цейЗаконвизначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення і визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод. Суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV і в цьому ж законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшеннярозміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди. Такождля спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України». Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідачі неправильно визначилися із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року (2684 грн) на 1 січня 2024 року (3028,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн) у січні 2023 року та у січні 2024 року, на підставі Закону України «Про Державний бюджет України» є неправомірним.

Згідно з частиною першоюстатті 135 Закону №1402-VIIIсуддівська винагорода регулюється цимЗакономта не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі № 120/19262/21-а.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дії Господарського суду Чернігівській області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди у тому числі допомоги на оздоровлення за період з 01.09.2023 по 31.12.2023 та січень 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року та січня 2024 року в розмірі 2102 гривень та похідні від них вимоги про зобов`язання Господарський суд Чернігівській області нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду у тому числі допомоги на оздоровлення за період з 01.09.2023 по 31.12.2023, та січень 2024 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2023 рік - у розмірі 2684 гривні та за 20224 рік - 3028,00 гривні, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів. Враховуючи викладене адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Підстави для відшкодування судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Господарського суду Чернігівської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.09.2023 по 31.12.2023 та за січень 2024 року суддівської винагороди, у тому числі, допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язати Господарський суд Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01.09.2023 по 31.12.2023 та за січень 2024 року, обчисливши її розмір, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2023 рік у розмірі 2684 гривні та за 2024 рік - 3028,00 гривень, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Господарський суд Чернігівської області просп. Миру, 20,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 03500068.

Третя особа: Державна судова адміністрація України, вул. Липська,18/5, м. Київ,01601, код ЄДРПОУ 26255795.

Повний текст рішення виготовлено 11 квітня 2024 року.

Суддя І.І. Соломко