Постанова

від 11.04.2024 по справі 369/9930/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року м. Київ

Унікальний номер справи № 369/9930/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3814/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2023 року, постановлену під головуванням судді Фінагеєвої І.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Філін Е.В. звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на: частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0505, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада; частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0510, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада; частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0506, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада; частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0508, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада; частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0507, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада; частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0516, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада; частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0518, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада; частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0509, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада; частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0512, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада; частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0511, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада; частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0517, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада; частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0519, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада; частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0514, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада; частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:0515, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада (т. 1 а.с. 1-6).

Разом з позовною заявою представник ОСОБА_1 - адвокат Філін Е.В. подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на наступне майно: земельну ділянку, кадастровий номер 3222481600:02:010:0505, за адресою: Київська обл, Бучанський район, Гатненська сільська рада; земельну ділянку, кадастровий номер 3222481600:02:010:0510, за адресою: Київська обл, Бучанський район, Гатненська сільська рада; земельну ділянку, кадастровий номер 3222481600:02:010:0506, за адресою: Київська обл, Бучанський район, Гатненська сільська рада; земельну ділянку, кадастровий номер 3222481600:02:010:0508, за адресою: Київська обл, Бучанський район, Гатненська сільська рада; земельну ділянку, кадастровий номер 3222481600:02:010:0507, за адресою: Київська обл, Бучанський район, Гатненська сільська рада; земельну ділянку, кадастровий номер 3222481600:02:010:0516, за адресою: Київська обл, Бучанський район, Гатненська сільська рада; земельну ділянку, кадастровий номер 3222481600:02:010:0518, за адресою: Київська обл, Бучанський район, Гатненська сільська рада; земельну ділянку, кадастровий номер 3222481600:02:010:0509, за адресою: Київська обл, Бучанський район, Гатненська сільська рада; земельну ділянку, кадастровий номер 3222481600:02:010:0512, за адресою: Київська обл, Бучанський район, Гатненська сільська рада; земельну ділянку, кадастровий номер 3222481600:02:010:0511, за адресою: Київська обл, Бучанський район, Гатненська сільська рада; земельну ділянку, кадастровий номер 3222481600:02:010:0517, за адресою: Київська обл, Бучанський район, Гатненська сільська рада; земельну ділянку, кадастровий номер 3222481600:02:010:0519, за адресою: Київська обл, Бучанський район, Гатненська сільська рада; земельну ділянку, кадастровий номер 3222481600:02:010:0514, за адресою: Київська обл, Бучанський район, Гатненська сільська рада; земельну ділянку, кадастровий номер 3222481600:02:010:0515, за адресою: Київська обл, Бучанський район, Гатненська сільська рада; заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження зазначеного майна до закінчення розгляду справи та набрання судовим рішенням законної сили (т. 1 а.с. 94-97).

На обґрунтування заяви зазначив, що підставами для забезпечення позову є наявність ризиків неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки предметом позову є поділ спільного майна сторін, яке було нажито ними в період шлюбу, тому, у зв`язку з тим, що відповідач не бажає здійснити поділ спільного майна в позасудовому порядку, таке ставлення, на думку позивача, свідчить про об`єктивні ризики того, що відповідачем будуть вчинені дії щодо протиправного відчуження спільного майна на користь інших осіб(т. 1 а.с. 94-98).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2023 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Філіна Е.В. про забезпечення позову у цивільній справі № 369/9930/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовлено (т. 1 а.с. 104-108).

Не погодившись з ухвалою суду, 01 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Філін Е.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову (т. 1 а.с. 110-114).

На обґрунтування скарги зазначав, що оскаржувана ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Не погоджувався з висновками суду першої інстанції, що відсутні підстави для задоволення вказаної заяви, з огляду на те, що позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання доказів, які підтверджують права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки станом на день подання заяви про забезпечення позову. Вказував, що докази на підтвердження права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки були долучені до заяви про забезпечення позову.

Завертав увагу, що відповідач не бажає здійснити поділ спільного майна подружжя в позасудовому порядку, що свідчить про об`єктивні ризики того, що ним будуть вчинені дії щодо протиправного відчуження спільного майна на користь інших осіб, що зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Таким чином, на думку апелянта, є всі правові підстави для накладення арешту на спільне майно, що є предметом позову, та встановлення заборони на його відчуження (т. 1 а.с. 110-114).

06 лютого 2024 року до суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Таран О.В., в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. На обґрунтування відзиву зазначав, що на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 1525 від 04 березня 2010 року ОСОБА_2 в порядку безоплатної передачі із земель державної власності передано у власність земельну ділянку площею 1.99 га, яка в подальшому була поділена на 15 земельних ділянок. З огляду на вищевказане та положення ст.ст. 57, 61 СК України зазначав, що лише у період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду (постанова Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 707/40/21 провадження №61-8892св21). Тому вважав, що земельна ділянка була набута відповідачем особисто, про що позивачка була обізнана, а відтак позовні вимоги щодо поділу земельних ділянок вважав необґрунтованими (т. 1 а.с. 184-188).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пекар А.О. заперечувала проти скарги і просила її відхилити, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Факт належного сповіщення відповідача ОСОБА_2 його представник - адвокат Пекар А.О. підтвердила в суді про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 1 а.с. 180-183, 222-223 т. 2 а.с. 23-26).

При цьому, 07 березня 2024 року за клопотанням сторони по справі суд відкладав розгляд справи на 11 квітня 2024 року, забезпечивши можливість сторонам взяти участь в розгляді справи (т. 1 а.с. 216-221).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вищезазначене та положення ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши надані матеріали, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом заявлених вимог є поділ спільного майна подружжя, а саме: земельних ділянок з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0505, 3222481600:02:010:0510, 3222481600:02:010:0506, 3222481600:02:010:0508, 3222481600:02:010:0507, 3222481600:02:010:0516, 3222481600:02:010:0518, 3222481600:02:010:0509, 3222481600:02:010:0512, 3222481600:02:010:0511, 3222481600:02:010:0517, 3222481600:02:010:0519, 3222481600:02:010:0514, 3222481600:02:010:0515, які знаходяться за адресою: Київська обл., Бучанський район, Гатненська сільська рада.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову представник ОСОБА_1 - адвокат Філін Е.В. зазначав, що між сторонами виник спір щодо поділу майна подружжя та відповідач може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову шляхом відчуження спільного майна на користь інших осіб, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (т. 1 а.с. 94-98).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та ураховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Ураховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, суд у разі ухвалення рішення, яке обмежує процесуальні права учасника справи (вирішуючи питання про забезпечення позову), має врахувати, що таке обмеження повинно бути дійсно необхідним та ефективним для забезпечення виконання рішення в майбутньому, з одного боку, але не повинно тягнути за собою невиправданих обтяжень для осіб, процесуальні права яких обмежуються, з іншого боку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 вказано, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання доказів, які підтверджують право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки станом на день подання заяви про забезпечення позову, а надані позивачем державні акти на право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки підтверджують виникнення права власності на вказані земельні ділянки, разом з тим, ніяким чином не підтверджують право власності на таке нерухоме майно у відповідача станом на момент подачі позову.

З таким висновком колегія суддів не погодилась, визнала його помилковим, з огляду на наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем на підтвердження права власності ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки було додано: державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0505, серія ЯЛ № 351118; державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0510, серія ЯЛ № 351121; державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0506, серія ЯЛ № 351117; державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0508, серія ЯЛ № 351119; державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0507, серія ЯЛ № 351131; державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0516, серія ЯЛ № 351127; державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0518, серія ЯЛ № 351112; державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0520, серія ЯЛ № 351109; державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0512, серія ЯЛ № 351123; державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0511, серія ЯЛ № 351122; державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0517, серія ЯЛ № 351128; державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0519, серія ЯЛ № 351130; державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0514, серія ЯЛ № 351125; державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0515, серія ЯЛ № 351126 (т. 1 а.с. 21-48).

Таким чином, надані до суду державні акти на земельні ділянки, видані ОСОБА_2 на підтвердження права власності відповідача на земельні ділянки.

Предметом спору є поділ спільного майна подружжя та в порядку поділу визнання права власності на частину кожної із вищевказаних земельних ділянок за позивачкою.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказувала, що відповідачем до ухвалення рішення у справі можуть бути вчинені дії щодо відчуження або передачі в користування спірних земельних ділянок, що в свою чергу зробить неможливим виконання рішення суду про поділ майна подружжя.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Пекар А.О. зазначила, що спірні земельні ділянки до цього часу належать відповідачу ОСОБА_2 , про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 25-26).

Отже, позивачем заявлені майнові вимоги щодо спірних земельних ділянок, викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

При цьому, варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Таким чином, беручи до уваги те, що між сторонами дійсно виник спір з приводу визнання права власності на спірні земельні ділянки, обґрунтованими є доводи апелянта про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на вказане нерухоме майно може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки відповідач може вчиняти дії щодо відчуження на користь третіх осіб земельних ділянок, право власності на які, на даний час, зареєстроване за ним.

Доводи представника відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пекар А.О., що спірні земельні ділянки набуті відповідачем в порядку приватизації і є особистою приватною власністю відповідача, стосуються обставин, які підлягають оцінці під час вирішення справи по суті спору і на стадії вирішення заяви про забезпечення позову є передчасними. З цих підстав, колегія суддів відхилила посилання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Пекар А.О. на надані нею до суду апеляційної інстанції докази на підтвердження обставин набуття ОСОБА_2 у власність земельної ділянки з подальшим її поділом (т. 2 а.с. 1-24).

При цьому, об`єктивних доказів, що вжиття заходів забезпечення позову може створити перешкоди відповідачу ОСОБА_2 у використанні вказаних земельних ділянок за цільовим призначенням, представником відповідача - адвокатом Пекар А.О.до суду не надано і судом таких не встановлено.

При цьому, накладення арешту на спірні земельні ділянки є тимчасовим і достатнім заходом забезпечення позову, а тому не підлягає задоволенню вимога позивачки про додаткове забезпечення позову ще й шляхом заборони вчиняти дії щодо заборони ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0505, 3222481600:02:010:0510, 3222481600:02:010:0506, 3222481600:02:010:0508, 3222481600:02:010:0507, 3222481600:02:010:0516, 3222481600:02:010:0518, 3222481600:02:010:0509, 3222481600:02:010:0512, 3222481600:02:010:0511, 3222481600:02:010:0517, 3222481600:02:010:0519, 3222481600:02:010:0514, 3222481600:02:010:0515 до закінчення розгляду справи та набрання судом рішенням законної сили.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із постановленням нової про забезпечення позову.

Інші доводи цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2023 року - скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0505, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада, права на яку зареєстровані, власник - ОСОБА_2 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0510, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада, права на яку зареєстровані, власник - ОСОБА_2 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0506, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада, права на яку зареєстровані, власник - ОСОБА_2 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0508, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада, права на яку зареєстровані, власник - ОСОБА_2 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0507, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада, права на яку зареєстровані, власник - ОСОБА_2 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:05016, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада, права на яку зареєстровані, власник - ОСОБА_2 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0518, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада, права на яку зареєстровані, власник - ОСОБА_2 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0509, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада, права на яку зареєстровані, власник - ОСОБА_2 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0512, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада, права на яку зареєстровані, власник - ОСОБА_2 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0511, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада, права на яку зареєстровані, власник - ОСОБА_2 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0517, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада, права на яку зареєстровані, власник - ОСОБА_2 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0519, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада, права на яку зареєстровані, власник - ОСОБА_2 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0514, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада, права на яку зареєстровані, власник - ОСОБА_2 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0515, що розташована за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., Гатненська сільська рада, права на яку зареєстровані, власник - ОСОБА_2 .

Стягувач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Боржник: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Строк пред`явлення постанови до виконання - три роки.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 11 квітня 2024 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова