Постанова

від 01.04.2024 по справі 520/1090/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 р.Справа № 520/1090/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2022, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.07.22 по справі №520/1090/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проденерго"

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДЕНЕРГО" (далі по тексту позивач, ТОВ "ПРОДЕНЕРГО") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці (далі також митний орган, відповідач, апелянт), в якому просив суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/002001/2 від 15.12.2021;

- визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807170/2021/02431, видану Харківською митницею;

- визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/002074/2 від 30.12.2021;

- визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2021/000389, видану Харківською митницею.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року позов ТОВ "ПРОДЕНЕРГО" задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/002001/2 від 15.12.2021.

Визнано протиправною і скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807170/2021/02431, видану Харківською митницею.

Визнано протиправним і скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/002074/2 від 30.12.2021.

Визнано протиправною і скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2021/000389, видану Харківською митницею.

Стягнуто на користь ТОВ "ПРОДЕНЕРГО" судовий збір в розмірі 3540,46 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.

Харківська митниця, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга вмотивована твердженнями про невірне застосування судом першої інстанції приписів ст.ст. 51-52, 58, 280, 295, 336, 345, 346 Митного кодексу України (надалі - МК України). Апелянт вказує, що відмова у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, що підтверджується спрацюванням АСАУР (системи управління ризиками). У результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, було встановлено, що рівень митної вартості товару згідно з ЄАІС вищий ніж рівень митної вартості задекларований позивачем. Вказує, що позивачем у порядку консультації не було подано необхідних для проведення митної процедури документів.

Вказує, що суд першої інстанції допустився помилки про те, що митним органом не було конкретизовано порушень, вчинених позивачем, і що вказаної постанови НБУ № 2016 від 28.07.2008 не існує, через те що суд першої інстанції прийняв помилку у позовній заяві позивача за похибку у доводах відповідача.

Також апелянт покликається на розбіжності ваги у пакувальному листі (18000кг) та у графі 38 митної декларації (7000кг).

Також апелянт повідомив, що декларанта було повідомлено, що на виконання вимог ст. 54 МК України та відповідно до вимог ст. 53 МК України у зв`язку з тим, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України. На вказаний запит митниці щодо подання додаткових документів, позивач надіслав лист в якому зазначив, про неможливість надання додаткових документів що підтверджують заявлену митну вартість та вимога щодо прийняття митницею рішення, у зв`язку з чим апелянтом ухвалені спірні рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за другорядним методом - резервним.

Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги та подав відзив на неї, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Вказав на безпідставності та необґрунтованості вимог апеляційної скарги. В клопотанні просив розгляд справи проводити без його участі.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга Харківської митниці задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ТОВ «ПРОДЕНЕРГО» (покупець) та ТОВ «Garden Cells» (Узбекистан) (продавець) укладено контракт від 02.11.2021 № 02/11, відповідно до умов якого покупець придбав товар в асортименті, найменуванні, кількості, якості та за цінами, вказаними в специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до п. 2.1 вищевказаного контракту ціна товару узгоджується сторонами в специфікаціях і фіксується в товаросупровідних документах. В ціну товару включено вартість товару, пакування, маркування, митне оформлення на території продавця, навантаження i доставка згідно умов Iнкотермс 2020.

Згідно з п. 3.1 контракту умови поставки: FCA (Республіка Узбекистан, Ташкент/Самарканд), згідно правил Інкотермс 2020.

15 грудня 2021 року з метою митного оформлення товару, позивач подав до Харківської митниці митну декларацію № UA807170/2021/0083655. Разом з митною декларацією було подано контракт від 02.11.2021 № 02/11, специфікацію №1 від 02.11.2021, інвойс № GC015 від 02.11.2021, платіжні доручення в іноземній валюті № 256 від 06.12.2021 та № 51 від 26.11.2021, комерційну пропозицію, договір перевезення №29/11/21 від 29.11.2021, укладений із ОСОБА_1 , заявку до договору перевезення №29/11/21 від 29.11.2021, рахунок-фактуру від 14.12.2021 № б/н, довідку про транспортні витрати, міжнародну вантажну накладну № 952162, платіжні доручення № 15626 від 22.12.2021, № 15695 від 23.12.2021, № 15769 від 24.12.2021, № 15853 від 28.12.2021, аналіз відповідності цифрових умов контракту від 02.11.2021 № 02/11, вантажну митну декларацію № 27020/07.12.2021/0018289 від 07.12.2021, додаткові листи до вантажної митної декларації. Митну вартість було заявлено за першим методом (за ціною договору) в розмірі 2800,49 доларів США за першу позицію митної декларації виноград сушений родзинки червоні кондитерські, та 9654,84 доларів США за першу позицію митної декларації виноград сушений родзинки Султана «Абджуш» в/с.

За результатом розгляду вказаної митної декларації відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/002001/2 від 15.12.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807170/2021/002431.

Відповідно до Картки відмови, вона прийнята з таких причин: невірне визначення митної вартості товару та у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/002001/2 від 15.12.2021.

Водночас, рішення про коригування обґрунтовано тим, що:

1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також, у зв`язку із тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять відомостей, що товари (зокрема: наявні розбіжності в умовах поставки у поданих до митного оформлення документах, платіжні доручення надані з порушенням вимог Постанови НБУ № 2016 від 28.07.2008 тощо), а також, у зв`язку із ненаданням декларантом всіх витребуваних документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості;

2) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари;

3) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари;

4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані: - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, транспортування до місця перетину митного кордону України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україніна навантаження, вивантаження,транспортування, страхування;

5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником товарів у зв`язку з виробництвом товарів: витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

У результаті митним органом визначено митну вартість імпортованого товару із застосуванням другорядного методу - резервного у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України.

Підставою ухвалення оскаржуваного рішення визначено цінову інформацію за фактами митних оформлень ЄАІС та АСМО Інспектор: МД №UА100160/2021/452818 від 01.11.2021 та №UА100380/2021/27610 від 22.10.2021, де розрахунок митної вартості складає: тов. №1: - 1,92 доларів США/кг та тов. №2 - 6,64 доларів США/кг.

Крім того, між ТОВ «ПРОДЕНЕРГО» (покупець) та SHEETAL UNIVERSAL LІMITED (Індія) (продавець) укладено контракт № 15/04 від15.04 2021, відповідно до умов якого продавець продав товар в асортименті, найменуванні, кількості, якості і за цінами, вказаними в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. До ціни товару включено вартість товару, пакування, маркування, митне оформлення на території країни продавця, навантаження і доставка, згідно умов Інкотермс 2020.

Умови поставки FCA (Одеса), згідно правил Інкотермс 2020.

29 грудня 2021 року з метою митного оформлення товару, позивач подав до Харківської митниці митну декларацію № UA807200/2021/012519. Разом з митною декларацією було подано контракт № 15/04 від15.04 2021, інвойс № CTR/Р/026/21-22 від 06.10.2021, інвойс № SUL/044/21-22/МN від 20.10.2021, платіжні доручення в іноземній валюті № 218 від 11.10.2021 та № 264 від 20.12.2021, прайс-лист від 06.10.2021, коносамент та аналіз відповідності цифрових умов контракту № 15/04 від15.04 2021. Митну вартість було заявлено за першим методом (за ціною договору) в розмірі 12210,00 доларів США за першу позицію митної декларації арахіс сирий в ядрах та 24620,00 доларів США за другу позицію митної декларації насіння кунжуту висушене.

За результатом розгляду вказаної митної декларації відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA807200/2021/002074/2 від 30.12.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2021/000389.

Відповідно до Картки відмови, вона прийнята з таких причин: невірне визначення митної вартості товару та у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA807200/2021/002074/2 від 30.12.2021.

Водночас, рішення про коригування обґрунтовано тим, що:

1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також, у зв`язку із тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять відомостей, що товари (зокрема: номер інвойса у платіжних дорученнях не відповідає номеру інвойса у декларації, платіжні доручення надані з порушенням вимог Постанови НБУ № 2016 від 28.07.2008 тощо), а також, у зв`язку із ненаданням декларантом всіх витребуваних документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості. Наявні факти митних оформлень за ідентичними та подібними товарами;

2) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари;

3) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари;

4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані: - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, транспортування до місця перетину митного кордону України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україніна навантаження, вивантаження,транспортування, страхування;

5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником товарів у зв`язку з виробництвом товарів: витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

В результаті митним органом визначено митну вартість імпортованого товару із застосуванням другорядного методу - резервного у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України.

В якості підстави винесення оскаржуваного рішення визначено цінову інформацію за фактами митних оформлень ЄАІС: МД №UА500500/2021/227592 від 11.12.2021 та №UА110150/2021/19636 від 19.11.2021, де розрахунок митної вартості складає: тов. №1: - 1,95 доларів США/кг та тов.№2 2,41 доларів США/кг.

Не погодившись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/002001/2 від 15.12.2021 та № UA807000/2021/002074/2 від 30.12.2021, а також картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів,транспортних засобів комерційного призначення № UA807170/2021/02431 та № UA807200/2021/000389, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, вказавши на недоведеність належних підстав неможливості застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту), а у спірних рішень про визначення митної вартості товару не наведено обґрунтованого розрахунку скоригованої митної вартості, що є належною та достатньою підставою для його скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються зокрема МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. (ч. 1 ст. 50 МК України)

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. (ч. 2 ст. 52 МК України)

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. (ч. 1 ст. 53 МК України)

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана. (п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України)

Аналіз наведених норм МК України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, обов`язок декларанта подати протягом 10 календарних днів додаткові документи для визначення митної вартості товару виникає за наявності хоча б однієї з таких умов:

- документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості,

- у документах, зазначених у частині другій ст. 53 МК України, наявні ознаки підробки;

- документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів,

- документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, тощо.

З матеріалів справи встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за спірними митними деклараціями, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст. 336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.

Так, під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю поданих позивачем декларацій спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Перелік документів, які мають подаватися декларантом в підтвердження заявленої митної вартості товарів, визначено ч.2 ст.53 МК України. Зокрема, це:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт), або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У постанові від 15.08.2019 у справі №826/19400/15 Верховний Суд дійшов висновку, що вищенаведений перелік документів є обов`язковим для надання при митному оформленні товару.

У постанові від 20.03.2020 по справі №480/3807/18 Верховний Суд зазначив, що «митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належним та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару».

Отже, до обов`язкових документів, які підтверджують заявлену митну вартість відносяться, якщо рахунок сплачено, - рахунок-фактура (інвойс); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відтак, з наданих відповідачу для митного оформлення документів, виходячи з умов контракту, вбачається обов`язок позивача подати до митного оформлення в пакеті документів, на підтвердження заявленої митної вартості, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідачем за результатами аналізу поданих документів були встановлені наявність розбіжностей в умовах поставки у поданих до митного оформлення документів, неналежне підтвердження витрат на транспортування товарів, наявність інших неточностей тощо.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність у відповідача підстав для запиту у декларанта додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України через обґрунтовані сумніви щодо митної вартості товару, зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів всупереч умовам зовнішньоекономічного контракту.

При цьому, проаналізувавши вимоги відповідача про надання додаткових документів, направлені декларанту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

За правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 05.07.2022 у справі № 804/150/16: Наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

В той же час, як вбачається з повідомлень митного органу, у запиті додаткових документів на адресу позивача не зазначено, яке саме числове значення складових митної вартості товарів не підтверджено підприємством, не зазначено, які документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у вимозі інспектора митниці не вказувалося, які саме документи має подати позивач. Також не зазначено про необхідність подання інших документів чи пояснень, про які зазначено у спірному рішенні.

У цих повідомленнях є лише цитування ст. 52, 58 МК України без жодної конкретики.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З огляду на викладене, судом встановлено недотримання відповідачем вимог чинного законодавства в частині порядку складення повідомлення та зазначення в ньому конкретних документів, які не подано до митного органу, та розбіжностей, які встановлені митним органом з поданих позивачем до митного оформлення документів.

З огляду на зазначене, недотримання відповідачем вимог законодавства щодо конкретизованості, обґрунтованості, чіткості та зрозумілості вимоги митного органу про надання документів унеможливило подання позивачем необхідних документів, які були наявні у позивача.

У ході судового розгляду відповідач не довів чіткість своїх вимог про надання додаткових документів, що зумовило прийняття ним рішення без урахування належних та наявних у позивача документів, які підтверджують обґрунтованість обрання декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. (ч. 1 ст. 55 МК України)

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України. Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.ч. 2-3 ст. 58 МК України).

Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до ч.ч. 2-7 ст. 59 МК України при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 57 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними приписами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/002001/2 від 15.12.2021 не містить жодних конкретних підстав для його ухвалення. В ньому не вказано які конкретно документи не надані позивачем та/або які документи складені з порушенням вимог чинного законодавства. Таке рішення містить лише загальні фрази про неподання позивачем документів та відсутність таких документів у митного органу. Та вказано джерело інформації дві митні декларації без наведення відомостей про вид товару, його кількість ціну тощо. Конкретний розрахунок митної вартості не наведений, а вказана лише кінцева, на думку митного органу, вартість товарів, яка не ґрунтується на жодних розрахунках.

Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/002074/2 від 30.12.2021 є подібним за рівнем обґрунтованості рішенню № UA807000/2021/002001/2 від 15.12.2021, але додатково підставою для відмови вказано невідповідність у призначенні платежу у платіжних дорученнях № 218 та № 264, та складання цих доручень з порушенням вимог «постанови правління НБУ № 2016 від 28.07.2008».

Стосовно розбіжності номерів інвойсу у платіжних дорученнях № 218, № 264 та митній декларації, колегія суддів з пояснень позивача встановила, що сплата вартості товару покупцем відбувалась на підставі рахунку - проформи CTR/P/026/21-22 від 06.10.2021, який передував формуванню товарної партії та інвойсу до неї № SUL/004/21-22/MN від 20.10.2021. Обидва документа наявні в матеріалах справи, містять достовірні та повні відомості, необхідні для підтвердження митної вартості товарів. При цьому кількість та номенклатура товарів в рахунку проформі № CTR/P/026/21-22 від 06.10.2021 та інвойсі № SUL/004/21-22/MN від 20.10.2021 повністю збігається, як і загальна вартість товару, яка становить 36830.00 доларів США. Така вартість збігається із сумою банківських переказів за платіжними дорученнями № 218 (3683.0 доларів США, що становить 10% від загальної вартості партії за інвойсом в силу п. 2 контракту № 15/04 від 15.04.2021) та № 264 (33147.0 доларів США), разом - 36830.00 доларів США. Крім того, дати документів також вказують на те, що їх прийняття відбувалось у чіткій логічній та хронологічній послідовності: створення рахунку проформи № CTR/P/026/21-22 (06.10.2021) - внесення передплати у розмірі 10 % за платіжним дорученням № 218 (11.10.2021) - формування товарної партії та інвойсу № SUL/004/21-22/MN (20.10.2021) - сплата решти вартості партії за платіжним дорученням № 264 (20.12.2021).

Доводи апелянта про наявність розбіжності ваги у пакувальному листі (18000кг) та у графі 38 митної декларації (7000кг) є хибними та спростовуються даними митної декларації № UA807200/2021/012519 (а.с.129 та зворотний бік а.с.129) та пакувального листа (а.с. 137).

Так, митна декларація № UA807200/2021/012519 має дві «графи 38 - вага нетто», оскільки у цій декларації розмитнювалося 5 найменувань товарів, а саме: по першому товару арахіс сирий вказано вагу нетто 7000 кг (у пакувальному листі INDIAN PEANUT BOLD 3000M/TONS + INDIAN PEANUT BOLD 3000M/TONS + INDIAN PEANUT BOLD 1000M/TONS = 7000 M/TONS of INDIAN PEANUT BOLD), а по другому товару насіння кунжуту вказано вагу нетто 11000 кг (у пакувальному листі INDIAN SESAME SEEDS 5000M/TONS + INDIAN SESAME SEEDS 3000M/TONS + INDIAN SESAME SEEDS 2000M/TONS + INDIAN SESAME SEEDS 1000M/TONS = 11000 M/TONS of INDIAN SESAME SEEDS).

Колегія суддів звертає увагу на те, що сума обох товарів вказаних як у митній декларації так і у пакувальному листі (INDIAN PEANUT BOLD 7000 кг + INDIAN SESAME SEEDS 11000 кг) довірнює 18000 кг, а тому твердження апелянта про невідповідність ваги товару у митній декларації № UA807200/2021/012519 та пакувальному листі є безпідставною і спростовується матеріалами справи.

Стосовно посилань апелянта на те, що суд першої інстанції допустився помилки про те, що митним органом не було конкретизовано порушень, вчинених позивачем, і що вказаної постанови НБУ № 2016 від 28.07.2008 не існує, через те що суд першої інстанції прийняв помилку у позовній заяві позивача за похибку у доводах відповідача, колегія суддів зазначає таке.

З досліджених матеріалів справи колегією суддів встановлено, що помилка у номері постанови НБУ «2016» замість «216» було допущена саме посадовою особою апелянта - інспектором ОСОБА_2 у рішенні про коригування митної вартості від 30.12.2021 (а.с. 80), а тому твердження апелянта про допущення помилки судом та позивачем у позові є спростованими рішенням, ухваленим саме апелянтом.

Також, у вказаному рішенні інспектор ОСОБА_2 зазначив, що «до митного оформлення надані платіжні доручення № 218, 264 але в жодній відсутні печатки банку та підписів відповідальної особи, що є порушенням вимог Постанови Правління НБУ № 2016 від 28.07.2008.»

Тобто, інспектор ОСОБА_2 не конкретизував які конкретні постанови НБУ пункти ніби-то порушені позивачем.

Твердження апелянта та інспектора ОСОБА_2 про відсутність печатки банку та підписів відповідальної особи також є безпідставними та не ґрунтуються на приписах Постанови Правління НБУ № 2016 від 28.07.2008 з таких підстав.

Відповідно до п 2.1 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 р. за № 910/15601, чинного на момент виписки позивачем відповідних платіжних доручень, платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов`язково має містити такі реквізити:

код платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 № 1024;

назву документа - "Платіжне доручення в іноземній валюті" або "Платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах";

номер платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (може містити цифри та літери);

дату складання платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує платника (назви країни і міста);

повне або скорочене (за наявності) найменування платника:

для юридичної особи - найменування платника, що зазначене в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань/ Єдиному банку даних про платників податків-юридичних осіб/ документі, що свідчить про реєстрацію юридичної особи-нерезидента відповідно до законодавства країни її місцезнаходження;

для фізичної особи - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), яке містить паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів;

номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, з якого здійснюється переказ коштів або банківських металів;

цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (далі - Класифікатор);

суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою);

суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях і назву іноземної валюти або виду банківського металу словами;

найменування одержувача (далі - бенефіціар) [для бенефіціара - фізичної особи - прізвище, ім`я, по батькові (якщо воно є)], його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) та номер рахунку [або номер міжнародного банківського рахунку (IBAN)], на який перераховуються кошти або банківські метали (для бенефіціара - фізичної особи, який не має рахунку, цей реквізит може не заповнюватися);

найменування, 8\ҐГРТ-код/(ВІС) або інший ідентифікатор банку бенефіціара;

комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) банку й інших банків за переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або бенефіціара (BEN), або платника та бенефіціара (SHA), надається право банку утримувати комісійну винагороду без платіжного доручення платника;

призначення платежу (заповнюється відповідно до вимог пункту 2.2 цієї глави);

код операції (чотири символи) за стандартною класифікацією платіжного балансу (заповнюється платником або банком, що його обслуговує);

код країни бенефіціара (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації), або країни реєстрації (заповнюється платником або банком, що його обслуговує). У разі переказу іноземної валюти/банківських металів до філії банку-резидента України, розташованої за межами України, або на власний рахунок клієнта, який відкрито в іноземному банку, слід зазначати код країни, у якій розташована ця філія (відкрито рахунок клієнта);

ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або реєстраційний (обліковий) номер платника податку, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначаються реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова");

підписи відповідальних осіб платника згідно з наданим до банку платника переліком осіб, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком. У разі подання електронного розрахункового документа відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком, накладають відповідний електронний(і) підпис(и) згідно з вимогами, установленими нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України;

резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та бенефіціара резидентність словами "резидент" чи "нерезидент" під час переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Банки мають право передбачати в платіжному дорученні в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.

Аналіз наведених вимог до платіжного доручення дає підстави для висновку, що вимога щодо наявності підписів відповідальних осіб платника розповсюджується лише на платіжні, подані до банку у паперовому вигляді, у разі подання електронного розрахункового документа відповідальні особи платника підпис на платіжному документів не вимагається. У той же час вимог щодо наявності печатки банку на платіжному дорученні вказана вище постанова НБУ взагалі не містить.

Вказані обставини підтверджуються наданими до матеріалів справи доказами.

Інші доводи апелянта стосовно неповного подання документів, неподання певних документів та складення документів з порушенням законодавства колегія суддів, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.05.2019 по справі № 0940/1240/18, від 09 квітня 2019 року по справі №825/1990/17 (неможливість суб`єкта владних повноважень посилатися на обставини, які не слугували підставою для ухвалення спірного рішення), оскільки такі доводи жодним чином не були відображені у спірних рішеннях коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/002001/2 від 15.12.2021 та № UA807000/2021/002074/2 від 30.12.2021.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195 (далі - Правила № 598), посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні про коригування допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МКУ з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У спірних рішеннях відповідачем використано дані щодо митної вартості з митної декларації №UA100160/2021/452818 від 01.11.2021, №UA100380/2021/27610 від 22.10.2021, №UA500500/2021/227592 від 11.12.2021, №UA110150/2021/19636 від 19.11.2021, проте не зазначено обґрунтувань проведених коригувань митної вартості, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови.

Відповідач всупереч покладеного КАС України обов`язку надавати докази на підставі яких ухвалені спірні рішення не надав митні декларації №UA100160/2021/452818 від 01.11.2021, №UA100380/2021/27610 від 22.10.2021, №UA500500/2021/227592 від 11.12.2021, №UA110150/2021/19636 від 19.11.2021, що унеможливлює навіть встановлення товару, з якими апелянт порівнював товари, які розмитнювалися позивачем.

З огляду на зазначене, підстави застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості не є доведеними, а розрахована митна вартість - не є обґрунтованою.

З урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що нечіткість та частково безпідставність витребування додаткових документів митним органом призвели до порушення прав позивача при проведенні консультацій з декларантом, що призвело до прийняття спірного рішення без урахування документів, наявних у позивача та належним чином підтверджуючих заявлену позивачем митну вартість, які містять належну та достатню інформацію про товар та його ціну, та відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості, підтверджують повноту та правильність її визначення декларантом.

Відповідно, застосування митним органом другорядного методу - резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості без доведення підстав проведених коригувань колегія суддів також визнає необґрунтованим.

Вказане у сукупності дає підстави для висновку про недоведеність відповідачем належних підстав неможливості застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту), а у спірних рішеннях про визначення митної вартості товару не наведено обґрунтованого розрахунку скоригованої митної вартості, що є належною та достатньою підставою для його скасування.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року по справі №520/1090/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 11.04.2024.