Рішення

від 02.04.2024 по справі 904/5692/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2024м. ДніпроСправа № 904/5692/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до Фізичної особи-підприємця Ицковича Олега Марковича (м. Дніпро)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Дніпровська міська рада (м. Дніпро)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Луценко Н.В.;

від відповідача: Ицкович О.М., Стасовська Є.А.;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради звернулося з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ицковича Олега Марковича про стягнення заборгованості в розмірі 58800,00грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за інвестиційним договором на встановлення та утримання зупиночних комплексів м. Дніпра з подальшим їх обслуговуванням №14/7 1140 від 11.12.2018 в частині своєчасної та повної оплати за користування об`єктом інвестування за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського в районі буд. 1, у період з 01.10.2019 по 31.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

16.11.2023 відповідач подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що частини об`єктів інвестування за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, біля буд. №1, які були встановлені відповідачем на підставі інвестиційного договору №14/7 1140 від 11.12.2018 не існує у зв`язку з демонтажем 20.06.2019 Дніпровською міською радою в супроводі представників Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Комунального підприємства "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради, Комунального підприємства "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради, Комунального підприємства "Муніципальна варта" Дніпровської міської ради. Демонтаж об`єкту інвестування було здійснено на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради №625 від 18.06.2019 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста». Також зазначає, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.05.2022 у справі №160/10310/19 встановлені обставини демонтажу об`єкту інвестування, а також визнано протиправними дії Комунального підприємства "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради щодо демонтажу частини об`єктів інвестування за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського в районі буд. 1.

Додатково зазначає, що замовник інвестиційного проекту не забезпечує та не гарантує інвестору його права на володіння, користування і розпорядження результатами інвестицій у формі права користування приміщення у складі об`єкта інвестування за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, біля буд. 1, відповідного типу зовнішнього архітектурного вигляду, з комерційною метою відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням зобов`язань, установлених цим договором, так як об`єкт інвестування за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, біля буд. 1 з 20.06.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.01.2024 вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/5692/23 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23.01.2024.

18.01.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що позивач є лише балансоутримувачем об`єкту інвестування та здійснює нарахування плати за користування відповідно до умов договору. Також зазначає, що договір є діючим, не втратив чинності. Нарахування коштів за право розміщення рекламних носіїв на фасаді приміщення в складі об`єкта інвестування відбувається у відповідності до п. 3.1 договору.

23.01.2024 в судовому засіданні оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 06.02.2024.

31.01.2024 відповідач подав до канцелярії суду заперечення на додаткові пояснення позивача.

01.02.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Заперечення відповідача аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 залучено до участі у справі як третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Дніпровську міську раду, як третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.03.2024.

15.02.2024 відповідач подав до канцелярії суду заяву, відповідно до змісту якої надав докази направлення на адресу третіх осіб копії відзиву на позовну заяву і доданих до нього документів та копії заперечень.

Також, 15.02.2024 відповідач подав до канцелярії суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме додаткових доказів.

05.03.2024 позивач подав до суду заяву, відповідно до змісту якої надав докази направлення на адресу третіх осіб копії позовної заяви і доданих до неї документів та копії додаткових пояснень.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.03.2024.

25.03.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника третьої особи-1 надійшли письмові пояснення щодо позову.

В своїх поясненнях зазначає, що інвестиційний договір є діючим, не розірваним, а тому по ньому здійснюється нарахування за користування об`єктом інвестування. Також зазначає, що 10.02.2021 рішенням Дніпровської міської ради №6/3 «Про затвердження структури виконавчих органів Дніпровської міської ради та її виконавчих органів», пунктом 9.24 вирішено реорганізувати КП «Дніпротранскомплекс» ДМР, КП «Дніпродорсервіс» ДМР та КП «Міські причали» ДМР шляхом їх приєднання до КП «Міськавтопарк» ДМР та змінити найменування новоствореного комунального підприємства на Комунальне підприємство «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради.

У судове засідання 26.03.2024 третя особа-2 не забезпечила явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, письмових пояснень на позовну заяву не надала.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2024 відкладено розгляд справи по суті на 02.04.2024.

У судовому засіданні 02.04.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ

11.12.2018 між Дніпровською міською радою (далі замовник, третя особа-1, в особі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директора Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради) та Фізичною особою-підприємцем Ицковичем Олегом Марковичем (далі інвестор, відповідач) підписано Інвестиційний договір №14/7 1140 на встановлення та утримання зупиночних комплексів м. Дніпра з подальшим їх обслуговуванням (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є здійснення фінансування Інвестором усіх витрат та вчинення інших дій, пов`язаних з проектуванням, установленням, благоустроєм та утриманням об`єктів інвестування (далі - об`єкт інвестування) - місць зупинок громадського транспорту у м. Дніпрі, що є об`єктами благоустрою вуличної транспортної мережі, розміщені на земельних ділянках, що на дату укладання договору перебувають у комунальній власності, метою використання яких є обслуговування наземного транспорту, не передані в користування третім особам, не мають обмежень відповідно до генерального плану розвитку м. Дніпра та використовуються за Договором для облаштування Інвестором «Зупиночного комплексу. Зупинки громадського транспорту», що відповідають затвердженим типам зовнішнього архітектурного вигляду зупинок громадського транспорту, можуть використовуватись Інвестором із комерційною метою відповідно до вимог чинного законодавства за умовами Договору відповідно до конкурсної пропозиції протягом строку дії Договору, за адресою: м. Дніпро, вул. Вернадського, біля буд. 1 згідно з протоколом конкурсної комісії від 17.10.2018 №7, затвердженим рішенням виконавчого комітету міської ради від 20.11.2018 №1140.

Згідно п.1.2 договору замовник інвестиційного проекту забезпечує та гарантує те, що зазначені адреси розміщення об`єктів інвестування є погодженими у встановленому порядку як місця зупинок громадського транспорту, та земельні ділянки місць розташування зупинок громадського транспорту відповідають умовам договору, на дату укладання договору перебувають у комунальній власності, метою використання їх є обслуговування наземного транспорту, не передані в користування третім особам, не мають обмежень відповідно до генерального плану розвитку м. Дніпра, а також надає відомості про затверджені типи зовнішнього архітектурного вигляду зупинок громадського транспорту (зупиночних комплексів у м. Дніпрі) та надає їх опис, техніко-економічні показники для об`єктів інвестування, визначені на дату оголошення про проведення інвестиційного конкурсу, забезпечує надання встановлених погоджень до приєднання об`єктів інвестування до електричних мереж.

Умовами п. 1.3 договору передбачено, що інвестор володіє, користується і розпоряджається результатами інвестицій у формі права користування приміщенням у складі об`єкта інвестування відповідного типу зовнішнього архітектурного вигляду, з комерційною метою відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням зобов`язань, установлених договором, щодо передачі на баланс Комунального підприємства «ДніпроТрансКомплекс» Дніпровської міської ради (далі - КП «ДніпроТрансКомплекс» ДМР) Об`єкта інвестування. Укладанням цього договору щодо проведення фінансування Інвестором проектування, встановлення та утримання об`єкта інвестування вважається також погодженим здійснення використання Інвестором в майбутньому на умовах цього договору приміщення в складі об`єкта інвестування відповідного типу зовнішнього архітектурного вигляду, з комерційною метою відповідно до вимог чинного законодавства, на строк не менш як 10 років після оформлення акта про готовність до експлуатації об`єкта інвестування відповідно до умов договору.

Виконання обов`язку інвестора щодо здійснення влаштування об`єкта інвестування та його фінансування підтверджується актом про готовність об`єкта інвестування, що підписується сторонами, а також представником КП «ДніпроТрансКомплекс» ДМР, як балансоутримувачем об`єкта інвестування. Зазначений акт про готовність Об`єкта інвестування має бути підписаний сторонами протягом трьох календарних днів з дати повідомлення інвестором замовника інвестиційного проекту про завершення робіт зі встановлення та влаштування Об`єкта інвестування (п. 2.8 договору).

Відповідно до п. 2.10 договору акт про готовність об`єкта інвестування встановлює загальну суму інвестицій, вчинену інвестором на користь замовника інвестиційного проекту відповідно до умов договору, яка є грошовим еквівалентом вартості об`єкта інвестування як результату інвестування, та визначається як початкова балансова вартість об`єкта інвестування на дату прийняття його на баланс КП «ДніпроТрансКомплекс» ДМР. Акт про готовність об`єкта інвестування є підставою для прийняття замовником інвестиційного конкурсу, в особі КП «ДніпроТрансКомплекс» ДМР, на баланс об`єкта інвестування протягом трьох календарних днів з дати його складання сторонами.

Згідно з п. 2.11 договору частина об`єкта інвестування, що має в своєму складі приміщення, передається в користування інвестору в строк не пізніше п`яти календарних днів з дати оформлення акта про готовність об`єкта інвестування, або вчинення дій, встановлених п. 2.9 договору, з можливістю використання з комерційною метою відповідно до вимог чинного законодавства, а також з боку замовника інвестиційного проекту як органу місцевого самоврядування вважається погодженим здійснення використання інвестором такого приміщення на строк 10 років після підписання сторонами акта про готовність об`єкта інвестування.

Умовами п. 3.1 договору передбачено, що джерела повернення інвестицій за цим договором визначаються як права інвестора на використання приміщення, зазначеного в п. 2.11 договору, з дозволеною комерційною метою самостійно та/або надання його в користування третім особам на свій власний розсуд без отримання додаткових погоджень. Інвестор має право передавати приміщення в користування третім особам після направлення повідомлення про такий намір замовнику інвестиційного проекту та балансоутримувачу об`єкта інвестування без отримання додаткового погодження від замовника інвестиційного проекту.

Відповідно до п. 3.2 договору при реалізації свого права на використання приміщення згідно з умовами п. 3.1 договору інвестор як користувач об`єкта інвестування зобов`язаний сплачувати балансоутримувачу - КП «ДніпроТрансКомплекс» ДМР за право розміщення рекламних носіїв на фасаді приміщення в складі об`єкта інвестування 1000,00грн за кожен календарний місяць. Зазначені кошти сплачуються щомісячно до 10 числа поточного місяця шляхом безготівкового перерахунку. До обрахунку зазначеного платежу інфляційні втрати не застосовуються, сума платежу не підлягає індексації. Зміна суми платежу, встановленого у цьому пункті, може бути проведена не раніше ніж через п`ять років з дати укладання договору шляхом коригування на розмір поточного індексу інфляції та збільшення не більш як на 10%.

По закінченню 10-річного терміну, встановленого на підставі п. 2.11 договору, інвестор має першочергове право на продовження використання приміщення в складі об`єкта інвестування на новий термін на умовах, що будуть погоджені сторонами додатково (п. 3.4 договору).

За змістом пунктів 4.2, 4.2.1 договору інвестор має право: використовувати приміщення в складі об`єкта інвестування з комерційною метою відповідно до вимог чинного законодавства, вести діяльність у ньому відповідно до цільового призначення та умов договору.

За змістом пунктів 4.3, 4.3.3 договору замовник зобов`язаний: забезпечити право інвестора здійснювати експлуатацію зупиночного комплексу і вести комерційну діяльність у ньому протягом всього терміну використання комплексу як об`єкта благоустрою вуличної дорожньої мережі, тобто на період не менш 10 років із настанням обставин, зазначених у п. 2.11.

Відповідно до пунктів 4.4, 4.4.1 договору замовник інвестиційного проекту має право контролювати в установленому законодавством порядку виконання інвестором своїх зобов`язань.

Умовами пункту 5.2 договору передбачено, що замовник інвестиційного проекту несе відповідальність за погіршення інвестиційних умов співпраці, яке сталося через прийняття замовником рішень, дії та/або бездіяльність, що негативно вплинуть на діяльність інвестора. Зазначені дії/бездіяльність та/або прийняті рішення, що призведуть до неможливості користування інвестором приміщенням у складі об`єкта інвестування з комерційною метою відповідно до вимог чинного законодавства на умовах та в строки, встановлені відповідно до пп. 1.1, 2.11 договору, в тому числі прийняття рішень про скасування зупинки громадського транспорту в місці розміщення об`єкта інвестування, передачу земельної ділянки в користування, інші обмеження права користування, вважаються для цілей договору підставами настання для замовника інвестиційного проекту відповідальності перед інвестором за умови дострокового розірвання договору та настання відповідальності за порушення умов договору, зазначених у п. 5.3 договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами строком на 10 років та 3 місяці і діє до « 11» березня 2029 року. В будь-якому разі права користування інвестором приміщенням в складі об`єкта інвестування триває не менш як 10 років, строк обліку яких розпочинається від дати підписання сторонами акта про готовність об`єкта інвестування на умовах договору (п. 7.1 договору).

Згідно з п. 7.4 договору зміни та доповнення до договору оформлюються додатковими угодами та набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами. Додаткові угоди є невід`ємними частинами договору за умови їх підписання уповноваженими представниками сторін.

11.12.2018 між Дніпровською міською радою та відповідачем підписано додаткову угоду №1 до інвестиційного договору № 14/7 1140 на встановлення та утримання зупиночних комплексів м. Дніпра з подальшим їх обслуговуванням.

Даною додатковою угодою сторони погодили проектно-кошторисну документацію на встановлення об`єкта інвестування за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, біля буд.1 на суму 589787,00грн (п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 00 коп.), що складає, попередню орієнтовну суму інвестицій у відповідності до п. 2.4 інвестиційного договору.

Також, 11.12.2018 між Дніпровською міською радою та відповідачем підписано додаткову угоду №2 до інвестиційного договору № 14/7 1140 на встановлення та утримання зупиночних комплексів м. Дніпра з подальшим їх обслуговуванням.

Сторони вказаною додатковою угодою погодили нижченаведений графік виконання робіт із влаштування об`єкта інвестування за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, біля буд. 1: поставка зупиночного комплексу 1 шт, період виконання 12.12.18-29.12.18 (18 к.д.), монтаж зупиночного комплексу 1 шт 30.12.18-08.01.19 (10 к.д.), благоустрій прилеглої території 09.01.19-19.01.19 (11 к.д). Сторони визначили, що загальний строк виконання робіт, встановлених в графіку виконання робіт, за умовами інвестиційного договору, не буде перевищувати 30 календарних днів.

В подальшому 21.01.2019 Дніпровською міською радою та відповідачем складено акт про готовність об`єкту інвестування та передачу інвестору в користування частини об`єкту інвестування на підставі інвестиційного договору на встановлення та утримання зупиночних комплексів м. Дніпра з подальшим їх обслуговуванням (а.с. 28, 29 том 1).

Згідно з п. 1 акту інвестор виконав своє зобов`язання у відповідності до інвестиційного договору, вчинивши у строк, визначений графіком виконання робіт, влаштування об`єкту інвестування за адресою: м. Дніпро, вул. Вернадського, біля буд. 1 та провівши відповідне фінансування в межах погодженої сторонами проектно-кошторисної документації.

Умовами п. 2 акту передбачено, що замовник та балансоутримувач до підписання цього акту оглянули об`єкт інвестування, встановивши його відповідність проектно-кошторисній документації та встановленому типу зовнішнього архітектурного вигляду зупинок громадського транспорту м. Дніпра, затвердженого рішенням виконавчого комітету №354 від 22.05.2018 та вказавши, що не має претензій щодо якості та властивостей об`єкту інвестування, на момент огляду скриті дефекти не встановлені.

Замовник та балансоутримувач підтверджують відповідність влаштування об`єкту інвестування в межах встановленого місця зупинки громадського транспорту, що встановлено у відповідності до рішення виконавчого комітету №891 від 04.09.2018 (п. 3 акту).

Пунктом 6 акту встановлено, що замовник приймає у власність об`єкт інвестування та передає його на баланс балансоутримувачу за початковою балансовою вартістю в розмірі 471829,00грн (чотириста сімдесят одна тисяча вісімсот двадцять дев`ять гривень 00 коп.), що відповідає загальній сумі інвестицій інвестора. Балансоутримувач у відповідності до цього акту вчиняє всі необхідні дії бухгалтерського обліку об`єкту інвестування та повідомляє про це інвестора.

Відповідно до п. 7 акту, підписанням цього акту замовник та балансоутримувач підтверджують настання обставин, встановлених п. 2.11 інвестиційного договору, та передачу інвестору права користування приміщенням у складі об`єкта інвестування для використання з комерційною метою з дати підписання цього акту на строк дії інвестиційного договору, тобто до 11.03.2029 року, а інвестор підтверджує прийняття в користування приміщення у складі об`єкта інвестування.

Вказаний акт у якості балансоутримувача підписано директором комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" ДМР.

10.02.2021 рішенням Дніпровської міської ради №6/3 «Про затвердження структури виконавчих органів Дніпровської міської ради та її виконавчих органів», пунктом 9.24 вирішено реорганізувати КП «Дніпротранскомплекс» ДМР, КП «Дніпродорсервіс» ДМР та КП «Міські причали» ДМР шляхом їх приєднання до КП «Міськавтопарк» ДМР та змінити найменування новоствореного комунального підприємства на Комунальне підприємство «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради (далі балансоутримувач, позивач).

Позивач зазначає, що відповідач не виконує належним чином умови договору, в частині оплати за користування об`єктом інвестування, у зв`язку з чим, за період з 01.10.2019 по 31.10.2023 у останнього виникла заборгованість у розмірі 58800грн.

Відповідач в свою чергу заперечує щодо наявної заборгованості, оскільки з 20.06.2019 немає змоги користуватися об`єктом інвестування у зв`язку з його демонтажем.

Наявна заборгованість у загальній сумі 58800,00грн і стала причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням інвестиційного договору, строк дії договору, умови передачі майна, час користування ним інвестором, наявність простроченої заборгованості, наявність або відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором, наявність або відсутність підстав для звільнення ФОП Ицковича О.М. від сплати за користування об`єктом інвестування у зв`язку з неможливістю використовувати об`єкт за його призначенням за обставин, за які інвестор не відповідає, або наявність об`єктивної неможливості користування майном.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Господарський суд зазначає, що інвестиційний договір №14/7 1140 на встановлення та утримання зупиночних комплексів м. Дніпра з подальшим їх обслуговуванням від 11.12.2018 має ознаки змішаного договору і містить умови договору оренди, в частині користування об`єктом інвестування.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).

При цьому, частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Господарський суд зазначає, що в частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, від 14.06.2022 у справі №910/3536/21, від 07.06.2022 у справі №922/1010/21, від 20.10.2021 у справі №911/3067/20.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 зазначила, що підставою для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20.

Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, від 07.06.2022 у справі №922/1010/21, від 07.12.2022 у справі №911/1064/21.

Таким чином, підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, від 07.12.2022 у справі №911/1064/21.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.06.2019 №625 "Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста" (а.с. 91-93 том 1) вирішено: усунути наслідки порушень Правил благоустрою території міста Дніпра, затверджених рішенням міської ради від 27.11.2013 №44/43 (зі змінами) (далі - Правила), шляхом припинення функціонування та демонтажу встановлених тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп у місцях загального користування згідно з переліком (додаток).

Також, в рішенні вказано Комунальним підприємствам Дніпровської міської ради: за наявності відповідних договорів щодо використання об`єктів благоустрою міста, - договорів передачі в платне користування об`єктів благоустрою вулично-дорожньої мережі та інших договорів оренди тимчасових споруд здійснити їх розірвання відповідно до чинного законодавства. Забезпечити укладання договорів на демонтаж, транспортування та зберігання тимчасових споруд і матеріалів.

Додатком до рішення виконавчого комітету міської ради від 18.08.2019 №625 визначено перелік тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі, вхідних груп у місцях загального користування, що підлягають демонтажу до якого входить по вул. Володимира Вернадського, біля буд. 1 тимчасова споруда (зупиночний комплекс).

Факт демонтажу 20.06.2019 об`єкту інвестування - зупиночного комплексу по вул. Володимира Вернадського, біля буд. 1 підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 101 том 1), а також постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.05.2022 у справі №160/10310/19.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, суд приходить до висновку, що докази, на підтвердження правомірності вимог Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості зі сплати платежів за користування об`єктом інвестування за період з 01.10.2019 по 31.10.2023 у сумі 58800,00грн, є менш вірогідними, ніж докази, надані Фізичною особою-підприємцем Ицковичем Олегом Марковичем на підтвердження обґрунтування своєї позиції, щодо об`єктивної неможливості використовувати переданий в користування об`єкт інвестування через обставини, за які він не відповідає.

Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради цих обставин.

Відповідно, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Стосовно інших доводів сторін у справі суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідачів та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідачів судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору покладаються на останнього.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 126, 129, 185, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Ицковича Олега Марковича про стягнення заборгованості в розмірі 58800,00грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 12.04.2024.

Суддя В.О. Татарчук