Рішення

від 11.04.2024 по справі 285/1131/24

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/1131/24

провадження у справі №2/0285/756/24

11 квітня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення сторін цивільну справу за позовом представника позивача Семеньки Василя Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до Звягельської державної нотаріальної контори Житомирської області

про зняття арешту з нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

26.02.2023 представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив зняти арештз квартири АДРЕСА_1 (реєстраційнийномер обтяження№3022929),який накладенийНовоград-Волинськоюдержавною нотаріальноюконторою 28.03.2006,та виключитиз Єдиногореєстру заборонвідчуження об`єктівнерухомого майназапис №3022929від 28.03.2006про арештнерухомого майната заборонуйого відчуження,зареєстрований Новоград-Волинськоюдержавною нотаріальноюконторою.

В обгрунтування позову посилається на наступні обставини.

ОСОБА_1 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ,що підтверджується договором дарування від 23.03.2001. Дану квартиру має намір продати.

Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містить запис №3022929 про арешт вищезазначеної квартири, який накладено Новоград-Волинською державною нотаріальною конторою 29.06.2006 на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області.

Справа, у межах якої накладено арешт, була знищена.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 01.07.1999 у справі №2-44, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири.

Ухвалою судової колегії в цивільних справах Житомирського обласного суду від 11.08.1999 у справі №33-1141, касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 01.07.1999 - без змін.

Отже, потреба в подальшошму арешті квартири відпала.

Звягельською державною нотаріальною конторою подано відзив на позовну заяву, у якому просили відмовити у задоволенні позову, оскільки нотаріальна контора є неналежним відповідачем.

Посилаються нате,що згідно алфавітної книги обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів з 1977 по 2010 роки, та згідно реєстру Новоград-Волинської державної нотаріальної контори для реєстрації заборони відчуження, наявний запис № 53 від 29.12.1998 про накладення обтяження у вигляді заборони на відчуження квартири по АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_7 на підставі: "Міський суд суддя Кузьменко В.В."

У зв`язку зі спливом термінів зберігання матеріалів про накладання та зняття обтяжень, у тому числі у вигляді заборон, матеріали за 1998 рік знищені.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першої статті 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем допозовної заявидодано копіюдоговору даруваннявід 23.03.2001за яким ОСОБА_3 подарувала,а ОСОБА_8 прийняла ударквартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Зміст зазначеного договору суперечить інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яку надано позивачем (а.с. 16), де наявний запис про іншу особу, як власника тієї ж квартири ( ОСОБА_7 ).

Чинне на час виникнення спірної заборони законодавство передбачало реєстрацію заборон винятково на паперових носіях - в реєстрах для реєстрації заборон, з вчиненням відповідного запису в алфавітній книзі обліку заборон і арештів.

Станом на дату реєстрації обтяження заборони в реєстрі, правові, економічні, організаційні засади системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав визначались Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" N 1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон N 1952-IV).

З дати набрання чинності Законом №1952-IV, реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється виключно у випадках: 1) вчинення правочинів щодо нерухомого майна; 2) за заявою власника (володільця) нерухомого майна. При цьому, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Наказом Міністерства юстиції від 18.08.2004 N85/5 (далі - наказ Мін`юсту № 85/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2004 року за № 1020/9619 (наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції N 1844/5 від 14.12.2012) "Про внесення змін та доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України" (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції України №111/5 від 28.12.2006), з метою вдосконалення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, збереження та захисту даних, що містяться у ньому, підвищення рівня захисту майнових прав та інтересів громадян і юридичних осіб, а також профілактики злочинів проти власності, внесено зміни та доповнення до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 №31/5, зареєстрованого в Мін`юсті 10.06.1999 за №364/3657, виклавши його в новій редакції, та затверджено Інструкцію про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Згідно з пунктами 6, 7 наказу Мін`юсту від 18.08.2004 N85/5 установлено, що до припинення функціонування бази даних раніше створеного реєстру, у порядку, передбаченому пунктом 4 цього наказу, перевірка відсутності або наявності заборони відчуження та арештів об`єктів нерухомого майна здійснюється за допомогою баз даних раніше створеного та модернізованого реєстрів. Після повного перенесення бази даних раніше створеного реєстру до бази даних модернізованого реєстру державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України забезпечує довічне зберігання бази даних раніше створеного реєстру.

Відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 09.06.1999 №31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.08.2004 року за №1020/9619, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони, арешти; видані витяги з Реєстру заборон (пункт 1.1).

Держателем Реєстру заборон є Міністерство юстиції України, яке розробляє організаційні, методологічні принципи ведення Реєстру заборон та забезпечує його функціонування (пункт 1.3).

Адміністратором Реєстру заборон є державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, що має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон (пункт 1.4).

Реєстраторами Реєстру заборон є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії.

Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, судів та слідчих органів та постанови про арешт майна боржника органів державної виконавчої служби та інших осіб, визначених цим Положенням; вносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон (пункт 1.5).

З`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що Новоград-Волинською державною нотаріальною конторою здійснено реєстрацію спірного обтяження на підставі ухвали Новоград-Волинського міськрайонного суду про забезпечення позову.

Пунктом 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном. Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Нотаріальна контора не є учасником спірних правовідносин, отже не є належним відповідачем у такому спорі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов є необгрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 206, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданапротягом тридцятиднів здня йогоухвалення до Житомирського апеляційного суду.

Суддя А.В. Помогаєв