Ухвала

від 03.04.2024 по справі 627/544/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 627/544/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/746/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст.ст.537, 539 КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2024 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

засудженого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 січня 2024 року стосовно ОСОБА_7 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Краснокутського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2021 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання - 10 листопада 2021 року.

Кінець строку відбування покарання - 10 листопада 2024 року.

Станом на 06 грудня 2023 року відбув 2/3 призначеного покарання.

Адміністрація державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з поданням про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 , посилаючись на те, що останній відбув 2/3 призначеного судом строку покарання, своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 січня 2024 року у задоволенні поданні адміністрації Харківської виправної колонії (№43) про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_7 відмовлено, оскільки ОСОБА_7 має стійку тенденцію на систематичне вчинення злочинів, а також про неефективність застосування до нього звільнення від відбування покарання.

Не погоджуючись з рішенням районного суду, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 15 січня 2024 року, та застосувати до нього положення ст.81 КК України.

Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, засуджений вказує на те, що за весь час відбування покарання своєю поведінкою довів своє виправлення, має чотири заохочення, стягнень не має, режим тримання не порушував, працевлаштований, виконував усі покладені на нього обов`язки, з 07 грудня 2022 року тримається в дільниці соціальної реабілітації установи, вину у вчиненому визнав повністю та повністю сплатив судові витрати на загальну суму 2942 гривні 10 копійок.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи засудженого ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу, думку прокурора щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу засудженого належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження та характеристики, засуджений ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі перебуває з 12 листопада 2021 року.

Засуджений ОСОБА_7 за весь період відбування покарання в державній установі «Харківська виправна колонія (№43) характеризується позитивно. Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. Адміністрацією установи заохочувався чотири рази, мав одне дисциплінарне стягнення, яке було знято у встановленому законом порядку.

Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує в чистоті та порядку, завжди має охайний зовнішній вигляд.

Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ним належний догляд, використовує їх тільки за призначенням.

Приймає участь у програмі ДВВ «Освіта», виконав пункти програми в повному обсязі. Усвідомлює, що саме треба змінити, бере участь в реалізації програми роботи. Має позитивні плани на майбутнє.

Бере активну участь у програмах/заходах, реалізації індивідуальної програми. Потреби у плануванні нових завдань впливу на криміногенну потребу та у доповненні/плануванні нових заходів не виявлено. Проведені заходи дали дієвий результат.

Вживання алкоголю має невеликий вплив на засудженого, який за час відбування покарання змінив своє ставлення до вживання спиртних напоїв та має намір після звільнення повністю відмовитись від їх вживання.

Підтримує доброзичливі зв`язки з матір`ю шляхом телефонних розмов, отримує посилки.

Засуджений не проявляє ворожості до окремих осіб або груп осіб. Не вчиняє дії, пов`язані з погрозами або насильством. Під час висловлювання точки зору, агресії не проявляє. Не втрачає контроль над емоціями та поведінкою у випадках, коли не вдається отримати бажане, або якщо з ним не погоджуються. В більшості випадків здатен мислити чітко та раціонально. Має середній рівень розвитку комунікативних навичок, вміє підтримувати розмову. Не завжди робить висновки зі своїх минулих помилок. Зазвичай може передбачати наслідки своїх дій. В побуті поводить себе адекватно до ситуації. Має адекватну самооцінку.

Бере на себе відповідальність за вчинене правопорушення, усвідомлює його наслідки.

До засудження офіційно не працевлаштований. Працював різноробом. Працевлаштований на ДП «Харківський завод спеціальних машин».

Матеріальне становище до засудження було достатнім, фінансової допомоги не потребував. В цілому раціонально використовував гроші. Вів спільний бюджет з матір`ю. боргів за утримання житла, невідшкодованих кредитів або інших боргів не має.

Після звільнення має намір мешкати за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ст.ст.100, 101 КВК України, застосування зміни умов тримання можливе після відбуття 1/3 призначеного строку покарання, а саме не раніше 10 листопада 2022 року. 07 грудня 2022 року на комісії установи було позитивно розглянуто питання щодо застосування до засудженого ОСОБА_7 ст.100 КВК України, як особі, яка стає на шлях виправлення.

Застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, згідно ст.82 КК України, можливе після відбуття 1/2 призначеного строку покарання, а саме не раніше 10 травня 2023 року. Рішенням комісії від 17 травня 2023 року в заміні невідбутої частини покарання більш м`яким відмовлено.

Згідно вироку Краснокутського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2021 року мав судові витрати на загальну суму 2942 гривні 10 копійок, які сплатив у повному обсязі.

Вказані відомості ніким не оспорюються та не спростовані під час апеляційного розгляду.

Відповідно до ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Колегія суддів бере до уваги, що виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари, ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Згідно п.п.2, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв`язку з чим, орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.

У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, суду слід ретельно з`ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці.

Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_7 раніше дев`ять разів притягувався до кримінальної відповідальності, 27 травня 2004 року та 23 червня 2010 року звільнявся за попередніми вироками від відбування покарання з випробуванням, 27 лютого 2012 року був звільнений від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію», 02 серпня 2008 року звільнився умовно-достроково, однак, належним висновків не зробив, на шлях виправлення не став та, згідно вироку Красноградського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2021 року, вчинив новий умисний тяжкий злочин проти власності.

Тобто, дані про особу та поведінка засудженого ОСОБА_7 свідчать про те, що останній веде антисоціальний спосіб життя та не бажає ставати на шлях виправлення.

Крім того, за весь час відбування покарання засуджений ОСОБА_7 так і не був працевлаштований на виробництвіза власним бажанням. Заохочення, які отримані засудженим, пов`язані з виконанням останнім покладених на нього обов`язків та додержання ним правил поведінки, встановлених КВК та ПВР, а також дотримання трудового розпорядку та вимог безпеки праці.

Матеріали справи не містять відомостей про неможливість засудженого ОСОБА_7 працевлаштуватися на виробництво в ДУ «Харківська виправна колонія (№43)».

Відповідних відомостей не надано стороною захисту і під час апеляційного розгляду.

Тобто, засуджений отримував усі заохочення внаслідок своєї добросовісної поведінки, а не внаслідок ним працевлаштування на виробництві та поставлених перед ним цілей.

Крім того, колегія суддів зазначає про те, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання, відповідно до ст.9 КВК України, є обов`язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Відповідно до ч. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, докази того, що поведінка ОСОБА_7 зазнала суттєвих змін, матеріали справи не містять, як й доказів доведення його виправлення ставленням до праці.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги засудженого, хоча, і заслуговують на увагу, але не спростовують висновків суду першої інстанції, з урахуванням вищенаведених відомостей про особу засудженого, про недостатність підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.

Отже, оцінюючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за весь час відбування покарання засуджений своєю поведінкою і ставленням до праці, не довів свого повного виправлення, про що свідчать відомості, які містяться в матеріалах провадження, а тому, незрозуміло якою буде його поведінка у разі умовно-дострокового звільнення. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а саме виправлення засудженого.

Умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_7 сформованої правослухняної поведінки та доведення свого виправлення.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що поведінка засудженого ОСОБА_7 під час відбування покарання є зразковою, сумлінною та свідчить про його повне виправлення, у зв`язку з чим, ухвалив рішення відповідно до вимог, передбачених статтею 81 КК України та статей 537 та 539 КПК України.

Ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, у зв`язку з чим апеляційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.81 КК України, ст.ст. 405, 407, 418, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 січня 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту його проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді: