Ухвала

від 09.04.2024 по справі 296/2832/24

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/2832/24

1-кс/296/1223/24

УХВАЛА

Іменем України

09 квітня 2024 року м.Житомир

Слідчий суддя Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «Козяр «Транс» в особі директора ОСОБА_4 , про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

До Корольовського районного суду м. Житомира 29.03.2024р. надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «Козяр «Транс» в особі директора ОСОБА_4 , в якому останній просив скасувати арешт сідлового тягача MAN д.н.з. НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричіпу марки SCMITZ д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ТОВ «КОЗЯР «ТРАНС», в особі ОСОБА_4 , та зобов`язати уповноважену особу СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області повернути вищезазначене майно власнику в особі ОСОБА_4 .

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, адвокат вказує, що 30.10.2023 в результаті огляду місця події було вилучено та поміщено на штраф майданчик спеціалізований вантажний сідловий тягач MAN д.н.з. НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричів марки SCMITZ, д.н.з. НОМЕР_3 , належний на праві власності ТОВ «КОЗЯР «ТРАНС» під керуванням водія ОСОБА_7 , на які в послідуючому 04.12.2023 року було накладено арешт згідно ухвали суду № 295/15002/23.

На думку представника власника майна потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала, оскільки жодної підозри з приводу вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_4 та водію підприємства ОСОБА_7 не оголошено, вищезазначене майно вже більше 5 місяців не використовується та знаходиться на майданчику зберігання, що в свою чергу наносить підприємству значну матеріальну шкоду. Крім того умови в яких вказаний автомобіль зберігається (відкрита ділянка місцевості, дощ. сніг) утворюють на деталях кузова та мотора корозії, яка відповідно впливає на стан автомобіля в загальному та її ринкову оцінку, яка зменшується з кожним днем. З огляду на зазначене адвокат ОСОБА_3 просить вимоги клопотання задовольнити.

Представник власника майна в судове засідання не з`явився, від нього 08.04.2024р. надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Слідчий в поданому клопотанні від 08.04.2024р. просив розгляд справи здійснювати у його відсутність, не заперечував проти задоволення клопотання адвоката.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч.1 ст.170 КПК України).

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (ч. 2 ст. 173 КПК України). При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 04.12.2023р. у справі №295/15002/23 клопотання слідчого задоволено. Накладено арешт на автопоїзд у складі сідлового тягача марки «MAN TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_4 у складі з напівпричепом «SCHMITZ CARGOBULL» реєстраційний номер НОМЕР_5 , який згідно свідоцтв про реєстрацію серії НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 належить ТОВ «Козяр-Транс», який перебував в користуванні ОСОБА_9 .

Вирішуючи питання на предмет задоволення клопотання про скасування арешту майна, слідчим суддею враховується наступне.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна із можливістю надання учасниками процесу доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у кримінальному провадженні №12023060400003287 від 30.10.2023 підозра будь кому не оголошена. Слідчим проведені всі необхідні експертизи та слідчі дії (інших доказів суду не надано).

Також, слідчий суддя враховує, що слідчий також не заперечував проти задоволення клопотання адвоката.

Відтак, клопотання адвоката ОСОБА_10 підлягає задоволенню в частині скасування арешту тимчасово вилученого майна.

Щодо вимоги про зобов`язання працівників СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області повернути вищезазначене майно, суд відмовляє, оскільки досудове розслідування кримінального провадження №12023060400003287 від 30.10.2023 постановою першого заступника керівника Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_11 від 07.03.2024р. доручено проводити слідчим СУ ГУНП в Житомирській області.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-175, 309 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «Козяр «Транс» в особі директора ОСОБА_4 , про скасування арешту майна - задовольнити частково.

Скасувати арешт накладений на сідловий тягач MAN д.н.з. НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп марки SCMITZ д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ТОВ «КОЗЯР «ТРАНС», в особі ОСОБА_4 .

В решті вимог клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1