Рішення

від 08.04.2024 по справі 293/7/24

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/7/24

Провадження № 2/293/157/2024

08 квітня 2024 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Проценко Л.Й.,

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

Керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі позивача: Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , за змістом якого просить:

- витребувати у ОСОБА_1 на користь Черняхівської об`єднаної територіальної громади в особі Черняхівської селищної ради земельну ділянку загальною площею 2,0 га (кадастровий номер 1825687000:04:000:0074) для ведення особистого селянського господарства, що була йому передана на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25.03.2020 № 6-3432/14-20-СГ.

Також прокурор просить стягнути з відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури здійснені судові витрати в розмірі 2684, 00 грн.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що Коростишівською окружною прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства при безоплатній передачі земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення у власність громадян на території Черняхівської територіальної громади Житомирського (Черняхівського) району Житомирської області.

Так, прокурор вказує, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25.03.2020 №6-3432/14-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 1825687000:04:000:0074) для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому, на підставі зазначеного наказу, 01.04.2020 право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі прав за ОСОБА_1 .

Водночас, згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі наказу ГУ Дергеокадастру у Київській області від 12.09.2019 №10-6632/15-19-СГ отримав у приватну власність (право зареєстровано 17.09.2019) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 3221480700:03:019:0022) для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, встановлено, що згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 12.09.2019 № 2969-СГ отримав у приватну власність (право зареєстровано 18.09.2019) земельну ділянку площею 1,7036 га (кадастровий номер 6523586000:02:001:0788) для ведення особистого селянського господарства, яку в подальшому було відчужено згідно договору купівлі-продажу від 30.09.2019.

Тобто, зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 25.03.2020) повторно використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (попередні накази ГУ Держгеокадастру у Київській області від 12.09.2019 №10-6632/15 та ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 12.09.2019 №2969-ІСГ).

Прокурор вказує, що ОСОБА_1 при отриманні 25.03.2020 наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання у власність земельної ділянки площею 2,0000 га за кадастровим номером 1825687000:04:000:0074, приховав, що вже скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею понад 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Земельна ділянка площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1825687000:04:000:0074, вибула із державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави.

Зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 1825687000:04:000:0074 знаходиться на території Черняхівської селищної ради (колишньої Салівської сільської ради) Житомирського району Житомирської області.

Прокурор зазначив, що пред`явлення позову прокурором зумовлено очевидним завданням шкоди інтересам держави, яке полягає в порушенні норм ЗК України, що призвело до незаконного вибуття земельної ділянки із земель комунальної власності.

Таким чином, прокурор вказує на наявність підстав, визначених ст.23 ЗУ "Про прокуратуру" для здійснення захисту інтересів держави.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 08.01.2024 відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання суд призначив на 10 год. 06.02.2024 (а.с.50).

01.02.2024 позовні матеріали направлені на адресу місця реєстрації відповідача повернулись до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.52).

Згідно вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

06.02.2024 суд постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: АДРЕСА_1 , на 12 год. 00 хв. 07.03.2024, в яке викликав сторони. Виклик відповідача суд постановив здійснити шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційній сторінці Черняхівського районного суду Житомирської області веб-порталу судової влади України (а.с.56).

07.03.2024ухвалою занесеноюдо протоколусудового засіданняв порядкуч.5ст.259ЦПК Українисуд відклаврозгляд справипо сутіна 08.04.2024. Виклик відповідача суд постановив здійснити шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційній сторінці Черняхівського районного суду Житомирської області веб-порталу судової влади України (а.с.61-62).

08.04.2024 сторони в судове засідання не з`явились. 08.03.2024 прокурор Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури А.Лозовик подав до суду заяву, в якій просить проводити заочний розгляд справи. Вказав, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити (а.с.65).

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив, відзив на позов не подав. Про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційній сторінці Черняхівського районного суду Житомирської області веб-порталу судової влади України.

За приписами ч.8 ст.178 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

28.08.2023 суд, в порядку ч.5ст.259 ЦПК України,постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Згідно з приписами ч.4ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п.4 ч.5ст.12 ЦПК Українистворив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановленихЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою учасників розгляду справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 12.09.2019 №2969-СК затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , розташовану за межами населених пікетів на території Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області, площею 1,7036 га, в тому числі пасовищ 1,7036 га (кадастровий номер 6523586000:02:001:0788)(а.с.15).

Згідно договору купівлі-продажу від 30.09.2019 земельну ділянку за кадастровим номером 6523586000:02:001:0788 ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, про реєстрацію права власності та його припинення (а.с.22-24, 16-18).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.09.2019 №10-6632/15-19-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Великовільшанської сільської ради Васильківського району Київської області та надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221480700:03:019:0020) (а.с.26).

21.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства земель сільськогосподарського призначення на території Салівської сільської ради Черняхівського району. У вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_1 своїм підписом засвідчує факт невикористання у минулому права безоплатної приватизації земельної ділянки за даним цільовим призначенням згідно ст.116 ЗКУ (а.с.27).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25.03.2020 №6-3432/14-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Черняхівського району, за межами населених пунктів Салівської сільської ради та надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 1825687000:04:000:0074)(а.с.25).

Реєстрація права власності на вказані земельні ділянки за ОСОБА_1 підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, інформаційна довідка №345453541 від 06.09.2023 (а.с.16-21).

08.11.2023 Коростишівською окружною прокуратурою в порядку ст.23 ЗУ "Про прокуратуру" направлено на адресу Черняхівської селищної ради повідомлення про необхідність вжиття заходів до 14.11.2023, направлених на витребування у ОСОБА_1 незаконно отриманої земельної ділянки у власність за кадастровим номером 1825687000:04:000:0074 (а.с.36-37).

Листом №02-11/3124 від 13.11.2023 Черняхівська селищна рада повідомила Коростишівську окружну прокуратуру про те, що не заперечує щодо представництва прокуратурою інтересів Черняхівської селищної ради шляхом пред`явлення позову до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки (а.с.38).

26.12.2023 Коростишівська окружна прокуратура в порядку ст.23 ЗУ "Про прокуратуру" повідомила Черняхівську селищну раду про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Черняхівської селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки площею 2,0000 га за кадастровим номером 1825687000:04:000:0074 (а.с.41-42).

Згідно довідкипро оціночнувартість об`єктанерухомості від19.12.2023 №201-20231219-0007088762оціночна вартістьземельної ділянкиза кадастровим номером1825687000:04:000:0074площею 2,0000га становить42710,71грн (а.с.39-40). ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1ст.5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1ст.19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У випадку, встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким закономнадано правозвертатисьдо суду в інтересах іншихосіб абодержави чи суспільних інтересах (ст.4 ЦПК).

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (пункт 54 рішення). Суспільнийінтересполягаєу поверненні у розпорядження держави земельної ділянки,що є умовоюреалізації функцій держави ззабезпечення громадян правом власності наземельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіхгромадян використати своє право наземлю.

У даній справі керівник Коростишівської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області із позовними вимогами до ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки, оскільки позивач самостійно не вживав заходів щодо повернення у комунальну власність незаконно переданої у власність відповідачу земельної ділянки.

Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові та є законною, що також підтверджується правовою позицією викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога прокурора в інтересах позивача до відповідача про витребування земельної ділянки.

Обставиною, яка підлягає доказуванню у даній справі є факт отримання у володіння відповідачем земельної ділянки з порушенням норм Земельного законодавства.

Відповідно до ст.ст.13,14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч.ч. 2,3 ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Держава є самостійним суб`єктом права власності на землю, яка реалізує це право через органи державної влади на землі державної власності.

Відповідно до ч. 4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 116 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до п "б" ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Системний аналіз норм ст.ст. 116 та 121 ЗК України вказує на те, що реалізація повноважень органів місцевого самоврядування має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (понад норми приватизації, встановлені Земельним кодексом України).

За змістом ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно дост.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 25.03.2020) повторно використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (попередні накази ГУ Держгеокадастру у Київській області від 12.09.2019 № 10-6632/15 та ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 12.09.2019 №2969-ІСГ).

Відповідач при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га на території Салівської сільської ради Черняхівського району не повідомив, що вже скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки в межах норми 2 га для ведення особистого селянського господарства, що суперечить нормам статтям 116 та 121 ЗК України.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 по справі №525/1225/15-ц, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону №973-ІV, статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

Таким чином, всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 повторно використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та неправомірно набув у власність спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1825687000:04:000:0074.

Згідно положень ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповіднодо ст.ст. 387 ЦК України, власник має правовитребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповіднодо постанови Великої ПалатиВерховногоСуду від 22 січня2020року у справі №910/1809/18, власникздотриманнямвимог ст.388 ЦК України може витребуватиналежне йому майно відособи, яка є останнім набувачем, незалежно відтого, скількиразів це майнобуло відчуженедо того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Длятакого витребування не потрібно визнавати недійсним рішенняорганівдержавної влади чи місцевогосамоврядування, які вжебули реалізованіта вичерпали своюдію, оскаржувати весьланцюгдоговорів та інших правочинівщодо спірного майна. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої ПалатиВерховного Судувід 14листопада2018 року у справі №183/1617/16.

Ефективним способом захисту права власності, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, є звернення до суду з віндикаційним позовом до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном.

У спорах про витребування майна суд встановлює обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Встановлені в ході вирішення спору обставини підтверджують, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Таким чином, всупереч вимог ст.ст.116,118,121 Земельного кодексу України, при передачі у власність відповідачу земельної ділянки, не було враховано, що ОСОБА_1 раніше вже використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Повторне безоплатне надання ОСОБА_1 земельної ділянки для аналогічних потреб понад норму встановлену Земельним кодексом України не може оцінюватися як воля держави.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 29.06.2016 у справі №6-137ц 16.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земельних ділянок у державну власність, що беззаперечно становить суспільний інтерес.

Виходячи з основних критеріїв дотримання вимог Статті 1 Першого протоколу до Конвенції у вказаній справі, суд констатує, що таке втручання у майно відповідача є законним в контексті положень національного законодавства; переслідує «суспільний, публічний» інтерес, при цьому буде дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та приватними інтересами відповідача, а отже, таке втручання буде законним та справедливим. Суспільний інтерес в даному випадку полягає в поверненні в розпорядження держави незаконно вибувшої земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави із забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, що явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні спірної земельної ділянки, яка була набута з порушенням закону.

За вказаних фактичних обставин, суд дійшов висновку, що вимога прокурора в інтересах держави в особі позивача про витребування у відповідача земельної ділянки є обгрунтованою та заявленою у відповідності до норм чинного законодавства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

V. Розподіл судових витрат

Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положеньст.141 ЦПК України в розмірі визначеному Законом України «Про судовий збір», в сумі 2684 грн.

Керуючись ст.ст.10,12,13,259,263-265, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати у ОСОБА_1 на користь Черняхівської об`єднаної територіальної громади в особі Черняхівської селищної ради Житомирської області земельну ділянку загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 1825687000:04:000:0074 для ведення особистого селянського господарства, що була передана у власність ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25.03.2020 № 6-3432/14-20-СГ.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури 2684,00 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Коростишівська окружна прокуратура Житомирської області (адреса: вул Шевченка, 5, м. Коростишів, Коростишівський район, Житомирська обл., ЄДРПОУ 02909950) в інтересах держави в особі Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (майдан Рад, 2, смт Черняхів, Житомирський район, Житомирська область, ЄДРПОУ 04344156)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний: 15.04.2024.

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО