Рішення

від 10.04.2024 по справі 545/4111/23

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 10.04.2024Справа № 545/4111/23 Провадження № 2-о/554/104/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2024 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого-суддіЧуванової А.М.

за участю секретаря Єсліковської О.А.,

за участю учасників справи:

заявник: ОСОБА_1 ,

представник заявника: адвокат Литовченко Р.В.,

заінтересована особа: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства; заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства, в якій просить встановити факт того, що ОСОБА_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №1085 від 25.10.2010 року, складеного Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, та вказати батьком дитини ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , громадянина України.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 зазначила, що у 2009-2010 роках вона перебувала у відносинах з ОСОБА_4 , від яких ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 . Оскільки ОСОБА_4 не надав до органів РАЦСу заяву, що саме він є батьком дитини, то в Книзі реєстрації народжень відомості про батька внесено відповідно до ст.135 СК України, за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові записано за її вказівкою.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлення факту батьківства потрібно для оформлення спадкових прав малолітнього ОСОБА_5 за батьком. Іншими спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є його батько ОСОБА_3 та брат ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 22.03.2024 року було прийнято до розгляду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства; заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Справу вирішено розглядати в порядку окремого провадження.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримала, просила вимоги задовольнити. Зазначила, що з листопада 2009 року вона з ОСОБА_4 стали жити разом однією сім`єю в будинку його матері, у 2010 році народився ОСОБА_5 . Син називав ОСОБА_4 батьком. ОСОБА_4 хотів усиновити дитину, але все відкладав на потім. У померлого є двоє дорослих дітей, від них майнових претензій немає. Заявник зареєстрована за іншою адресою в м.Полтаві, де вона є власником будинку. ОСОБА_1 бажає успадкувати частину будинку, де вони проживали разом з померлим. Заяву до нотаріуса про прийняття спадку вона не подавала, спадщина після померлого ОСОБА_4 не відкривалася, була відкрита спадкова справа лише після смерті його матері.

Представник заявника - адвокат Литовченко Р.В. в судовому засіданні заяву підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що спадковий будинок в АДРЕСА_1 належить матері померлого. Факт батьківства підтверджується фотознімками, думками близьких родичів. Після смерті ОСОБА_4 спадщина не відкривалася, бо ніхто не звертався до нотаріальної контори.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні погодився із заявою ОСОБА_1 , просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду не з`явися, про розгляд справи повідомлений належним чином. В наданій заяві просив винести рішення згідно вимог чинного законодавства України.

Заінтересована особа ОСОБА_3 до суду не з`явився, в наданій письмовій заяві просив проводити розгляд справи без його участі, із заявою ОСОБА_1 згоден в повному обсязі, просив її задовольнити.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися до суду, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Заслухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою та другоюстатті 293 ЦПК Українивизначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Заяви про встановлення факту батьківства (материнства) суд розглядає у разі смерті особи, яку заявник визнає батьком (матір`ю) дитини, і вирішує їх з огляду на обставини, передбачені статтями 125, 130 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , батьками малолітньої дитини вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с. 10 копія свідоцтва про народження).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України за №00042074652 від 31.10.2023 року, відомості про батька дитини записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України за вказівкою матері дитини (а.с. 9 копія витягу).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.04.2023 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12 копія свідоцтва про смерть).

Відповідно достатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зістаттею 5 СК Українидержава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 121 СК Українивстановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями122та125цьогоКодексу.

За змістом положеньстатті 125 СК України,якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Відповідно до частини першоїстатті 126 СК Українипоходження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першоюстатті 135 СК Українипередбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до частини першоїстатті 130 СК Україниу разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першоїстатті 135 цього Кодексу.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першоїстатті 130 СК Україниє смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах №373/2257/18 від 17.02.2021, №361/2653/15 від 15.04.2021.

Предметом доказування у справах про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Аналіз нормистатті 130 СК Українисвідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимогЦПК України(стаття 128 СК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зістаттею 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положеньЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання особою батьківства.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №373/2257/18.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №543/738/16-ц, від 29.08.2018 у справі №641/9147/15, від 21.11.2018 у справі №225/6301/15-ц, від 12.12.2019 у справі №562/1155/18.

Згідно із пунктом 4 частини другоїстатті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є юридичні факти.

За змістом ч.2 ст.315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року №5,у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При цьому, характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту.

Звертаючись із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, відповідно до вимог положень глави 6 (Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення) розділу IV (Окреме провадження) ЦПК України особа повинна зазначити мету встановлення юридичного факту, що дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки та чи підлягає він встановленню в судовому порядку. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування.

Як убачається зі змісту заяви ОСОБА_1 , встановлення факту батьківства необхідно заявнику для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не відкривалася. Спадок було прийнято після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , відповідно до постанови приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Негоди І.В. від 01.02.2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, трьома спадкоємцями, серед яких син спадкодавця - ОСОБА_4 (а.с.65).

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 за № 3 визначено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст.135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Із належних доказів судом встановлено, що заявник є особою, яка має право звертатись із вказаною заявою, оскільки є матір`ю дитини, а також те, що відомості про батька дитини в актовому записі про її народження внесені за вказівкою матері.

У якості доказів, на підтвердження факту батьківства, заявник ОСОБА_1 посилається на показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та фотознімки.

Оцінюючи докази в сукупності, суд вважає, що такі докази не є належними та допустимими у розумінні ст.ст.77-79 ЦПК України, а також достатніми для встановлення факту батьківства.

Як зазначає сторона заявника, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у відносинах, що вбачається із наданих копій фотознімків (а.с.13-15).

Однак, суд не бере до уваги вказані докази, оскільки надані знімки не датовані та не містять інформації стосовно осіб, які на них зображені, з їх змісту неможливо зрозуміти характер відносин, які існували між даними особами, тому суд не приймає дані зображення як докази.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_2 , який є рідним братом померлого. Свідок зазначив, що ОСОБА_9 з ОСОБА_10 проживали разом однією сім`єю з 2009 року по день смерті останнього, брат любив сина, але не встиг його записати на себе. Він не заперечує щоб заявник отримала спадок.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що є хрещеною матір`ю дитини, їй відомо, що ОСОБА_9 з ОСОБА_10 проживали однією сім`єю, разом виховували сина.

Слід зазначити, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Але передумовою звернення до суду в справах про встановлення батьківства є, зокрема, наявність кровного споріднення між особою, яку заявник просить визнати батьком, і дитиною.

Тому, показання цих свідків не можуть бути достатніми доказами для встановлення факту батьківства.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти РФ №3451/05 від 07 травня 2009 року).

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьоїстатті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Наведене відповідає позиції Верховного Суду у справі №760/3977/15від 16.05.2018.

Заявником ОСОБА_1 та її представником адвокатом Литовченко Р.В. не було надано до суду висновку та не заявлялося клопотання про призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у справі суд не може спиратися тільки на показання свідків, оскільки показання свідків апріорі не можуть бути визнані судом беззаперечним, категоричним доказом батьківства ОСОБА_4 відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На думку суду лише висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи може підтвердити або спростувати факт батьківства.

Крім того, при вирішенні питання щодо встановлення батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд звертає увагу на те, що останній народжений поза шлюбом, померлий ОСОБА_4 при народженні дитини та при своєму житті до самої смерті не виявляв бажання бути записаним у свідоцтві про народження дитини або бажання усиновити дитину.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заявником не було доведено факт батьківства ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не представлені беззаперечні факти, документи та свідчення, які б могли переконати суд у встановленні відповідного факту, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 15, 76, 81, 89, 247, 293, 315,319, 354-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства; заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 15.04.2024 року.

Суддя А.М.Чуванова