Рішення

від 15.04.2024 по справі 755/776/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/776/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Свої вимоги мотивував тим, що з 12 травня 2021 року по 02 вересня 2021 року позивач за сумісництвом працювала у відповідача бухгалтером, звільнена за власним бажання на підставі ст. 38 КЗпП України. При цьому при звільненні з нею не проведений розрахунок, що складає із заробітної плати за другу половину серпня у сумі 10907,75 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 5147,476 грн. та заробітну плату за вересень 2021 року у сумі 1983,23, разом 18038,45 грн. У зв`язку з невиплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені законом роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Виходячи із розміру заробітної плати з врахуванням утриманих податків за серпень 2021 року - 27 967,82 грн. та липень 2021 року - 22628,50 та відпрацьованих днів - 43, середня заробітна плата складає у розмірі 1176,65 грн. Тому за період з вересня 2021 року по грудень 2022 року, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає у розмірі 395 354,40 грн. У зв`язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати у розмірі 18 038,45 грн., середній заробіток за весь час затримки заробітної плати з 02 вересня 2021 року, який на день пред`явлення позову становить 395 354,40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

18 січня 2023 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15 грудня 2023 року ухвалою суду у прийнятті заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про збільшення розміру позовних вимог відмовлено повністю. Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про збільшення розміру позовних вимог повернути.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

З 12 травня 2021 року по 02 вересня 2021 року позивач за сумісництвом працювала у відповідача бухгалтером, звільнена за власним бажання на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с.14-15, 24, 25).

21 жовтня 2022 року відповідачем надіслано позивачу лист, що 02 вересня 2021 року через відсутність позивача на робочому місті, про що складено акт про відсутність, не виплачено кошти при звільненні. 07 вересня 2021 року позивачу надіслано лист про необхідність з`явитися у товариство для отримання заробітної плати. 06 жовтня 2021 року повторно направлено лист, який 09 листопада 2021 року повернувся з причини закінчення строку зберігання. (а.с.23,26,27, 28,29,30).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати у розмірі 18 038,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про не проведення з нею розрахунку при звільненні.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранат» скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до якого позовні вимоги не визнав повністю, оскільки позивач 12 травня 2021 року прийнята на робот головним бухгалтером, 02 вересня 2021 року звільнена за власним бажанням. Однак в день звільнення позивач була відсутня на робочому місця з 13 по 18 години, що підтверджується актом про відсутність на робочому місця. Оскільки позивач отримувала заробітну плату готівкою, що підтверджується відомостями про виплату готівки, та в останній робочий день була відсутня на роботі, відповідачем прийнято рішення задепонтувати розрахункові і повідомити працівника про необхідність їх отримання. 07 вересня 2021 року позивача простим листом повідомлено, 06 жовтня 2021 року - рекомендованим поштовим відправленням з штріхкодовим ідентифікатором. У відповідь на адвокатський запит просили посприятия в інформуванні позивача щодо необхідності отримати розрахункові. Щодо покликання позивача, що вона зверталася з листом 10 вересня 2021 року, то із доданої накладної вбачається неправильне зазначення номеру телефону відповідача, що позбавило Товариство отримати цей лист.Умови доставки "Склад-склад" передбачає доставку лише до відділення поштового зв`язку (а.с. 54-61).

На підтвердження відзиву представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранат» надано суду: копію заяви позивача про прийняття на роботу (а.с.62); копію наказу про прийом на роботу позивача (а.с.63); копію наказу про припинення трудового договору з позивачем (а.с.64); копія акту про відсутність позивача на робочому місці 02 вересня 2012 року (а.с.65); копії відомостей про виплату готівки (а.с. 66-85); копію виписки з балансового рахунку Товариства про залишок коштів у касі на кінець дня 02 вересня 2021 року (а.с.86); копію Реєстру депонованої заробітної плати за серпень 2021 року (а.с.87); копію реєстру депонованої заробітної плати за вересень 2021 року (а.с. 88); копію листа про отримання заробітної плати № 07/09 від 07 вересня 2021 року (а.с.89); копію наказу товариства № 5/10 від 05 жовтня 2021 року (а.с.90); копію листа про отримання заробітної плати № 6-3/10 від 10 жовтня 2021 року (а.с.91); копію адресної сторінки конверту, яким на адресу позивача відповідачем надіслано листа про отримання заробітної плати № 6-3/10 від 10 жовтня 2021 року (а.с.92); копію наказу товариства № 11/10 від 11 жовтня 2021 року (а.с. 93); копію відповіді на адвокатський запит № 21/10 від 21 жовтня 2022 року (а.с.94); копію конверту з штрих-кодовим ідентифікатором (а.с.95); роздруківку з веб сторінки АТ Укрпошта про дату отримання конверту з штрих-кодовим ідентифікатором (а.с.96); копію Протоколу загальних зборів учасників про призначення керівником Товариства Білокриницької К.М. (а.с.97); копію виписки з ЄДР у відношенні Товариства (а.с.98-99); копію виписки з ЄДР у відношенні Товариства станом на 10 вересня 2021 року (а.с. 100-104).

Позивач скористалася процесуальним право подачі відповіді на відзив на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до якого не погоджується з викладеними обставинами. На момент нарахування заробітної плати у табелі обліку робочого часу стояла відмітка «8 годин відпрацьованого часу», про це підприємство відзвітувалося до Пенсійного Фронду. Акт про відсутність на робочому місці був відсутній, а сума нарахованого часу складала за 02 вересня 2021 року за 8 відпрацьованих годин (а.с. 100).

На підтвердження відповіді на відзив позивачем подано індивідуальні відомості про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за 2021, 2022 рік (а.с.110).

Згідно письмових пояснень позивача по справі на підтвердження знаходження 02 вересня 2021 року на робочому місці надано довідку Пенсійного фонду України (а.с. 121-122,123-124).

Відповідно до ч. 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України та статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Судом встановлено, що при звільненні з позивачем не проведений розрахунок, що складається із заробітної плати за другу половину серпня у сумі 10907,75 грн., компенсації за невикористану відпустку у сумі 5147,476 грн. та заробітної плати за вересень 2021 року у сумі 1983,23, разом становить 18038,45 грн. та підтверджується довідкою про доходи № ГР00000003 від 20 жовтня 2022 року (а.с.31).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню повністю: стягнути відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 18038 (вісімнадцять тисяч тридцять вісім) грн. 45 коп. (без врахування прибуткового податку й інших обов`язкових платежів).

Крім того, позивач просить стягнути середній заробіток за весь час затримки заробітної плати з 02 вересня 2021 року, який на день пред`явлення позову становить 395 354,40 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено про невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені законом.

Згідно із ч. 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці " передбачає виплату середнього заробітку за час затримки виплат, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї провини, відсутність грошей у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно п.32 постанови № 9 від 6 листопада 1992 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві менш двох місяців, обчислення провадиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховують у розмірі середнього заробітку і який спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом термін винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Судом встановлено, що 02 вересня 2021 року був останнім робочим днем позивача.

Твердження відповідача про відсутність позивача на робочому місці 02 вересня 2012 року спростовуються відомостями з табелю обліку робочого часу про відмітку «8 годин відпрацьованого часу», про що підприємство відзвітувалося до Пенсійного Фронду.

Оскільки позивач отримувала у відповідача заробітну плату готівкою, відповідачем вчинено дії з виплати належної позивачу при звільненні заробітної плати.

Так, згідно виписки з балансового рахунку Товариства про залишок коштів у касі на кінець дня 02 вересня 2021 року, копії Реєстру депонованої заробітної плати за серпень 2021 року та копії реєстру депонованої заробітної плати за вересень 2021 року належні до виплати суми позивачу знаходилися на підприємстві та позивач не була позбавлена можливості отримати заробітну плату у строки, встановлені КЗпП України.

Крім того, 07 вересня 2021 року простим листом та 10 жовтня 2021 рекомендованим листом позивачу надсилалися повідомлення про необхідність отримання заробітної плати, які позивачем не отримано. 21 жовтня 2022 року відповідачем на запит адвоката письмово повідомлено про надіслання позивачу зазначених листів та проханням посприяти в інформуванні позивача щодо необхідності отримання розрахункових.

З вимогою про проведення розрахунку або заяв на отримання коштів іншим шляхом позивач не зверталася до відповідача.

Позивачем пред`явлено вимоги про розрахунок шляхом звернення безпосередньо до суду з позовом про стягнення сум.

Посилання позивача на лист від 10 вересня 2021 року, відповідачем заперечується, оскільки із доданої накладної вбачається неправильне зазначення номеру телефону відповідача, що позбавило Товариство отримати цей лист.Умови доставки "Склад-склад" передбачає доставку лише до відділення поштового зв`язку.

Отже, встановлені обставини свідчать про відсутність підстав вважати встановленим факт допущення відповідачем затримки розрахунку при звільнені позивача 02 вересня 2021 року, як умови покладення відповідальності за положеннями статті 117 КЗпП України.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем згідно Закону України "Про судовий збір" при поданні позовної заяви сплачено ставку судового збору в розмірі 3 953,54 грн за вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (а.с. 45).

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 953,54 грн підлягають залишенню за позивачем.

Разом з тим, позивач звільнена від сплати судового збору за вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі, що з урахуванням ціни заявлених в цій частині позовних вимог, у відповідності до Закону України "Про судовий збір" становить 1 073,60 грн.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, у відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Крім того, позивач просить про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вартість витрат на правову допомогу позивач підтверджує договором № 20092211 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 20 вересня 2022 року, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги», відповідно до п.1.2 якого позивачу надано послугу: підготовка проекту заяви та адвокатського запиту з виїздом, що оцінено у 7 000 грн (а.с. 33); договором № 20092209 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 20 вересня 2022 року, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги», відповідно до п.1.2 якого позивачу надано послугу: підготовка проекту скарги до трудової інспекції, що оцінено у 3 000 грн (а.с. 34); договором № 20092213 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 20 вересня 2022 року, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги», відповідно до п.1.2 якого позивачу надано послугу: виїзд у судове засідання, що оцінено у 5 000 грн (а.с. 35); договором № 10112210 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 10 вересня 2022 року, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги», відповідно до п.1.2 якого позивачу надано послугу: підготовка проекту позовної заяви, що оцінено у 5 000 грн (а.с. 36).

Відповідач скористався своїм правом подачі клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, відповідно до якого зазначає, що відповідачем не підтверджено належними доказами понесені витрати на професійну правничу допомогу, а їх заявлений розмір не є співмірним зі складністю справи.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Нормами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суд зазначає, що позивачем підтверджено розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15 000 грн, згідно договорів про надання правової допомоги/юридичних послуг № 20092211, № 20092209, № 10112210. Інші докази надані позивачем суд відхиляє, оскільки вони стосуються надання правової допомоги поза межами цієї справи.

Враховуючи наведене, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 623,54 грн (18 038,45 грн (сума задоволених позовних вимог * 100 % / 433 932,85 грн (ціна позову) * 15 000 грн (понесені витрати на правову допомогу).

Керуючись ст. 129, Конституції України, ст.ст.47, 83, 115, 116, 117 КЗпП України, Закону України "Про відпустки" п.п. 19, 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранат», код ЄДРПОУ 21620913, юридична адреса: вул. Краківська, буд. 18а, м. Київ, 02094, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 18038 (вісімнадцять тисяч тридцять вісім) грн. 45 коп. (без врахування прибуткового податку й інших обов`язкових платежів).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранат», код ЄДРПОУ 21620913, юридична адреса: вул. Краківська, буд. 18а, м. Київ, 02094, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 623 (шістсот двадцять три) грн 54 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранат», код ЄДРПОУ 21620913, юридична адреса: вул. Краківська, буд. 18а, м. Київ, 02094, на користь держави судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна