Ухвала

від 21.03.2024 по справі 203/2457/21

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/2457/21

Провадження № 2-п/0203/8/2024

УХВАЛА

21 березня 2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м.Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Сливчук В.В.,

за участі:

представника заявника (відповідача) ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника заявника (відповідача) ОСОБА_3 адвоката Готвянського І.В. про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 02.10.2023 року в цивільній справі №203/2457/21 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 , Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, зобов`язання повернути земельну ділянку, шляхом знесення самочинно побудованої будівлі,

ВСТАНОВИВ:

01.03.2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся представник заявника (відповідача) ОСОБА_3 адвокат Готвянський І.В. із заявою про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 02.10.2023 року в цивільній справі №203/2457/21 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 , Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, зобов`язання повернути земельну ділянку, шляхом знесення самочинно побудованої будівлі, в якій заявник просить суд:

- переглянути заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2023 року, скасувати заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2023 року та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування вимог заяви представник заявника зазначив, що ухвалене заочне рішення підлягає перегляду та скасуванню, бо ухвалене з порушенням норм процесуального права. Заявник зазначив, що він не отримував процесуальні документи суду ані ухвалу про відкриття провадження у справі, ані судові повістки про виклики, хоча місце свого проживання не змінював, постійно проживає за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві. Починаючи з 15 лютого 2022 року спірне нерухоме майно є фактично власністю ОСОБА_4 , який використовує її на власний розсуд. За твердженнями заявника, ці обставини матимуть істотне значення для правильного вирішення справи під час перегляду та скасування заочного рішення.

З огляду на викладене, заявник звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду.

Ухвалою суду від 05.03.2024 року було залишено без руху заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення та надано заявнику строк для усунення недоліків заяви.

08.03.2024 року представник заявника усунув недоліки заяви у повному обсязі та належним чином.

Ухвалою суду від 12.03.2024 року було поновлено заявнику строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 02.10.2023 року, прийнято до розгляду заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 02.10.2023 року у цивільній справі №203/2457/21, призначено заяву до розгляду в судовому засіданні.

У судове засідання 21.03.2024 року з`явились представник позивача та представник відповідача (заявника). Інші учасники справи були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду заяви, причини неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши думку представника позивача, на підставі ст. ст. 128, 223, 287 ЦПК України розглянув заяву заявника (відповідача) про перегляд заочного рішення за відсутності інших учасників справи.

Під час судового засідання представник заявника підтримав вимоги заяви та пояснив підстави звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення таким чином, як про це вказано вище. Також представник заявника зазначив, що відповідно до акту прийому-передачі майна ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 у власність спірне нерухоме майно, бо ОСОБА_3 є зобов`язаним перед ОСОБА_4 за договором позики. Це питання не було виявлено під час судового розгляду справи, а подання відзиву є правом учасника справи, а не обов`язком.

Представник позивача заперечував проти задоволення заяви відповідача, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 та його представник були обізнані про перебування на розгляді у суді цивільної справи, проте не подали відзив на позов та заяви про розгляд справи за їх відсутності. Скасування заочного рішення суду тільки затягне подальший судовий розгляд справи, власник спірного майна не змінився. При цьому акт прийому-передачі нерухомого майна був складений після постановлення ухвали про забезпечення позову та будь-якого зобов`язання між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не існує. Тому представник позивача просив суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення суду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача (заявника), вивчивши матеріали справи в межах розгляду заяви, проаналізувавши норми ЦПК України, дійшов таких висновків.

Суд зазначає, що згідноз положеннями ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно з положеннями ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, скасування заочного рішення суду можливе за умов, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до статей 203, 215, 205-212 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом, за домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Нотаріальне посвідчення може бути вчинене лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим законодавством, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а сам правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Чинним законодавством України чітко визначено, які правочини підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема до таких договорів віднесено договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна, відповідно до положень статей 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач та (або) його представник не з`являлись у судові засідання, хоча належним чином повідомлялись про судові засідання, неодноразово подавали клопотання про відкладення судових засідань без зазначення поважності причин неявки відповідача у судові засідання, про ознайомлення з матеріалами справи. Це підтверджується відповідними заявами та клопотаннями, що містяться в матеріалах справи, зокрема заявою про ознайомлення з матеріалами справи від 12.01.2023 року з відміткою про ознайомлення адвокатом Готвянським І.В., заявою перенесення розгляду справи від 29.03.2023 року, від 25.07.2023 року адвоката ГотвянськогоІ.В., довідками про доставлення смс-повідомлень на номер телефону відповідача ОСОБА_3 та його представника адвоката ГотвянськогоІ.В., конвертами з поштовими вкладеннями, що повертались на адресу суду з адреси відповідача ОСОБА_3 з відмітками пошти: «За закінченням терміну зберігання». Також сторона відповідача ОСОБА_3 не подала до суду відзив на позовну заяву без поважних причин.

При цьому у ході судового засідання судом був досліджений акт прийому-передачі нерухомого майна від 15.02.2022 року, складений та підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за змістом якого ОСОБА_3 передає, а ОСОБА_4 приймає нерухоме майно у рахунок повернення боргу за договором позики від 01.12.2018 року. Об`єкт нерухомого майна, який передається за актом: громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, А-1 адміністративна будівля, площею 179,9 кв. м, літ. БІ авто мийка, №1-6,1 споруди, за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ 1994132812101. Після передачі нерухомого майна за актом сторони домовились укласти договір купівлі-продажу та посвідчити його нотаріально не пізніше 01.06.2024 року.

Так, суд, надаючи оцінку вказаному доказу, дійшов висновку, що такий доказ не має істотного значення для правильного вирішення справи. Оскільки власник спірного майна не змінився та таким є ОСОБА_3 , а акт прийому-передачі нерухомого майна від 15.02.2022 року не є належним та допустимим доказом переходу права власності від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 . Вказаний акт не є правочином щодо нерухомого майна, бо не є нотаріально посвідченим, не має державної реєстрації. Суд враховує те, що акт прийому-передачі майна від 15.02.2022 року не є правочином, який би підтверджував волевиявлення сторін, що має юридичні наслідки набуття та припинення права власності на нерухоме майно. Такий двосторонній акт у цих правовідносинах є документом, що містить найменування сторін, предмет самої передачі, фіксує волю сторін щодо такої передачі на майбутнє без додержання форми правочину.

Оглядом сайту ЄДРСР встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 23.03.2022 року, справа №205/1568/22, було відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 25.01.2022 року щодо заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії, в тому числі посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ). Вказане рішення суду набрало законної сили станом на 23.04.2022 року.

Аналіз викладеного вище вказує, що відповідач не довів суду належними та допустимими доказами наявність підстав для скасування заочного рішення суду, не спростував доводів сторони позивача та висновків суду за результатами судового розгляду справи, а власник спірного майна не змінився та таким є ОСОБА_3 .

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заочного рішення суду та необхідність відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 02.10.2023 року в цивільній справі №203/2457/21.

Керуючись ст. ст. 258-260, 280-289, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника заявника (відповідача) ОСОБА_3 адвоката Готвянського І.В. про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 02.10.2023 року в цивільній справі №203/2457/21 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 , Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, зобов`язання повернути земельну ділянку, шляхом знесення самочинно побудованої будівлі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складений 28.03.2024 року.

Суддя Ф.М. Ханієва