Рішення

від 11.04.2024 по справі 388/1550/23

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 388/1550/23

провадження № 2/388/48/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2024м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кнурова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області,

за участю:

секретаря судового засідання Лященка Я.О.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_3 ,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулась до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, у якому (позові) просила:

- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнути з відповідача на її користь судові витрати;

- викликати у судове засідання та допитати свідків.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.11.2018. Мають спільну дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 18.03.2021 шлюб було розірвано на підставі рішення суду. Їх син проживав та залишається проживати разом з нею. Відповідач з 2019 року не цікавиться життям та здоров`ям сина, участі у його вихованні не бере.

Ухвалою від 24.08.2023 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом з постановленням здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження у справі із призначенням підготовчого судового засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.

Копія зазначеної ухвали була надіслана відповідачу за встановленою судом у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України адресою його зареєстрованого місце проживання (перебування) та яка відповідно до умов ч. 6 ст. 272 ЦПК України вважається врученою останньому 13.09.2023.

Поряд з цим, із даних, що містяться у матеріалах справи встановлено, що відповідач фактично не проживає за місцем свого проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 10 ст. 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи викладене, відповідач викликалася у судове засідання, окрім засобів поштового зв`язку, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України з доведенням до відома останнього можливості ознайомлення зі змістом ухвали про відкриття провадження у справі шляхом її пошуку за номером справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/) або отримати її копію з копіями доданих до неї документів безпосередньо у суді.

Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

Ухвалою від 14.11.2023 підготовче провадження у справі закрито та її призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Крім того, зазначеною ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме даних щодо перетинання кордону відповідачем, та клопотання про виклик свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та їх допит і допит позивача у якості свідка.

Відповідач, який про дату, час і місце проведення судового засідання, повідомлявся належним чином засобами поштового зв`язку за його зареєстрованим місцем проживання (перебування), встановленим судом у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 187 ЦПК України, а також через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, та який відповідно до положень ст. 128 ЦПК України є таким, якому судова повістка вручена 14.03.2024, - у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання від відповідача до суду не надходило.

Окремо судом відзначається, що на стороні відповідача у справу вступала його представник - адвокат Бєлінгіо В.О., яка згодом повідомила, що відповідач обізнаний про суть справи та отримав від неї копії всіх документів по справі, однак надалі вона усунулась від участь у даній справі у зв`язку з тим, що відповідач відмовився від отримання від неї правової допомоги.

Третя особа, яка про дату, час і місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується підписом представника останньої від 19.03.2022 у розписці, яка міститься у матеріалах справи, - участь у судовому засіданні свого представника не забезпечила, звернулась до суду із заявою про розгляд справи за відсутності її представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства, зокрема тих, за якими суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, - суд дійшов висновку про заочний розгляд справи за відсутності відповідача та третьої особи на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Позивач у судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі, просила його задовольнити, обґрунтовувала свої вимоги аналогічно викладеному у позові.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позицію позивача, аргументовану аналогічно зазначеному у позовній заяві. Предствник позивача відмовилась від вимоги про виклик та допит свідка ОСОБА_5 , оскільки остання у судове засідання з`явитися не може у зв`язку із зайнятістю на роботі.

Сторона позивача не висловила заперечень проти заочного розгляду справи.

Допитана у судовому у якості свідка позивач ОСОБА_1 надала показання, окрім зазначеного у позові про те, що відповідач після народження дитини виїхав у травні 2019 року до Польщі. Приїздив до України один раз на один місяць у листопаді 2019. У 2020 році вона з дитиною приїхала до нього у Польщу, хоча він цього і не хотів. Три тижні проживання разом у Польщі були «адом». Відповідач не проявляв інтересу до дитини, обурювався що вона плаче, це його дратувало. Він застосовував до неї (позивача) фізичне насильство, бив її навіть тоді коли у неї на руках була дитина. Хотів викинути її з балкону. Потім піхов, але через деякий час повернувся, забрав свої речі і знову пішов покинувши її з дитиною у чужій країні. Коли вона повернулась до України, то телефонувала йому та намагалась наладити відносини, але він все одно не цікавився дитиною та не хотів спілкуватися з нею. Також повідомила, що вона не чинила перешкод у спілкуванні дитини з батьком і зазначила, що дитина та дідусь (батько відповідача) підтримують родинні відносини, часто спілкуються.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., повідомила, що добре знає й позивача, й відповідача, оскільки вони є сусідами. Наразі підтримує добрі відносини з позивачем, а відповідача знає давно, але він вже як близько 4 років знаходиться у Польщі. Надала показання про те, що З народження дитини про неї та позивача матеріально піклується мати позивача. На дитячому майданчику ОСОБА_4 розповідає про батька лише те, що батько у Польщі. Вона була свідком того, що позивач телефонувала відповідачу та дала телефон ОСОБА_4, щоб вони поспілкувались, але відповідач не захотів спілкуватися з дитиною. На уточнбюючи питання повідомила, що їй невідомі факти перешкоджання позивача спілкуванню відповідача з сином. А також підтвердила, що дитина підтримує родинні відносини з дідусем (батьком відповідача).

Заслухавши позивача, її представника та свідка, дослідивши докази у справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулась позивач, враховуючи позиції учасників справи, висловлені ними у заявах по суті справи та заявах з процесуальних питань, які було подано до суду, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, - суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Поряд з цим, відповідно до положень ч. 1 - ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.11.2018 по 20.05.2021, що підтверджується рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 18.03.2021, яке набрало законної сили.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом № 2124 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 11.08.2023.

Місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.

За даними головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, наведеними у листі за № 91-59519/18/23 від 01.12.2023 ОСОБА_2 виїхав з України 05.04.2019, повернувся в Україну 13.10.2019 та 12.11.2019 покинув її територію і більше не повертався.

За інформацією комунального закладу дошкільної освіти № 4 «Казка» Долинської міської ради, наданої листом від 07.08.2023 № 77 батько ОСОБА_2 за весь період перебування дитини у дитсадку не з`являвся у дошкільному закладі, участі у освітньому прцесі дошкільного закладу не брав.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 19.10.2023 № 01-40/267/3 питання про доцільність чи не доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено на розсуд суду.

З огляду на наведені вище правовідносини між сторонами, з приводу яких виник спір, судом відзначається таке.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 141, ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, при цьому батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків передбачено застосування правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальністю, і, зокрема, це позбавлення батьківських прав.

Положеннями ст. 164 СК України визначено виключний перелік підстав, за наявності яких, а також винної поведінки, - мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав.

До таких підстав закон відносить наступні: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину проти дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, хоча мають реальну можливість для цього.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, що була підписана Україною 21.02.1990, ратифікована постановою Верховної Ради України 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини, при цьому відповідно до ч. 2 ст. 9 Конвенції під час будь-якого розгляду згідно з п. 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Як на правову підставу для позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина, позивач, зокрема, посилалася на ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).

Ухилення від виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, позивач обґрунтовує тим, що відповідач, проживаючи окремо від дитини, самоухилився від виконання батьківських обов`язків, не приймає жодної участі у її вихованні, її розвитком та здоров`ям не цікавиться, точне місце його перебування наразі не відоме, у свою чергу, судом не встановлено об`єктивних підстав, які б перешкоджали відповідачу у його спілкуванні з дитиною, з урахуванням його безперешкодної можливості дізнатися про місце їх проживання, що свідчить про фактичну можливість, та, з іншого боку, вольове небажання батька виконувати свої батьківські обов`язки, визначені законом, по відношенню до дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 15, п. 16 постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 № 3 позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, на згоду передати дитину на усиновлення та інших прав, які ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти, причому зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (Рішення від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»).

Відповідач не проживає за адресою свого місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, виїхавши закордон у 2019 році на територію України не повертався, у судове засідання не з`явився та із запереченням проти задоволення позовних вимог до суду не звертався. У суду відсутні дані про те, що не виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків пов`язане з його душевною хворобою, недоумством чи іншим тяжким захворювання або з іншими не залежними від нього причинами.

З огляду на зазначене, судом відзначається, що ОСОБА_2 свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню неповнолітнього ОСОБА_4 , що є першоосновою розвитку особистості дитини, не піклуючись про фізичний та духовний розвиток дитини, її підготовку до самостійного життя, не створюючи належних умов для природних здібностей дитини, поваги до його гідності, не забезпечує необхідного медичного догляду, лікування дитини, що може негативно впливати на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, хоча, за недоведеністю протилежного, мав можливість для цього, а отже не приймає участь у вихованні дитини та не виконує свої батьківських обов`язків, визначених законом, по відношенню до дитини, що є самостійною підставою, визначеною п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення батьківських прав.

Окрім того, судом відзначається, що батьківські обов`язки не полягають лише у наданні матеріальної допомоги (утриманні), вони включають у себе також і батьківську турботу та ласку, піклування про здоров`я дитини, її духовний, моральний та фізичний розвиток, підготовку до навчання, спілкування з дитиною.

Ухвалюючи рішення у справі, суд щодо його умотивованості відзначає, що доводи сторін та інших учасників у даній справі оцінені судом на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин, а відтак, інші доводи ними озвучені у судовому засіданні та зазначені ними у заявах по суті справи та інших процесуальних заявах, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на суб`єктивному трактуванні ними фактичних обставин справи і норм матеріального права, судової практики та процесуального закону, а тому такі доводи враховуючи, зокрема, практику Європейського суду з прав людини, не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на зазначене вище, приймаючи до уваги насамперед інтереси неповнолітнього ОСОБА_4 , які є пріоритетними при розгляді даного спору, враховуючи також наявність обставин, з якими закон, що регулює сімейні відносини, пов`язує позбавлення батьківських прав, при цьому судом не було встановлено реальної юридичної чи/та фактичної неможливості ОСОБА_2 , який є батьком дитини, вчиняти відповідні дії, які становлять зміст батьківського обов`язку, відсутність перешкод з боку інших осіб для належного виконання ним батьківського обов`язку, що свідчить про наявність його вини у невиконанні такого обов`язку, - на підставі чого суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, що заявлена позивачем у інтересах дитини, вона не суперечать положенням законодавства, що регулює сімейні правовідносини, а тому така вимога підлягає задоволенню і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту прав та інтересів дитини.

Поряд з цим, судом відзначається, що відповідно ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, - на підставі чого, враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1078,60 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 281-284, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору - 1073,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду безпосередньо або через Долинський районний суд Кіровоградської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено у силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- третя особа - Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, місцезнаходження: вул. Соборності України буд. 28, м. Долинська, Кіровоградська область, 28500, ЄДРПОУ 04055222.

Повне рішення суду складено 15.04.2024.

Суддя О.А. Кнуров