Постанова

від 09.04.2024 по справі 183/6302/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/974/24 Справа № 183/6302/21 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.

за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Садового товариства «Голубка», Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Садового товариства «Голубка» (далі - СТ «Голубка»), Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову посилалася на те, що 1996 році вона була прийнята у СТ «Голубка» і як члену цього товариства їй було надано у користування земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,077 гектарів. На підставі рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 25 вересня 1997 року їй було передано у приватну власність зазначену ділянку. На підставі цього рішення їй видано державний акт від 22 грудня 1997 року на право приватної власності на вказану земельну ділянку. З 2010 року у зв`язку з хворобою чоловіка та хворобою її самої, вони тривалий час не займалися обробітком земельної ділянки. 09 травня 2021 року вона виявила, що її земельна ділянка обнесена новим парканом, незавершений садовий будинок знесений. В подальшому з`ясувала, що на підставі рішень СТ «Голубка» та Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області належну їй земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_1 . Оскільки такі дії відповідачів є протиправними, садівниче товариство та сільська рада не мали права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, оскільки її вже передано у її приватну власність, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсними та скасувати: рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району №19-13/VІІ від 21 квітня 2017 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва; рішення правління СТ Голубка» від 23 липня 2016 року про передачу земельної ділянки №40 ОСОБА_1 у користування; реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,077 для ведення індивідуального садівництва, розташовану у СТ «Голубка», яке знаходиться на території с.Новоселівка Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області; визнати за нею право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 (кадастровий номер 1223285500:04:004:0058), розташовану у садовому товаристві «Голубка» на території с.Новоселівка, Піщанської сільської ради, Новомосковського району Дніпропетровської області.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2023 року позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району №19-13/VІІ від 21 квітня 2017 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва. Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,077 для ведення індивідуального садівництва, (кадастровий номер 1223285500:04:004:0058) розташовану у АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, площею 0,077 для ведення індивідуального садівництва, (кадастровий номер 1223285500:04:004:0058) розташовану у СТ «Голубка», ділянка АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачка вказує про те, що спірну земельну ділянку вона отримала саме на території СТ «Голубка», членом якого вона стала у 1996 році, як працівник Машинобудівного технікуму, проте жодних доказів цьому не надає. Крім того, СТ «Голубка», як юридична особа, було створено та зареєстровано лише 22 грудня 1997 року. Отримати земельну ділянку позивачка могла б лише після 01 січня 2002 року, після набрання чинності новим Земельним Кодексом України. Належна йому на праві власності земельна ділянка не перебувала у власності або користуванні позивачки. Вона була виділена йому на законних підставах.

25 лютого 2024 року позивачка ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказувала про те, що спірна земельна ділянка була передана їй у власність та право її власності підтверджено державним актом, та діями відповідачів її права порушені.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Виконкому Піщанської сільської ради від 25 вересня 1997 року №138, передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки громадянам згідно доданого списку; у списку під №326 зазначена ОСОБА_2 , площа земельної ділянки 0,06 га, цільове призначення для садівництва .

На підставі вказаного рішення було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ДП Нв 007962 від 22 грудня 1997 року, на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану на території АДРЕСА_1 . У розділі державного акту «Кількісна характеристика земель, переданих у приватну власність», зазначено такі відомості: всього земель 0,077; в тому числі багаторічних насаджень 0,067; під будівлями, лісами та іншими угіддями 0,010).

04 червня 2016 року ОСОБА_2 виключено зі складу членів СТ «Голубка».

Як вбачається із протоколу №1 засідання правління СТ «Голубка» від 23 липня 2016 року, вирішено надати безкоштовно ділянку №40 члену садового товариства ОСОБА_1 ; надати згоду члену садового товариства ОСОБА_1 на приватизацію земельної ділянки № НОМЕР_1 , що знаходиться на території СТ «Голубка» .

Як вбачається з копії державного акта ДП Нв 000239, СТ «Голубка» розташованому у с.Новоселівка, на підставі рішення Піщанської сільської ради від 27 листопада 1997 року №159 було надано у постійне користування земельну ділянку для ведення садівництва загальною площею 3,45 га.

Рішенням Піщанської сільськоїради Новомосковськогорайону Дніпропетровськоїобласті від 01 листопада 2016 року за №101-8/VII надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення садівництва площею 0,077 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення було розроблено проект землеустрою, який затверджено рішенням відповідача №19-13/VІІ від 21 квітня 2017 року (а.с.135-204). Під час оформлення проекту землеустрою спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1223285500:04:004:0058.

СТ «Голубка», від імені якого діяла голова ОСОБА_3 підписала нотаріально посвідчену заяву про те, що остання, як голова СТ «Голубка», дає добровільну згоду на вилучення із постійного користування СТ «Голубка» земельної ділянки площею 0,0770 га, із загальної площі 3,45 га (користування на підставі Державного акта ДП Нв №000239), що розташована у АДРЕСА_1 та була надана в користування, на користь ОСОБА_1 . Умови вилучення вказаної земельної ділянки: безоплатне вилучення у зв`язку з будівництвом житлового будинку.

На підставі проекту землеустрою та рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за №19-13/VІІ від 21 квітня 2017 року у Державному земельному кадастрі та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено відомості про ОСОБА_1 , як про власника земельної ділянки, кадастровий номер 1223285500:04:004:0058, площею 0,077 для ведення індивідуального садівництва, (кадастровий номер 1223285500:04:004:0058) розташовану у СТ «Голубка», ділянка АДРЕСА_1 .

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачка набула права власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення Виконкому Піщанської сільської ради від 25 вересня 1997 року №138. Вказане право було посвідчено державним актом ДП НВ 007962 від 22 грудня 1997 року. Відомості про те, що визнавався недійсним державний акт або скасовувалося чи визнавалося недійсним рішення про передачу спірної земельної ділянки у приватну власність позивачки в матеріалах справи відсутні. Оскільки жодних підстав для припинення права власності позивачки на земельну ділянку не встановлено, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним та скасування рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району №19-13/VІІ від 21 квітня 2017 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ;скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,077 для ведення індивідуального садівництва, (кадастровий номер 1223285500:04:004:0058) розташовану у СТ «Голубка», ділянка АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За нормами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК Україи право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

У відповідності до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконкому Піщанської сільської ради від 25 вересня 1997 року №138, передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки громадянам згідно доданого списку; у списку під №326 зазначена ОСОБА_2 , площа земельної ділянки 0,06 га, цільове призначення для садівництва. На підставі вказаного рішення було видано державний акт на право приватної власності на землю серія ДП НВ 007962 від 22 грудня 1997 року, на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану на території АДРЕСА_1 . У розділі державного акту «Кількісна характеристика земель, переданих у приватну власність», зазначено такі відомості: всього земель 0,077; в тому числі багаторічних насаджень 0,067; під будівлями, лісами та іншими угіддями 0,010).

В подальшому, відповідачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність та їй присвоєно кадастровий номер 1223285500:04:004:0058. На підставі проекту землеустрою та рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за №19-13/VІІ від 21 квітня 2017 року у Державному земельному кадастрі та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено відомості про ОСОБА_1 , як про власника земельної ділянки кадастровий номер 1223285500:04:004:0058, площею 0,077 для ведення індивідуального садівництва, (кадастровий номер 1223285500:04:004:0058) розташовану у СТ «Голубка», ділянка АДРЕСА_1 .

Колегія суддів звертає увагу на те, що в основі розмежування віндикаційного і негаторного позовів лежить критерій володіння.

Якщо порушено правомочність володіння, то застосовується віндикаційний позов, якщо володіння збереглося, але створюються перешкоди в користуванні негаторний. Під володінням мається на увазі фізична належність речі особі, можливість особи фактичного панування над нею. Натомість користування можливість особи отримання з речі її корисних властивостей.

Іншими словами віндикаційний позов застосовується для витребування речі законним власником від її фактичного, але незаконного володільця, а негаторний для усунення порушень права власності, які перешкоджають використанню майна її законним власником, але не позбавляють його володіння цим майном.

Якщо відповідач заволодів спірним майном для власного використання, при цьому законного власника було повністю позбавлено володіння, то застосуванню підлягає віндикаційний позов. Якщо ж відповідач, не маючи наміру заволодівати майном, чинить перешкоди власнику у користуванні ним своїм майном (а інколи перешкоди й у володінні), слід застосовувати негаторний позов.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що «особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і права володіння» (пункт 44 постанови Великої Палати від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц вказала, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц. Зокрема, у пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; у пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 94)).

Власник із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50),від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47) та інших).

Утих випадках, коли має бути застосована вимога провитребування майназ чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а скасування рішення чи запису про проведену державну реєстрацію права не є належним способом захисту порушеного права. У такому випадку державний реєстратор здійснює відповідну реєстраційну дію на підставі рішення суду про витребування майна.

Наразі, фактичним володільцем спірної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_1 , отже для захисту прав власника має застосовуватися саме віндикаційна вимога про витребування майна, що відповідатиме приписам ст.ст. 387, 388 ЦК України, а не негаторна вимога про усунення перешкод у праві власності, який не є ефективним способом захисту.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

З врахуванням встановлених у даній справі обставин колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні позову через обрання позивачкою неналежного способу захисту прав, оскільки такий не відповідає характеру порушеного права та спричиненим цими діями наслідкам. У даному випадку задоволення порушеного права має бути захищено шляхом звернення до суду з позовом про витребування земельної ділянки. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на результат розгляду справи, в порядку ч.13 ч.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 4 086 грн.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Садового товариства «Голубка», Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 4 086 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 15 квітня 2024 року.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров