Рішення

від 12.04.2024 по справі 177/319/24

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/319/24

Провадження № 2/177/377/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 квітня 2024 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Пушкарьова Є. В.,

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядкуспрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Фермерського господарства «Техагромет» до ОСОБА_2 про стягнення збитків, -

В С Т А Н О В И В:

15.01.2024 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ФГ «Техагромет» збитки у розмірі 31360,41 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн.

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 12:218:843:00:01:030:0005, загальною площею 5,7968 га ріллі та земельної ділянки з кадастровим номером 12:218:843:00:01:030:0006, загальною площею 2,8992 га ріллі, що розташовані на території Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

10.01.2013 між ОСОБА_2 та ФГ «Техагромет» укладено договір оренди вищевказаних земельних ділянок, що передані орендарю в задовільному стані. Згідно п. 8 договору оренди, він укладений на десять років з урахуванням ротації культур. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендодавець повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір не продовжувати його.

Пункт 28 договору оренди передбачає право продовження терміну оренди до закінчення польових робіт, а також визначає, що у разі закінчення договору орендар має виключне право на подальше перезаключення договору на той же термін та на тих же умовах.

ФГ «Техагромет» належним чином виконувало зобов`язання взяті на себе за договором оренди, зокрема щодо сплати орендної плати, використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Позивач вказав, що 10.01.2023 закінчився строк дії договору. Відповідач до закінчення вказаного строку не надав жодних заперечень щодо поновлення договору оренди землі, ФГ не було отримано письмового повідомлення від орендодавця щодо наміру не продовжувати договір, як це передбаченого п. 8 договору. Такі дії були розцінені ФГ «Техагромет» як мовчазну згоду на поновлення договору оренди, а тому господарство продовжило користування земельною ділянкою, на початку 2023 року ФГ «Техагромет» здійснило оранку та дискування земельних ділянок, здійснивши повну підготовку земельних ділянок до посівної. Однак, у травні 2023 відповідач самостійно здійснив посів сільськогосподарських культур на своїх земельних ділянках, аргументуючи закінченням строку дії договору оренди.

На пропозицію господарства щодо підписання додаткової угоди про укладення договору на новий строк, що надходила відповідачеві на початку 2023 року, орендодавець відповіді не надає. Орендар звертався до суду з позовом про поновлення договору оренди на новий строк, але рішенням Криворізького районного суду від 01.12.2023 відмовлено в задоволенні позову. На даний час договір оренди припинив свою дію на підставі зазначеного рішення суду.

Відповідачем порушено п. 8 договору оренди землі, щодо не направлення ним повідомлення орендареві про намір не продовжувати договір оренди, що було сприйнято господарством як згоду на його продовження та відповідно спричинило ФГ «Техагромет» реальні збитки у вигляді витрат на оранку, дискування та інше, на загальну суму 31360,41 грн, в які включено витрати на весняно-польові роботи, сплата єдиного податку, мінімальне податкове зобов`язання та інші витрати. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив його задовольнити.

Відповідач позов не визнав та надав суду відзив. Заперечуючи проти позовних вимог вказав, що дійсно між сторонами було укладено договір оренди землі від 10.01.2013 строком на 10 років, предметом якого були дві земельні ділянки належні йому на праві власності. 10.01.2023 строк дії договору закінчився, договір припинив свою дію. Втративши право переважного укладення договору оренди землі на новий строк через власну бездіяльність, адже саме ФГ «Техагромет» не реалізувало право на продовження строку дії договору в порядку визначеному законом, а саме не направило орендодавцю проекту договору та листа повідомлення про існування наміру продовжити дію договору, орендар не міг розцінювати відсутність відповіді на ненаправлену пропозицію як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору, ймовірно здійснив підготовку земельних ділянок до посівної. Лише через 11 місяців після закінчення строку дії договору, після того, як земля була засіяна власником землі - ОСОБА_2 , ФГ «Техагромет» звернулося до суду з позовом про поновлення договору оренди на новий строк, а отримавши рішення суду про відмову у задоволенні позову, не прийнявши до уваги висновки суду, позивач звернувся до суду з іншим позовом до ОСОБА_2 , але вже про стягнення збитків.

ОСОБА_2 у відзиві звернув увагу на те, що згідно п. 20 договору оренди, після припинення його дії, орендар повертає земельну ділянку власнику у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Відповідно до п. 28 Закону України «Про оренду землі», орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконання умов договору орендодавцем. При цьому, збитками вважаються втрати яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права.

Відповідач зазначав, що на момент припинення дії договору, належні йому земельні ділянки були вільні від сільськогосподарських культур, знаходилися в тому ж стані, в якому були передані в оренду 10 років тому. ФГ «Техагромет» не реалізувало право на укладення договору оренди на новий строк, відповідно не отримавши лист пропозицію щодо укладення договору на новий строк з проектом договору, ОСОБА_2 не міг надати згоду на його укладення, що вже встановлено рішенням суду, що набрало законної сили. Будь-яких угод про здійснення заходів з поліпшення земельних ділянок між сторонами не укладалося, як і угод про обробіток землі, згоду на здійснення будь-яких поліпшень його земельних ділянок він позивачу не надавав, а позивач з такими пропозиціями до нього не звертався, ФГ «Техагромет» обробку землі після припинення дії договору оренди землі не здійснював та його ОСОБА_2 про здійснення такої обробки не повідомляв. Підстави для виникнення будь-яких зобов`язань перед ФГ «Техагромет», після закінчення строку дії договору оренди землі, у нього відсутні. Вважав, що ймовірно понесені позивачем витрати, спричинені його власною бездіяльністю, а не протиправними діями відповідача, позивачем не доведено складу цивільного правопорушення з боку відповідача, а тому відсутні підстави для відшкодування.

Крім цього зазначав, що надані позивачем докази здійснення витрат, не доводять факт понесення витрат саме у зв`язку з обробітком земельних ділянок ОСОБА_2 (а.с. 63-68).

Представник позивача в ході судового засідання позов підтримала та наполягала на його задоволенні. Підтвердила той факт, що ФГ «Техагромет» до закінчення строку договору оренди землі не надсилало орендодавцю проекту договору оренди (додаткової угоди до договору оренди), фактично не реалізувало право на продовження строку дії договору оренди землі, хоча таке право їм гарантувалося. Також представник підтверджувала, що роботи по обробітку землі, вартість яких включена до розміру збитків, які як зазначено в позові, проведені ФГ «Техагромет» на початку 2023, були фактично проведені вже після закінчення строку дії договору оренди землі, оскільки господарство вважало договір оренди продовженим через мовчазну згоду орендодавця та розраховувало на подальший обробіток землі. Представник вказала, що всі земельні ділянки ФГ «Техагромет» оброблялися комплексом.

Відповідач у ході судового засідання просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві. Крім цього, у вступному слові вказав, що не укладав з ФГ «Техагромет» жодного договору про обробіток землі після закінчення строку дії договору оренди землі 10.01.2023. Після закінчення строку дії договору оренди землі, керівник ФГ «Техагромет» звернувся до нього з питанням, чи не має він заперечень, щоб його земельну ділянку виділили дерев`яними палицями без виклику спеціалістів, на що він погодився, в нього запитали чи він не передумав щодо самостійного обробітку землі, на що він вказав, що договір оренди припинився та він сам оброблятиме землю. В травні 2023 року він ОСОБА_2 , зробив обробіток землі (культивування) та посіявся. А влітку до нього звернувся представник ФГ «Техагромет» та вимагав грошей за пахоту, але такі вимоги є безпідставним та надуманими.

Представник відповідача та відповідач заперечили проти задоволення позову, доповнюючи свої заперечення недоведеністю факту понесення збитків та вини в цьому ОСОБА_2 . Зокрема, представник відповідача вказала, що надані податкові звітності, не є доказом понесених витрат, могли бути відкориговані позивачем з урахуванням припинення дії договору оренди 10.01.2023, а також звернула увагу, що одна із декларацій подана за період 2022, тобто періоду фактичного користування землею. Витрати включені як збитки, проведені позивачем на власний ризик, за його волею, безпідставно та самовільно, після закінчення строку дії договору оренди землі, що не може ставитися у вину відповідачу та бути підставою для стягнення з ОСОБА_2 цих сум як збитків.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост.12ЦПК України,цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що 10.01.2013 між ОСОБА_2 як орендодавцем та ФГ «Техагромет» як орендарем, укладався договір оренди земельних ділянок загальною площею 8,6960 га, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 12:218:843:00:01:030:0005 площею 5,7968 га та земельної ділянки з кадастровим номером 12:218:843:00:01:030:0006 площею 2,8992 га, строком на 10 років, що підтверджено змістом договору оренди та відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 16-19). Вказані обставини сторонами визнавалися, як і належне виконання ними умов договору в межах строку дії договору.

Відповідно до п. 8 договору оренди, він укладений на 10 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку дії договору «Орендар» має переважнеправо поновити його на новий строк. У цьомуразі, «Орендодавець» повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово «Орендаря» про намір не продовжувати його дію.

Пунктами 20-22 договору оренди землі визначено, що після припинення дії договору «Орендар» повертає «Орендодавцеві» земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому одержав її в оренду. Витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню. Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачених цим договором. Збитками вважаються: фактичні витрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати у разі належного виконання орендодавцем умов договору. Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних (а.с. 16-17).

Пунктом 29 договору закріплено, що після закінчення дії цього договору, у разі відсутності домовлено про його подовження чи перезаключення, орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку орендодавцеві у стані не гіршому на момент передачі.

Відповідно до п. 32 Договору, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 36 договору, за виконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність до закону та цього договору.

Відповідно до положень Закону України «Про оренду землі», в редакції, що діяв на час існування спірних правовідносин дії договору оренди землі, договір орендиземлі укладаєтьсяу письмовійформі іза бажаннямоднієї ізсторін можебути посвідченийнотаріально (ст.14),зміна умовдоговору орендиземлі здійснюєтьсяза взаємноюзгодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30); договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 31), у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (ст. 34).

Положеннями ст. 33 Закону закріплено переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, тобто після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

При цьому, слід звернути увагу на те, що особа, яка наділена певним правом, приймає рішення щодо реалізації цього право вільно, на власний розсуд, відповідно має можливість реалізувати певне право, фактично скористатися ним, або не реалізувати його, не скористатися наданим правом.

Так, згідно змісту ст. 33 Закону, орендар, який маєнамір скористатисяпереважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомитипро цеорендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разінедосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Тобто, детальний аналіз вказаних норм спеціального законодавства, що регулює відносини оренди землі передбачає, що орендар, який має намір реалізувати переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, має закріплений законодавством обов`язок повідомити про свій намір орендодавця, надіславши йому не пізніш як за один місяць (або більший строк) до закінчення строку дії договору оренди землі лист-повідомлення, додавши до нього проект договору оренди землі на новий строк, і фактично лише після прояву орендарем у визначений законодавством спосіб свого наміру скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, отримавши відповідний лист-повідомлення та проект договору оренди на новий строк, у орендодавця з`являється можливість ознайомитися зі змістом отриманих документів, запропонованих орендарем умов оренди на майбутнє, та прийняти рішення на укладення договору на запропонованих умовах, або ж відмовити в цьому.

Умовами договору оренди землі між сторонами від 10.01.2013 передбачено переважне право орендаря на укладення договору на новий строк, шляхом закріплення положення «після закінчення строку дії договору «Орендар» має переважне право поновити його на новий строк». Процедура такого поновлення договором не передбачена, але вона чітко та детально врегульована положеннями ст. 33 Закону України «Про оренду землі», вимагає активних дій щодо реалізації права на переважне право укладення договору оренди на новий строк саме від орендаря, який наділений таким правом.

Текст п. 8 договору оренди містить положення, на яких і ґрунтуються вимоги позивача, а саме «У цьомуразі «орендодавець» повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово «Орендаря про намір не продовжувати його дію». Однак, слід звернути увагу, що така умова договору є взаємопов`язаною з другим реченням п. 8 договору, який передбачає переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк. Тобто праву орендаря поновити договір оренди на новий строк, відповідає обов`язок орендодавця надати відповідь на пропозицію орендаря. Відповідно, «У цьому разі «орендодавець» повинен….» означає, що у разі реалізації орендарем права на переважне укладення договору на новий строк, за процедурою визначеною законом, з надісланням орендодавцеві проекту договору, орендодавець ознайомившись з вказаною пропозицію, має можливість реалізувати вимоги п. 8 договору, а саме прийняти рішення про згоду на укладення договору оренди на новий строк, або відмовити в цьому, повідомивши про це орендаря не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору. Тобто, з вказаного слідує, до орендар мав би надіслати проект договору орендодавцю в строк, що дозволяв орендодавцю ознайомитися з текстом проекту договору та повідомити про своє рішення не пізніше як за 60 днів до закінчення договору оренди.

Однак, як встановлено в рішенні Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 (справа №177/2308/23 за позовом ФГ «Техагромет» до ОСОБА_2 про визнання договору оренди поновленим), що набрало законної сили, орендар не повідомив орендодавця про свій намір укладення договору оренди на новий строк, не надіслав йому відповідного повідомлення з додаванням тексту договору оренди на новий строк, орендодавець відповідач про справі, не мав можливості реалізувати свої права щодо розгляду відповідної пропозиції, узгодження з орендарем (за необхідності) істотних умов договору, та прийняття рішення про укладення чи не укладення договору оренди на новий строк.

Відповідно, орендодавець був позбавлений можливості виконувати вимоги п. 8 договору оренди від 10.01.2013, оскільки не отримавши до закінчення строку дії договору оренди (10.01.2023) пропозиції орендаря, він не міг знати про бажання орендаря продовжувати договір оренди, умови такого продовження, розглянути умови додаткової угоди у відповідності з нормами ст. 33 Закону та відповідно повідомити орендаря за 60 днів до закінчення договору про небажання продовжувати договір на новий строк. Договір оренди від 10.01.2013 є таким, що припинився 10.01.2023, оскільки до спливу строку його дії між сторонами не було домовленості щодо його продовження, зокрема через неповідомлення ФГ «Техагромет» орендодавця про своє бажання продовжувати договір на новий строк. Суд дійшов до переконання, що саме позивач не виконав умови та не дотримався порядку, який забезпечив би йому право на переважне укладення договору оренди землі на новий строк, а тому у позові ФГ «Техагромет» про укладення договору на новий строк було відмовлено.

У вищевказаному рішенні суду, що набрало законної сили, надано оцінку й доводам ФГ «Техагромет» щодо сприйняття відсутності заперечень орендодавця щодо продовження дії договору на новий строк, як мовчазної згоди до цього, зокрема суд вказав, що для того щоб орендодавець міг висловити згоду чи заперечення щодо продовження договору на новий строк, він мав би отримати відповідну пропозицію, отримати додаткову угоду, складення тексту якої є обов`язком орендаря, і лише після цього може погодитися на пропозицію продовжити договір, в тому числі шляхом «мовчазної згоди».

Вищевказані обставини не підлягають встановленню в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні виконавчий директор ФГ «Техагромет» ОСОБА_4 суду пояснив, що дійсно ФГ «Техагромет» не реалізувало право на укладення договору оренди на новий строк, не надсилало відповідну пропозицію ОСОБА_2 , маючи певні сумніви щодо строку дії договору оренди землі, звернувшись за відповідними роз`ясненнями до Мінюсту та чекаючи таких роз`яснень, ФГ «Техагромет» все ж продовжило обробіток земельних ділянок належних ОСОБА_2 після 10.01.2023, оскільки вважали договір не розірваним. Зокрема в листопаді 2022 виконано оранку, а в квітні 2023 дискування, що є заходами для підготовки землі до посівної та контролювалися ним ОСОБА_4 . Свідок зазначав, що ФГ «Техагромет» провело вказані роботи, оскільки вважало, що ОСОБА_2 письмово має їх повідомити про намір не продовжувати договір оренди на новий строк, інакше вони б такі роботи не проводили, або принаймні провели б менш дороговартісні роботи замість оранки. При цьому, на запитання суду, свідок пояснив, що рішення про те, яку саме обробку землі здійснювати, приймав керівник ФГ «Техагромет». Після отримання роз`яснень Мінюсту, вони - ФГ «Техагромет» зрозуміли, що договір від 10.01.2013 припинив свою дію після спливу 10 років з дня його укладення. В чому протиправність дій ОСОБА_2 , його вина, у здійсненні витрат ФГ «Техагромет» та відповідно понесенні збитків, свідок пояснити не зміг, висловлював лише позицію невиконання ним п. 8 договору оренди.

На підставі встановлених судом обставин про те, що саме позивач ФГ «Техагромет» не дотрималося визначеної законодавством процедури укладення договору на новий строк, що унеможливило реалізацію обов`язку орендодавця ОСОБА_2 щодо повідомлення про небажання укладення договору на новий строк, адже він не отримував відповідної пропозиції від орендаря, відповідно не мав можливості її розглянути та прийняти, в тому числі шляхом «мовчазної згоди», або відмовити в укладенні договору на новий строк, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звинувачення ОСОБА_2 у невиконанні п. 8 договору оренди землі. Так, згідно умов договору ОСОБА_2 мав би повідомити орендаря про небажання укладати договір на новий строк, якби він отримав від останнього таку пропозицію в строк, що перевищував 60 днів до дати закінчення строку дії договору, що забезпечило б можливість реалізації ОСОБА_2 обов`язку визначеного п. 8 договору. Однак, як встановлено судом, ФГ «Техагромет» своє право на переважне укладення договору не реалізував, пропозиції укласти договір на новий строк не надсилав, що унеможливило реалізацію ОСОБА_2 умов п. 8 договору.

Відповідно, вимоги ФГ «Техагромет» про покладення на ОСОБА_2 цивільної відповідальності за невиконання умов п. 8 договору не ґрунтуються на вимогах законодавства та умовах договору, в діях ОСОБА_2 відсутні вина та протиправність поведінки, що є обов`язковими умовами цивільно-правової відповідальності.

Позивач вказав, що збитки завдані йому, серед іншого, полягають у проведенні на вищевказаних земельних ділянках весняно-польових робіт, зокрема оранки, дискування. В ході судового засідання представник позивача вказала у своїй вступній промові про те, що вищевказані весняно-польові роботи були здійснені ФГ «Техагромет» вже після закінчення строку дії договору від 2013 року, а саме в період з лютого по травень 2023 року, адже в травні 2023 ОСОБА_2 вже засіяв свої земельні ділянки. Свідок ОСОБА_4 надав покази про те, що вказані роботи були виконані: оранка в листопаді 2022, а дискування у квітні 2023, що він особисто контролював. Позиція позивача та допитаного в якості свідка виконавчого директора ОСОБА_4 щодо часу проведення вищевказаних робіт, різняться, при цьому суд розцінює критично пояснення представника позивача, та приймає за основу пояснення свідка ОСОБА_4 щодо часу проведення вищевказаних робіт, оскільки свідок будучи під присягою зазначав точний період здійснення польових робіт на ділянках ОСОБА_2 , які він контролював в силу своїх повноважень виконавчого директора ФГ «Техагромет».

Суд приходить до висновку, що роботи з оранки земельних ділянок проведені в 2022, тобто до закінчення строку дії договору оренди землі, були виконані на виконання умов діючого на той момент договору оренди землі, зокрема п. 29 договору який зобов`язує орендаря, після закінчення строку дії договору оренди землі, повернути її орендодавцю в стані не гіршому ніж на момент передачі, тому є логічними та необхідними польові роботи ФГ «Техагромет» по приведенню земельної ділянки у належний стан, після збирання врожаю ФГ «Техагромет». Те, що фермерське господарство виконало дороговартісну оранку, як вказував свідок, є ініціативою керівництва ФГ «Техагромет», відповідно витрати ФГ «Техагромет» на проведення оранки не можуть ставитися в вину ОСОБА_2 , що узгоджується і з п. 21 договору оренди землі.

Щодо витрат на дискування проведених у квітні 2023, як вказав свідок ОСОБА_4 , то вони фактично є витратами на роботи, які проведені на земельних ділянках ОСОБА_2 після припинення договору оренди землі, самовільно, без погодження з власником землі. Фактично, має місце ситуація коли позивач, який обізнаний з умовами договору оренди, які вимагають від нього повернути земельну ділянку орендодавцеві після закінчення строку дії договору оренди землі, стверджує про проведення польових робіт на земельних ділянках, право користування якими припинилося 10.01.2023 року, та просить суд стягнути витрати понесені ним через власну помилку, без врахування того, що строк дії договору оренди землі вже закінчився, а нових зобов`язань між сторонами не існувало, в тому числі щодо обробітку землі.

Враховуючи відсутність протиправної поведінки та вини ОСОБА_2 у тому, що ФГ «Техагромет» продовжило польові роботи на його земельній ділянці після закінчення строку дії договору оренди землі, без згоди на те орендодавця, за відсутності будь-яких інших зобов`язальних відносин щодо обробітку землі, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення вартості витрат на такі роботи.

Що стосується збитків у виді сплати єдиного податку та мінімального податкового зобов`язання, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано суду жодних доказів, які підтверджують факт понесення позивачем витрат на сплату вказаних платежів, адже суду надано виключно податкові декларації датовані лютим 2023 (тобто вже після закінчення строку дії договору), що є формами звітності, але не надано жодних платіжних документів, що підтверджували б факт проведення оплати. Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання в сумі відповідно 6435,66 грн та 3218,72 грн, що включено позивачем до розрахунку збитків (а.с. 22,24, 41-46), є розрахунком за 2022 рік, тобто за період коли ФГ «Техагромет» користувалося земельними ділянками ОСОБА_2 на правовій підставі, що свідчить про безпідставність включення вказаних сум до збитків позивача. Більш того, суду не надано доказів сплати таких платежів ФГ «Техагромет», оскільки суду надано виключно розрахунок мінімального податкового зобов`язання щодо подається до податкових органів як форма звітності та не є платіжним документом (а.с. 29-46).

Вимоги про включення до суми збитків інших витрат 5 % на суму 497,88 та 995,47 грн взагалі необґрунтовані позивачем (а.с. 22-25), та за відсутності вини, протиправності дій ОСОБА_2 , є безпідставними.

Беручи до уваги все вищевикладене, встановивши факт припинення договору оренди землі між сторонами 10.01.2023, не продовження його на новий строк з вини ФГ «Техагромет», яке не реалізувало своє укладення договору на новий строк, за відсутності між сторонами зобов`язань щодо обробітку земельних ділянок ОСОБА_2 після закінчення строку дії договору, не доведення позивачем протиправності дій та вини ОСОБА_2 у понесенні збитків, не доведення суми збитків, суд приходить до висновку, що вимоги ФГ «Техагромет» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Пред`явлення вказаного позову, фактично є намагання покладення на ОСОБА_2 цивільно-правової відповідальності за недоліки в роботі допущені самим ФГ «Техагромет».

Оскільки позов задоволенню не підлягає, то витрати понесені позивачем по сплаті судового збору відносяться на його рахунок та відшкодуванню не підлягають.

На підставі ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81-82,141, 142, 258-259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Фермерського господарства «Техагромет» до ОСОБА_2 про стягнення збитків залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 15.04.2024.

Суддя М.В. Березюк