Ухвала

від 12.04.2024 по справі 308/1137/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1137/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 а у кримінальному провадженні відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудових розслідувань №42023072160000045 від 30.06.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 240 КК України про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Спеціалізованоїекологічної прокуратури(направах відділу)Закарпатської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудових розслідувань №42023072160000045 від 30.06.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 240 КК України звернувся дослідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно.

В обгрунтуваннявимогклопотанняпрокурорпосилаєтьсянате,що СУ ГУНП Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023072160000045 від 30.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, розпочатому за рапортом прокурора тячівської окружної прокуратури та на підставі повідомлення директора ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника» ФДМУ.

Як вбачається з повідомлення, фахівцями підприємства виявлено факти несанкціонованого встановлення невідомими особами водогонів та насосних агрегатів у проваллі «Шахта АДРЕСА_1 , які встановлені для відкачки води (ропи) у Солотвинські озера.

У зв`язку з цим, фахівцями підприємства відмічається зростання меж проявів деформації земної поверхні в районі провалля «Шахта №7», загальним об`ємом 1, 85 млн. кубічних метрів, площа провалля збільшилась на 1000 кубічних метрів.

Відповідно до Постанови КМУ від 12.12.1994 №827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», вода (ропа) відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення.

Як встановлено в ході досудового розслідування, незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме ропи, з провалля «Шахта №7» здійснюють власники баз відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », «Палсір», «Панорама», «Ельдорадо», «Соляний кристал», «Вілла Шіман», «Білий аіст», «Вілла Далас», «Магніт», «Асторія», «Софіон», «Лотус», «Ялинка», «Романтік», «Руслана», шляхом несанкціонованого встановлення моторів та шлангів, за допомогою яких ропу перекачують у басейни, які розташовані на території вказаних баз. Жодних дозвільних документів щодо використання надр не мають.

Так, в ході досудового розслідування проведено огляди місця події, а саме території земельної ділянки, де розташоване провалля «Шахта№7» та ділянок де розташовані вищевказані бази відпочинку, в ході яких вилучено взірці води.

При цьому, в ході огляду земельної ділянки, де розташоване провалля «Шахта №7» виявлено ряд гумових та пластмасових шлангів (рукавів) до яких також прикріплені електричні кабелі, які закопані під землю та ведуть безпосередньо у провалля.

Також у проваллі на воді наявна дерев`яний саморобний понтон (плавучий виріб для тримання предметів на воді).

Така обставина дає підстави вважати, що під водою, на вказаному понтоні, наявні електромотори, якими викачують воду з провалля «Шахта №7» до вищевказаних баз відпочинку.

Видобування корисних копалин передбачає дії, які полягають у вилученні з родовищ корисних копалин будь-яким способом.

Таке вилучення у вказаному випадку здійснюється за допомогою електромоторів та шлангів (рукавів), що встановлені власниками вищевказаних відпочинкових комплектів чи, за їх дорученням, іншими особами.

14.03.2024 було проведено санкціонований Ужгородським міськрайонним судом обшук на території земельної ділянки з кадастровим номером 2124455900:02:002:0055 площею 0,24га.,що розташованав АДРЕСА_2 на якійрозташована базавідпочинку «Ельдорадо»в ходіякого вилучено: відрізок пластмасової труби чорного кольору Т- образної форми.

Зазначене тимчасово вилучене майно, саме по собі та в сукупності з іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а тому, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, як тимчасово вилучення майна та його арешт.

14.03.2024 у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання речовими доказами вилученого під час проведення обшуків та оглядів майна.

Прокурор зазначає, що вищевказане майно відповідно до статті 98 КПК України є речовим доказом даного кримінального провадження, а тому в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладанні арешту на вилучене в ході проведення обшуку 14.03.2024 майно.

На даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказані предмети є доказами у кримінальному провадженні, адже вони відповідають критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України (вони є матеріальні об`єкти,які моглизберегти насобі слідизлочину,містять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження). Узв`язку ізцим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.

Позиція сторін :

В судове засідання прокурор не з`явився. Прокурор надав суду заяву відповідно до якої просить суд провести розгляд клопотання без його участі. Слідчий подав заяву, згідно якої зазначив, що ним було здійснено повідомлення власника майна про розгляд клопотання про накладення арешту на майно.

Власник майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в призначенесудове засіданняне з`явилися,про часта місцерозгляду справиповідомлялися належнимчином,про причини неявки судне повідомили.

У відповідності до ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно ч.4 ст.107КПКУкраїни уразі неприбуттяв судовезасідання осіб,які берутьучасть усудовому провадженні,фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевірившидокази, якими обґрунтовується клопотання,слідчий суддя приходитьдо наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 30.06.2023 року внесені до ЄРДР за №42023072160000045, попередня правова кваліфікація ч. 2 ст. 240 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 11.03.2024 у справі № 308/4419/24 надано дозвіл на проведення обшуку земельної ділянки з кадастровим номером 2124455900:02:002:0055, площею 0,24 га., що розташована в АДРЕСА_2 , будинків та господарських будівель на такій земельній ділянці, яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , з метою відшукання та вилучення речових доказів та будь яких ознак і слідів вчинення кримінального правопорушення, а саме обладнання для відкачки води, електромоторів, насосів для закачування води, та пластмасових чи гумових шлангів, електрокабелів які з провалля «Шахти № 7», під землею ведуть до басейнів наявних на території даної земельної ділянки, та можуть мати значення речових доказів в даному кримінальному провадженні.

Слідчим суддеювстановлено,що 14.03.2024 на підставіухвали слідчогосудді Ужгородського міськрайонного за адресою: АДРЕСА_2 , було проведенообшук в ходіякого виявлено тавилучено, а саме: відрізок пластмасової труби чорного кольору Т- образної форми.

Як вбачається з протоколу обшуку від 14.03.2024 року, такий був проведений за участю понятих, копію ухвали про проведення обшуку вручено ОСОБА_6 .

Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів в сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_7 від 14.03.2024 року, який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні вилучені у ході обшуку земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , речі визнано речовим доказом.

Згідноп.7ч.2ст.131КПКУкраїнизаходомзабезпеченнякримінальногопровадженняє арешт майна.Відповіднодоч.5ст.132КПКУкраїни,підчасрозглядупитанняпрозастосування заходів забезпеченнякримінального провадженнястороникримінального провадження повинні подати слідчому суддідоказиобставин,наяківонипосилаються.

Відповідно дост. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1ст. 100 КПК Україниречовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями160 - 166,170 - 174цьогоКодексу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст.26КПКУкраїни сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст.168КПКУкраїни тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч.2 ст.167КПКУкраїни тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПКта судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів , грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Згідно положень ч.2 ст.170КПКУкраїни арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майнаяк видупокарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди,завданої внаслідоккримінального правопорушення(цивільнийпозов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3ст. 170 КПК Українивстановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.98КПКУкраїни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).

Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

При цьому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК Україниповинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Отже, чинним КПК не заборонено з метою збереження речових доказів накладати арешт на майно у кримінальному провадженні, коли у ньому нікому, в тому числі й тим, на чиє майно накладається арешт, не повідомлено про підозру.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання проарешт майнаслідчий суддя,судповиненвраховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні(якщо арешт майна накладаєтьсяу випадку, передбаченому пунктом 1частинидругоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадаєпід ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність(якщо арешт майна накладаєтьсяу випадках, передбачених пунктами 3, 4частинидругої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальноїконфіскації майна (якщо арештмайна накладається у випадку, передбаченомупунктом 2частини другої статті170 цього Кодексу);4) розміршкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірноївигоди,яка отримана юридичною особою(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом4частини другої статті170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірністьобмеженняправавласності завданням кримінального провадження;6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170КПКУкраїни арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або убезготівковійформі,в томучислікоштита цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганніу банках абоіншихфінансових установах, видатковіоперації, цінні папери, майнові,корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170КПКУкраїни визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядженнямайном можуть бути застосовані лише у разі,коли існують обставини, які підтверджують,щоїх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати,знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170цьогоКодексу (ч. 1 ст.173КПК України).

Щодо відповідності майна ознакам речового доказу

Надаючи оцінку тому чи майно, на яке просить прокурор накласти арешт, відповідає ознакам речового доказу, слідчим суддею ураховуються зміст поняття «речові докази» та обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Так, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК)

Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Зважаючи на обставини, зазначені у клопотанні та встановлені в ході судового розгляду , слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав вважати, що на вилучених в ході обшуку речах наявні відомості, які можуть бути використані для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

На виконання вимог ч.1 ст.173КПКУкраїни прокурор довів слідчому судді необхідність арешту майна на вилучені в ході проведення обшуку 14.03.2024 року земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , речі, з метою збереження речових доказів та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, а тому клопотання підлягає до задоволення.

Метою накладення арешту на це майно, слідчим суддею є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів.

Так, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучені речі містять відомості, які можуть бути використані як докази фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають критеріям, визначенимст. 98 КПК України.

Одночасно, слідчий суддя вважає, що прокурором дотримано вимог ст.ст. 170,171КПКУкраїни і в клопотанні прокурора наявне обґрунтування необхідності арешту документів виявлених під час обшуку та конкретизовано підстави та мета накладення на них арешту.

Слідчим суддеювстановлено,клопотанням таматеріалами доданимидо клопотаннядоведено,що вилучені в ході обшуку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , 14.03.2024 року речі у відповідності до ст. 98 КПК України, мають значення у кримінальному провадженні як речовий доказ.

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Тимчасове накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя погоджується, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Слідчим суддею встановлена безумовна переконливість щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки у разі його не застосуванні може призвести до зникнення та навіть втрати слідів, предметів як речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, окрім того вилучення майна проведено згідно встановленої процедури, враховуючи правову підставу для арешту майна та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та положення ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, при цьому позбавлення цього права відбувається в суворому додержанні як національного, так і міжнародного законів, щоб не призводити до свавілля з боку правоохоронних органів не втручання в право власності, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, тому слідчий суддя вважає, що клопотання обґрунтоване й підлягає до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, або настання інших наслідків, які можуть перешкодитикримінальномупровадженню,атомунаявні правові підстави дляарешту майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування .

Затакихобставинслідчийсуддяприрозгляді даногоклопотаннявбачаєпотенційну загрозу та шкодудлякримінальногопровадженнявразівідмовиунакладенніарешту та повернення вилученого майна.

Такашкодаможевиразитисьувтратіречовогодоказустороноюобвинуваченнята унеможливить подальшепровадженнядосудовогорозслідування тавстановленнюістиниу справі, щоочевидно переважаєнадвідсутністю в даний час повідомленої підозри винуватійу вчиненні злочинівособі, атакож неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном. Крімтого,матеріалипровадженнясвідчать,щонаданомуетапікримінальногопровадженняпотребидосудовогорозслідуваннявиправдовуютьтакевтручанняуправата інтереси власника майназ метою попередженнянастання наслідків,які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому підстав сумніватисявспіврозмірності обмеженняправа власності завданням кримінального провадження слідчий суддяневбачає.

Застосуваннябудь-якогозаходузабезпеченнякримінального провадження,у тому числіі арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідуваннявиправдовуютьтакийступінь втручання, обов`язковою ж умовою длятакого втручання має бути встановлення обставин, які бнедопустилидо порушення принципу розумності та співрозмірності обмеженняправа власностізавданням кримінального провадження.

Розяснити,щозгідност.174КПКУкраїни,підозрюваний,обвинувачений,їх захисник, законний представник,інший власникабоволоділецьмайна, якінебули присутні при розгляді питанняпро арештмайна,маютьправо заявитиклопотанняпро скасуванняарешту майна повністю або частково.

Таким чином, клопотання прокурора підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 а у кримінальному провадженні відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудових розслідувань №42023072160000045 від 30.06.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 240 КК України про накладення арешту на майно задовольнити.

Накласти арештна майно тимчасово вилучене 14.03.2024 в ході проведення обшуку території земельної ділянки з кадастровим номером 2124455900:02:002:0055 площею 0,24 га., що розташована в АДРЕСА_2 на якій розташована база відпочинку «Ельдорадо», а саме:

- відрізок пластмасової труби чорного кольору Т- образної форми, шляхом тимчасового обмеження права на користування.

Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1