Рішення

від 10.04.2024 по справі 448/1001/23

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1001/23

Провадження № 2/448/66/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

10.04.2024 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Юрія БІЛОУСА,

за участю секретаря судового засідання Ірини РОМАНЧЕНКО,

сторони:

позивач Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 ,

про стягнення заборгованості,

учасники справи:

представник позивача АТ «ТАСКОМБАНК», не з`явився (заява),

відповідач ОСОБА_2 ,не з`явився,

в с т а н о в и в:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

І. Короткий виклад обставин справи:

Позивач акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (далі АТ «ТАСКОМБАНК») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 14 січня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №6665176554, згідно з яким кредитодавець зобов`язувався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (п.1.1. Договору). Крім того, позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснити повернення кредиту на умовах, передбачених в Паспорті кредиту № 5176554, який є невід`ємною частиною цього договору (п.1.3. Договору). Всі інші умови кредитного договору, викладені в Паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» (п. 2.1 Договору).

Вказує, відповідно до умов Паспорту кредиту та кредитного договору позичальнику було надано грошові кошти в сумі 239464,67 грн. на 60 місяців зі сплатою річних процентів 0,01 % від суми боргу за договором та щомісячних процентів 2.49 % від суми кредиту. Позичальник підтвердив, що ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Зазначає, що 20.09.2021 року права вимоги за вказаним кредитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі договору факторингу № 200921. Відповідно до умов цього договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до договору факторингу № 200921 від 20.09.2021 року АТ «ТАСКОМБАНК» є новим кредитором відповідача за кредитним договором з усіма наступними додатками та змінами. Про зміну кредитора відповідач був повідомлений.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_5 умови кредитного договору не виконував, кредитні кошти у встановлені договором (графіком погашення кредиту) строки не повернув.

Як наслідок, станом на 03.04.2023 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 281350,57 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 197857,44 грн., заборгованість по річних процентах (в т.ч. прострочена) 15,87 грн., заборгованість по місячних процентах (в т.ч. прострочена) 83477,26 грн.

За таких обставин АТ «ТАСКОМБАНК» просить суд стягнути із ОСОБА_3 в свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 281350,57 грн. та понесені судові витрати.

Стороною позивача неодноразово, в тому числі 09.01.2024 року подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача в користь позивача 189350,57 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 105857,44 грн., заборгованість по річних процентах (в т.ч. прострочена) 15,87 грн., заборгованість по місячних процентах (в т.ч. прострочена) 83477,26 грн.

ІІ. Позиція учасників справи:

Представник Позивача судове засідання не з`явився, хоча про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. До позовної заяви долучено клопотання від представника Позивача, в якому він підтримує заяву про зменшення позовних вимог, просить розглядати справу без участі представника Позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був належно повідомлений, відзив на позовну заяву не надав, заяву про розгляд справи у його відсутності не надіслав, про причини неявки суд не повідомив. На попередніх судових засіданнях написав власноруч заяву, в якій зобов`язувався погасити заборгованість в добровільному порядку.

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Процесуальні дії у справі:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану цивільну справу передано для розгляду судді Білоусу Ю.Б..

15.06.2023 року відмовлено у задоволенні заяви сторони позивача про забезпечення позову.

20.06.2023 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

16.11.2023 року продовжено строк проведення підготовчого судового засідання, задоволено заяву сторони позивача про зменшення позовних вимог.

09.01.2024 року задоволено заяву сторони позивача про зменшення позовних вимог.

19.02.2024 року закінчено підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін:

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

У відповідності з пунктом 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Цивільно процесуальним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 14 січня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №6665176554, згідно з умовами якого позичальнику було надано грошові кошти у розмірі 239464,67 грн. на 60 місяців зі сплатою річних процентів 0,01 % від суми боргу за договором та щомісячних процентів 2.49 % від суми кредиту.

Сторони кредитного договору погодили, що позичальник зобов`язувався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснити повернення кредиту частинами на умовах, передбачених в паспорті кредиту № 5176554, який є невід`ємною частиною цього договору.

20.09.2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір факторингу № 200921, відповідно до якого АТ «ТАСКОМБАНК» зобов`язалось передати (сплатити) ТОВ «ФК «ЦФР» суму фінансування, а останнє зобов`язалось відступити АТ «ТАСКОМБАНК» права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Згідно із п. 2.3. вказаного договору факторингу відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних ТОВ «ФК «ЦФР» за кредитними договорами, договорами поруки та їх перехід від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «ТАСКОМБАНК» відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру прав вимог згідно із додатку №2 до цього договору, але не раніше оплати АТ «ТАСКОМБАНК» суми, зазначеної у п.3.1. договору, після чого АТ «ТАСКОМБАНК» стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває всі права вимоги, визначені цим договором та всі права вимоги за договорами поруки. Сторони підписують акт прийому-передачі реєстру прав вимог в день здійснення оплати суми фінансування згідно із п. 3.1. цього договору. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі реєстру прав вимог підтверджує факт переходу від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «ТАСКОМБАНК» прав вимоги боргу та є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання вимог п. 3.1. договору факторингу № 200921 АТ «ТАСКОМБАНК» сплатив ТОВ «ФК «ЦФР» суму фінансування в повному обсязі.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЦФР» передало АТ «ТАСКОМБАНК» права вимоги за кредитним договором №6665176554 від 14 січня 2021 року, укладеним із ОСОБА_6 .

Згідно із наданим позивачем розрахунку, заборгованість за вищевказаним кредитним договором із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог становить 189350,57 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 105857,44 грн., заборгованість по річних процентах (в т.ч. прострочена) 15.87 грн., заборгованість по місячних процентах (в т.ч. прострочена) 83477,26 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Про допустимість доказів зазначено у статті 78 ЦПК України, згідно вимог якої, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.

Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов`язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Своїми процесуальними правами сторони під час розгляду вищевказаної цивільної справи розпорядились на власний розсуд.

Надані Позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

Будь-яких доказів, які б спростували проведений Позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором Відповідачем суду не представлено.

На час розгляду справи в суді Відповідач простроченої кредитної заборгованості не погасив.

Таким чином, позовні вимоги АТ «Таскомбанк» про стягнення заборгованості, яка становить 189 350,57 гривень, підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (постанова Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 755/5684/18-ц).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В рішенні ЄСПЛ «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003р. §36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.

Також в рішенні «Гірвісаарі проти Фінляндії" (№ 49684/99, 27.09.2001р. §30) ЄСПЛ вказує: «ще одне призначення належно обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам спору, що вони були почуті; також, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд судом вищої інстанції; лише за умови винесення обґрунтованого рішення забезпечується публічний контроль за здійсненням правосуддя».

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову сторони Позивача, з наведених вище мотивів та підстав.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

V. Розподіл Судових витрат:

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

В матеріалах справи містяться платіжна інструкція від 29 травня 2023 року, яке засвідчує той факт, що Позивачем при подачі позовної заяви сплачено 4220,26 грн. судового збору, які, враховуючи вищевикладені норми процесуального права, - повинні бути стягнені з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, ідентифікаційний код: 09806443), заборгованість за кредитним договором №6665176554 від 14.01.2021 року в розмірі 189 350 (сто вісімдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят) гривень 57 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, ідентифікаційний код: 09806443), судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 4220 (чотири тисячі двісті двадцять) гривень 26 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З текстом судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Повне судоверішення складено15квітня 2024року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», місцезнаходження: м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, ідентифікаційний код: 09806443.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Юрій БІЛОУС