Рішення

від 12.04.2024 по справі 583/681/24

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/681/24

2/583/368/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Яценко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №8 в м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» про розірвання договору оренди землі, стягнення індексації,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2024 до суду звернувся представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Абрамович О.В. з вказаним позовом та просить: розірвати договіроренди землі№433/17,який укладено07.11.2017між ОСОБА_1 та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» щодо оренди земельної ділянки площею 4,7135 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0591, номер запису про інше речове право 23333276; стягнути з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі №433/17 від 07.11.2017 в розмірі 17991,28 грн, а також всі понесені нею судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,7135 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0591, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чернеччинської сільської об`єднаної територіальної громади (колишньої Кардашівської сільської ради) Охтирського району Сумської області. 07.11.2017 ОСОБА_1 уклала з ПрАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі №433/17 строком на 10 років, відповідно до умов якого орендна плата вноситься у грошовій формі та в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 11222,45 грн, обчислення розміру якої здійснюється з урахуванням індексації. 21.02.2018 між ОСОБА_1 , ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було укладено трьохсторонню додаткову угоду №1 до Договору №433/17, відповідно до якої новий орендар ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» приймає на себе всі права та обов`язки від ПрАТ «Райз-Максимко», а також сторони вирішили внести зміни/доповнення, зокрема про те, що з 2017 року орендна плата складає 11222,45 грн, що становить 10% нормативної грошової оцінки. Однак в порушення умов договору оренди землі відповідач не проводив обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації.

13.02.2024 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи.

29.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» про розірвання договору оренди землі, стягнення індексації відмовити в повному обсязі. Свої заперечення мотивує тим, що відповідач не порушував права позивача, а отже доводи позивача про факт систематичної (два і більше разів) несплати коштів за оренду землі, тобто істотного порушення умов укладеного договору оренди земельної ділянки, є необґрунтованими та недоведеними, та не можуть братися до уваги судом. Розмір орендної плати та її індексація визначаються за домовленістю сторін. Порядок індексації орендної плати законом не передбачений. Цей механізм сторони повинні передбачати в договорі оренди земельної ділянки (як індекс застосовувати, з якого періоду і т.д.). Однак в договорі оренди земельної ділянки, укладеному ОСОБА_1 з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», така інформація відсутня. На даний момент сторони не укладали додаткових угод, в яких чітко було б прописано процедуру індексації орендної плати. Складність також полягає в тому, що індекс інфляції публікується за попередні періоди (щомісяця та за календарний рік), тому на час виплати орендної плати точний індекс інфляції за поточний рік ще не відомий. Надані позивачем розрахунки зроблені некоректно, а тому не повинні враховуватися судом, так як базовим місяцем розрахунку орендної плати вважають останній місяць перед початком роботи з укладення договору, за який офіційно опубліковано індекс інфляції.

Також 29.02.2024 від відповідача надійшло клопотання, яким він просить відмовити в задоволенні вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу, оскільки розмір витрат не є повною мірою обґрунтованим та не відповідає критеріям розумності, та клопотання про застосування строку позовної давності.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, представник позивачки надав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції судом відмовлено у зв`язку з відсутністю технічної можливості.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, врахувавши думку учасників справи, викладену у поданих ними процесуальних документах, дійшов наступного висновку.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії СМ №094075 від 30.03.2004 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5920384000:01:001:0591, площею 4,7135 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться на території Чернеччинської сільської об`єднаної територіальної громади (колишньої Кардашівської сільської ради), Охтирського району, Сумської області (а.с. 7).

07.11.2017 ОСОБА_1 уклала договір оренди землі №433/17 з Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920384000:01:001:0591, площею 4,7135 га, (далі Договір №433/17) строком на 10 років (а.с. 8-9).

09.11.2017 Договір №433/17 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 23333276, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.11.2017 №103563915 (а.с. 11).

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 10% нормативної грошової оцінки, що складає 11222,45 грн.

Пунктом 10 Договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Відповідно до п. 11 Договору орендна плата вноситься у такі строки: 1 (один) раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

Пунктом 38 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

В пункті 39 договору оренди визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

21.02.2018 між ОСОБА_1 (орендодавець), ПрАТ «Райз-Максимко» (орендар) та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (новий орендар) укладено додаткову угоду №1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі №433/17, відповідно до якої орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. Сторони домовилися внести зміни/доповнення в договір оренди, зокрема, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 112224,47 грн, з 2017 року орендна плата складає 11222,45 грн (а.с. 12).

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 07.02.2024 вбачається, що ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було нараховано та виплачено позивачці орендну плату без вирахування податків та інших обов`язкових платежів: у 2018 році 11222,43 грн, у 2019 році 12344,69 грн + 12344,70 грн, у 2021 році 12344,67 грн, у 2022 році 12344,67 грн, у 2023 році 12344,67 грн (а.с. 14-15).

Як зазначає позивачка, орендар платив орендну плату, але не в повному розмірі, оскільки не сплачував індексацію, яка передбачена договором і є складовою орендної плати. Тому орендодавець була змушена звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

Частиною першою статті 2Закону України«Про орендуземлі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 626ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами 3 та 4 статті 31Закону України«Про орендуземлі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Укладаючи договір оренди землі, сторони узгодили усі умови (пункти) договору, визначились з їх змістом.

Згідно з пунктом 38 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Тобто, наведеними умовами договору передбачена можливість його розірвання рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Положенням пункту 10 договору було погоджено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Зазначене узгоджується з пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України, якими до загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, що передбачає, зокрема, добровільне узгодження умов договору оренди землі при його укладенні.

Посилання представника відповідача на те, що законодавством не передбачено порядок індексації орендної плати, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст.21Закону України«Про орендуземлі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У статті 141ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Згідно із частиною другою статті 651ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства, які регулюють відносини, пов`язані з орендою землі, зокрема, положень ЦК України, дає підстави зробити висновок, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Відповідно до ч. 1 ст.15Закону «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до висновку щодо застосування норми права, викладеного в п. 66 Постанови ВС від 16 березня 2020 року по справі №922/1658/19, колегія суддів судової плати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного суду дійшла висновку, що у контексті спірних земельних правовідносин положення ст. 21 Закону України «Про оренду землі» необхідно застосовувати у такий спосіб: нормами статті 21Закону України«Про орендуземлі» визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати.

Статтею 32Закону України«Про орендуземлі» передбачено припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Судом встановлено, що ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» істотно порушено договір, а саме не в повному обсязі сплачувалася орендна плата з 2018 по 2023 роки, що згідно із частиною другою статті 651ЦК України є підставою для розірвання за рішенням суду договору оренди земельної ділянки, на чому наполягає позивачка.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

За таких обставин не узгоджується з зазначеною правовою позицією доводи представника відповідача про те, що недоплата орендної плати не є підставою для розірвання договору оренди.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами твердження позивачки про те, що орендна плата їй сплачена не в повному обсязі, а саме без урахування інфляції.

При цьому суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що орендна плата виплачувалась з урахуванням індексу інфляції в зв`язку з неврахуванням позивачем сплачених відповідачем податків, оскільки позивач отримав на руки орендну плату з вирахуванням податків від суми, зазначеної у договорі.

Крім того, суд вважає, що права позивачки підлягають захисту шляхом стягнення з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь позивача суми невиплаченої індексації за договором оренди землі.

Земельна ділянка була передана позивачкою в оренду ПрАТ «Райз-Максимко» за договором від 07.11.2017, строк сплати орендної плати не пізніше 01 грудня. Додатковою угодою №1 від 21.02.2018 змінено орендаря з ПрАТ «Райз-Максимко» на ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ».

Зважаючи на викладене, базовим місяцем початку обрахунку індексації орендної плати є грудень 2017 року (наступний місяць після узгодження 07.11.2017 розміру орендної плати з новим орендарем ТОВ «Райз-Північ»).

Так сума орендної плати з урахуванням індексації розраховується за формулою: [Сума орендної плати з урахуванням індексації] = [Орендна плата] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100%, де: [Орендна плата] - сума орендної плати, яка підлягає індексації, [Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.

Відповідні індекси споживчих цін розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті «Урядовий кур`єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними.

Суд погоджується з розрахунком орендної плати з урахуванням індексації, наведеним позивачкою в позовній заяві, так як він проведений відповідно до вищенаведеної формули, а також нею правильно обрано періоди обрахунку.

Отже, судом встановлено, що з боку відповідача здійснювалася систематична сплата орендної плати ОСОБА_1 не у повному обсязі, визначеному договором, тобто існує невиконання умов договору.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Стороною відповідача було заявлено про застосування судом строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Положеннями ч. 1 ст.261ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст.267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вперше орендну плату від відповідача ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» позивачка отримала у 4 кварталі 2018 року, тому з того часу мала довідатися про порушення свого права в частині недоплати індексації за 2018 рік.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291, від 29.04.2020 №313 та від 04.05.2020 №332 постановлено(поміж-іншим), установити з 12.03.2020 по 22.05.2020 на усій території України карантин.

02.04.2020 Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)». Закон опубліковано і він набрав законної сили.

Відповідно до п. 11 закону під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019), Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктами 12-14 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Пізніше, 15.03.2022 Верховною радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності з 17.03.2022. Вказаним законом було доповнено розділ «Прикінцеві таперехідні положення»Цивільного кодексуУкраїни пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Оскільки строк позовної давності заявлених позовних вимог до набрання чинності вказаних законів не сплив, тому в задоволенні клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності слід відмовити.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, з відповідачки підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.

Так згідно зі ст.59Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації праві обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення

За приписами ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

В ст. 30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, а має оцінювати судові витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також, чи були вони розумними.

Згідно з вимогами ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8 ст.141ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такідокази подаютьсядо закінченнясудових дебатіву справіабо протягомп`яти днівпісля ухваленнярішення судуза умови,що дозакінчення судовихдебатів усправі стороназробила проце відповіднузаяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі№904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 Цивільного процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного Цивільного суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивачки надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 33 від 07.02.2024, за умовами якого Клієнт сплачує Адвокату гонорар готівковими коштами у розмірі, визначеному за погодженням сторін з урахуванням витрат часу на підготовку, складання процесуальних документів, участь в судовому розгляді справи, в розмірі, що визначається і підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), або платіжним дорученням, які є невід`ємними додатками до договору; додаткову угоду до договору № 33 від 07.02.2024, згідно з якою орієнтовний розмір гонорару адвоката становить 25000,00 грн. із розрахунку 100 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 1 год. роботи адвоката (розмір прожиткового мінімуму береться на дату складання акту виконаних робіт), а також 2000,00 грн. за участь адвоката в одному судовому засіданні при розгляді даної справи (незалежно від того чи це підготовче засідання, чи розгляд справи по суті); акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 07.03.2024 за договором № 33 про надання правової (правничої) допомоги від 07.02.2024, відповідно до якого адвокатом Абрамовичем О.В. при наданні правничої допомоги витрачено 3 год., вартість роботи адвоката за витрачений час становить 9084,00 грн, узгоджена вартість наданої правничої допомоги складає 9084,00 грн; квитанцію № 33 від 07.03.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила адвокату Абрамовичу О.В. за надання правової допомоги за договором № 33 від 07.02.2024 гонорару в розмірі9084,00грн.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивачем були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає завищеною оплату наданих послуг представником позивачки.

При цьому позовна заява не є значною за обсягом, не містить складних правових конструкцій, отже не потребувала значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

На переконання суду, витрати в сумі 9084,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати осіб утримуватися від вчинення неправомірних дій, які призводять до подання відповідних позовів про захист та відновлення порушених прав.

Таким чином, враховуючи наведені вище положення чинного законодавства та надаючи оцінку наявним у справі доказам, а також на клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивачки в рахунок відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

На переконання суду зазначений розмір відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу буде відповідати критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та результатів її розгляду.

Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачкою був сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Таким чином, на користь позивачки підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 8422,40 грн.

Керуючись ст.ст.3,12,13,15,56,77-82,133,141,263-265,268 ЦПК України

ухвалив:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди землі №433/17 від 07.11.2017, укладений між ОСОБА_1 таТовариством з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» щодо оренди земельної ділянки площею 4,7135 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0591, номер запису про інше речове право 23333276.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 невиплачену індексацію в розмірі 17991 (сімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто одну) гривню 28 копійок, обрахованої без вирахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат 8422 (вісім тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ», місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 1, с. Калинівка, Миколаївського району, Миколаївської області, код ЄДРПОУ 34264631.

Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко