Рішення

від 11.04.2024 по справі 686/32851/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/32851/23

Провадження № 2/686/396/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 рік м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Колієва С.А.

при секретарі Кучерук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Клітченко Оксана Анатоліївна, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконанню, стягнення безпідставно отриманих коштів -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Клітченко Оксана Анатоліївна, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконанню, стягнення безпідставно отриманих коштів.

Позовну заяву мотивовано тим, що 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай С.С. були вчинено виконавчий напис, який зареєстрований за №27498 від 08.09.2020 року про стягнення з неї на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованість у сумі 12537,72 гривень. На підставі вказаного виконавчого напису 06.10.2020 року приватним виконавцем Клітченко О.А. відкрито виконавче провадження №63211783. Під час виконання вказаного виконавчого напису з неї було стягнуто у сумі 7425,54 гривень.

Вважає, що вказаний виконавчий напис нотаріуса вчинений всупереч чинного законодавства України, оскільки заявником не було представлено відповідних документів, які б підтверджували безспірність вимог, а сам виконавчий напис було вчинено нотаріусом за договором, який не був нотаріально посвідчений.

В судове засідання позивач не з`явилася. Причини своєї неявки суд не повідомила. Просила справу розглянути за її відсутності, про що зазначила у самій позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позов відповідачем не поданий.

Треті особи приватний виконавець Клітченко О.А. та приватний нотаріус Житомисрького міського нотаріального округу Горай О.С. в судове засідання не з`явилися. Причини своєї неявки суд не повідомили. Письмових пояснень щодо позовних вимог не подавали.

За таких обставин, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання без поважних причин та неподання останнім відзиву на позов, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів та постановити заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

25.02.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №004-22001-250212 за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит на оплату придбаного майна у сумі 8451,99 гривень на строк 24 місяці (тобто до 24.02.2014 року) та сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 0,01 % річних, платою за обслуговування кредитної лінії у розмірі 1,95 % річних.

08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованість за кредитними договором №004-22001-250212 від 25.02.2012 року, який був укладений із ПАТ «Дельта Банк», у сумі 11013,11 гривень, яка складається з: 7386,62 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 3626,49 грн. прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Також стягнуто 500,00 гривень за вчинення виконавчого напису. Загальна сума, що підлягає стягненню визначена у розмірі 11513,11 гривень.

06 жовтня 2020 року на підставі вказаного виконавчого напису та заяви стягувача ТОВ «ФК «Аланад» приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Клітченко О.А. відкрито виконавче провадження № 63211783.

Згідно повідомлення приватного виконавця Клітченко О.А. від 20.02.2024 року в межах виконавчого провадження №63211783 з ОСОБА_1 стягнуто 8957,83 гривень які розподілені: 7705,41 гривень в рахунок погашення заборгованості перед стягувачем; 852,42 гривень в рахунок погашення основного винагороди приватного виконавця; 400,00 гривень в рахунок погашення витрат виконавчого провадження.

Застосовані норми права та позиція суду.

Щодо позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої Закону України «Про нотаріат» - нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 цього ж Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктом 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно п. 3.2 Глави 16 цього Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Також відповідно до п. 3.5 Глави 16 Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, передбачено, що для одержання виконавчого напису по кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Як встановлено, для підтвердження наявності заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» надало нотаріусу зокрема кредитний договір №004-22001-250212 від 25.02.2012 року, який був укладений між ПАТ «Дельта Банк» і ОСОБА_1 . При цьому із умов вказаного договору встановлено, що строк його дії становить 24 місяця і закінчується 24.02.2014 року. При цьому заборгованість за вказаним договором, яка була стягнення за виконавчим написом, виникла за період з 11.08.2020 по 17.08.2020 рік і включає у себе прострочені відсотки за користуванням кредитом. Таким чином матеріали справи беззаперечно не свідчать про безспірність такої заборгованості, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису вказаним обставинам оцінку не дав та не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Крім цього, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 126/20084/41, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26.11.2014 року № 662 в частині, а саме:

п. 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:

"Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту:

"Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості."

Згідно з п. 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Оспорюваний виконавчий напис стосується стягнення з позивача заборгованості за договором кредитний договір №004-22001-250212 від 25.02.2012 року, який нотаріально не посвідчений.

Таким чином, встановлено, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушення вимог чинного на момент вчинення виконавчого напису законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Щодо позовних вимог про стягнення з ТОВ «ФК «Аланд» 7425,54 гривень.

Відповідно достатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Аналіз нормстатті 1212 ЦК Українидає підстави для висновку, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкціястатті 1212 ЦК України, як і загалом нормглави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленогостаттею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбаченістаттею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17 та у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 757/42443/15-ц.

Отже, положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 1212ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,стаття 1212 ЦК Україниможна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.

Оскільки виконавчий лист, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 08.09.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 27498 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості за кредитним договором №004-22001-250212 від 25.02.2012 року в сумі 11513,11 гривень визнано таким, що не підлягає виконанню, слід дійти висновку, що отримані ТОВ «ФК «Аланд» на підставі вказаного виконавчого напису кошти в сумі 7425,54 грн. підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, предметом позову в якій є вимога про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса.

Щодо стягнення судового збору та витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1610,40 гривень (1073,60 грн. судовий збір за подання позову та 536,80 грн. за подання заяви про забезпечення позову).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст.15,16,1212 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 81, 141, 223, 258-268, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис вчинений 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за номером №27498, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №004-22001-250212 від 25.02.2012 року на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» в сумі 11513,11 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»</a> на користь ОСОБА_1 7425,54 гривень, в якості повернення безпідставно отриманих коштів.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»</a> на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1610,40 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»</a>, код ЄДРПОУ 42642578, місце знаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.14, оф.301.

Треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксана Анатоліївна, адреса: м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4 корп.А, оф.35А.

Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, адреса: м. Житомир, вул. Велика Бердичівка, буд.35.

Повний текст судового рішення виготовлено 11.04.2024 року.

Суддя: