Постанова

від 04.04.2024 по справі 914/3146/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2024 р. Справа №914/3146/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.

суддівБойко С.М.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури б/н від 15.01.2024 (вх. суду від 16.01.2024 №01-05/200/24)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.01.2024 (суддя Р.І. Матвіїв, м. Львів) про забезпечення позову

у справі №914/3146/23

за позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави, м. Львів

до відповідача 1 Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача 2 Підприємство громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця», м. Львів

про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації речового права, повернення земельної ділянки

за участю представників:

прокурор Максимовська С.С.,

від позивача не з`явились,

від відповідача 1 не з`явились,

від відповідача 2 Вовк І.Я.,

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває позовна заява заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави до Львівської міської ради та Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» про

- визнання незаконним та скасування, в частині пунктів 2 та 3, рішення LXV сесії VII скликання Брюховицької селищної ради № 2088 від 20.10.2020 «Про надання в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця»;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» земельної ділянки, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, площею 3,46 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200765746101, номер запису про інше речове право: 38799260;

- зобов`язання Підприємство громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» повернути земельну ділянку кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, площею 3,46 га Львівській міській територіальній громаді в особі Львівської міської ради.

03.01.2024 заступником керівника Львівської обласної прокуратури до суду першої інстанції було подано заяву про забезпечення позову з клопотанням про відстрочення сплати судового збору. Звертаючись до суду з вказаною заявою прокурор просив:

- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:05:004:0002 площею 3,46 га, що розташована за адресою смт. Брюховичі, вул. Широка, 2;

- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації інших речових прав відносно земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:05:004:0002 площею 3,46 га, що розташована за адресою смт. Брюховичі, вул. Широка, 2;

- заборонити Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» (ЄДРПОУ 39764394) чи будь-яким фізичним і юридичним особам проводити на земельній ділянці, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002 площею 3,46 га, що розташована за адресою смт. Брюховичі, вул. Широка, 2, підготовчі та будівельні роботи.

В обґрунтування заяви прокурор покликається на те, що 13.09.2023 державним реєстратором виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області Лужаницею Т.П. здійснено державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво (багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО). Посилається на те, що під час розгляду справи, постійним користувачем на спірній земельній ділянці може бути здійснено будівництво та реєстрація права власності на об`єкт нерухомості, що суттєво ускладнить розгляд справи по суті, реальне поновлення інтересів держави та виконання судового рішення. Тобто, в разі реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна на спірній земельній ділянці, рішення у цій справі виконати буде неможливо, а відтак неможливо буде належно захистити порушені інтереси держави.

Господарський суд Львівської області в ухвалі від 05.01.2024 задоволив клопотання заступника керівника Львівської обласної прокуратури про відстрочення сплати судового збору; відстрочив Львівській обласній прокуратурі сплату судового бору у розмірі 137,60 грн до постановлення Господарським судом Львівської області судового рішення у даній справі; в задоволенні заяви заступника керівника Львівської обласної прокуратури про забезпечення позову у даній справі відмовив.

Відмовляючи в задоволенні заяви заступника керівника Львівської обласної прокуратури про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що частина обґрунтувань заяви про забезпечення позову стосується покликань на обставини справи, які є підставою позовних вимог (безпідставна безоплатна передача у постійне користування Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:05:004:0002; без з`ясування статутних завдань, дійсності намірів та спроможності цієї громадської організації використовувати земельну ділянку для потреб, спрямованих на реалізацію завдань із соціальної захищеності інвалідів; план зонування та детальний план території по даній земельній ділянці не був розроблений ні на час надання земельної ділянки у постійне користування, ні станом на даний час). Тобто такі обставини не оцінюються на стадії вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а підлягатимуть дослідженню, з`ясуванню, встановленню у процесі розгляду справи.

Інша частина доводів прокурора стосується обставин зняття арешту зі спірної земельної ділянки Галицьким районним судом міста Львова 02.08.2023 у справі № 461/2707/21, відомості про що внесено до Державного реєстру речових прав 16.08.2023, і вчинення відповідачем дій стосовно державної реєстрації 13.09.2023 права власності на незавершене будівництво, розташованого за адресою смт. Брюховичі, вул. Широка, 2.

У співвідношенні з предметом спору арешт спірної земельної ділянки основним чином впливає на права власника щодо розпорядження такою нерухомістю. Однак, власником земельної ділянки залишається територіальна громада в особі Львівської міської ради, а відповідач як користувач земельної ділянки не має повноважень щодо розпорядження нею, тому такий захід забезпечення позову не призведе до бажаного і співмірного з предметом спору результату - збереження незмінним об`єкту спору, земельної ділянки, про повернення якої заявлено позовну вимогу.

Щодо заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації інших речових прав стосовно спірної земельної ділянки, то як стверджує, однак, не підтверджує заявник, реєстрація права власності на незавершене будівництво (1 % готовності об`єкта) уже здійснена відповідачем. Доказів наявності наміру вчиняти будь-які інші реєстраційні дії на цей час відсутні. Крім цього, така реєстрація стосується об`єкта будівництва, а не земельної ділянки, яка є спірною у цій справі.

Заступник керівника Львівської обласної прокуратури не погодився з постановленою ухвалою та оскаржив її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі прокурор покликається, зокрема, на таке:

-обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на спірну земельну ділянку, зареєстровану на праві постійного користування за Підприємством громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця», а також заборона здійснення дій щодо розпорядження земельною ділянкою є співмірними із заявленими позовними вимогами, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17;

-в разі реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна на спірній земельній ділянці, рішення у цій справі виконати буде неможливо, а відтак неможливо буде належно захистити порушені інтереси держави. Як наслідок, для відновлення інтересів держави виникне необхідність подання органами прокуратури інших позовів, що очевидно потребуватиме значного часу та витрат на сплату судового збору і не сприятиме ефективності судового захисту;

-саме Брюховицька селищна рада (правонаступником якої є Львівська міська рада) також є відповідачем у справі, оскільки безпідставно, в порушення вимог закону та всупереч інтересів територіальної громади, прийняла рішення від 20.10.2020 № 2088 «Про надання в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця». Відтак, арешт спірної земельної ділянки призведе до бажаного і співмірного з предметом позову результату збереження незмінним об`єкту спору, земельної ділянки, про повернення якої заявлено позовну вимогу;

-об`єкт нерухомого майна нерозривно пов`язаний із земельною ділянкою, на якій він розташований, а реєстрація права власності на такий об`єкт є способом обтяження земельної ділянки. Водночас, вчинення реєстраційних дій щодо об`єкту будівництва саме на спірній земельній ділянці порушуватиме інтереси держави за захистом яких звернувся прокурор, а також може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, про що було вказано у заяві про забезпечення позову;

-в ході розгляду справи постійним користувачем на спірній земельній ділянці може бути здійснено будівництво та реєстрація права власності на об`єкт нерухомості, що суттєво ускладнить розгляд справи по суті, реальне поновлення інтересів держави та виконання судового рішення, зокрема в частині повернення спірної земельної ділянки.

З огляду на вказане, зазначаючи про обов`язок суду врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення, прокурор просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суд та вжити заходи забезпечення позову, задоволивши вимоги його заяви.

Відповідач -2, в силу вимог ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи прокурора, з огляду на наступне:

-задоволення заяви про забезпечення позову на підставі тих обставинами, якими прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги, спричинить по суті вирішення питання обґрунтованості позовних вимог, що суперечить суті інституту забезпечення позову. Підстави, які навів прокурор у своїй заяві про передачу у постійне користування спірної земельної ділянки всупереч інтересам громади, без з`ясування статутних завдань, дійсності намірів та спроможності підприємства потребують доведення та встановлюється під час вирішення спору, відтак відповідні твердження прокурора не можуть розцінюватися судом як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову;

-щодо арешту, відповідач-2 зазначає, що на території згаданої земельної ділянки перебуває об`єкт незавершеного будівництва (школа), який згідно з висновком експерта, підлягає демонтажу. Проте опади та погодні умови можуть спричинити обвал аварійного об`єкта, що створює небезпеку для життя та здоров`я людей, відповідальність за що буде нести підприємство. Відтак, накладення арешту на земельну ділянку зумовить ситуацію, за якої підприємство буде обмежене у можливості сумлінно виконувати свої обов`язки, що може створити негативні наслідки для невизначеного кола осіб. Підприємство вважає, що неодноразове накладення арештів на спірну земельну ділянку в рамках кримінальних, господарських та цивільних прав є виключно перешкоджанням його законній діяльності;

-станом на час подання цієї заяви про забезпечення позову права на незавершене будівництво на спірній земельній ділянці вже зареєстровано, а тому не може використовуватись як аргумент для застосування заходів забезпечення позову, натомість доказів наявності наміру вчиняти будь-які інші реєстраційні дії прокурором не надано;

-Підприємство громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» зазначає, що йому було видано відповідні дозволи на проведення підготовчих і будівельних робіт. Вказані дозволи не скасовані, тому будь-яка заборона проведення підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці за таких обставин суперечить законодавству та безпідставно порушила б гарантовані державою права підприємства.

Вважає, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову не мають взаємозв`язку та не є співмірними заявленим позовним вимогам, оскільки предметом позову у цій справі фактично є вимоги про усунення перешкод у користуванні територіальною громадою належними їй земельними ділянками шляхом зобов`язання повернути їх територіальній громаді в особі Львівської міської ради, вимоги щодо права власності на спірну земельну ділянку заявлено не було, жодна сторона не оскаржує права Львівської міської ради на спірну земельну ділянку, відтак суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024, справу № 914/3146/23 розподілено колегії суддів: Бонк Т.Б.(головуючий суддя), судді Бойко С.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою від 22.01.2024, суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, ухвалою від 06.02.2024 призначив справу № 914/3146/23 до розгляду у судовому засіданні на 20.02.2024. В судовому засіданні 20.02.2024 оголошено перерву до 05.03.2024.

05.03.2024 суддя-доповідач Бонк Т.Б. подала заяву про самовідвід у справі № 914/3146/23, яка була задоволена судом в ухвалі від 05.03.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024, справу за № 914/3146/23 розподілено колегії суддів у складі головуючої судді Орищин Г.В., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 розгляд апеляційної скарги заступника прокурора Львівської обласної прокуратури призначено на 04.04.2024.

В дане судове засідання прибули прокурор та представник відповідача-2, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. Відповідач-1 участі уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить довідка про доставку електронного листа до його електронного кабінету.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає зазначити наступне:

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 зробила висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Звертаючись до суду з даною заявою, прокурор просив суд вжити заходи забезпечення позову:

- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:05:004:0002 площею 3,46 га, що розташована за адресою смт. Брюховичі, вул. Широка, 2;

- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації інших речових прав відносно земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:05:004:0002 площею 3,46 га, що розташована за адресою смт. Брюховичі, вул. Широка, 2;

- заборонити Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» (ЄДРПОУ 39764394) чи будь-яким фізичним і юридичним особам проводити на земельній ділянці кадастровий номер 4610166300:05:004:0002 площею 3,46 га, що розташована за адресою смт. Брюховичі, вул. Широка, 2, підготовчі та будівельні роботи.

Відповідно до усталеної судової практики, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З аналізу позовних вимог та заяви про забезпечення позову вбачається, що частина обґрунтувань заяви про забезпечення позову стосується покликань на обставини справи, які є підставою позовних вимог, отже, вказані обставини не можуть оцінюватися на стадії вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а підлягатимуть дослідженню, з`ясуванню, встановленню у процесі розгляду справи, про що правомірно вказано місцевим господарським судом.

Доводи прокурора, що стосуються обставин зняття арешту зі спірної земельної ділянки Галицьким районним судом міста Львова 02.08.2023 у справі № 461/2707/21 (відомості про що внесено до Державного реєстру речових прав 16.08.2023) і вчинення відповідачем дій стосовно державної реєстрації 13.09.2023 права власності на незавершене будівництво (багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, за адресою смт. Брюховичі, вул. Широка, 2, відхиляються судом з огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України, відповідно до яких, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, жодних доказів на підтвердження зазначених обставин до заяви не долучено, водночас, обставини, про які стверджує заявник, мали місце ще до подання позову у справі, що розглядається.

Верховний Суд у своїй постанові від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 дійшов висновку, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвідношення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Верховний Суд у постанові від 03.21.2021 у справі № 910/4777/21 зазначає, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам..

У співвідношенні з предметом спору арешт спірної земельної ділянки основним чином впливає на права власника щодо розпорядження такою нерухомістю. Однак власником земельної ділянки залишається територіальна громада в особі Львівської міської ради, а відповідач як користувач земельної ділянки не має повноважень щодо розпорядження нею. Тому такий захід забезпечення позову не призведе до бажаного і співмірного з предметом спору результату - збереження незмінним об`єкту спору, земельної ділянки, про повернення якої заявлено позовну вимогу.

Щодо заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації інших речових прав стосовно спірної земельної ділянки, то як стверджує, однак, не підтверджує, сам заявник, реєстрація права власності на незавершене будівництво (1 % готовності об`єкта) уже здійснена відповідачем. Доказів наявності наміру вчиняти будь-які інші реєстраційні дії на цей час відсутні. Крім цього, така реєстрація стосується об`єкта будівництва, а не земельної ділянки, яка є спірною у цій справі.

Однією з позовних вимог є скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» земельною ділянкою кадастровий номер 4610166300:05:004:0002.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак, у співвідношенні з позовною вимогою про скасування державної реєстрації права постійного користування відповідача вимога про заборону вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації інших речових прав стосовно спірної земельної ділянки не відповідає способу захисту порушеного права в межах цієї справи, адже правовий статус земельної ділянки визначає її власник, а відповідач не має повноважень щодо юридичної зміни правового статусу спірної земельної ділянки.

Суттю забезпечення позову є обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Конкретний захід забезпечення позову буде співвідносним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що відповідає правовому висновку наведеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Щодо заборони Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» проводити на земельній ділянці підготовчі та будівельні роботи, то за відсутності підтверджуючих документів стосовно поведінки відповідача про вчинення безпідставних чи самовільних дій на спірній земельній ділянці, які спрямовані на зміну земельної ділянки, що унеможливить ефективний захист прав, які захищаються в межах цього провадження, у суду не було підстав визнавати поведінку відповідача несумлінною, а обставини незаконної передачі земельної ділянки в користування - встановленими і доведеними. Водночас, у заяві не обґрунтовано, проведення яких саме підготовчих та будівельних робіт необхідно заборонити, чиї права та законні інтереси в результаті таких робіт може бути порушено.

Посилання заявника на факти, встановленні у акті обстеження земельної ділянки від 31.08.2023 року та у листі начальника Управління державного контролю за використанням та охороною земель від 14.09.2023 року (зокрема, в частині встановлених фактів знаходження на земельній ділянці незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої школи (яка за даними Державного реєстру речових прав вважається знищеною), факту зміни конфігурації земельної ділянки у порівнянні із тією, яка була надана у користування Брюховицькій селищній раді у 2008 році та право на яку припинялось оспореним рішенням, а також щодо факту здійснення робіт по демонтажу школи), не були обґрунтовані як підстави для заборони проведення підготовчих та будівельних робіт.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість обраних прокурором способів вжиття заходів забезпечення позову, відтак в задоволенні заяви заступника керівника Львівської обласної прокуратури правомірно відмовлено місцевим господарським судом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування постановленої ухвали.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні вимог апеляційної скарги Заступника керівника Львівської обласної прокуратури відмовити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.01.2024 про відмову в забезпеченні позову у справі № 914/3146/23 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 11.04.2024

Головуюча суддяГ.В. Орищин

суддяС.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець