Постанова

від 05.04.2024 по справі 910/15616/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2024 р. Справа№ 910/15616/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Проджект Білдінг Менеджмент»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023

у справі № 910/15616/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Приватного підприємства «Персей Техно»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проджект Білдінг Менеджмент»

про стягнення 85 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 85 000,00 грн., сплаченої на виконання укладеного між сторонами договору підряду № 25-10/2022 від 25.10.2022.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що на виконання умов спірного договору ним здійснено авансовий платіж в розмірі 85 000 грн., проте, враховуючи, що у визначений таким договором строк роботи відповідачем не виконано, позивач у односторонньому порядку розірвав спірний договір, що є підставою для повернення позивачу коштів, сплачених на виконання умов такого договору.

Також у позові позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу та навів попередній орієнтовний розрахунок таких судових витрат: 10 000,00 грн. - підготування позовної заяви, 6 000,00 грн. - відповідь на відзив, 4 000,00 грн. - участь у судових засіданнях (2 000,00 грн. за одне засідання, попередньо визначені кількість засідань 2).

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- проектну документацію стадії «Р» розділ ОВ (опалення та вентиляція), виконання якої і є предметом спірного договору, позивачу передано на розгляд 20.11.2022 в електронному вигляді;

- 27.11.2022 на електронну пошту відповідача від позивача надійшло прохання відкоригувати креслення розділу ОВ на інше інженерне рішення, що згідно доводів Відповідача ним виконано 28.11.2022;

- жодних зауважень від позивача не надходило, в свою чергу відповідачем фактично додатково було виконано ряд робіт, які не входили до договірного обсягу;

- відповідачем направлено позивачу розроблений, погоджений з останнім розділ АТХ, щодо якого також не надано зауважень;

- отже роботи за спірним договором відповідачем виконано, а оскільки позивачем не підписано відповідного акту на виконані роботи та не здійснено повної оплати, усі розділи проектування у паперовому вигляді не були видані позивачу.

Також відповідач зауважив на безпідставному застосуванні позивачем до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2023, повний текст якого складений та підписаний 11.12.2023, у справі № 910/15616/23 позов задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено суму попередньої плати - 85 000,00 грн. та судовий збір - 2 684,00 грн., у відшкодуванні позивачу витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив, що за умовами спірного договору роботи мали бути виконі до 10.11.2022, проте матеріали справи не містять доказів приймання-передачі виконаних проектних робіт у порядку передбаченому розділом 7 такого договору, а відтак позивачем правомірно 13.04.2023 реалізовано передбачене п. 11.2 та пп. 6.1.2. п. 6.1. спірного договору право на одностороннє розірвання.

Суд першої інстанції:

- врахував, що позивач у претензії від 13.04.2023 посилається саме на положення п. 11.2. спірного договору, а матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем односторонньої відмови позивача від такого договору;

- зауважив на відсутності в матеріалах справи доказів виконання робіт у строк до 10.11.2022, та доказів змінення таких строків з підстав, визначених пунктом 2.5 спірного договору;

- врахував відсутність заперечень відповідача щодо отримання повідомлення про розірвання спірного договору (претензії від 13.04.2023);

- звернув увагу відповідача на те, що умови оплати за договором врегульовано пунктом 4.1., з якого вбачається, що остаточний розрахунок здійснюється замовником у відповідності до підпункту 4.1.2. - протягом 10-ти календарних днів з дати підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт при умові отримання замовником від підрядника всієї виконавчої документації, що спростовує доводи відповідача в частині обґрунтування підстав ненадання позивачу розробленого проектування у паперовому вигляді, які є необґрунтованими та безпідставними, оскільки повна оплата мала здійснюватися позивачем після прийняття робіт;

- встановив, що з наданих до справи доказів не вбачається за можливе встановити обсяг виконаних робіт відповідачем, оскільки наданий ним акт здачі-приймання проектних робіт від 28.11.2022 не підписаний позивачем, а долучена відповідачем електронна переписка не може бути розцінена судом як належний доказ, так як не передбачена умовами спірного договору, що також унеможливлює встановити відповідність електронних адрес з огляду на їх відсутність в такому договорі.

Також суд першої інстанції визнав помилковими твердження відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, зазначивши про те, що:

- для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося;

- тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб, або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі;

-оскільки одностороннє розірвання спірного договору відбулося у зв`язку із невиконанням відповідачем робіт у визначений договором строк, позивачем правомірно здійснено посилання на положення ч. 2 ст. 849, ст. 1212 ЦК України, а відтак з відповідача підлягають стягненню заявлені кошти у вигляді авансового платежу в розмірі 85 000,00 грн., здійсненого позивачем на виконання договірного зобов`язання, яке станом на дату ухвалення даного рішення є припиненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Так, враховуючи межі заявлених вимог, підстави для стягнення плати за виконану частину роботи на користь підрядника (відповідача) та відшкодувавши останньому збитків, завданих розірванням договору наразі відсутні в силу відсутності належних доказів, на підставі яких можна встановити такі обставини.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що:

- в попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат позивачем визначено: 10 000,00 грн. підготування позовної заяви, 6 000,00 грн. відповідь на відзив, 4 000,00 грн. участь у судових засіданнях, (2 000,00 грн. за одне засідання, попередньо визначені кількість засідань 2);

- з прохальної частини позову не вбачається за можливе встановити конкретну суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, а також відсутній детальний опис виконаних адвокат робіт, що також унеможливлює встановити відповідність останніх критеріям ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України;

- у позовній заяві відсутні посилання на існування необхідності подачі додаткових доказів у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проджект Білдінг Менеджмент» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 по справі № 910/15616/23 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, а також при неправильному застосуванні норм матеріального права і неврахуванню висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, додатково зауваживши на тому, що:

- суд першої інстанції жодним чином не врахував, що у сукупності з іншими положеннями і п. 2.4 спірного договору, датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником шляхом підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, а не визначена спірним договором календарна дата (10.11.2022):

- усі належним чином розроблені розділи проектування були виготовлені відповідачем у повному обсязі, але не були видані позивачу у паперовому вигляді у зв`язку із непідписанням останнім відповідного акту на виконані роботи, невиконанням позивачем своїх обов`язків, передбачених з п.п. 7.1., 7.2. та 7.2.1 спірного договору щодо приймання-передача виконаних робіт, а також не здійсненням ним у в подальшому та до цього часу оплати за договором у повному обсязі;

- згідно з п.п. 7.1., 7.2. та 7.2.1 спірного договору, приймання-передача виконаних робіт проводиться у порядку, встановленому чинним законодавством та даним договором. Передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання - передачі виконаних проектних робіт. Замовник після отримання повідомлення підрядника, зобов`язаний протягом 5 календарних днів направити свого уповноваженого представника для здійснення приймання всього об`єму виконаних робіт. Якщо в процесі прийняття робіт виявляться допущені в роботі відступи від умов цього договору та інші недоліки, в тому числі, але не обмежуючись невідповідність робіт, пред`явлених до оплати встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, інших помилок, що вплинули на вартість виконаних робіт та/або підрядником не надано;

- тобто, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно письмово про них заявити підряднику, укладеним між сторонами договором покладений саме на замовника, проте позивачем письмово не повідомлено апелянта про будь - які виявлені у технічній та проектній документації недоліки, не вмотивовано свою відмову від підписання акта виконаних робіт, повну оплату не здійснено, що жодним чином не враховано судом першої інстанції;

- так як сторона по справі отримала відповідний аванс на підставі спірного договору і така підстава отримання зазначених коштів не перестала існувати, положення ст.1212 ЦК до спірних правовідносин не підлягає застосуванню;

- судом першої інстанції не враховано що і положення ст.849 ЦК України, на яку в обґрунтування своїх вимог також посилається позивач (при цьому зазначаючи за юридичною природою різні, взаємовиключаючі підстави), не передбачають права замовника саме на повернення попередньої оплати за договором, а ч. 4 зазначеної статті передбачає, що саме замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору

До апеляційної скарги апелянтом додані додатковий доказ, а саме копію проектної документації У обґрунтування поважності причин неподання зазначеного доказу до суду першої інстанції, апелянт зазначає про значний обсяг такої документації, що суттєво технічно ускладнювало її виготовлення та роздрукування.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024, справу № 910/15616/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю. Тищенко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15616/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/15616/23.

15.01.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Проджект Білдінг Менеджмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/15616/23, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Щодо доданого відповідачем до апеляційної скарги додаткового доказу, а саме належним чином засвідченої копії проектної документації, слід зазначити, що частина з вказаної документації вже наявна у матеріалах справи, а відтак не може вважатися додатковим доказом, а щодо її решти колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи, що відповідач додав цей документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення такого доказу суд першої інстанції в своєму розпорядженні не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

У обґрунтування поважності причин неподання зазначеного доказу до суду першої інстанції, апелянт зазначає про значний обсяг такої документації, що суттєво технічно ускладнювало її виготовлення та роздрукування, проте вказане не може бути визнано причиною, яка не залежить від апелянта.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).

За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Також слід зауважити на правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19, у якій судом касаційної інстанції зауважено на тому, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

За таких обставин, додана апелянтом під час апеляційного перегляду копія проектної документації (в тій частині, яка була відсутня у матеріалах справи під час розгляду справи в суді першої інстанції - примітка суду), як додатковий доказ колегією суддів не приймаються.

У періоди із 10.03.2024 по 13.03.2024 та з 28.03.2024 по 31.03.2024 суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні, а у періоди з 14.03.2024 по 27.03.2024 та з 01.04.2024 по 04.04.2024 - у відпустці.

Станом на 05.04.2024 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

25.10.2022 позивач (замовник) та відповідач (підрядник) уклали договір підряду (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, власними та залученими силами та засобами відповідно до умов даного Договору та норм чинного законодавства України виконати роботи з проектування системи Каналізаційно насосної станцій в одну стадію, стадія Робочу документацію «Р» (далі роботи) на об`єкті замовника «Нове будівництво складу підлогового зберігання сухого жому на території Радехівського підрозділу ТОВ «Радехівський цукор» за адресою пр. Юності, буд. 39, с. Павлів Чорвоноградівського р-ну, Львівської обл.» (далі Об`єкт або Об`єкт замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи за ціною, в порядку та в строки, погоджені сторонами в даному Договорі.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що види, склад та обсяги робіт, які виконуються згідно даного Договору, зазначені в Додатку № l до даного Договору та Технічному завданні замовника, яке надається замовником підряднику та які є невід`ємними частинами даного Договору. При цьому сторони домовилися, що підписанням підрядником даного Договору, підрядник підтверджує отримання від замовника Технічного завдання і не заперечує проти його умов. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті сторонами у разі внесення замовником змін у Технічне завдання, про що сторони вносять зміни в Додаток № 1 до даного Договору.

Додатком № 1 до Договору визначено обсяг та склад проектної документації із закріпленням назви робіт/розділів проектування Стадія «Робочу документацію»: 1. Вентиляція; 2. Автоматизація вентиляційних систем.

Пунктами 2.1.-1.3. Договору визначено строки виконання робіт, а саме: дата початку - 25.10.2022, дата закінчення - 10.11.2022.

Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття Замовником шляхом підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт (пункт 2.4 Договору).

Строки виконання робіт можуть бути змінені сторонами із внесенням змін до даного Договору шляхом укладання відповідної Додаткової угоди у випадку: внесення замовником змін в Технічне завдання, які мали місце наслідком зміну об`ємів / обсягів виконуваних підрядником робіт; виникнення обставин непереборної сили (пункт 2.5 Договору).

У п. 2.8 Договору сторони домовилися, що у випадку, якщо з вини підрядника початок виконання робіт відбувається пізніше від дати, вказаної в п. 2.2 даного Договору, на 2 (два) календарних дні або відставання від дати закінчення виконання всіх робіт, яка зазначена в п. 2.3. даного Договору, складає більше ніж 3 (три) календарних дні замовник повідомляє підрядника про несвоєчасний початок робіт або суттєве відставання від їх закінчення. Якщо в дводенний строк з моменту отримання підрядником письмово повідомлення замовника про порушення строків виконання робіт, підрядник не забезпечить виконання робіт відповідно до строків, які вказані в даному Договорі, замовник має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір та вимагати від підрядника відшкодування збитків, які поніс замовник. В такому випадку замовник здійснює оплату фактично виконаних робіт підрядником, а у випадку якщо підрядник не розпочав виконання робіт, грошові кошти сплачені замовником відповідно до п. 4.1.1 цього Договору підлягають поверненню підрядником замовнику десятиденний строк з моменту отримання Підрядником письмово повідомлення замовника.

Відповідно до пункту 3.1 Договору загальна вартість робіт включає в себе вартість матеріалів та визначається на основі Договірної ціни, яка є Додатком № 1 до даного Договору і складає 170 000,00 грн. в тому числі ПДВ 20% 28 333,33 грн.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, з урахуванням умов даного Договору, фінансування та оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, який вказаний в даному Договорі, у наступному порядку:

4.1.1. Грошові кошти (авансовий платіж) у розмірі: 50 %;

4.1.2. Решта Договірної ціни, передбаченої в п. 3.1 даного Договору за виконанні підрядником роботи згідно даного Договору здійснюється замовником протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання між сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт, при умові отримання замовником від підрядника всієї виконавчої документації, актів прихованих робіт, накладних за використані матеріали, та робочої документації по виконаних на Об`єкті роботах.

Відповідно до підпункту 6.1.2 пункту 6.1 Договору замовник має право розірвати даний Договір в односторонньому порядку у будь-який час до закінчення виконання робіт, оплативши підряднику фактично виконані роботи, попередивши письмово (з яких причин та умов) про це підрядника за 14-ть календарних днів до дати розірвання Договору.

Відповідно до підпункту 6.4.1. та 6.4.2 пункту 6.4. Договору підрядник зобов`язаний виконати весь комплекс Робіт по об`єкту відповідно до умов даного Договору, норм чинного законодавства України та передати їх замовнику за актом приймання передачі виконаних робіт, а також передати замовнику весь проект Робочої документації КНС стадія РП у 3 примірниках у твердій палітурці та на одному переносному носію.

Пунктом 7.2.Договору визначено, що передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється Актом приймання-передачі виконаних проектних робіт.

Підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. Договору визначено, що замовник, після отримання повідомлення підрядника, зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів направити свого уповноваженого представника для здійснення приймання всього об`єму виконаних робіт. Якщо в процесі прийняття робіт виявляться допущені в роботі відступи від умов цього Договору та інші недоліки, в тому числі, але не обмежуючись невідповідність робіт, пред`явлених до оплати встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, інших помилок, що вплинули на вартість виконаних робіт та/або підрядником не надано замовнику виконавчої документації по виконаних роботах, замовник зобов`язаний письмово заявити про них підрядникові.

Договір набуває чинності в день його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даними Договором (пункт 11.1. Договору).

У випадку розірвання Договору в односторонньому порядку, якщо інше не передбачено умовами Договору, цей Договір вважається розірваним через 5 календарних днів з моменту отримання стороною письмового повідомлення іншої Сторони про розірвання цього Договору в односторонньому порядку і при цьому між сторонами не підписуються будь-які додаткові договори / угоди про розірвання даного Договору в одностороннього порядку (п. 11.2 Договору).

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору позивачем відповідачу перераховано 85 000,00 грн. у якості авансового платежу згідно платіжної інструкції № 22 від 25.10.2022.

28.03.2023 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 28/03-2 про повернення авансових коштів в розмірі 85 000,00 грн. за проектні роботи за Договором у зв`язку із невиконанням умов Договору в строк.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом № 901 від 13.04.2023 повідомив позивача, що ним виконано роботи та передано проектну документацію стадії «Р» розділ ОВ (Опалення та вентиляція) на розгляд 20.11.2023 по об`єкту «Нове будівництво складу підлогового зберігання сухого жому на території Радехівського підрозділу ТОВ «Радехівський цукор» за адресою пр. Юності, буд. 39, с. Павлів Червоноградського р-ну, Львівської області» в електронному вигляді в форматі PDF на електронну пошту: yaroslav1807@gmail.com та persey2022@ukr.net, а 27.11.2022 з пошти persey2022@ukr.net на електронну адресу agarkov@ukr.net надійшов лист з проханням відкоригувати креслення розділу ОВ на інше інженерне рішення.

Докази ведення вказаної вище електронної переписки Відповідачем додано до відзиву.

Згідно доводів відповідача, вказаний лист ним розглянуто і незважаючи на зміну технічного завдання сплата додаткових коштів за такі коригування від замовника не вимагалася , а 28.11.2022 позивачем отримано відредагований комплект креслень ОВ.

Крім того, в листі № 901 від 13.04.2023 відповідачем зазначено:

- про розроблення ним креслення розділу КБ для встановлення вентиляційного обладнання, хоча це і не входило в об`єм робіт по договору та надання останнього на месенджер Вайбер директору позивача, а також надано сертифікат відповідального виконавця інженера-проектувальника Агаркова В.В.;

- надіслання розробленого та погодженого розділ АТХ на Вайбер головного інженера позивача Ярослава Дубинського;

Лист № 901 від 13.04.2023 містить додатки: акт та рахунок - фактура, проте останній в матеріалах справи відсутній.

Докази направлення листа № 901 від 13.04.2023 позивачу містяться в матеріалах справи.

Позивач звернувся до відповідача із претензією про розірвання договору та повернення коштів від 13.04.2023, в якій повідомив про те, що станом на 13.04.2023 роботи відповідачем не виконано, авансовий платіж не повернуто, у зв`язку з чим позивач повідомив відповідача про розірвання Договору на підставі п. 11.2 та необхідності повернення коштів в розмірі 85 000,00 грн.

Дана претензія направлена відповідачу засобами поштового зв`язку 13.04.2023, а обставини її отримання відповідачем у відзиві не заперечуються, однак, як вірно вказано судом першої інстанції, дату такого отримання встановити не вбачається за можливе в силу неналежної копії фіскального чека від 13.04.2023 (неможливо встановити номер поштового повідомлення для здійснення відстеження).

Також позивачем додано вимогу щодо повернення суми попередньої оплати від 29.06.2023 з доказами її направлення відповідачу 30.06.2023.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 85 000,00 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, з підстав, які детально викладені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив повністю, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду, до яких відноситься Договір, підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 875 ЦК України).

Частиною 1 ст. 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, положення як ГК України, так і ЦК України допускають односторонню відмову від договору у випадку якщо це передбачено договором, або законом.

Відповідно ст. 849 ЦК України:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (ч. 1);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч. 3);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4).

У статті 849 ЦК України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

У Договорі сторонами погоджено, що замовник має право розірвати даний Договір в односторонньому порядку у будь-який час до закінчення виконання робіт, оплативши підряднику фактично виконані роботи, попередивши письмово (з яких причин та умов) про це підрядника за 14-ть календарних днів до дати розірвання Договору (п. 6.1.2 Договору)

Отже, як у ЦК України, так і у Договорі сторонами погоджено можливість дострокового припинення/розірвання Договору у односторонньому порядку на вимогу позивача, проте у такому випадку позивач має виплатити відповідачу вартість фактично виконаних останнім на момент розірвання Договору робіт.

Як встановлено вище, позивач звернувся до відповідача із претензією про розірвання договору та повернення коштів від 13.04.2023, в якій повідомив про те, що станом на 13.04.2023 роботи відповідачем не виконано, авансовий платіж не повернуто, у зв`язку з чим позивач повідомив відповідача про розірвання Договору на підставі п. 11.2 та необхідності повернення коштів в розмірі 85 000,00 грн.

У п. 11.2 Договору сторони погодили, що у випадку розірвання Договору в односторонньому порядку, якщо інше не передбачено умовами Договору, цей Договір вважається розірваним через 5 календарних днів з моменту отримання стороною письмового повідомлення іншої сторони про розірвання цього Договору в односторонньому порядку і при цьому між сторонами не підписуються будь-які додаткові договори / угоди про розірвання даного Договору в одностороннього порядку.

Вищезгадана претензія направлена відповідачу засобами поштового зв`язку 13.04.2023, а відтак, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів отримання її відповідачем та того, що надана позивачем копія вказаного фіскального чеку не дає можливості встановити номер поштового повідомлення для здійснення відстеження, при визначені дати отримання вказаної претензії відповідачем слід виходити зі строків пересилання кореспонденції, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950.

Так, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єктів поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Отже, граничний строк пересилання по місту Києву цінного листа з описом вкладення, без урахування вихідних днів об`єкту поштового зв`язку складає 5 днів (Д+3+1), а відтак вказана претензія мала бути відповідачем отримана не пізніше 20.04.2023, а Договір, відповідно, є розірваним з 26.04.2023.

При цьому слід врахувати правову позиція, яка викладена Верховним Судом у постанові від 25.01.2021 у справі № 910/9359/20, згідно з якою, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Водночас для вирішення спору сторін по суті слід встановити обсяг виконаних відповідачем за Договором робіт станом на дату розірвання Договору, тобто станом на 26.04.2023.

Вказане відповідає правовій позиції, яка викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, згідно з якою договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін, тому предметом судового дослідження у справі мало бути: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.

Як встановлено вище, відповідач стверджує, що ним роботи за Договором були виконані у повному обсязі, а їх результат був направлений 20.11.2023 в електронному вигляді в форматі PDF на електронну пошту: yaroslav1807@gmail.com та persey2022@ukr.net.

Вказані твердження колегія суддів сприймає критично, так як у Договорі сторонами не було погоджено можливість передачі результатів робіт шляхом направлення їх на електронну адресу. При цьому п. 13.8 Договору навпаки встановлює, що всі повідомлення за цим Договором будуть вважатись зробленими належним чином, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом або вручені особисто за зазначеними адресами сторін.

Вказані обставини, а також те, що у Договорі сторонами не визначено електронних адрес сторін, унеможливлює прийнятті в якості доказу на підтвердження передання позивачу результатів робіт і надане відповідачем електронне листування.

В свою чергу зі змісту наданого відповідачем листа № 901 від 13.04.2023 слідує, що проектна документація у паперовому вигляді позивачу не направлялась.

Колегія суддів зазначає про те, що за відсутності у позивача проектної документації, надання ним зауважень щодо її змісту є неможливим, а відтак посилання відповідача на те, що відсутність зауважень щодо робіт свідчить про прийняття їх позивачем, колегією суддів до уваги не приймаються.

Слід зазначити і про те, що відповідач стверджує, що листом № 901 від 13.04.2023 він запрошував позивача для приймання робіт (направив повідомлення в порядку п. 7.2.1 Договору - примітка суду), проте вказані посилання спростовуються самим змістом цього листа у якому відповідач просить позивача підписати акт виконаних робіт та оплатити решту їх вартості.

Отже, наявні у матеріалах справи докази не підтверджують твердження відповідача про передачу ним позивачу спірних робіт.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції:

- з наданих до справи доказів не вбачається за можливе встановити обсяг виконаних відповідачем робіт, оскільки наданий ним акт здачі приймання проектних робі від 28.11.2022 не підписаний замовником, а долучена відповідачем електронна переписка не може бути розцінена судом як належний доказ оскільки не передбачена умовами Договору, що також унеможливлює встановити відповідність електронних адрес з огляду на їх відсутність в такому Договорі;

- умови оплати за Договором врегульовано пунктом 4.1, з якого вбачається, що остаточний розрахунок здійснюється замовником у відповідності до підпункту 4.1.2. - протягом 10-ти календарних днів з дати підписання сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт при умові отримання замовником від підрядника всієї виконавчої документації. Зазначене спростовує доводи відповідача в частині обґрунтування підстав ненадання позивачу розробленого проектування у паперовому вигляді, які є необґрунтованими та безпідставними, оскільки повна оплата мала здійснюватися позивачем після прийняття робіт.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується виконання відповідачем, станом на дату розірвання Договору, будь-яких робіт, що, відповідно, виключає обов`язок відповідача такі роботи оплатити.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Отже, з розірванням Договору, останній, як правова підстава для перебування у відповідача грошей, припинився.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно зазначив про те, що позивачем правомірно здійснено посилання на положення ч. 2 ст. 849 та ст. 1212 ЦК України, та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 85 000,00 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Оскільки питання правомірності розподілу судових витрат Господарським судом міста Києва, зокрема і в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апелянтом не порушувалось, а судом апеляційної інстанції підстав виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги не встановлено, справу переглянуто в порядку ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/15616/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Проджект Білдінг Менеджмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/15616/23 задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проджект Білдінг Менеджмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/15616/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/15616/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15616/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала