Постанова

від 27.03.2024 по справі 925/1229/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. Справа№ 925/1229/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Білий М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2023, повний текст якого складено та підписано 04.12.2023

у справі № 925/1229/23 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теп-Транско"

про стягнення 2 058 000,00 грн заборгованості за договором

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

8 вересня 2023 року, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теп-Транско" з вимогою про стягнення 2 058 000,00 грн заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 та про відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не повно розрахувався за перевезення, здійснене позивачем. Позивач посилається на помилку персоналу позивача на станції завантаження при нарахуванні плати за перевезення вантажу, але вважає, що це не спростовує обов`язок відповідача провести належні та повні розрахунки за наданні послуги з перевезення вантажу залізницею у міжнародному сполученні.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що:

- оскільки вагоні вивантажувались в морських портах, тобто без перетину меж України і після вивантаження порожній рухомий склад приймався до перевезення по території України з оформленням накладної внутрішнього сполучення, то застосування Vcp як для експортного сполучення у порожньому рейсі є безпідставним;

- відповідач повністю розрахувався за вказаними позивачем реквізитами та нарахуваннями у перевізних документах. Нарахування та стягнення плати позивачем самостійно на станції відправлення за рахунок авансових платежів з рахунку відповідача без участі самого відповідача;

- договірні відносини повністю виконані, оскільки перевезення проведено та оплачене замовником;

- позивач намагається ревізувати господарські відносини та виконаний договір і достягати грошові кошти, що не відповідає принципам добросовісності господарських відносин.

Також до вимог про стягнення 2 058 000 грн просить застосувати строк позовної давності відповідно до приписів ст. 259 ЦК України (а.с.80).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.11.2023 у справі №925/1229/23 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення мотивоване тим, що позивач визнає свою помилку в нарахуванні провізної плати та безпосередньо звернувся з позовом в суд, що не може розцінюватись як письмова вимога про оплату та наявність спору між сторонами. Суд дійшов висновку, що відсутній спір між сторонами щодо заборгованості та проведених нарахувань за надані та спожиті послуги перевезення між сторонами, оскільки Позивач (УЗД) не коригував залізничних накладних та додатків до них, про що свідчать записи в пунктах 34, 38, 42 накладних та зведені відомості вагонів. Суд першої інстанції зазначив, що на момент звернення позивача з позовом в господарський суд позивач не доводить порушення свого права та ким саме. Позивач намагається покласти вину на відповідача. В діях позивача вбачаються ознаки зловживання правом що є неприпустимим в розумінні приписів ст.13 ЦК України. Вина відповідача у спірних відносинах позивачем не доведена, як і умисел на порушення відповідачем умов зобов`язання. Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем використано неналежний спосіб захисту свого порушеного чи оспорюваного права чи інтересу відповідно до приписів ст.ст.15-16 ЦК України, оскільки спроба стягнення додаткових платежів при відсутності спору з замовником за вже належно виконаним відповідачем та припиненим договором неприпустима.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

А саме апелянт посилається на те, що:

- суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме п. 3.1 Правил планування перевезень, п. 2.5 Правил оформлення перевізних документів, а також п.п.3.2 та 3.2.1 укладеного між сторонами договору та не врахував, що вантаж, який був відправлений за спірним перевезенням є експертним вантажем, а позивач не правильно застосував значення Vcp, яке є складовою формули розміру плати за використання вагону в процесі надання послуг з перевезення вантажів, а тому перевізник має право донараховати замовнику платежів в сумі 2 058 000,00 грн;

- суд помилково дійшов висновку, що укладений між сторонами договір припинений належним виконанням, оскільки за посиланням апелянта він продовжує свою дію, є чинним та не припинений з будь яких підстав.

Короткий зміст заперечень відповідач

Відповідач проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що суд першої інстанції повно дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку необґрунтованим доводам позивача. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №925/1229/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

04.01.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2023 у справі № 925/1229/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 19.02.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 12.02.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 12.02.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема на 27.03.2024.

Явка представників учасників справи

Представник позивача в судове засідання 27.03.2024 не з`явився, до розгляду справи подав клопотання б/н від 25.03.2024 про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.03.2024 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

25.02.2020 між сторонами був укладений публічний письмовий договір про надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, де Українська залізниця виступає як перевізник, виконавець (позивач, кредитор стягувач), а ТОВ "Теп-Транско" виступає як замовник та споживач послуги (відповідач, боржник).

Договір укладено за результатами проведеного позивачем електронного аукціону №RCE001-UA-20220815-34275 закупівель послуг.

В серпні 2022 року відповідач відправив дві партії сільськогосподарського збіжжя у вагонах-зерновозах позивача (партії по 50 вагонів) зі станції відправлення Корсунь до станції призначення Одеса-Порт. Замовлення на перевезення оформлено перевізними документами: залізничні накладні внутрішнього сполучення №40882607 та №40987117 відповідно до Правил оформлення перевізних документів наказ Мінтрансу України №873 від 09.12.2002 (п.2.5).

Всі провізні платежі за послуги стягнуті позивачем в безспірному порядку на станції завантаження вантажу Корсунь, що відображено в п.34 спірних залізничних накладних №40882607 та №40987117.

Коригування розміру платежів не відбувалося. Відомість платежів відповідачеві не надсилалась. Звірка заборгованості між замовником і виконавцем не проводилась і письмові документи не оформлялись.

Судовий спір виник у зв`язку із тим, що позивач вважає своє право на повне отримання платежів за перевезення порушеним, а помилково не донараховані ним замовнику кошти підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Між сторонами виникли відносини перевезення вантажу залізничним транспортом на підставі письмового двостороннього оплатного строкового консенсуального договору від 25.02.2020 (а.с.11-49). Договір укладено шляхом акцептування пропозиції залізниці (перевізника) замовником послуги ТОВ "Теп-Транско" заява а.с.10, повідомлення а.с.56. Даний договір визначається як Публічний договір, що укладений між сторонами за результатами проведеного позивачем електронного аукціону №RCE001-UA-20220815-34275. Договором та прийнятою пропозицією визначений резерв вагонів під завантаження та цінова пропозиція по оплаті. Умови Договору виконані та не продовжені.

Суд першої інстанції встановив, що договір не розірваний за рішенням сторін, не визнаний недійним за рішенням суду, та припинений належним виконанням.

Враховуючи викладене суд першої інстанції обґрунтовано застосував принцип презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України).

Відповідно до п.2.1.4 Договору Замовник (ТОВ) зобов`язаний сплачувати послуги Перевізника (залізниці) та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Згідно до п.2.2.4 Договору нарахування та списання коштів з особового рахунку Замовника здійснюється з моменту замовлення послуги, а в подальшому другого числа кожного наступного місяця за місяцем замовлення послуги. Плата відображається Перевізником в інформаційному повідомленні та підтверджується зведеною відомістю. Надання послуги зупиняється у випадку не оплати абонентської плати в порядку та строки, визначені Договором, і поновлюється з моменту внесення оплати.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на його право додатково стягнути кошти з відповідача по виконаному у повному обсязі договору у зв`язку із помилковим застосування встановленого ним тарифу судова колегія відхиляє з наступних підстав.

Згідно із ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Статтею 62 Статуту залізниць України визначено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

В той же час, перевізник має право здійснити відповідне коригування лише за наявності підстав та за умови виконання ним вимог, що визначені чинним законодавством.

Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил (п.1.2 Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до пункту 1.3 вказаних Правил, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Заповнення накладної на станції призначення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил (п. 5.1 Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до п. 5.3 Правил оформлення перевізних документів, якщо перевіркою на станції призначення виявлено перебір платежів, то сума перебору зазначається у графах 43-45.

Інші відмітки, необхідні для визначення провізної плати і зборів за послуги, пов`язані з перевезенням і для виконання особливих умов перевезення, вносяться в перевізний документ відправником, станціями відправлення, призначення та попутними станціями відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (зі змінами), та інших нормативно- правових актів (п 5.4 Правил оформлення перевізних документів).

Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України (абзац 1 статті 57 Статуту).

Вартість залізничних перевезень в Україні визначається згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5.04.2009 за №340/16356 із змінами і доповненнями (далі - Тарифне керівництво або ТК).

Водночас, згідно додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, графа "Тарифні відмітки" заповнюються залізницею у відповідності до Тарифного керівництва, вказуються номер групи, позиції, схеми, відстань перевезення.

Відповідно п.1.3. глави 1 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджено Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за № 864/5085 остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Отже, саме перевізник несе відповідальність за правильне застосування тарифів. Перевізник зобов`язаний письмово повідомити платника про донарахування та надати йому розрахунок суми донарахування. Платник має право надати заперечення на донарахування.

В контексті цього колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, посилаючись на п. 3.2.1 договору зазначає, що під час розрахунку провізних платежів по перевізним документам № 40882607 та 40987117 до формули розміру плати залізницею помилково було застосоване значення Vcp для внутрішнього сполучення, тоді як необхідно було застосувати значення Vcp для експортного сполучення. (Значення Vcp - середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу), відповідно до таблиці №3 додатку 1-2 договору залежно від типу рухомого складу, виду сполучення та виду відправки).

Отже позивач у позові посилається на те, що він надав послугу більшою вартістю, ніж сплатив відповідач. Водночас позивач, в порушення вимог ст. 74 ГПК України належним чином не обґрунтував що спірне перевезення фактично ним здійснено у відповідності значення Vcp для експортного сполучення щодо показників середньої швидкості на добу.

Відповідно до матеріалів справи, всі провізні платежі за послуги стягнуті позивачем в безспірному порядку на станції завантаження вантажу Корсунь, що відображено в п. 34 спірних залізничних накладних №40882607 та №40987117. Коригування розміру платежів не відбувалося. Відомість платежів відповідачеві не надсилалась. Звірка заборгованості між замовником і виконавцем не проводилась і письмові документи не оформлялись. Судом першої інстанції також встановлено, а апелянтом не спростовано, що жодних письмових вимог, платіжних відомостей, зведених відомостей чи виписок по рахунку відповідача, рахунків на оплату чи претензій про внесення додаткових платежів чи погашення заборгованості провізної плати до відповідача (відповідно розділу 4 договору перевезення, а.с.18) позивачем не подано. Додаткове списання коштів з авансового рахунку відповідача залізницею не проводились.

Матеріалами справи підтверджено, що умови укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (а.с.11-49) виконані відповідачем належним чином. Договір був припинений належним виконанням. Поновлення договору не відбулося. Нараховані до сплати перевізником обов`язкові платежі та нарахування списані останнім в безспірному порядку з авансового рахунку відповідача на станції навантаження Корсунь, що відповідає приписам та положенням ст. 62 Статуту залізниць України (затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 06.04.1998 №457. Вантаж відповідача прийнятий позивачем АТ "УЗ" до перевезення без зауважень і застережень, доставлений на станцію розвантаження і переданий отримувачу вантажу.

Укладений між сторонами договір (п. 4.2 цього договору) передбачає, що оплата послуг відповідно договору здійснюється на умовах попередньої оплати.(а.с.18)

Статтею 638. ЦК України, серед іншого, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами, у визначеному чинним законодавством порядку досягнуто згоди щодо істотних умов договору, у тому числі вартості перевезення, яке було здійснено відповідно до умов договору без зауважень та претензій.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає що до спірних правових відносин підлягають застосуванню приписи частин 1 та 3 статті 632 ЦК України, якими визначено, що ціна договору встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни договору після його виконання не допускається.

Окрім того, проаналізувавши дії позивача у хронологічному порядку, судова колегія вбачає ознаки суперечливої поведінки. Фактично позивач, після виконання договору сторонами намагається змінити умови договору щодо вартості перевезення. Після того як сторони визначили вартість перевезення, позивач списав її в безспірному порядку з авансового рахунку відповідача на станції навантаження, здійснив перевезення на станцію розвантаження та передав отримувачу вантаж без зауважень і застережень у тому числі щодо застосування ним тарифу, а вимогу про збільшення вартості перевезення подав в судовому порядку більше ніж через рік після здійснення цього перевезення.

Отже, колегія суддів дійшла вважає обґрунтованим застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливоі? поведінки), базується ще на римськіи? максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своі?и? попередніи? поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесніи? діловіи? практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаноі? палати Касаціи?ного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

Щодо строку позовної давності

На стадії розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності щодо стягнення стягнення донарахованої суми за послуги перевезення за залізничною накладною №40882607. Заява обґрунтована тим, що строк позовної давності щодо стягнення зазначеної плати сплинув 03.09.2023, а позов подано 08.09.2023 з пропуском строку позовної давності. Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З цього приводу колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у справі що розглядається строк позовної давності не підлягає застосуванню оскільки позивачем не доведено порушення його права відповідачем, водночас можливість застосування строку позовної давності до спірних правовідносин пов`язується з встановленням факту порушення права позивача відповідачем.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2023 у справі №925/1229/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 12.04.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова