Постанова

від 15.04.2024 по справі 910/17559/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р. Справа№910/17559/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення та виклику учасників справи) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Балабая Дмитра Анатолійовича

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2024

у справі №910/17559/23 (суддя Н. Плотницька)

за заявою Комунального підприємства «Міський магазин» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

до боржника Фізичної особи-підприємця Балабая Дмитра Анатолійовича

про видачу судового наказу за вимогою

про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором №1/ДС-А-20311 щодо розміщення атракціонної техніки від 14.06.2022 у розмірі 43 470,89 грн

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом міста Києва 20.11.2023 у справі №910/17559/23 за заявою Комунального підприємства «Міський магазин» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) було видано судовий наказ за вимогою про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором №1/ДС-А-20311 щодо розміщення атракціонної техніки від 14.06.2022 у розмірі 43 470,89 грн.

05.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Фізичної особи-підприємця Балабая Дмитра Анатолійовича про скасування судового наказу №910/17559/23 разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.02.2024 у справі №910/17559/23 у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Балабая Дмитра Анатолійовича про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу від 05.02.2024 - відмовив. Заяву Фізичної особи-підприємця Балабая Дмитра Анатолійовича про скасування судового наказу від 20.11.2023 - повернув без розгляду.

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/17559/23 зазначено, що копія судового наказу разом із заявою про видачу судового наказу із доданими до неї документами по справі №910/17559/23 направлялись на адресу Фізичної особи-підприємця Балабая Дмитра Анатолійовича, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (поштове відправлення №0600062904450). Поштове відправлення №0600062904450 було повернуто на адресу суду 25.12.2023, у графі причини повернення зазначено: "за закінченням терміну зберігання".

Судом першої інстанції встановлено, що днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу, тобто 25.12.2023; та відповідно останнім днем для подання заяви про скасування судового наказу є 09.01.2024.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріали заяви про скасування судового наказу, як і матеріали заяви про поновлення строку не містять доказів саме поважності причин пропуску процесуального строку на подання відповідної заяви та неможливість боржника ознайомитися із матеріалами заяви чи ознайомитися із наказом у Єдиному державному реєстрі судових рішень вчасно.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець Балабай Дмитро Анатолійович звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/17559/23 та ухвалити нове рішення, згідно якого поновити Фізичній особі-підприємцю Балабаю Дмитру Анатолійовичу строк на подання заяви про скасування судового наказу Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 №910/17559/23.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом не прийнято до уваги його пояснення про невручення йому копії судового наказу при надсиланні поштовим відправленням, про відсутність у апелянта інформації щодо існування даного наказу, а також те, що апелянт проживає за іншою адресою ніж було зазначено у справі.

Апелянт зазначає, що копію судового наказу йому було вручено 01.02.2024 під час ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Балабая Дмитра Анатолійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/17559/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17559/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Балабая Дмитра Анатолійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/17559/23.

Матеріали справи №910/17559/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 07.03.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.03.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Балабая Дмитра Анатолійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/17559/23; розгляд апеляційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами статті 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу; із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги; заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці; судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Статтею 148 ГПК України визначено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.1); особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч.2).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 150 ГПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.

Як зазначено вище 20.11.2023 за заявою стягувача судом видано наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця Балабая Дмитра Антатолійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Міський магазин» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 1/2А, код ЄДРПОУ - 36927573) заборгованість у розмірі 43 470, 89 грн та суму судових витрат у розмірі 268, 40 грн.

Статтею 156 ГПК України встановлено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має (ч.1); одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами (ч.2); копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються боржнику за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.3); днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу (ч.4).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вимог статті 156 ГПК України, господарським судом першої інстанції було надіслано на адресу боржника, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію судового наказу разом з копією заяви стягувача про видачу судового наказу та доданими до неї документами, проте 25.12.2023 судовий наказ повернувся на адресу Господарського суду міста Києва з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Згідно з пунктом 101 Правил у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Відповідно до пункту 102 Правил надання послуг поштового зв`язку після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 07.04.2023 у справі №902/709/22 зазначив, що у разі якщо судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена, зокрема, статтею 150 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав копію судового наказу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

З огляду на те, що копію судового наказу разом з копією заяви стягувача про видачу судового наказу та доданими до неї документами божнику було надіслано за належною адресою, яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення боржника про наявність наказного провадження у справі №910/17559/23.

Відтак, доводи апелянта, про те, що він проживає за іншою адресою не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей про адреси та реквізити сторін, які зазначені в договорі №1/ДС-А-20311 від 14.06.2022 щодо розміщення атракціонної техніки укладеному між стягувачем та боржником, адреса Фізичної особи - підприємця Балабая Дмитра Анатолійовича зазначена та, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, доказів проживання апелянта за адресою АДРЕСА_2 апелянтом не надано, як і не надано доказів внесення змін щодо адреси зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 157 ГПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 159 ГПК України у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п`яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.

Зважаючи на те, що боржник не скористався правом подачі заяви про скасування вказаного наказу, відповідно до частини 1 статті 159 ГПК України судовий наказ набрав законної сили 16.01.2024 та був направлений на адресу стягувача.

05.02.2024 боржник звернувся до місцевого господарського суду із заявою про скасування судового наказу разом з клопотанням про поновлення строку на її подачу.

Частиною 1 статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 ГПК України).

Згідно частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Перевіряючи доводи заявника про поважність причин пропущеного процесуального строку суд апеляційної інстанції зазначає, що причини, з яких скаржник не міг скористатися своїм правом на подання заяви про скасування судового наказу містять протиріччя.

Так, обґрунтовуючи поважність причин пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу, зокрема зазначено, що про існування наказу Господарського суду міста Києва щодо стягнення заборгованості скаржнику стало відомо з інформації на інтернет ресурсі «Опендатабот» та після подання до Господарського суду міста Києва відповідного клопотання скаржник ознайомився з матеріалами справи 01.02.2024.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що скаржником 16.01.2024 було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи №910/17559/23.

Зазначене клопотання зареєстровано канцелярією суду 16.01.2024 та згідно відомостей у програмі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання було подано нарочно.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ні в клопотанні про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування наказу від 20.11.2023 у справі №910/17559/23, ні в апеляційній скарзі скаржником не надано пояснень щодо неможливості ознайомитись з матеріалами справи у період з 16.01.2024 до 01.02.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 Господарського процесуального кодексу України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Станом на 16.01.2024 заявник вже був обізнаний про існування наказу, а заяву про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування наказу було подано 05.02.2024, тобто поза межами 15-ти денного строку встановленого частиною першої статті 157 ГПК України.

Господарський суд міста Києва звернув увагу, що боржник мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з судовим наказом в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи доводи, наведені боржником у клопотанні про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу які зводяться до невручення судового наказу, проте спростовані судом вище, обізнаність скаржника станом на 16.01.2024, не вжиття заходів щодо своєчасного ознайомлення з матеріалами справи та враховуючи викладене, господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість зазначеного клопотання та відмову у його задоволені, оскільки скаржником не наведено існування інших об`єктивних обставин, що унеможливили подання заяви протягом розумного строку, а суд першої інстанції вчинив всі дії для належного та своєчасного повідомлення боржника.

Згідно з приписами частини 2 статті 158 ГПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Зважаючи на те, що боржником без поважних причин пропущено процесуальний строк для подання заяви про скасування судового наказу і судом відмовлено у задоволенні клопотання про його поновлення, господарський суд дійшов правомірного висновку про повернення заяви боржника про скасування судового наказу.

З огляду на викладене, доводи викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/17559/23 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Балабая Дмитра Анатолійовича задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до приписів статті 129 ГПК України покладаються на апелянта (боржника).

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Балабая Дмитра Анатолійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/17559/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/17559/23 залишити без змін.

3. Судові витрати покласти на Фізичну особу-підприємця Балабая Дмитра Анатолійовича.

4. Матеріали справи №910/17559/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 15.04.2024 після виходу головуючого судді Владимиренко С.В. з лікарняного.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова