Постанова

від 04.04.2024 по справі 917/847/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м. Харків Справа № 917/847/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго, м.Київ, (вх. №290 П/1) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Старлайт-Буд, Полтавська область, смт. Велика Багачка, (вх. №298 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №917/847/23 (суддя Мацко О.С., ухвалене в м. Полтава, дата складення повного тексту 11.01.2024)

за позовом: Приватного акціонерного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго, м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Старлайт-Буд, Полтавська область, смт. Велика Багачка,

про стягнення 1157084,56грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Старлайт-Буд про стягнення 1157084,56грн., з яких 499992,00грн. авансовий платіж за договором поставки №2200 від 26.10.2022, 104107,92грн. проценти за користування чужими коштами, 317994,91грн. пеня за порушення зобов`язання з поставки товару, 209996,64грн. штраф, 18746,61грн. втрати від інфляції, 6246, 48грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару за договором №2200 від 26.10.2022.

18.09.2023 відповідачем подано до господарського суду Полтавської області клопотання, в якому просив суд зменшити розмір пені та штрафу до 25 % від заявленої суми до 158024,87грн. (26026,98грн. пеня за користування авансовим платежем; 79498,73грн. пеня за порушення строків поставки; 52499,16грн. штраф за порушення строків поставки понад 30 днів).

Обґрунтовуючи підстави для задоволення вказаного клопотання відповідач посилався на скрутне фінансове становище підприємства, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущених відповідачем порушень договірних зобов`язань, а також ступінь їх виконання.

Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що 25.10.2022 у відповідності до умов договору поставки від 26.10.2022 №2200 було оформлено гарантію виконання зобов`язань № BGV/UA/03-2-03873 в АТ «Український будівельно-інвестиційний банк», згідно з якою гарант за першою вимогою бенефіціара (покупця) без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, приймає на себе зобов`язання заплатити бенефіціару протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара грошову суму 149997,60 грн., у випадку порушення принципалом зобов`язань за договором.

09.01.2023 відповідачем було отримано від АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» повідомлення за вих. № 3 від 09.01.2023, яким проінформовано про отримання від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» вимоги про сплату гарантом грошових коштів в сумі 149997,60грн. за банківською гарантією № BGV/UA/03-2-03873 від 25.10.2022 у зв`язку із настанням гарантійного випадку згідно умов банківської гарантії.

13.01.2023 відповідачем було сплачено 149997,60грн. в якості сплати грошових зобов`язань згідно договору № BGV/UA/03-2-03873 від 25.10.2022.

Враховуючи той факт, що дії ТОВ «Старлайт-Буд» щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, а також факт сплати підприємством 149997,60грн. за банківською гарантією № BGV/UA/03-2-03873 від 25.10.2022, відповідач наголошував на наявності підстав для зменшення надмірно великих штрафних санкцій до 25% від заявленої суми.

06.10.2023 відповідачем подано до господарського суду Полтавської області клопотання про долучення до матеріалів справи доказів повернення позивачу авансового платежу за договором поставки №2200 від 26.10.2022 в сумі 499992,00грн.

10.10.2023 позивачем подано до господарського суду Полтавської області заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача проценти за користування авансовим платежем за договором поставки №2200 від 26.10.2022 в сумі 104696,95грн., пеню за порушення зобов`язання з поставки товару в розмірі 317994,91грн., штраф в сумі 209996,64грн., інфляційні в розмірі 16075,12грн. та 3 % річних в сумі 12903,90 грн.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №917/847/23 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Старлайт-Буд на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго 104696,95грн. проценти за користування авансовим платежем за договором поставки № 200 від 26.10.2022р., 222596,44грн. пеня за порушення зобов`язання з поставки товару, 146 997,65грн. штраф, 16075,12грн. втрати від інфляції, 12903,90грн. 3 % річних; 9925,01грн. судового збору; відмовлено в іншій частині позову; повернуто Приватному акціонерному товариству Національна енергетична компанія Укренерго з Державного бюджету України судовий збір у сумі 7431,26грн., сплачений згідно з платіжною інструкцією № АУ1-1321 від 18.04.2023р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 917/847/23.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 525, 526, 546, 548, 549, 610, 611, 625, 629, 662, 693, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 231 Господарського кодексу України мотивовані тим, що доведеністю позивачем належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем умов договору поставки №2200 від 26.10.2022 в частині поставки товару в строки обумовлені умовами договору.

Крім того, господарський суд першої інстанції, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами як грошових зобов`язань, на які поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача процентів за користування авансовим платежем за договором поставки №2200 від 26.10.2022 в сумі 104696,95грн., інфляційних в сумі 16075,12грн. та 3% річних в розмірі 12903,90грн.

Місцевий господарський суд також оцінивши доводи відповідача, враховуючи його фінансовий стан, враховуючи інтереси сторін, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, зменшення їх розміру на 30% та відповідно стягнення пені в розмірі 222596,44грн. та штрафу в сумі 146997,65грн.

Приватне акціонерне підприємство Національна енергетична компанія Укренерго з рішенням першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №917/847/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 95398,47грн. та штрафу в сумі 62998,99грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 95398,47грн. та штраф в сумі 62998,99грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим господарський суд при ухваленні оскаржуваного рішення в частині зменшення пені, яка підлягає стягненню на 30% обґрунтував своє рішення виключно скрутним фінансовим становище відповідача, але не врахував інтереси обох сторін, що призвело до порушення прав апелянта.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго на рішення господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №917/847/23; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 20.03.2024 о 11:30 год.

Товариство з обмеженою відповідальністю Старлайт-Буд з рішенням першої інстанції також не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №917/847/23 частково, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 104696,95 процентів за користування авансовим платежем за договором поставки №2200 від 26.10.2022р., 222596,44грн. пені за порушення зобов`язання з поставки товару, 146997,65грн. штрафу та прийняти нове рішення в частині стягнення штрафних санкцій, яким стягнути з відповідача на користь позивача 26026,98грн. пені за порушення зобов`язання з поставки товару. 74498,73грн. пені за порушення строків поставки та 52499,16грн. штрафу за порушення строків поставки на 30днів. Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №917/847/23.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про часткове задоволення клопотання про зменшення розміру пені та штрафу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Старлайт-Буд на рішення господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №917/847/23 до спільного розгляду з апеляційною скаргою Приватного акціонерного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго та призначено справу до розгляду на 20.03.2024 р. об 11:30 год; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

14.03.2024 представником апелянта - Приватного акціонерного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 задоволено клопотання представника апелянта - Приватного акціонерного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго про участь у судовому засіданні 20.03.2024 р. об 11:30 год. в режимі відеоконференції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 відкладено розгляд справи на 04.04.2024 року о 12:00 год.

Враховуючи, що представники апелянтів були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянтів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2022 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старлайт-Буд» (надалі - постачальник) було укладено договір поставки №2200 (т.1 а.с. 21-28), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити (передати) покупцю в порядку та строки, визначені договором, товар (мішки та пакети контейнер п/п м`який (БІГ-БЕГ) для потреб Східного ТУОМ) з установкою цього товару (монтаж, підготовка до експлуатації тощо) в приміщеннях покупця, надати інші послуги, а покупець зобов`язується здійснити оплату належно поставленого та встановленого (змонтованого) товару на умовах договору.

Найменування, одиниця вимірювання, комплектність, технічні характеристики та інші вимоги щодо якості, гарантії якості товару, умови щодо поставки (монтажу, підготовки до експлуатації тощо) зазначено в описі товару, що є додатком №1 до договору (пункт 1.1. договору).

Згідно зі Специфікацією, яка є додатком 1 до договору (т.1 а.с. 28), постачальник зобов`язався здійснити поставку товару (контейнер п/п м`який (БІГ-БЕГ) в кількості 12000 шт. на загальну суму 2999952,00грн.

Ціна, відповідно до пунктів 2.3, 2.4 договору, складається із загальної вартості товару поставленого на умовах договору.

Додатком №1 до договору «Специфікація» сторони також визначили місце поставки товару: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 47а.

Термін поставки: поставка товару здійснюється (до 20000 штук в місяць) згідно письмових замовлень (заявок) від покупця, протягом 15 календарних днів з дати отримання заявки, але не пізніше 30.12.2022 року (включно).

Дане зобов`язання кореспондується з пунктом 4.1 договору.

Відповідно до пункту 4.1.3. договору, постачальник протягом одного робочого дня з дня відправлення заявки покупця повинен на факс та/або e-mail покупця, які будуть зазначені в заявці, підтвердити її отримання та прийняття до виконання або надати свої пропозиції щодо зміни умов заявки. Якщо постачальник протягом вказаного строку не підтвердить отримання заявки від покупця, заявка вважається отримано.

Розділом 3 договору сторони визначили порядок оплати за товар.

Зокрема, пунктами 3.1-3.2 договору визначено, що оплата постачальнику здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на зазначений у розділі 16 цього договору рахунок постачальника грошових коштів на умовах, визначених цим договором.

Форми, порядок оплати:

- часткова попередня оплата (Аванс) у розмірі не більше 50 % (п`ятдесяти відсотків) від ціни замовленого покупцем обсягу сплачується постачальнику протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати надання ним (після набрання договором чинності) рахунку. Постачальник зобов`язується надати рахунок-фактуру на аванс протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання замовлення від покупця;

- подальша оплата здійснюється за умови прийняття покупцем товару на всю суму авансового платежу.

Подальша оплата здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів на оплату з дати підписання покупцем видаткової накладної та за наданим постачальником рахунком- фактурою, а також з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3.3. договору, аванс сплачується постачальнику за умови надання постачальником (разом з рахунком). Забезпечення на авансовий платіж у вигляді безумовної та безвідкличної банківської гарантії у розмірі, що покриває суму авансового платежу, у разі якщо сума такої оплати дорівнює або перевищує 1000000,00грн. з ПДВ (гарантія може надаватись як електронному так і в паперовому вигляді, відповідно до вимог чинного законодавства України та за формою згідно з додатком № 2 до договору).

Банківська гарантія забезпечення повернення авансового платежу повинна бути чинною на дату отримання авансу і втрачає свою чинність після погашення постачальником (згідно з підписаними покупцем видатковими накладними) всієї суми авансу, в забезпечення поверне якого видана така банківська гарантія на аванс, або повернення постачальником авансу відповідно до вимоги покупця.

Строк дії гарантії на авансовий платіж повинен закінчуватись не раніше ніж через 7 банківських днів після закінчення дії договору.

Банківська гарантія забезпечення авансового платежу не може бути анульована або змінена без попереднього узгодження із покупцем.

В тексті банківської гарантії забезпечення авансового платежу повинно бути визначено, що за цією банківською гарантією банк-гарант здійснює платіж за першою письмовою вимогою бенефіціара (покупця) без надання бенефіціаром (покупцем) будь-яких інших документів або надання будь-яких інших умов.

Банківська гарантія забезпечення авансового платежу направляється покупцем банку - гаранту для стягнення з вимогою платежу за цією гарантією у разі невиконання постачальником зобов`язань на суму авансового платежу, невиконання вимоги покупця щодо повернення авансового платежу.

Датою оплати, згідно з пунктом 3.8 договору, вважається дата списання коштів з рахунку покупця на користь постачальника.

Пунктом 3.6. договору сторони погодили, що у разі порушення договірних зобов`язань з вини постачальника всі авансові платежі, які не підтверджені відповідними видатковими накладними, підлягають поверненню покупцю протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання відповідної вимоги покупця, з урахуванням індексу інфляції та процентів в розмірі облікової ставки НБУ, за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України, від суми авансового платежу за кожен день користування авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок постачальника незалежно від того, припинені зобов`язання за договором на дату отримання вимоги покупця, чи ні.

Відповідно до пункту 4.3 договору, датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю, відповідно до п. 4.2 договору, передача постачальником покупцю в повному обсязі документів, визначених в п. 4.4 цього договору, та підписанням покупцем видаткової накладної. З дати підписання покупцем видаткової накладної до покупця переходить право власності, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару.

Продавець, згідно пункту 5.1.2.2 договору, зобов`язується передати товар, що відповідає чинним на момент його поставки (передачі) вимогам покупця, нормативним документам, іншим документам з якості, що засвідчують дотримання постачальником вимог покупця, інших умов договору, з дотриманням правил навантаження-розвантаження, перевезення для такого виду товарів; передати покупцю одночасно з товаром визначені договором документи.

Відповідно до пункту 7.3. договору, за порушення строків поставки (улаштування) постачальник сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1 % (нуль цілих одна десята відсотка) вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, 11.11.2022 покупцем на адресу постачальника було направлено заявку на поставку товару (Контейнер п/п м`який (БІГ-БЕГ) за вих. № 01/49895 в кількості 4000 шт. на суму 999984,00грн. з ПДВ. (т.1 а.с.17).

На підтвердження отримання та прийняття до виконання заявки на поставку товару, продавцем було направлено рахунок на оплату №6 від 11.11.2022 на суму 499992,00грн. з ПДВ. (т.1 а.с.116).

Сплату авансу покупцем на суму 499992,00грн. було здійснено 17.11.2022, що підтверджується платіжною інструкцією № 13 від 17.11.2022 (т.1 а.с. 47).

29.11.2022 покупець звернувся до постачальника з листом за вих. № 01/52924, в якому просив терміново надати календарний графік поставок, відповідно до раніше наданої заявки на поставку товарів (т.1 а.с.16).

Листом за вих. №01/12 від 01.2022 продавець повідомив покупця про наступний графік поставки: 07-08.12.2022 2000 шт. Контейнерів п/п м`який (БІГ- БЕГ); 12-13.12.2022 2000 шт. Контейнерів п/п м`який (БІГ-БЕГ) (т.1 а.с.15).

Проте, 12.12.2022 продавцем не було розпочато виконання погодженого графіку поставок товару, у зв`язку із чим, покупець листом за вих. №01/55167 вкотре звернувся з вимогою здійснити поставку товару (т.1 а.с.32).

У зв`язку із не підтвердженням постачальником використання авансу шляхом постачання товару, ненаданням видаткових накладних, рахунків-фактур на суму такого авансового платежу та не повернення такого авансу на рахунки покупця, вимогу про повернення авансового платежу від 04.01.2023 за вих. № 01/654 (т.1 а.с.18-20).

Проте, відповіді продавцем на вказану вимогу надано не було, як і не було в добровільному порядку повернуто суму попередньої оплати, що і стало підставою для звернення 25.05.2023 Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго до господарського суду Полтавської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю Старлайт-Буд про стягнення 661667,52 грн., з яких 104696,95грн. проценти за користування авансовим платежем за договором поставки №2200 від 26.10.2022, 317994,91грн. пеня за порушення зобов`язання з поставки товару, 209996,64грн. штраф, 16075,12грн. інфляційні, 12903,90грн. 3 % річних (т.1 а.с.1-34, 156-159).

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у даній справі позов задоволено частково, з підстав викладених у даному рішенні (т.1 а.с.168-174).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до пунктами 1 статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено статтею 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Аналогічне положення міститься і в статті 627 Цивільного кодексу України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (статті 526 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України, встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Отже, виходячи з аналізу приписів статті 693 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Як було зазначено вище, продавець, згідно пункту 5.1.2.2 договору, зобов`язується передати товар, що відповідає чинним на момент його поставки (передачі) вимогам покупця, нормативним документам, іншим документам з якості, що засвідчують дотримання постачальником вимог покупця, інших умов договору, з дотриманням правил навантаження-розвантаження, перевезення для такого виду товарів; передати покупцю одночасно з товаром визначені договором документи.

В Специфікації, яка є додатком 1 до договору, сторони погодили, що поставка товару здійснюється (до 20000 штук в місяць) згідно письмових замовлень (заявок) від покупця, протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати отримання заявки, але не пізніше 30.12.2022 року (включно).

На виконання умов укладеного між сторонами договору, 11.11.2022 покупцем на адресу постачальника було направлено заявку на поставку товару (Контейнер п/п м`який (БІГ-БЕГ) за вих. № 01/49895 в кількості 4000 шт. на суму 999984,00грн. з ПДВ. (т.1 а.с.17).

На підтвердження отримання та прийняття до виконання заявки на поставку товару, продавцем було направлено рахунок на оплату №6 від 11.11.2022 на суму 499992,00грн. з ПДВ. (т.1 а.с.116).

Сплату авансу покупцем на суму 499992,00грн. було здійснено 17.11.2022, що підтверджується платіжною інструкцією № 13 від 17.11.2022 (т.1 а.с. 47).

Проте, продавець в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором та приписів цивільного законодавства України не поставив позивачу товар у встановлені строки.

У зв`язку із не підтвердженням постачальником використання авансу шляхом постачання товару, ненаданням видаткових накладних, рахунків-фактур на суму такого авансового платежу та не повернення такого авансу на рахунки покупця, вимогу про повернення авансового платежу від 04.01.2023 за вих. № 01/654 (т.1 а.с.18-20).

Після відкриття провадження у даній справі, 06.10.2023 відповідачем було подано до господарського суду Полтавської області клопотання про долучення до матеріалів справи доказів повернення позивачу авансового платежу за договором поставки №2200 від 26.10.2022 в сумі 499992,00грн. (т.1 а.с.113), що і стало підставою для подання позивачем 10.10.2023 заяви про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 661667,52 грн., з яких 104696,95грн. проценти за користування авансовим платежем за договором поставки №2200 від 26.10.2022, 317994,91грн. пеня за порушення зобов`язання з поставки товару, 209996,64грн. штраф, 16075,12грн. інфляційні, 12903,90грн. 3 % річних (т.1 а.с. 156-159).

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування авансовим платежем за договором поставки №2200 від 26.10.2022 в сумі 104696,95грн., інфляційних в сумі 16075,12грн. та 3% річних в розмірі 12903,90грн., судова колегія зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі №918/631/19 правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Зобов`язання повернути суму попередньої оплати виникає з наступного дня після спливу строку поставки.

Зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами договору строку поставки, який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Як було зазначено вище, пунктом 3.6 договору сторони погодили, що у разі порушення договірних зобов`язань з вини постачальника всі авансові платежі, які не підтверджені відповідними видатковими накладними, підлягають поверненню покупцю протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання відповідної вимоги покупця, з урахуванням індексу інфляції та процентів в розмірі облікової ставки НБУ, за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України, від суми авансового платежу за кожен день користування авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок постачальника незалежно від того, припинені зобов`язання за договором на дату отримання вимоги покупця чи ні.

Перевіривши розрахунок процентів за користування авансовим платежем, інфляційних, 3% річних, наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення зобов`язання з поставки товару в розмірі 317994,91грн. та штрафу в сумі 209996,64грн., судова колегія зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, пунктом 7.3 договору сторони погодили, що за порушення строків поставки (улаштування) постачальник сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1 % (нуль цілих одна десята відсотка) вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині, а саме: пені за порушення зобов`язання з поставки товару в розмірі 317994,91грн. та штрафу в сумі 209996,64грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 18.09.2023 відповідачем було подано до господарського суду Полтавської області клопотання (т.1 а.с.67-71), в якому просив суд зменшити розмір пені та штрафу до 25 % від заявленої суми до 158024,87грн. (26026,98грн. пеня за користування авансовим платежем; 79498,73грн. пеня за порушення строків поставки; 52499,16грн. штраф за порушення строків поставки понад 30 днів).

Судова колегія зазначає, що згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Застосоване у статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16.03.2021р. у справі № 922/266/20).

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

У постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц міститься висновок, що тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

В обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені відповідач посилався на скрутне фінансове становище підприємства, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущених відповідачем порушень договірних зобов`язань, а також ступінь їх виконання.

Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що 25.10.2022 у відповідності до умов договору поставки від 26.10.2022 №2200 було оформлено гарантію виконання зобов`язань № BGV/UA/03-2-03873 в АТ «Український будівельно-інвестиційний банк», згідно з якою гарант за першою вимогою бенефіціара (покупця) без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, приймає на себе зобов`язання заплатити бенефіціару протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара грошову суму 149997,60грн., у випадку порушення принципалом зобов`язань за договором.

09.01.2023 відповідачем було отримано від АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» повідомлення за вих. № 3 від 09.01.2023, яким проінформовано про отримання від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» вимоги про сплату гарантом грошових коштів в сумі 149997,60грн. за банківською гарантією № BGV/UA/03-2-03873 від 25.10.2022 у зв?язку із настанням гарантійного випадку згідно умов банківської гарантії.

13.01.2023 відповідачем було сплачено 149997,60грн. в якості сплати грошових зобов`язань згідно договору № BGV/UA/03-2-03873 від 25.10.2022.

Враховуючи той факт, що дії ТОВ «Старлайт-Буд» щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, а також факт сплати підприємством 149997,60грн. за банківською гарантією № BGV/UA/03-2-03873 від 25.10.2022, відповідач наголошував на наявності підстав для зменшення надмірно великих штрафних санкцій до 25% від заявленої суми.

За частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема, частина 3 статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач в повному обсязі повернув позивачу авансовий платіж за договором поставки №2200 від 26.10.2022 після ініціювання позивачем судового процесу.

Крім того, позивачем не надано доказів заподіяння Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» збитків внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару згідно з вказаним договором.

Поряд з цим, судова колегія зауважує, що зменшення розміру пені та штрафу до 25% фактично нівелюватиме саме значення пені та штрафу як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги, та може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Разом з тим, у даній справі розмір заявленої до стягнення позивачем пені та штрафу зменшено на 30%, що не нівелюватиме їх значення як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені у розмірі 222596,44грн. та штрафу в сумі 146997,65грн., що складає 30% від заявленого до стягнення розміру, має на меті захист прав та інтересів кредитора, та спрямоване на дотримання балансу інтересів сторін, у зв`язку із чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зменшення заявлених до стягнення сум пені та штрафу на 30% забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів обох сторін.

Судова колегія також враховує, що рішенням господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №917/847/23 окрім пені та штрафу з відповідача стягнуто проценти за користування авансовим платежем за договором поставки №2200 від 26.10.2022 в сумі 104696,95грн., інфляційних в сумі 16075,12грн. та 3% річних в розмірі 12903,90грн.

Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Доводи 1-го апелянта - Приватного акціонерного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго про те, що судом першої інстанцій не враховано інтереси позивача, що є обов`язковим для застосування статті 233 Господарського кодексу України, судова колегія відхиляє, оскільки, виходячи з принципу змагальності сторін у господарському процесі кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, що передбачено положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, позивач не надав до суду доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних внаслідок невиконання відповідачем умов договору.

Таким чином, доводи 1-го апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню, рішення господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №917/847/23 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Старлайт-Буд залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №917/847/23 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15.04.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий