Рішення

від 08.04.2024 по справі 904/6431/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2024м. ДніпроСправа № 904/6431/23за позовом: 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Дніпропетровській області, м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Добровільне пожежне товариство - Дніпро", м. Жовті Води Дніпропетровської області

до відповідача-2: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління пожежної безпеки МНС України в Дніпропетровській області, м. Дніпро

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення нежитлових приміщень

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: Спіцина Л.В., представник, довіреність № 49-801-3384/49-800 від 16.10.2023

Від відповідача-1: Носков О.В., адвокат, ордер серії ДП № 2844/020 від 01.04.2024

Від відповідача-2: не з`явився

Від третьої особи: Чирва М.В., представник, довіреність № 4901-254914 від 02.01.2024

С У Т Ь С П О Р У :

8 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Добровільне пожежне товариство - Дніпро" усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою в частині 59,5кв.м., що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Білостоцького (Любарського), 6, шляхом звільнення нежитлових приміщень, які знаходяться на ній;

- Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради скасувати реєстрацію права власності на нежитлові вбудовані приміщення поз. 28-33, ґанок а3- загальною площею 59,5кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Білостоцького (Любарського), 6.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є користувачем земельної ділянки по вул. Білостоцького, 1а площею 9473 кв.м. Зазначена земельна ділянка була надана в постійне користування 8-му загону державної пожежної охорони УДПО УМВС України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є 8 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Дніпропетровській області.

На земельній ділянці за адресою вул. Білостоцького (Любарського),1-а, м. Дніпро розміщена 3 державна пожежно-рятувальна частина 8 ДПРЗ (далі - З ДПРЧ), яка є структурним підрозділом 8 ДПРЗ, відповідно п.п. 1.13 положення про З ДПРЧ 8 ДПРЗ, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Любарського, 6. Земельна ділянка по вул. Білостоцького, 1-а, площею 9473 кв.м надана у користування 8-му загону державної пожежної охорони УДПО УМВС України в Дніпропетровській області для обслуговування спеціальної воєнізованої пожежної частини № 3 по її фактичному розміщенню, за рахунок земель оборони.

06.08.2003 Управлінням пожежної безпеки МНС України в Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добровільне пожежне товариство - Дніпро" укладено договір ВАМ № 850095 купівлі-продажу нежитлового приміщення в літ. А-2 на 1 поверсі, а саме: нежитлові вбудовані приміщення поз. 28-33, ґанок а3 загальною площею 59,5 кв.м, що знаходяться в м. Дніпропетровську, вул. Білостоцького (Любарського), 6.

Вказане майно входить до складу цілісного майнового комплексу, який, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 236276739 від 10.12.2020, належить на праві оперативного управління 3-й державній пожежно-рятувальній частині 8-го державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області.

Рішення про відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Добровільне пожежне товариство - Дніпро" під дані нежитлові приміщення не приймалось, земельна ділянка, яка знаходиться під зазначеними нежитловими приміщеннями використовується не за призначенням.

За твердженням позивача, є всі підстави для захисту його права на земельну ділянку, яка була надана у постійне користування за цільовим призначенням, шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою 8-ому ДПРЗ в частині 59,5кв.м. шляхом звільнення відповідачем нежитлових приміщень, які знаходяться на ній.

Відповідачі правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористалися, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляли, як не заявили і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Третя особа, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області надало письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначає, що:

- станом на 06.08.2003 діяла юридична особа - Управління пожежної безпеки та аварійно-рятувальних робіт МНС України в Дніпропетровській області. Юридична особа діяла з 03.07.2003, але тимчасове положення затверджене лише 08.09.2003. Юридична особа, зазначена в договорі - Управління пожежної безпеки МНС України в Дніпропетровській області не існувала;

- відсутній розпорядчий документ (дозвіл) від Верховної Ради України, або іншого уповноваженого державного органу на продаж (реалізацію, перереєстрацію, відчуження, тощо) нежилого приміщення в пожежному депо за адресою: вул. Білостоцького 6, м. Дніпро;

- в договорі купівлі продажу нежитлових приміщень від 06.08.2003 приватний нотаріус Несен В.А. посилається на ст. 227 ЦК України та вказує на обов`язкову реєстрацію договору в КП "Дніпропетровському міському бюро технічної інвентаризації". Однак, на момент вчинення правочину ці норми закону не діяли та не застосовуються для купівлі-продажу нежитлових приміщень;

- наведене може свідчити про підробку документів для заволодіння чужим (державним) майном.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 справу №904/6431/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 27.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.01.2024.

У підготовчому засіданні 29.01.2024 судом оголошено перерву до 26.02.2024.

Ухвалою суду від 31.01.2024 зобов`язано Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське Бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради надати до господарського суду: матеріали інвентаризаційної справи щодо об`єкту нерухомого майна самостійної державної пожежної частини №3 (8-го загону державної пожежної охорони УДПО УМВС України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)), зареєстроване комунальним підприємством в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.05.2003, реєстраційний номер 1216924, номер витягу 642398, та розташоване у м. Дніпро по вул. Білостоцького, 6 (оригінал для огляду у судовому засіданні, належним чином та належної якості завірену копію для долучення до матеріалів справи).

Ухвалою суду від 31.01.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління пожежної безпеки МНС України в Дніпропетровській області.

19 лютого 2024 року від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до господарського суду надійшли пояснення на позовну заяву.

Ухвалою суду від 26.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження по справі №904/6431/23 на тридцять днів до 26 березня 2024 року включно, відкладено підготовче засідання у справі на 18.03.2024.

12.03.2024 від Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське Бюро технічної інвентаризації" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, витребувані ухвалою суду від 31.01.2024 на 38 арк.

13 та 15 березня 2024 року від позивача до господарського суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Сторони у підготовче засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Ухвалою суду від 18.03.2024 закрито підготовче провадження у справі; справу призначено до судового розгляду по суті у судове засідання на 08.04.2024.

20.03.2024 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просив змінити позовні вимоги, що стосуються пункту 3 позову шляхом викладення його в такій редакції:

- визнати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень ВАМ № 850095 від 06.08.2003 недійсним з моменту його укладення;

- визнати право власності на нежитлові приміщення літ. А.2 на 1 поверсі нежитлові вбудовані приміщення поз.28-33; ґанок а3, що знаходяться в м. Дніпропетровську, вул. Білостоцького, буд.6 за Державним пожежно-рятувальним загоном ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області;

- у зв`язку із зміною позовних вимог, виключити другого відповідача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради;

- решта позовних вимог залишаються без змін.

Ухвалою суду від 08.04.2024 заяву позивача про зміну позовних вимог залишено без розгляду.

У судове засідання 08.04.2024 відповідач-2 не з`явився, явку уповноважених представників не забезпечив.

Ухвала суду від 27.12.2023 направлена відповідачу-1 та отримана 05.01.2024 (а.с.89 том 1). Ухвала суду від 29.01.2024 направлена на адресу відповідача за місцем його державної реєстрації, але відправлення було повернуто на адресу суду з відміткою АТ "Укрпошта" форми 20 "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.117-118 том 1).

Ухвали суду від 27.12.2024, від 29.01.2024, від 26.02.2024, від 18.03.2024 були надіслані Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в його електронний кабінет (а.с.87, 105, 157 том 1; а.с.18 том 2).

Відповідно ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п.2;)

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.4).

Таким чином, відповідач-2 вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач-2 у строк, встановлений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.

У судовому засіданні 08.04.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, відповідача-1 та третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

18 червня 1998 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради прийнято рішення № 1061, яким надано земельну ділянку по вул. Білостоцького, 1-а, 8-му загону державної пожежної охорони УДПО УМВС України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) площею 9473 кв.м у постійне користування з видачею Державного акта для обслуговування адміністративно-службових будівель 3-ої самостійної державної пожежної частини по їх фактичному розміщенню, за рахунок земель оборони (а.с.10-11 том 1).

06.07.1998, на підставі цього рішення, 8-му загону державної пожежної охорони УДПО УМВС України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) видано Державний акт № 000783 на право постійного користування землею площею 0,9473гектарів (а.с.19 -20 том 1)

15 травня 2003 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради прийнято рішення № 1209 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: вул. Белостоцького,6" (а.с.12-13 том 1).

За змістом пункту 1 цього рішення, за державою, в особі Верховної ради України, вирішено оформити право власності на об`єкти нерухомого майна самостійної державної пожежної частини №3: літ.А-2, а, а1, а2 будівля пожежного депо із службовими квартирами №№ 3,4,8 та компресорною літ. А1 -1; літ.Б, Б2, б- будівля побутових приміщень з їдальнею літ Б1 ,б1 ; літ.В приміщення димокамери;, літ. Г,Д,Р-гаражі; літ. С- підсобні приміщення; літ.Е,е- склад ПММ; літ. Ж-навчальна вежа; літ.Л приміщення для збирання сміття; літ.М- будинок охорони; літ.Н-альтанка, за адресою вул. Білостоцького,6.

На підставі цього рішення Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.05.2003 Серія САА № 903865, в якому зазначено, що власником об`єктів нерухомого майна самостійної державної пожежної частини №3 (8-го загону державної пожежної охорони УДПО УМВС України в Дніпропетровській області (м.Дніпропетровськ)) є Держава, в особі Верховної Ради України (а.с.14-15 том 1).

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" 27.05.2003 № 642398, власником об`єктів нерухомого майна самостійної державної пожежної частини №3, є держава (а.с.16 том 1).

Згідно довідки про адресу об`єкта № 155 міського комунального підприємства "Земград" від 22.05.2002 самостійна державна пожежна частина № 3 розташована за адресою: вул. Білостоцького,6 (колишня адреса: пров. Білостоцького, 1а), а.с.17 том 1.

06.06.2003 начальник 3 ДПО-8 Маренич М.Д. звернувся до комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" із заявою про проведення інвентаризації об`єкту нерухомого майна СДПЧ-3 УДПО УМВС України в Дніпропетровській області, розташоване за адресою: вул. Білостоцького,6 (а.с.181 том 1).

Листом від 09.07.2003 Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" повідомило про те, що під час обстеження будівель і споруд, які розташовані за адресою: вул. Білостоцького,6 виявлено, що у приміщенні позиції 19:32 на 1 поверсі по літ А-2 самовільно проведено переобладнання з устаткуванням окремого виходу та ґанка, які необхідно узаконити (а.с.183 том 1).

06.08.2003 Управлінням пожежної безпеки МНС України в Дніпропетровській області в особі заступника начальника Поліковського А.Р., діючого на підставі Положення, затвердженого 14.07.2002 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добровільне пожежне товариство - Дніпро" в особі директора Ханбекова В.Н. (покупець) укладено договір ВАМ № 850095 купівлі-продажу нежитлового приміщення в літ. А-2 на 1 поверсі, а саме: нежитлові вбудовані приміщення поз. 28-33, ґанок а3 загальною площею 59,5 кв.м, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

6 серпня 2003 року договір посвідчено Несеном В.А., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 1866 (а.с.9 том 1).

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55614061 від 10.12.2020, Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Добровільне пожежне товариство - Дніпро" право оперативного управління на об`єкти нерухомого майна самостійної державної пожежної частини №3: літ.А-2, а, а1, а2 будівля пожежного депо із службовими квартирами №№ 3,4,8 та компресорною літ. А1 -1; літ.Б, Б2, б- будівля побутових приміщень з їдальнею літ Б1 ,б1 ; літ.В приміщення димокамери;, літ. Г,Д,Р-ґаражі; літ. С- підсобні приміщення; літ.Е,е - склад ПММ; літ. Ж-навчальна вежа; літ.Л приміщення для збирання сміття; літ.М - будинок охорони; літ.Н-альтанка, за адресою вул. Білостоцького,6 (а.с.112 том 1).

Позивач просить:

- зобов`язати відповідача-1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою в частині 59,5кв.м., шляхом звільнення нежитлових приміщень, які знаходяться на цій земельній ділянці;

- зобов`язати відповідача-2, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, скасувати реєстрацію права власності на нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 59,5 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Предметом доказування у даній справі, з урахуванням предмета спору, становлять обставини, пов`язані з наявністю підстав для: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, на якій розташоване приміщення площею 59,5кв.м. шляхом звільнення відповідачем-1 нежитлового приміщення та скасування державної реєстрації права власності відповідача-1 на нежитлові вбудовані приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача-1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою в частині 59,5кв.м., шляхом звільнення нежитлових приміщень, які знаходяться на цій земельній ділянці.

Обгрунтовуючи дану вимогу позивач посилається на те, що перебування відповідача-1 в нежитловому приміщенні площею 59,5 кв.м., перешкоджає належному користуванню земельною ділянкою, яка перебуває у постійному користуванні 8ДПРЗ. У зв`язку з тим, що на земельній ділянці знаходиться майно ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Добровільне пожежне товариство - Дніпро" (нежитлові приміщення), позивач позбавлений права безперешкодного пересування територією структурного підрозділу 3ДПРЧ 8ДПРЗ. Тобто, фактично просить виселити відповідача із нежитлового приміщення площею 59,5 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач стверджував, що обраний ним спосіб захисту шляхом подання позову, який слід розглядати як негаторний, спрямований на усунення порушень прав законного власника на вільне користування земельною ділянкою.

За частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч. 3 цієї статті).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша, друга статті 14 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.06.2021 у справі № 509/11/17 (№ 61-268св21).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення ґарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту у цій справі, суд, взявши до уваги обґрунтування позову, яке має на меті захист права позивача на спірну земельну ділянку та повернення нерухомого майна позивачу шляхом скасування державної реєстрації права власності, дійшов до висновку про його неефективність, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 користується приміщенням загальною площею 59, 5кв.м. на підставі договору ВАМ № 850095 купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного Управлінням пожежної безпеки МНС України в Дніпропетровській області (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добровільне пожежне товариство - Дніпро" (покупець).

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем в позовній заяві не наведено обґрунтувань того твердження, що використання відповідачем-1 придбаних на підставі договору купівлі-продажу спірних об`єктів нерухомого майна, перешкоджає позивачу у даній справі користуванню земельною ділянкою. Також не наведені підстави примусового виселення відповідача-1 з займаного ним приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

У постанові від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібні за змістом висновки сформульовано, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

В свою чергу саме рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (ст.ст. 387, 388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у №914/2618/16.

За вимогами статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90).

Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21; пункти 65 67); від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20; пункт 92)).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України № 1952-ІV від 01.07.2004 (із змін. і доп.) "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Разом з тим, сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (п. 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Як уже зазначалося, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

З визнанням того, що державною реєстрацією права власності на нерухоме майно підтверджується володіння цим майном, у судову практику увійшла концепція "книжного володіння".

Крім того, як уже зазначалося, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-ГУ). Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Отже, задоволення вимоги позивача зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради скасувати реєстрацію права власності на нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 59,5кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 не призведе до відновлення порушеного права позивача на спірне нерухоме майно.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про застосування позивачем неефективного способу захисту порушеного права.

Крім того, позовні вимоги про скасування реєстрації права власності на нежитлове приміщення заявлені до неналежного відповідача - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

З огляду на предмет спору в цій справі (скасування реєстрації права власності на нежитлові вбудовані приміщення), відповідачем мала бути визначена особа, якої стосуються вчинені державним реєстратором дії (внесені до ЄДР записи), що оскаржуються позивачем, а не сам державний реєстратор. Тобто належним відповідачем у цьому спорі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Добровільне пожежне товариство - Дніпро", яке є відповідачем-1 у цій справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала про те, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи) (такі висновки викладені у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18, пункт 36), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18, пункт 53) та від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19 (провадження № 12-150гс19, пункт 37).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 129 господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добровільне пожежне товариство - Дніпро", Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління пожежної безпеки МНС України в Дніпропетровській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення нежитлових приміщень відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15.04.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва