Рішення

від 15.04.2024 по справі 904/6108/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024м. ДніпроСправа № 904/6108/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Вест Девелопмент" (79021, Львівська область, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93, корпус 1, група нежитлових приміщень 328, ідентифікаційний код 44250269) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 103 773,72 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 4 645,60 грн. інфляційних втрат, 1 563,03 грн. 3% річних

СУТЬ СПОРУ:

За допомоги системи "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "СМ Вест Девелопмент" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 21.11.2023 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 109 982,35 грн., з яких:

- 103 773,72 грн. попередня оплата за непоставлений товар;

- 4 645,60 грн. інфляційні втрати за період з грудня 2022 року по травень 2023 року;

- 1 563,03 грн. 3% річних за період з 16.11.2022 по 16.05.2023.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2 684,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу №212 від 01.04.2022 позивачем перераховано відповідачу попередню оплату у сумі 570 134,25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- №58 від 05.04.2022 на суму 135 410,95 грн.;

- №95 від 17.05.2022 на суму 164 634,96 грн.;

- №96 від 17.05.2022 на суму 164 634,96 грн.;

- №134 від 08.06.2022 на суму 47 306,69 грн.;

- №135 від 08.06.2022 на суму 47 306,69 грн.;

- №208 від 02.08.2022 на суму 5 420,00 грн.;

- №209 від 02.08.2022 на суму 5 420,00 грн.,

в свою чергу відповідачем поставлено товар на загальну суму 456 360,53 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №2 від 01.06.2022 на суму 135 410,95 грн.;

- №5 від 15.07.2022 на суму 47 306,69 грн.;

- №7 від 13.07.2022 на суму 50 861, 24 грн.;

- №10 від 13.07.2022 на суму 164 634,96 грн.;

- №6 від 15.07.2022 на суму 47 306,69 грн.;

- №12 від 26.08.2022 на суму 5 420,00 грн.;

- №13 від 26.08.2022 на суму 5 420,00 грн.

та 28.11.2021 повернуто 10 000,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до Відповіді №337640 від 28.11.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність 29.08.2022 за власним рішенням.

На виконання вимоги ч.6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

Також на виконання вимог ч.8 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України судом отримана Відповідь №337610 від 28.11.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до якої адреса реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

На електрону пошту суду 30.11.2023 надійшла інформація від Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Центрально-міському районі Департаменту адміністративних послуг Управління з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконкому Криворізької міської ради про те, що надати інформацію щодо реєстрації місця проживання громадянина ОСОБА_1 неможливо у зв`язку з відсутністю чітко визначених персональних даних, а саме дати народження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/6108/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, яка направлялася за адресою відповідача, повернулась до суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі - Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п.92 Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п.102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення "закінчення встановленого строку зберігання", суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення "у зв`язку з відсутністю адресата".

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідачів про час розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ Вест Девелопмент" (далі - позивач, покупець) та Фізичною особою-підприємцем Тереховим Романом Сергійовичем (далі - відповідач, постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 212 (далі - договір) відповідно до п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах договору, у випадку відсутності зауважень. Кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в рахунках-фактурах, специфікаціях або видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору.

Згідно із п. 3.1, 3.2 договору, постачання товару здійснюється за рахунок постачальника на умовах DDP за адресою м. Львів, вул. Кульпарківська 93, корп. 1, група нежитлових приміщень 328 відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС" у редакції 2010 року. Постачальник зобов`язується поставити товар у строк до 21 робочого дня з моменту отримання оплати.

Пунктами 4.2-4.4 договору передбачено, що загальна сума договору складається із суми погоджених Специфікацій та виставлених рахунків. Покупець сплачує товар за ціною, вказаною в видаткових накладних (специфікаціях, рахунках або в іншій формі, передбаченій законодавством), які є невід`ємною частиною договору. Оплата вартості товару здійснюється шляхом безготівкового розрахунку на умовах 100 відсоткової передоплати, на підставі виставленого рахунку, протягом 2 (двох) банківських днів з моменту його виставлення. Вартість товару, вказана у відповідній специфікації не може бути змінена, після її погодження сторонами.

Відповідно до п. 6.7 договору, у випадку порушення строків поставки більше ніж на 10 календарних днів, покупець має право вимагати розірвання договору та повернення суми попередньої оплати в повному обсязі протягом 7 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Згідно з п.11.1-п.11.3 договору договір діє з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2022 року. Дія договору припиняється із закінченням строку його дії та після виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, крім умов, зазначених у п. 11.3. Дія договору автоматично продовжується на кожен наступний рік, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору за місяць до закінчення строку дії договору, вказаного в п. 11.1 договору.

На виконання умов договору сторонами укладено Специфікації - додатки до договору на загальну суму 570 134,25 грн.:

- Додаток від 01.04.2022 №1 на суму 135 410,95 грн.,

- Додаток від 16.05.2022 №2 на суму 164 634,96 грн.,

- Додаток від 16.05.2022 №3 на суму 164 634,96 грн.,

- Додаток від 08.06.2022 №4 на суму 47 306,69 грн.,

- Додаток від 08.06.2022 №5 на суму 47 306,69 грн.,

- Додаток від 02.08.2022 №6 на суму 5 420,00 грн.,

- Додаток від 02.08.2022 №7 на суму 5 420,00 грн.,

якими визначається найменування, кількість та вартість товарів, які постачаються.

Покупцем, відповідно до умов договору, у повному обсязі оплачено товар на умовах попередньої оплати, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 570 134,25 грн.:

- від 05.04.2022 № 58 на суму 135 410,95 грн.,

- від 17.05.2022 № 95 на суму 164 634,96 грн.,

- від 17.05.2022 № 96 на суму 164 634,96 грн.,

- від 08.06.2022 № 134 на суму 47 306,69 грн.,

- від 08.06.2022 № 135 на суму 47 306,69 грн.,

- від 02.08.2022 № 208 на суму 5 420,00 грн.,

- від 02.08.2022 № 209 на суму 5 420,00 грн.

В свою чергу постачальником частково поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 456 360,53 грн.:

- від 01.06.2022 № 2 на суму 135 410,95 грн.,

- від 15.07.2022 № 5 на суму 47 306,69 грн.,

- від 13.07.2022 № 7 на суму 50 861,24 грн.,

- від 13.07.2022 № 10 на суму 164 634,96 грн.,

- від 15.07.2022 № 6 на суму 47 306,69 грн.,

- від 26.08.2022 № 12 на суму 5 420,00 грн.,

- від 26.08.2022 № 13 на суму 5 420,00 грн.

Отже, відповідачем не поставлено товар на загальну суму 113 773,72 грн. відповідно до Додатку від 16.05.2022 № 3 та умов договору, постачальник зобов`язується поставити товар протягом 21 робочого дня з моменту отримання оплати.

Покупцем направлені постачальникові вимоги про повернення попередньої оплати, а саме постачальникові направлений лист від 02.11.2022 № 7 з вимогою повернути сплачені грошові кошти за непоставлений товар. Відправлення листа постачальнику підтверджується Описом вкладення до поштового відправлення №0314820925500, Накладною №0314820925500. Постачальникові 08.11.2022 вручено відповідний лист, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0314820925500.

Постачальником 28.11.2022 повернуті грошові кошти покупцеві у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується Випискою АТ "ПУМБ", у призначенні платежу вказано наступне: "погашення заборгованості за товар".

Покупцем 23.12.2022 направлено претензія від 19.12.2022 постачальникові з вимогою про погашення заборгованості з повернення попередньої оплати. Направлення претензії постачальникові підтверджується Описом вкладення до поштового відправлення №0113302417546, Накладною №0113302417546. Відповідна претензія не отримана постачальником та повернута службою поштового зв`язку покупцеві, що підтверджується відміткою Укрпошти на конверті.

Покупцем 28.01.2023 направлено повторну претензію від 23.01.2022 постачальникові з вимогою про погашення заборгованості з повернення попередньої оплати. Направлення претензії постачальникові підтверджується Описом вкладенні до поштового відправлення №0113302652804, Накладною №0113302652804. Відповідна претензія не отримана постачальником, що підтверджується роздруківкою трекінгу поштового відправлення.

Таким чином, постачальником порушено строки поставки товару, відповідно покупець вимагає повернення попередньої оплати у повному обсязі за непоставлений товар. На дату подачі позовної заяви постачальник має заборгованість з повернення попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 103 773,72 грн., що є причиною виникнення спору.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 103 773,72 грн. попередньої оплата за непоставлений товар, 4 645,60 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2022 року по травень 2023 року та 1 563,03 грн. 3% річних за період з 16.11.2022 по 16.05.2023.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факти поставки товару та оплати, строки дії договору, наявність/відсутність підстав для повернення попередньої оплати за договором, стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 Господарського кодексу України.

Статтями 202, 203, 207 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 627 Цивільного України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 655, ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з статтею 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частини 1 статті 671 Цивільного кодексу України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Згідно з статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Матеріалами справи підтверджується факт, який не заперечується відповідачем, неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо поставки товару.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Отже, достатньою правовою підставою для заявлення вимог про повернення попередньої оплати є подання позову.

Предметом позову у даній справі є саме стягнення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, оскільки, за твердженням позивача, відповідачем не було поставлено оплачений товар.

Відповідач не надав доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 13 травня 2019 року у справі № 910/15009/17, оскільки позивач сплатив суму попередньої оплати, а відповідач не передав товар, правильним є застосування частини другої ст. 693 Цивільного кодексу України та наявність підстав для задоволення позову і повернення позивачу попередньої оплати.

Розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів поставки товару та доказів повернення сплаченої за нього грошової суми, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини суду не надано, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 103 773,72 грн. боргу за договором підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 4 645,60 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2022 року по травень 2023 року та 1 563,03 грн. 3% річних за період з 16.11.2022 по 16.05.2023 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України суд враховує наступне.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини 2 статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 902/186/21.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, зробленого позивачем та встановлено, що розрахунок позивача є правильним.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі №910/16713/15 зазначила, що фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу фізичної особи - підприємця, не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю як фізичної особи, та жодним чином не обмежує їх.

Як встановлено судом, відповідно до Відповіді №337640 від 28.11.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.08.2022 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Терехова Романа Сергійовича.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, з аналізу змісту ст.ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст.ст.202-208 Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" зробила висновок, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, оскільки позовні вимоги позивач обґрунтовує обставинами порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №212 від 01.04.2022 укладеного ще за наявності у відповідача статусу підприємця, суд враховуючи, що за вищенаведеними нормами права зобов`язання фізичної особи-підприємця за господарськими договорами із втратою такого статусу не припиняються, вважає за можливе стягнути заборгованість за договором.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2 684,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Ціна позову становить 109 982,35 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 147,20 грн. (2 684,00 х0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №398 від 21.11.2023.

Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 536,80 грн. (2 684,00 грн. 2 147,20 грн.), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір, не подано, господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом повністю, судовий збір покладається на відповідача у сумі 2 147,20 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Вест Девелопмент" до ОСОБА_1 про стягнення 103 773,72 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 4 645,60 грн. інфляційних втрат, 1 563,03 грн. 3% річних задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Вест Девелопмент" (79021, Львівська область, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93, корпус 1, група нежитлових приміщень 328, ідентифікаційний код 44250269) 103 773,72 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 4 645,60 грн. інфляційних втрат, 1 563,03 грн. 3% річних та витрати по сплату судового збору у сумі 2 147,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв