Рішення
від 15.04.2024 по справі 904/6614/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024м. ДніпроСправа № 904/6614/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно процесинговий центр" (03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65, офіс 300, ідентифікаційний код 43552213) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта продукт" (50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 15, ідентифікаційний код 41396742) про стягнення 30 089,91 грн. заборгованості за послуги по заправці автотранспорту, 1 749,00 грн. 3% річних, 25 206,73 грн. пені, 9 279,55 грн. інфляційних втрат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливно процесинговий центр" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №05-12/2023 від 05.12.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта продукт" заборгованості на загальну суму 66 325,19 грн., з яких:

- 30 089,91 грн. заборгованість за послуги по заправці автотранспорту;

- 1 749,00 грн. 3% річних за загальний період з 10.02.2022 по 05.12.2023;

- 25 206,73 грн. пеня за загальний період з 10.02.2022 по 05.12.2023;

- 9 279,55 грн. інфляційні втрати за загальний період з лютого 2022 року по листопад 2023 року.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2 684,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів №607 від 14.09.2021 та №607/1 від 14.09.2021 щодо своєчасної та повної оплати за послуги по заправці автотранспорту на загальну суму 54 185,94 грн. за наступними актами:

- на поставку товару №556 від 28.02.2022 на суму 10 029,00 грн.;

- надання послуг №487 від 28.02.2022 на суму 13 382,18 грн.;

- на поставку товару №284 від 31.01.2022 на суму 16 045,00 грн.;

- надання послуг №202 від 31.01.2022 на суму 14 729,76 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/6614/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №904/6614/23 відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паливно процесинговий центр" (далі - позивач, постачальник, комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта продукт" (далі - відповідач, покупець, замовник) укладені договори №607 та №607/1 (далі - договори) відповідно до умов яких комісіонер зобов`язується надати замовнику пластикові карти "ARIS" і надавати йому послуги по заправці автотранспорту дизельним пальним на станціях комітента з використанням замовником пластикових карт "ARIS" розташованих поза межами території України та надавати додаткові послуги, а замовник зобов`язався прийняти надані йому послуги, і своєчасно, відповідно до умов договору та додатків до нього, оплатити їх вартість.

Відповідно до п.3.1.5 договору №607/1 та п.4.1.5 договору № 607 постачальник (комісіонер) зобов`язується щотижня на вказану покупцем (замовником) адресу електронної пошти, висилати рахунки-фактури на оплату наданих йому послуг і реєстри до них, і розміщувати реєстри в Віртуальному кабінеті покупця (замовника).

Згідно з п.3.1.8 договору №607/1 та п.4.1.8 договору №607 первинні облікові документи, складені в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України про електронні документи та електронний документообіг, визнаються сторонами, як оригінали і мають однакову юридичну силу з паперовими документами. На вимогу однієї із сторін первинні облікові документи можуть бути складені і підписані в паперовій формі.

Відповідно до п.3.3.2 договору №607/1 та п.4.3.2 договору №607 замовник (покупець) зобов`язується приймати від комісіонера (постачальника) і підписувати Рахунки-фактури, Реєстри, Акти надання послуг та звірки взаємних розрахунків, і інші документи, які є підтвердження факту прийняття замовником (покупцем) наданих йому товарів і послуг.

Згідно з п. 3.3.3 договору № 607/1 та п. 4.3.3 договору № 607 після отримання від комісіонера (постачальника) по електронній пошті документів, перелічених в п.4.3.2 договорів, замовник (покупець) зобов`язаний поставити свою печатку і підпис уповноваженої особи, і протягом 3-х (трьох) робочих днів з дати отримання відправити підписані документи на адресу електронної пошти комісіонера (постачальника). У разі надсилання поштою, поштові витрати оплачує замовник (покупець). Якщо замовник (покупець) не відправив комісіонерові (постачальнику) документи в установленому порядку, то такі документи вважаються прийнятими замовником (покупцем).

Згідно з п. 3.3.6 договору №607/1 та п.4.3.6.1 договору №607 після отримання замовником (покупцем) від комісіонера (постачальника) перерахованих в п. 3.3.2 договору №607/1 та п. 4.3.2 договору №607 документів при відсутності пред`явлених письмово заперечень, факт отримання замовником (покупцем) товарів і послуг вважається підтвердженим. Відповідно, після закінчення 7 (семи) робочих днів з моменту їх отримання, зазначені документи вважаються прийнятими замовником (покупцем) без претензій до комісіонера (постачальника) і є належними доказами, що підтверджують факт отримання послуг та/або товарів, та узгодження всіх істотних умов (ціна, кількість, вид, якість).

Згідно з п. 3.3.7 договору №607/1 та п.4.3.7 договору №607 договору замовник (покупець) зобов`язується проводити оплату отриманих послуг на умовах, передбачених договором та додатків до нього.

Згідно з п.4.2 договору №607/1 та п.5.2 договору №607 фактом підтвердження поставки товарів і надання послуг є чек встановленої комітентом форми або реєстр електронних записів про транзакції, роздрукований з сервера постачальника, завірений його печаткою і підписом. При наданні послуг на станціях комітента за допомогою автоматичних терміналів, фактом підтвердження надання послуг (доказом) є інформація, що надійшла на сервер комітента, надається замовнику у формі Реєстру, підписаного комісіонером і скріплена його печаткою, або Акти наданих послуг і звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до Протоколів №1 погодження умов розрахунків до договору відповідач зобов`язався сплачувати вартість послуг протягом 7 (семи) робочих днів з дня виставлення рахунку (п.1).

Відповідно до п.8.1 договору №607/1 та п.9.1 договору №607 договір діє з моменту підписання до 31.12.2021. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за 10 (десять) календарних днів до моменту закінчення терміну його дії жодна із сторін не заявить про необхідність закінчення терміну дії договору (п.8.2 договору №607/1 та п.9.2 договору №607).

На виконання умов договорів позивач передав, а відповідач прийняв в користування пластикові картки, за якими відповідачу надавались послуги по заправці автотранспорту на АЗС поза межами та в межах території України по платиновим картам "АРИС" з моменту укладання договору та отриманні магнітно-чипованих карт "АРИС", що підтверджується:

- Актом приймання - передачі пластикових карт "АРИС" № 607/1 від 15.09.2021.

Позивачем виставлені рахунки-фактури на загальну суму 39 456,18 грн.:

- №18796т від 30.01.2022 на суму 16 045,00 грн., що був направлений на офіційну адресу електронної пошти: 02.02.2022, замовнику надані послуги з заправки дизельним паливом Євро, по ПК "АРИС" в кількості 500,00 літрів на загальну суму 16 045,00 грн., як оплата за послуги з заправки дизельним паливом Євро згідно з договором №607 від 14.09.2021, термін оплати 7 (сім) днів;

- №19391т від 15.02.2022 на суму 10 029,00 грн., що був направлений на офіційну адресу електронної пошти: 16.02.2022, замовнику надані послуги з заправки дизельним паливом Євро, по ПК "АРИС" в кількості 300,00 літрів на загальну суму 10 029,00 грн., як оплата за послуги з заправки дизельним паливом Євро згідно з договором №607 від 14.09.2021, термін оплати 7 (сім) днів;

- №19835т від 22.02.2022 на суму 5 990,20 грн., що був направлений на офіційну адресу електронної пошти: 23.02.2022, замовнику надані послуги з заправки дизельним паливом Євро, по ПК "АРИС" в кількості 305,00 літрів на загальну суму 5 990,20 грн., як оплата за послуги з заправки дизельним паливом Євро згідно з договором №607/1 від 14.09.2021, термін оплати 7 (сім) днів;

- №20101т від 27.02.2022 на суму 7 391,98 грн., що був направлений на офіційну адресу електронної пошти: 02.03.2022, замовнику надані послуги з заправки дизельним паливом Євро, по ПК "АРИС" в кількості 381,03 літрів на загальну суму 7 391,98 грн., як оплата за послуги з заправки дизельним паливом Євро згідно з договором №607/1 від 14.09.2021, термін оплати 7 (сім) днів.

В свою чергу відповідачем відповідно до виписки з банківського рахунку по вищевказаним рахункам платив лише 9 366,27 грн.

Також позивачем складені акти на загальну суму 54 185,94 грн.:

- Акт на поставку товару №556 від 28.02.2022 на суму 10 029,00 грн. за договором №607 від 14.09.2021;

- Акт надання послуг №487 від 28.02.2022 на суму 13 382,18 грн. за договором №607/1 від 14.09.2021;

- Акт на поставку товару №284 від 31.01.2022 на суму 16 045,00 грн. за договором №607 від 14.09.2021;

- Акт надання послуг №202 від 31.01.2022 на суму 14 729,76 грн. за договором №607/1 від 14.09.2021.

Позивачем, вищеперелічені рахунки на оплату з додатками та акти були направлені на офіційну адресу електронної пошти відповідача, що зазначена в договорі та/або ЄДР на виконання умов укладених договорів та в порядку ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з урахуванням ст.ст. 5, 7, 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Внаслідок несплати відповідачем послуг по заправці автотранспорту, позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, чим істотно порушив умови договору, що є причиною виникнення спору, та просить стягнути з відповідача 30 089,91 грн. заборгованості за послуги по заправці автотранспорту, 1 749,00 грн. 3% річних за загальний період з 10.02.2022 по 05.12.2023, 25 206,73 грн. пені за загальний період з 10.02.2022 по 05.12.2023 та 9 279,55 грн. інфляційних втрат за загальний період з лютого 2022 року по листопад 2023 року.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факти надання послуг та оплати, строки дії договору, наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором, стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 193 вказаного Кодексу, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів позивачем надані відповідачу послуги з заправки паливом на загальну суму 39 456,18 грн., проте всупереч умовам договорів відповідачем було сплачено лише 9 366,27 грн. За таких підстав, суд приходить до висновку, що на виконання умов договорів позивачем були надані послуги, а відповідачем в свою чергу прийняті надані послуги без заперечень і зауважень, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок по оплаті за надані й прийняті послуги.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договорами становить 30 089,91 грн.

Станом на час розгляду справи доказів оплати за надані послуги від представників сторін не надійшло.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 30 089,91 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (у тому числі пенею).

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п.5.1 договору №607/1 та п.6.1 договору №607 сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до законодавства України.

Згідно з п.5.2 договору №607/1 та п.6.2 договору №607 при порушенні терміну або умов оплати, передбачених договором або Протоколом погодження умов розрахунків, покупець (замовник) виплачує комісіонеру (постачальнику) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.5.3 договору №607/1 та п. 6.3 договору №607 пеня нараховується з моменту виникнення прострочення платежу і до моменту повного погашення покупцем (замовником) заборгованості перед комісіонером (постачальником).

Відповідно до п.5.4 договору №607/1 та п.6.4 договору №607 керуючись положеннями статті 259 Цивільного Кодексу України, сторони узгодили термін позовної давності за вимогами про стягнення нарахованої пені за невиконання або неналежне виконання умов договору тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, сторони встановили інший період нарахування пені ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" №543/965-ВР від 22.11.1996, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, перевіряючи правильність розрахунку пені, судом встановлено, що позивачем не було враховано, що сума боргу за рахунком №18798 від 30.01.2022 становить 6 678,73 грн. Згідно зробленого судом в межах позовних вимог з урахуванням ст.ст. 253, 254 ЦК України, розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача складає 23 121,95 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення 1 749,00 грн. 3% річних за загальний період з 10.02.2022 по 05.12.2023 та 9 279,55 грн. інфляційних втрат за загальний період з лютого 2022 року по листопад 2023 року суд зазначає наступне.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення заборгованості за рахунком №18798 від 30.01.2022, яка становить 6 678,73 грн.

Таким чином, враховуючи визначений судом суму заборгованості, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням вказаних вище положень, суд встановив, що інфляційні втрати за загальний період з лютого 2022 року по листопад 2023 року складають 8 522,79 грн. та 3% річних за загальний період з 10.02.2022 по 05.12.2023 складають 1 602,95 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, в частині стягнення 30 089,91 грн. заборгованості за послуги по заправці автотранспорту, 1 602,95 грн. 3% річних, 23 121,95 грн. пені, 8 522,79 грн. інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 2 563,06 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно процесинговий центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта продукт" про стягнення 30 089,91 грн. заборгованості за послуги по заправці автотранспорту, 1 749,00 грн. 3% річних, 25 206,73 грн. пені, 9 279,55 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта продукт" (50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 15, ідентифікаційний код 41396742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно процесинговий центр" (03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65, офіс 300, ідентифікаційний код 43552213) 30 089,91 грн. заборгованості за послуги по заправці автотранспорту, 1 602,95 грн. 3% річних, 23 121,95 грн. пені, 8 522,79 грн. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового забору у розмірі 2 563,06 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв

СудГосподарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення15.04.2024
Оприлюднено17.04.2024
Номер документу118352464
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —904/6614/23

Судовий наказ від 13.05.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Бондарєв Едуард Миколайович

Рішення від 15.04.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Бондарєв Едуард Миколайович

Ухвала від 26.12.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Бондарєв Едуард Миколайович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні