Рішення

від 15.04.2024 по справі 904/833/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024м. ДніпроСправа № 904/833/24За позовом Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти "Музична школа №2" Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 22 418,87грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Комунальний заклад спеціалізованої мистецької освіти "Музична школа №2" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" заборгованості у розмірі 22 418,87грн, з яких:

- основний борг у розмірі 21 805,37грн;

- 3 % річних у розмірі 420,90грн;

- втрати від інфляції у розмірі 192,60грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у 2019-2020 роках між позивачем та відповідачем укладені договори купівлі-продажу теплової енергії №113 від 04.02.2019 та №113 від 31.01.2020. На виконання рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі № 54/50-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 904/2888/22, відповідачем здійснено перерахунок розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів "Бюджетні установи" та "Інші споживачі" за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року, у зв`язку зі зміною для АТ "Криворізька теплоцентраль" ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020рр.

Згідно перерахунку переплата за послугу з постачання теплової енергії з грудня 2019 року по квітень 2020 року складає 21 805,37грн, зокрема: за договором купівлі-продажу теплової енергії №113 від 04.02.2019 - 5 115,15грн; за договором купівлі-продажу теплової енергії №113 від 31.01.2020 - 16 690,22грн, яку і просить стягнути позивач.

У зв`язку з тим, що укладені між сторонами договори припинили свою дію, а перераховані позивачем грошові кошти в якості переплати за постачання теплової енергії не повернуті, позивач нарахував 3 % річних у розмірі 420,90грн та втрати від інфляції у розмірі 192,60грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вважає, що визначені позивачем підстави позову не є тими обставинами, за наявності яких є підстави для стягнення з відповідача сплачених коштів, 3% річних та втрат від інфляції. Окрім того, 12.01.2024 між відповідачем та позивачем укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 113, в рахунок платежів за яким, буде зарахована переплата у розмірі 21 805,37грн, що відповідає цільовому призначенню використання коштів, у випадку якщо позивач, звернеться до відповідача з відповідною заявою, про яку був повідомлений листом АТ "Криворізька теплоцентраль" від 04.01.2024 № 155/30.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із викладеними відповідачем запереченнями, вважає, що відповідач безпідставно зберігає у себе грошові кошти, які становлять переплату за постачання теплової енергії за Договором купівлі-продажу теплової енергії №113 від 04.02.2019 року та за Договором купівлі-продажу теплової енергії №113 від 31.01.2020, які припинили свою дію. А також, наголошує на тому, що зобов`язання за цими договорами припинились у зв`язку з виконанням, в тому числі зобов`язання відповідача щодо надання послуг з постачання теплової енергії, за якими відповідачем було набуто грошові кошти, зокрема, у надмірному розмірі 21 805, 37 грн., що виявилось після здійснення відповідачем перерахунку розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів "бюджетні установи" та "Інші споживачі" за період з грудня 2019 року по квітень 2020. Отже, у зв`язку з припиненням зобов`язань за такими договорами, правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача відпала, а грошові кошти є такими, що збережені відповідачем без достатньої правової підстави.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024 справу №904/833/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

04.02.2019 Комунальним позашкільним мистецьким навчальним закладом "Криворізька міська музична школа №2" Криворізької міської ради (споживач) та Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (теплопостачальна організація) укладено договір купівлі-продажу №113, за умовами якого теплопостачальна організація зобов`язується постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені договором (п.1.1. договору), а.с.50-53.

Згідно п. 2.1. Договору №113 від 04.02.2019, теплова енергія постачається споживачу в обсягах, визначених у Додатку 1 до цього Договору, що є невід`ємною частиною, на такі потреби: - опалення та вентиляцію в період опалювального періоду;

- гаряче водопостачання протягом року (за наявності виділеного об`єму природного газу).

Ціна Договору становить 144 108 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 24 018 грн. 00 коп.

На момент укладання Договору ціна складає 1 367 грн. 62 коп. за 1 Гкал. з ПДВ (бюджет).

Договір №113 від 04.02.2019 набуває чинності з моменту підписання 04.02.2019 і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань (п. 10.1 Договору).

31 січня 2020 року Комунальним позашкільним мистецьким навчальним закладом "Криворізька міська музична школа №2" Криворізької міської ради (споживач) та Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (теплопостачальна організація) було укладено договір купівлі-продажу №113, за умовами якого (п.1.1.) теплопостачальна організація зобов`язалась постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені договором.

Згідно п. 2.1. Договору №113 від 31.01.2020 року, теплова енергія постачається споживачу в обсягах, визначених у Додатку 1 до цього Договору, що є невід`ємною частиною, на такі потреби:

- опалення та вентиляцію в період опалювального періоду;

- гаряче водопостачання протягом року (за наявності виділеного об`єму природного газу).

Ціна Договору становить 178 086 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 29 681 грн. 00 коп.

На момент укладання Договору ціна складає 1 789 грн. 21 коп. за 1 Гкал. з ПДВ (бюджет).

Згідно Додатку №1 до договору №113 від 31.01.2020 теплова енергія постачається споживачу в обсягах: опалення 0,0980Гкал/год.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2).

Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії (п.6.3).

Договір №113 від 31.01.2020 набуває чинності з моменту підписання і діє з 01.01.2020 до 31.12.2020, але в будь якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань (п. 10.1 Договору).

Умови Договорів №113 від 04.02.2019 та №113 від 31.01.2020 сторонами виконані належним чином та у повному обсязі.

На виконання рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі 54/20-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №904/2888/22, відповідачем було виконано перерахунок розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів "Бюджетні установи" та "Інші споживачі" за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року.

Згідно Акту передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №6356 від 31.05.2023 переплата за договором №113 від 04.02.2019 складає 5115,15грн (а.с.35).

Згідно Акту передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №2412 від 31.05.2023 переплата за договором №113 від 31.01.2020 складає 16690,22грн (а.с.34).

Актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2024 підтверджено переплату позивачем за договорами № 113 від 04.02.2019, № 113 від 31.01.2020 про постачання теплової енергії грошових коштів за теплову енергію в сумі 21805,37грн (а.с.36).

29.06.2023 на адресу АТ "Криворізька теплоцентраль" був направлений лист за вих. №65, з вимогою про повернення зайво сплачених коштів за теплову енергію в розмірі 5115,15грн згідно акту №6356 від 31.05.2023 за договором №113 від 04.02.2019 (а.с.37).

29.06.2023 на адресу АТ "Криворізька теплоцентраль" був направлений лист за вих. №66, з вимогою про повернення зайво сплачених коштів за теплову енергію в розмірі 16690,22грн згідно акту №2412 від 31.05.2023 за договором №113 від 31.01.2020 (а.с.38)

Листом №5966/30 від 27.07.2023 відповідач повідомив, що переплату в сумі 21805,37грн. за теплову енергію за період з грудня 2019 по квітень 2020 буде зараховано в рахунок майбутніх платежів, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу (а.с.39).

Листом №192 від 22.12.2023 позивач повідомив відповідачу, що запропонований останнім варіант, провести поточний взаєморозрахунок, не можливий, так як позивач фінансується за рахунок місцевого бюджету. Бюджетним законодавством чітко визначено, що бюджетний період становить один календарний рік (ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України). Бюджетні установи можуть розпоряджатися доведеними їм бюджетними асигнуваннями починаючи з 1 січня кожного року і по 31 грудня того ж року.

У відповідь на лист №192 від 22.12.2023 відповідач підтвердив наявність переплати за Договором купівлі-продажу теплової енергії №113 від 04.02.2019 на суму 5 115 грн. 15 коп. та за Договором купівлі-продажу теплової енергії №113 від 31.01.2020 16 690 грн. 22 коп. Відповідач просив позивача утриматися від повернення переплати.

Враховуючи, що Договір купівлі-продажу теплової енергії №113 від 04.02.2019 та Договір купівлі-продажу №113 від 31.01.2020 припинили свою дію, а перераховані позивачем грошові кошти в якості переплати за постачання теплової енергії не повернуті, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Предметом дослідження є встановлення обставин виконання позивачем умов договору щодо сплати вартості наданої послуги з теплопостачання, завищення відповідачем фактичних витрат на теплову енергію, що постачалася за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року; наявність/відсутність підстав для повернення суми переплати за договорами, строк дії яких закінчився.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.

Згідно статті 19 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Позивач свої зобов`язання з оплати вартості послуг за договорами №113 від 04.02.2019, №113 від 31.01.2020 про постачання теплової енергії виконав у повному обсязі.

Факт завищення відповідачем фактичних витрат на теплову енергію підтверджується рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі 54/20-21 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №904/2888/22.

Наявність переплати за цими договорами складає 21 805,37грн, підтверджена матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до пункту 49 Правил користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, різниця в нарахуваннях (від`ємне значення) спрямовується в оплату майбутніх платежів, крім випадку припинення дії договору із споживачем.

Згідно розділу 10 Договору №113 від 04.02.2019 договір діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань (п.10.1. договору).

Договір №113 від 31.01.2020 укладений на строк до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань (п.10.1. договору).

З наведеного убачається, що строк дії договорів про закупівлю теплової енергії №113 від 04.02.2019, № 113 від 31.01.2020 теплової енергії закінчився 31.12.2019 та 31.12.2020, а грошові кошти перераховані позивачем на користь відповідача поза межами їхніх договірних відносин.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

При цьому, норма частини другої статті 530 ЦК України, на яку посилається позивач, до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується (п.92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).

У даній справі встановлено, що строк дії договорів про закупівлю теплової енергії №113 від 04.02.2019, № 113 від 31.01.2020 теплової енергії закінчився 31.12.2019 та 31.12.2020 відповідно, а грошові кошти перераховані позивачем на користь відповідача поза межами договірних відносин та були безпідставно отримані відповідачем, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок їх повернути згідно з нормами статті 1212 ЦК України.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Станом на дату звернення з позовом до суду грошові кошти не повернуто позивачу.

Як було зазначено вище, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом.

Отже, строк виконання зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 21805,37грн є таким, що настав.

Доказів повернення зайво сплачених коштів відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 21 805,37грн є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Позивачем нараховані 3% річних в сумі 420,9грн та втрати від інфляції в сумі 192,60грн за період з 07.07.2023 по 26.02.2024.

Перевіркою розрахунку 3% річних та втрат від інфляції судом помилок не виявлено.

Таким чином, заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 21 805,37грн, 3 % річних у розмірі 420,90грн та втрати від інфляції у розмірі 192,60грн підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

08 лютого 2024 року між Комунальним закладом спеціалізованої мистецької освіти "Музична школа №2" Криворізької міської ради (клієнт, позивач) та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Апріорі" (адвокатське об`єднання) укладено договір №08/02-2024-4 про надання професійної правничої допомоги (а.с. 46-48).

За пунктом 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати послуги сторонніх фахівців, а саме правничу допомогу клієнту усіма законними методами та способами для захисту та відновлення порушених, оспорюваних та/або невизнаних прав і законних інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати адвокатського об`єднання. ДК 021:2015 79100000-5 Юридичні послуги.

Обсяг правничої допомоги (перелік робіт і послуг), що надається адвокатським об`єднанням, визначається в укладених між сторонами додатках до цього договору (п. 2.1 договору).

Гонорар за професійну правничу допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання. Розмір гонорару адвокатського об`єднання, а також умови і порядок його сплати визначається у додатках до цього договору (п.5.1, 5.3 договору).

У разі закінчення надання правничої допомоги, визначеної у кожному конкретному додатку до договору, сторонами складається відповідний акт про надання професійної правничої допомоги, що підписується уповноваженими представниками кожної зі сторін (п. 5.5 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 або до закінчення надання адвокатським об`єднанням правничої допомоги, визначеної в додатках до договору (п. 12.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

08 лютого 2024 року між Комунальним закладом спеціалізованої мистецької освіти "Музична школа №2" Криворізької міської ради (клієнт, позивач) та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Апріорі" (адвокатське об`єднання) укладено додаток №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №08/02-2024-4 від 08.02.2024 (а.с. 49).

Сторони погодили надання адвокатським об`єднанням наступної правничої допомоги клієнту та розмір гонорару за її надання, а саме:

надання правової інформації, усної консультації і роз`яснення (із вивченням та аналізом документів), які стосуються порушення позовного провадження у Господарському суді Дніпропетровської області стосовно стягнення заборгованості з АТ "Криворізька теплоцентраль" на користь Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти "Музична школа №2" Криворізької міської ради у розмірі 21 805,37грн, що утворилася внаслідок перерахунку розміру нарахувань за теплову енергію у період 2019-2020 роки;

складення клопотань, заяв, письмових пояснень та інших процесуальних документів (за необхідності), в т.ч. позовна заява до АТ "Криворізька теплоцентраль".

Розмір гонорару (фіксований) - 5 000,00грн (п. 1 додатку).

Закінченням надання правничої допомоги за даним Додатком до Договору вважається дата отримання клієнтом рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовною заявою Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти "Музична школа №8" Криворізької міської ради про стягнення заборгованості з АТ "Криворізька теплоцентраль" на користь Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти "Музична школа №2" Криворізької міської ради у розмірі 21 805,37грн, що утворилася внаслідок перерахунку розміру нарахувань за теплову енергію у період 2019-2020 роки або дата публікації зазначеного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (п. 3 додатку).

Сторони погодили, що гонорар, визначений в п.1 дійсного додатку до договору, клієнт зобов`язується сплатити адвокатському об`єднанню протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору та отримання рахунку на його оплату (п. 4 додатку).

Доказів оплати позивачем послуг, наданих йому адвокатом у межах вказаного договору, на момент розгляду справи не надано.

Втім, за змістом пункту 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: ордер серії АЕ №1263546 від 26.02.2024. Статус адвоката Ряснянської Інни Сергіївни підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №4097 від 08.01.2019 (а.с. 54, 55).

Позивач просить стягнути з відповідача суму витрат понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00грн.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Частина друга та третя статті 126 ГПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Наведені вище положення ГПК є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто встановлене ними нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування у правозастосовчій діяльності.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Відповідач проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу заперечує.

Проаналізувавши надані позивачем документи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, господарський суд вважає, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яка є обґрунтованою у цій справі складає 3000,00грн. Зазначена сума і підлягає стягненню з відповідача.

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028,00грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Ціна позову становить 22418,87грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2422,40грн (3028,00грн * 0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №11 (внутрішній номер 328316911) від 12.02.2024 (а.с. 60). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605,60грн (3028,00грн - 2422,40грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 2422,40грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти "Музична школа №2" Криворізької міської ради до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення 22 418,87грн задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (ідентифікаційний код 00130850; вул. Електрична,1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014) на користь Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти "Музична школа №2" Криворізької міської ради (ідентифікаційний код 02216460; вул. Карманиць Федора, буд. 31-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029) заборгованість у сумі 21 805,37грн, 3 % річних у сумі 420,90грн, втрати від інфляції у сумі 192,60грн, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00грн, видати наказ.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення підписано 15.04.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва