Ухвала

від 15.04.2024 по справі 2/2506/1229/11

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 2/2506/1229/11

Провадження № 2-др/750/11/24

У Х В А Л А

15 квітня 2024 року м. Чернігів

Деснянський районнийсуд містаЧернігова у складі:

суддіСупруна О.П.,секретар Прохоренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 2/2506/1229/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

25.03.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 2/2506/1229/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. У обґрунтування вимог у заяві вказується, що у зв`язку із розглядом заяви про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача)

ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» понесло витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, що підтверджується договором № 02/10-23/48 про надання юридичних послуг від 02.10.2023 та актом прийому-передачі наданих послуг від 21.03.2024.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про час і місце розгляду заяви оповіщались у встановленому законом порядку; представник ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без їхньої участі. Інші учасники справи про причини неявки не повідомили.

Згідно вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку наступного висновку.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.03.2011 задоволено позов ПАТ «ІМЕКСБАНК», стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ІМЕКСБАНК» 24805,59 грн заборгованості за кредитним договором та судові витрати в розмірі 370,00 грн (а.с. 29-30).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.10.2020 заяву

ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» задоволено; замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) у цивільній справі № 2/2506/1229/11 за позовом

ПАТ «ІМЕКСБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту, а саме: ПАТ «ІМЕКСБАНК» на ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» (а.с. 64-67).

26.02.2024 до Деснянського районного суду м. Чернігова надійшла заява ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження у справі № 2/2506/1229/11 за позовом ПАТ «ІМЕКСБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.03.2024 вказану вище заяву задоволено; замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) у цивільній справі № 2/2506/1229/11 за позовом ПАТ «ІМЕКСБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту, а саме: ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» на ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (а.с. 121-123).

25.03.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 2/2506/1229/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка була надана у зв`язку з вирішенням питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи із змісту положень частини другої, третьої, дев`ятої статті 141 ЦПК України, розподіл судових витрат за своєю природою є правовідновлювальною формою цивільної процесуальної відповідальності майнового характеру, що ґрунтується на сукупності методів правового регулювання відповідальності учасників справи, які допустили процесуальне правопорушення, що спричинило судові витрати, шляхом покладання на них обов`язку вчинити дії з відновлення майнового положення інших учасників цивільного процесу в порядку, передбаченому процесуальним законодавством. Основним принципом, за яким здійснюється розподіл судових витрат, є принцип пропорційності, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими та мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються. У пропорційності розподілу судових витрат відображаються загальні засади справедливості та розумності.

Отже, одним з визначальних елементів, який є підставою для покладання на учасника справи обов`язку з відшкодування судових витрат іншому учаснику справи, є наявність причинного зв`язку між процесуальною дією, яку змушений вчинити один учасник справи, зазнаючи при цьому певних майнових втрат, та обставиною, що виникла з вини іншого учасника справи та зумовила необхідність вчинення певної процесуальної дії.

По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що потреба у зверненні ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні зумовлена процесуальним правонаступництвом після набрання судовим рішенням законної сили ще у 2011 році, а отже, відповідно до частини другої статті 55 ЦПК України, усі дії, вчинені у цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. За таких обставин, до нового правонаступника переходить і ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій учасника справи, якого він замінив.

Визначаючи наявність правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» за розгляд судом питання про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні суд бере до уваги, що необхідність вирішення судом процесуального питання про заміну стягувача у даному випадку обумовлена заміною кредитора у матеріальних правовідносинах, що відбулась внаслідок добровільного придбання ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» у ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» права вимоги за договором кредиту № 049-08-У від 10.07.2008. Відступлення права вимоги відбулось без згоди боржника ОСОБА_1 та за вільним волевиявленням нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», якому достеменно було відомо про те, що набуття ним права вимоги до боржника зумовить необхідність вчинення процесуальних дій по заміні стягувача у виконавчому провадженні. Придбаваючи відповідне право вимоги до боржника, новий кредитор мав розуміти, що змушений буде вживати додаткових процесуальних заходів із оформлення правонаступництва у процесуальних правовідносинах. У свою чергу, боржник не має засобів впливу на таку ситуацію, а отже покладання на нього обов`язку з відшкодування витрат на правничу допомогу новому кредитору, що зумовлені вжиттям процесуальних заходів із оформлення переходу права вимоги у рамках процесуальних правовідносин, фактично тягне за собою збільшення розміру грошового зобов`язання боржника у спірних правовідносинах, що суперечить засадам справедливості і розумності.

За таких обставин, суд доходить висновку, що у даному випадку покладання на боржника відповідальності у вигляді відшкодування правонаступнику кредитора (новому кредитору) витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом судом заяви про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні у справі № 2/2506/1229/11 є непропорційним процесуальним заходом, який суперечить засадам справедливості і розумності з урахуванням того, що понесення таких витрат зумовлено обставинами, які настали не з вини боржника. Отже, на підставі статті 11, частини третьої, дев`ятої статті 141 ЦПК України відсутні правові підстави для відшкодування таких витрат ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» за рахунок ОСОБА_1 .

Крім того, суд звертає увагу, що положення ЦПК України не містять спеціальної норми, яка б передбачала покладення судових витрат на сторону (позивача чи відповідача) у разі заміни сторони стягувача/боржника у виконавчому провадженні на стадії виконання рішення суду. Необхідність прийняття додаткового рішення за змістом статті 270 ЦПК України вимагає законодавчо встановленої необхідності вирішення питання про судові витрати у рішенні (основному), яке не відбулося. Між тим, такої необхідності не існувало і на момент постановлення ухвали суду від 14.03.2024 (по суті заяви про заміну сторони стягувача) та не могло існувати у силу наведених норм процесуального законодавства, що унеможливлює і ухвалення такого додаткового рішення.

Ураховуючи вищевикладене, заяву ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 2/2506/1229/11 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 141, 142, 246, 258-261, 270, 353, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі

№ 2/2506/1229/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення.

Суддя