Постанова

від 11.04.2024 по справі 686/23893/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/23893/23

Провадження № 22-ц/4820/765/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., ЯрмолюкаО.І.,

секретаря: Чебан О.М.,

учасники справи: представник позивача адвокат Смішна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ведмідь-2» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2024 року (суддя Козак О.В.) за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ведмідь-2» про розірвання договорів та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ведмідь-2» (далі ОК «ЖБК «Ведмідь-2») про розірвання договорів та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування вимог позивач зазначала, що 03.11.2021 року між нею та ОК «ЖБК «Ведмідь-2» було укладено три договори, за якими вона вступає, а відповідач приймає її в асоційовані члени Кооперативу та пайову участь по будівництву багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та гаражами з почерговою здачею, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (І черга будівництва), з метою отримання нею об`єктів нерухомості - Квартири, Гаража та Комори.

Перший договір - договір про спільну пайову участь у будівництві багатоповерхового житлового будинку №40/2021/Н від 03.11.2021 року, на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 71,80 м.кв, в II під`їзді на 4-му поверсі, на виконання умов якого позивачкою було здійснено часткову оплату відповідно до Договору в сумі 323100грн.

Другий договір - договір про спільну пайову участь у будівництві багатоповерхового житлового будинку №41/2021/Н від 03.11.2021 року, на нежитлове приміщення - гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 19,44 м.кв, в цокольному поверсі, на виконання умов якого позивачкою було здійснено часткову оплату відповідно до Договору, що становить 131220грн.

Третій договір - договір про спільну пайову участь у будівництві багатоповерхового житлового будинку №42/2021/Н від 03.11.2021 року, на нежитлове приміщення - комору, загальною площею 2,84 м.кв, в під`їзді між 3 і 4 поверхом будинку, на виконання умов якого позивачка здійснила часткову оплату відповідно до Договору, що становить 15620грн.

Таким чином, на виконання усіх трьох договорів нею було сплачено на рахунок відповідача 469940грн. з яких 323100грн. - за квартиру, 131220грн. - за гараж, 15620грн. - за комору.

Відповідач, в свою чергу, свої зобов`язання в строк, передбачений підпунктами 2.1.5 та 2.1.6 пункту 2.1 усіх трьох Договорів не виконав, будівництво будинку не розпочато, відповідно до кінця 4-го кварталу 2023 року його не буде завершено і не буде введено в експлуатацію. Станом на день подачі позову на об`єкті не виконано жодних робіт. Повідомлень про перенесення строків закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію позивачу не надходило. Сторони не погоджували інших строків завершення будівельних робіт на об`єкті забудови.

Зважаючи на викладене, розуміючи, що Відповідач не виконає своїх зобов`язань за договорами у строки, що передбачені Договорами, вона не здійснювала подальші платежі за Договорами, тим паче зважаючи на те, що за кожним Договором нею було внесено 50% вартості кожного об`єкта нерухомості ще у 2021 році.

11 серпня 2023 року нею було надіслано заяви Відповідачу про розірвання усіх договорів та з вимогами повернути сплачені кошти. На її заяви Відповідач надіслав відповіді за №152, 153, 154 від 18.08.2023 року, у яких зазначено, що нею порушено умови договорів щодо термінів оплати, та на її прохання було перенесено дати сплати чергового пайового внеску. Також зазначили що у зв`язку із введенням воєнного стану, будівництво багатоквартирного будинку здійснюється з врахуванням надзвичайних та невідворотних обставин, зазначених вище. Запропонували повернутися до безумовного виконання Договорів.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що наявні правові підстави для розірвання вказаних договорів №40/2021/Н від 03.11.2021 року, №41/2021/Н від 03.11.2021 року, 42/2021/Н від 03.11.2021 року. У зв`язку з розірванням вказаних договорів, їй завдано збитків у розмірі сплачених нею коштів на виконання умов вказаного договору, а саме 469940грн.

Крім матеріальної шкоди їй було завдано і моральну шкоду неправомірними діями відповідача: на день укладення договору з відповідачем, і до цього часу вона не забезпечена житлом, проживає в квартирі своїх батьків та з батьками. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків за договором, вона і надалі залишилась без житла і без коштів, за які б могла придбати інше житло, що викликає у неї чималі життєві та матеріальні труднощі, сильні душевні переживання, та стрес, вона зазнає глибоких моральних переживань, перебуває у напруженому психічному стані. У зв`язку з зазначеним у неї часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість, почуття розпачу та беззахисності, у неї порушився сон, нормальні життєві зв`язки, звичний ритм життя. Вона вимушена вживати додаткових зусиль щодо захисту порушеного права. Враховуючи всі перелічені вище фактори, позивач оцінює заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 50000грн.

Посилаючись на зазначене, позивач просила суд:

розірвати договори про спільну пайову участь у будівництві багатоповерхового житлового будинку №40/2021/Н від 03.11.2021 року, №41/2021/Н від 03.11.2021 року, №42/2021/Н від 03.11.2021 року; стягнути з ОК «ЖБК«Ведмідь-2»на її користь грошові кошти, а саме: 323100грн. сплачені на виконання умов договору про спільну пайову участь у будівництві багатоповерхового житлового будинку №40/2021/Н від 03.11.2021 року, 131220грн. сплачені на виконання умов договору про спільну пайову участь у будівництві багатоповерхового житлового будинку №41/2021/Н від 03.11.2021 року, 15620грн. сплачені на виконання умов договору про спільну пайову участь у будівництві багатоповерхового житлового будинку №42/2021/Н від 03.11.2021 року, а всього кошти в розмірі 469940грн.; стягнути з ОК «ЖБК «Ведмідь-2» на її користь моральну шкоду в розмірі 50000грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2024 року позов задоволено: розірвано договори про спільну пайову участь у будівництві багатоповерхового житлового будинку № 40/2021/Н від 03.11.2021р., № 41/2021/Н від 03.11.2021р., № 42/2021/Н від 03.11.2021р., укладені між ОК «ЖБК «Ведмідь-2» та ОСОБА_1 ; стягнуто з ОК «ЖБК «Ведмідь-2» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 469940грн., сплачені на виконання умов Договорів про спільну пайову участь у будівництві багатоповерхового житлового будинку № 40/2021/Н від 03.11.2021р., № 41/2021/Н від 03.11.2021р., № 42/2021/Н від 03.11.2021р., 50000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 6273грн. судового збору, а всього 526213грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем істотно порушено умови договорів, позивач значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при укладені таких договорів, у зв`язку з чим є підстави передбачені частиною 2 статті 651 ЦК України для їх розірвання.

У зв`язку з істотним порушенням договорів відповідачем, на вимогу позивача судом відшкодовано реальні збитки спричинені останній в розмірі 469940 грн. (кошти сплачені ОСОБА_1 на виконання умов договорів у 2021 році).

Крім того,суд дійшоввисновку,що позивачціспричинено моральнушкоду,право навідшкодування якоїу неївиникло внаслідокпорушення їїправ незалежновід наявностіспеціальних нормцивільного законодавстванавіть утих випадках,коли умовамидоговорів правона компенсаціюморальної шкодине передбачено.

В апеляційній скарзі ОК «ЖБК «Ведмідь-2», посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, змінити розподіл судових витрат, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОК «ЖБК «Ведмідь-2» понесені ним судові витрати пов`язані із поданням до суду даної апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що висновки суду щодо порушення прав та інтересів позивача є передчасними, оскільки: позивачем не здійснено оплату паю в повному обсязі, виключно за умови сплати та за рахунок якого здійснюється будівництво. Договорами укладеними між сторонами не визначено кінцевий строк виконання зобов`язання з будівництва об`єктів, позивачем не дотримано процедури розірвання договору, яка ним передбачена, зі сторони відповідача не допущено порушення умов договору в тому числі істотне, що позивачем не спростовано. Вказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Щодо підстав для стягнення моральної шкоди, то на думку апелянта, до суду не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачу, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача та вину останнього в її завданні.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними, тому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання представник апелянта адвокат Савченко О.В. не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, документи в електронному вигляді доставлені до електронного кабінету 15 березня 2024 року.

Представник позивачки адвокат Смішна І.В. в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила їх відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 03 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК«Ведмідь-2»було укладено договір про спільну пайову участь у будівництві багатоповерхового житлового будинку №40/2021/Н від 03.11.2021 року, предметом якого є спільна пайова участь сторін в новому будівництві багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та гаражами з почерговою здачею розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (І черга будівництва), з наступною передачею Пайовику його частки у вигляді квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 71,80м.кв, в II під`їзді на 4-му поверсі. Загальний розмір пайового внеску Пайовика на момент оформлення договору становив 646200грн., з розрахунку 9000 грн. за 1м.кв квартири і ціна є фіксованою до 20.04.2022р. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2. вказаного Договору подальше внесення пайового внеску проводиться згідно з додатком №1 до Договору «Графіком внесення пайового внеску». Відповідно до вказаного додатку, термін оплати пайового внеску було визначено наступним чином 323100грн. до 05.11.2021 року, 323100 до 20.04.2022 року.

03 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Ведмідь-2» було укладено - договір про спільну пайову участь у будівництві багатоповерхового житлового будинку №41/2021/Н від 03.11.2021 року, предметом якого є спільна пайова участь сторін в новому будівництві багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та гаражами з почерговою здачею розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (І черга будівництва), з наступною передачею Пайовику його частки у вигляді Нежитлового приміщення - Гаража № НОМЕР_1 , загальною площею 19,44 м. в І під`їзді в цокольному поверсі. Загальний розмір пайового внеску Пайовика на момент оформлення договору становив 262440грн., з розрахунку 13500грн. за 1м.кв приміщення і ціна є фіксованою до 20.04.2022р. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору подальше внесення пайового внеску проводиться згідно з додатком №1 до Договору «Графіком внесення пайового внеску». Відповідно до вказаного додатку, термін оплати пайового внеску було визначено наступним чином 131220 грн. до 05.11.2021 року, 131220грн. до 30.01.2022 року.

03 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Ведмідь-2» було укладено - договір про спільну пайову участь у будівництві багатоповерхового житлового будинку №42/2021/Н від 03.11.2021 року, предметом якого є спільна пайова участь сторін в новому будівництві багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та гаражами з почерговою здачею розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (І черга будівництва), з наступною передачею Пайовику його частки у вигляді Нежитлового приміщення - Комори, загальною площею 2,84м.кв. в ІІ під`їзді між 3 і 4 поверхом будинку. Загальний розмір пайового внеску Пайовика на момент оформлення договору становив 31240грн., з розрахунку 11000грн. за 1м.кв приміщення і ціна є фіксованою до 20.04.2022р. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п.3.2. Договору подальше внесення пайового внеску проводиться згідно з додатком №1 до Договору «Графіком внесення пайового внеску». Відповідно до вказаного додатку, термін оплати пайового внеску було визначено наступним чином 15620грн. до 05.11.2021 року, 15620до 20.04.2022 року.

На виконання умов вищевказаних Договорів з дотриманням графіку платежів, ОСОБА_1 було здійснено часткову оплату на розрахунковий рахунок відповідача, а саме: відповідно до Договору №40/2021/Н від 03.11.2021 року, в сумі 323100грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2326434773.1 від 15.11.2021року; відповідно до Договору №41/2021/Н від 03.11.2021 року, в сумі 131220грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2326437544.1 від 03.11.2021року; відповідно до Договору №42/2021/Н від 03.11.2021 року в сумі 15620грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2327588421.1 від 04.11.2021року.

Відповідно до підпунктів 2.1.5 та 2.1.6 п. 2.1 спірних договорів - Забудовник, орієнтовно в термін до кінця 4-го кварталу 2023 року зобов`язується завершити роботи з будівництва квартири, нежитлових приміщень, що відповідає характеристикам, зазначеним у п.1.2 цих договорів. Про зміну термінів будівництва та їх причини Пайовик повідомляється письмово. Протягом 30 календарних днів після завершення робіт з будівництва об`єкта зобов`язується отримати в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю міста Хмельницького підтверджуючі документи про введення Об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до п. 4.5. спірних договорів у разі повного припинення будівництва з вини Забудовника, та отримання письмової вимоги Пайовика, Забудовник виплачує йому грошову суму в розмірі внесеного ним паю.

Відповідно до п. 7.3 - в разі розірвання Договору Пайовик автоматично виключається з членів (асоційованих членів) ОК ЖБК «Ведмідь-2». Відповідно до Статуту ЖБК «Ведмідь-2», пайовий внесок повертається, а вступні та членські внески до кооперативу поверненню не підлягають.

Розділом 5 у вищевказаних договорах передбачено:

Пунктом 5.1. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим Договором у випадку настання та дії обставин, що знаходяться поза контролем Сторін, і які Сторони не могли передбачити або запобігти. До таких обставин за цим Договором належать: військові дії, незалежно від факту оголошення війни, повстання, стихійні лиха, карантин, пожежі, аварії, а також прийняття органами державної влади України і місцевого самоврядування відповідних нормативно-правових актів (рішень), що виключають можливість належного виконання умов цього Договору ( далі - «Форсмажор").

Пункт 5.2. Сторона зобов`язана сповістити іншу Сторону про настання і припинення дії Форс-мажору протягом 3 (трьох) робочих днів з дати його настання або припинення. Недотримання строків повідомлення про настання форс-мажору позбавляє Сторону права посилатися на такі обставини як підставу звільнення від відповідальності.

Пункт 5.3. У разі настання форс-мажору термін виконання зобов`язань переноситься відповідно на термін дії таких обставин .

02 серпня 2023р. відповідачем було направлено ОСОБА_1 листи-попередження №146, 147, 148, про термінове погашення заборгованості за укладеними договорами.

11 серпня 2023 року ОСОБА_1 було надіслано три заяви до ОК ЖБК «Ведмідь-2» про дострокове розірвання договорів та повернення сплачених пайових внесків.

На такі заяви Відповідач надіслав відповіді за №152, 153, 154 від 18.08.2023 року, у яких зазначено про порушення позивачкою умов договорів щодо термінів оплати та на її прохання (у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану) було перенесено дати сплати чергового пайового внеску. Також щодо «невиконання умов договору», «припинення будівництва» ОК повідомило, що у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні (з подальшим продовженням) будівництво багатоквартирного будинку здійснюється з врахуванням надзвичайних та невідворотних обставин, зазначених вище». Запропоновано позивачу повернутися до безумовного виконання умов договорів.

Як на правову підставу для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на частину другу статті 651 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати сторона від виконання договору.

Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (частина п`ята статті 653 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, викладено правову позицію, відповідно до якої оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

З оглядуна вищезазначене,суд першоїінстанції,дійшов правильноговисновку продоведеність позивачемістотного порушеннявідповідачем,який являєтьсяІнвестором зправами Забудовника,умов договорів проспільну пайовуучасть убудівництві багатоповерховогожитлового будинку№ 40/2021/Нвід 03.11.2021р.,№ 41/2021/Нвід 03.11.2021р.,№ 42/2021/Нвід 03.11.2021р.,та ступіньпозбавлення того,на що ОСОБА_1 розраховувала,і позовзадовольнив.

Як вбачається із матеріалів справи, будівництво багатоквартирного будинку відповідачем зволікається, наявний тільки огороджений майданчик, а будівництво ще не розпочато. У зв`язку із зазначеним позивачка перестала сплачувати пайові внески та звернулася до відповідача з вимогою про розірвання договорів та повернення сплачених на їх виконання коштів. При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності форс-мажорних обставин і непереборної сили, як підставу для невиконання ЖБК своїх зобов`язань за договорами укладеними з позивачем, а також повідомлення про них позивача відповідно до п.5.2 Договорів.

Для підтвердження форс-мажорних обставин необхідний висновок Торгово-промислової палати по кожному конкретному випадку. Форс-мажором визнається окупація, перебування в епіцентрі бойових дій, обмеження та заборони, що блокують роботу. Сам по собі фактор війни, інфляція, подорожчання будівельних матеріалів, коливання курсу валют, збільшення вартості палива, зміна логістики, тощо, не є форс-мажором і непереборними обставинами.

Оцінюючи докази, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів зазначає, що позивачка на час укладення Договору з відповідачем не була забезпечена житлом, і до цього часу не забезпечена житлом внаслідок істотного порушення умов договору з боку відповідача. Невиконання договорів відповідачем завдає їй значних матеріальних збитків, і наносить їй суттєвої моральної шкоди. ОСОБА_1 залишилася без житла, яке мала намір отримати у власність наприкінці 2023 року, а також без коштів, за які б могла придбати інше житло. Крім того, вона змушена прикладати додаткові зусилля для захисту свого порушеного права.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду № 14-714 цс 19 від 01.09.2020 року, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суди мають врахувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Врахувавши характер поведінки відповідача та душевних і психічних страждань позивачки, суд першої інстанції керуючись принципами розумності,справедливості та співмірності дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди у розмірі 50000грн.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачкою вимог в частині стягнення на її користь моральної шкоди, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецеденту практику Європейського суду з прав людини.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв, які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

Як визначено у Рішенні Європейського суду з прав людини «Справа Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого королівства» (Case ofABDULAZIZ, CABALES AND BALKANDALI), 1985 року, з огляду на її природу, моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 50000грн.

Викладені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження судом першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, врахувавши заявлені позовні вимоги та підстави, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ведмідь-2» залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 квітня 2024 року.

Судді: Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк