Рішення

від 20.03.2024 по справі 904/5429/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024м. ДніпроСправа № 904/5429/23За позовом Акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДІОМ"

про стягнення заборгованості

Суддя ОСОБА_1 .

При секретарі судових засідань: ОСОБА_2 .

Представники:

Позивача - ОСОБА_3 .

Відповідача - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 46 258,58 грн. збитків.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що в позовній заяві Позивач зазначає, що: "Відповідно до п.8.6.1 п. 8.1 Договору Постачальник зобов`язується відшкодувати Покупцю збитки в частині невизнаного ПДВ у зв`язку з порушенням порядку виписки (реєстрації) податкової накладної, в разі якщо це призвело до позбавлення Покупця права на податковий кредит". Однак, п. 8.6.1 Договору № 2020/П/ОМТС/418 від 13.04.2020 сторони передбачили, що факт завдання збитків підтверджується відповідним актом ненормативного характеру, винесеним податковим органом щодо Покупця. При цьому з моменту винесення податковим органом акта ненормативного характеру Покупець має право в односторонньому порядку змінити порядок та строк розрахунків з Постачальником за цим Договором або іншими договорами, відстрочивши виконання грошових зобов`язань Покупця перед Постачальником до моменту набрання чинності/скасуванням акту ненормативного характеру. Тобто, з аналізу норм Договору вбачається, що підставою для відшкодування Позивачеві збитків в частині невизнаного ПДВ є акт ненормативного характеру, винесений податковим органом. Тобто, достатнім, вірогідним доказом для підтвердження виникнення у Позивача права, а у Відповідача обов`язку відшкодування збитків в частині невизнаного ПДВ в розумінні ст. 74, 76, 77, 79 ГПК України - є акт ненормативного характеру, винесений податковим органом, який Позивачем до позовної заяви не доданий, в матеріалах справи відсутній. Таким чином, внаслідок відсутності належного доказу на підтвердження виникнення у Відповідача обов`язку по відшкодуванню збитків, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Твердження Позивача про бездіяльність Відповідача, що виражена у нездійснені заходів щодо реєстрації податкових накладних, неоскаржені в адміністративному порядку та/або у судовому порядку зупинення/відмову податкового органу в реєстрації податкових накладних спростовується тим, що 28.10.2021 Відповідач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України, про визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, яка полягає у нездійсненні реєстрації 411 податкових накладних Відповідача, реєстрація яких зупинена на підставі відповідності товариства п. 8 Критерію ризиковості платника податку, після скасування рішення № 29419 від 24.07.2020, зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 411 податкових накладних датою їх первинного подання. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 у задоволенні позову відмовлено. Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2023 апеляційну скаргу Відповідача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 повернуто заявнику. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції Відповідач подав касаційну скаргу. Постановою Верховного суду від 21.09.2023 у справі № 160/20444/21 касаційну скаргу Відповідача залишено без задоволення. Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" внесені зміни до Податкового кодексу України від 02.02.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, зокрема, ст. 102 ПК України доповнено новим п.102.9., відповідно до якого, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених ПК України іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Враховуючи викладене, якщо закінчення терміну 365 календарних днів, встановленого для подання платником податків повідомлення про надання пояснення у разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, припадає на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, то такий перебіг строку зупиняється. Крім того, наразі Відповідачем ведеться робота щодо подання пояснень по податковим накладним, реєстрація яких зупинена, в тому числі, по податковим накладним за спірним Договором. З наведеного вбачається, по-перше, в діях Відповідача відсутня протиправна поведінка та вина. По-друге, зважаючи на Постанову Верховного суду під 21.09.2023 у справі №160/20444/21 та Закон України від 15.03.2022 №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих акті" України щодо дії норм на період дії воєнного стану", позовна заява АТ "Південний гірничо-збагачу вальний комбінат" до ТОВ "Компанія "ДІОМ" про відшкодування збитків подана передчасно, а відтак, не підлягає задоволенню.

У відзиві Відповідач просить стягнути з Позивача судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

07.11.2023 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що згідно з п. 8.6.1. п.8.1 Договору, Постачальник зобов`язується відшкодовувати в повному обсязі всі збитки Покупця, які можуть виникати у зв`язку з невизнання податковим органом проведених операцій поставки належними (законними) у зв`язку з наявністю в ланцюгу контрагентів Постачальника підприємств, які допустили вчинення податкового правопорушення, або вчинення податкового правопорушення самим Постачальником, а також у випадку неналежного оформлення Постачальником первинних документів. Також, Постачальник зобов`язується відшкодовувати збитки в частині невизнаного ПДВ у зв`язку з порушенням порядку виписки (реєстрації) податкових накладних, у випадку якщо це привело до позбавлення Покупця права на податковий кредит. Як вбачається з вищевказаного, відповідальність Постачальника відповідно до п.8.6.1 Договору поділяється на два види: 1) відповідальність за невизнання податковим органом проведених операцій поставки належними (законними); 2) відповідальність за порушення порядку виписки (реєстрації) податкової накладної. Щодо першого виду відповідальності, підтвердженням невизнання податковим органом проведених операцій поставки належними (законними) відповідно до п. 6.2 Договору є акт ненормативного характеру, винесений податковим органом у відношенні Покупця. Таким чином, документом підтверджуючим відповідальність Відповідача за невизнання податковим органом проведених операцій поставки належними (законними), є акт ненормативного характеру складений у відношенні Покупця, в якому податковим органом визнано операції поставки неналежними (незаконними) "нереальні операції", наприклад у зв`язку з наявністю в ланцюгу контрагентів Постачальника підприємств, які допустили вчинення податкового правопорушення, або вчинення податкового правопорушення самим Постачальником, а також у випадку неналежного оформлення Постачальником первинних документів. Щодо другого виду відповідальності, то Договір не містить інформації, яким документом підтверджується порушення виписки (реєстрації) податкової накладної, однак Позивач стверджує, що відомості про відсутність факту реєстрації спірних податкових накладних містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних, витяг з якого №673549 від 18.08.2023, надано Позивачем в якості доказу порушення Відповідачем п.6.1 Договору, в частині ненадання Постачальником Покупцю, податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умов відносно реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних. В той же час, Відповідач, у своєму відзиві на позов, не спростовує факту відсутності реєстрації ним спірних податкових накладних, що є ще одним із доказів порушення Відповідачем умов Договору і, як наслідок, нанесення Позивачеві збитків у вигляді позбавлення права Позивача на податковий кредит в сумі 46 258,58 грн. Таким чином, документ, що підтверджує факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН є витяг з ЄРПН №673549 від 18.08.2023, наданий Позивачем в якості доказу до позовної заяви, а отже Позивач підтвердив факт порушення Відповідачем зобов`язань за Договором в частині ненадання Покупцю податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН. До того ж, на підтвердження відсутності в діях Відповідача протиправної поведінка та вини, останній, у своєму відзиві на позов посилається на судові рішення у справі №160/20444/21, які нібито свідчать про спроби Відповідача оскаржити відмову податкового органу в реєстрації податкових накладних, але судом відмовлено в задоволенні позовних вимог останнього. Однак, вказана Відповідачем судова практика, не може слугувати доказом відсутності в діях Відповідача протиправної поведінки та вини останнього у відсутності реєстрації спірних податкових накладних, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "КОМПАНІЯ "ДІОМ" №160/20444/21, а отже не визнано протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, яка полягає у нездійсненні реєстрації податкових накладних Відповідачем.

Через систему "Електронний суд" 07.11.2023 від Позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги Відповідача, мотивоване тим, що на підтвердження понесення судових витрат у справі №904/5429/23, Відповідач додав до відзиву на позовну заяву: Договір про надання правової допомоги № 41 від 02.11.2023, укладений Відповідачем та Адвокатом ОСОБА_4 ; опис наданих послуг виконаних адвокатом за договором №41 від 02.11.2023 про надання правничої допомоги адвоката; квитанцію №1 від 02.11.2023, яка є додатком №1 до Договору про надання правової допомоги №41 від 02.11.2023; ордер серія НОМЕР_1 від 02.11.2023. Позивач вважає, що заявлена Відповідачем сума судових витрат у справі №904/5429/23 та докази, що підтверджують вказані витрати, не відповідають критеріям зазначеним ст.126 ГПК України. Договір про надання правової допомоги № 41 від 02.11.2023, не відповідає вимогам Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ЦК України, ГПК України, а тому не є належним доказом понесення Відповідачем судових витрат у справі. Крім того, на підтвердження понесення судових витрат у справі №904/5429/23 Відповідачем не надано акт прийому-передачі виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) з правничої допомоги.

20.11.2023 від Відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у яких останній звертає увагу, що виникнення у Відповідача обов`язку з відшкодування збитків виникає лише: "у зв`язку з невизнанням податковими органами проведених операцій постачання належними (законними) у зв`язку з наявністю в ланцюзі контрагентів Постачальника підприємств, які допустили вчинення податкового правопорушення, або вчинення податкового правопорушення самим Постачальником, а також у випадку неналежного оформлення Постачальником первинних документів. Також Постачальники зобов`язуються відшкодовувати збитки в частині невизнаного ПДВ у зв`язку з порушеннями порядку виписки (реєстрації) податкової накладної, якщо це призвело до позбавлення Покупця права на податковий кредит". Тобто, обов`язок по відшкодуванню збитків виникає у Постачальника лише у випадку виявлених контролюючим органом порушень або з боку контрагентів Постачальника, або з боку самого Постачальника. З матеріалів справи не вбачається виявлення таких порушень, доказів, які б це підтверджували. Відповідач стверджує, що він здійснив усі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов`язання. Щодо витрат на правову допомогу та позиції Позивача з цього приводу, то відповідно до п. 6.2. Договору № 41 від 02.11.2023 детальний перелік видів правової допомоги, а також розмір та порядок оплати Клієнтом Адвокату гонорару та фактичних витрат, пов`язаних із виконанням даного Договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися описом наданих послуг, додатковою (ми) угодою (ми) до цього Договору, які є невід`ємною частиною Договору. Опис наданих послуг виконаних адвокатом за договором № 41 містить в собі інформацію щодо розрахунку адвокатського гонорару, а саме: "Розрахунок адвокатського гонорару за годину роботи становить 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати".

19.12.2023 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/5429/23 за правилами загального позовного провадження.

31.01.2024 від Відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву, з якого вбачається, що після отримання остаточного рішення касаційної інстанції від 21.09.2023 у справі № 160/20444/21 у Відповідача виникає право на поновлення строків на оскарження рішень контролюючого органу від 23.09.2021 за податковою накладною № 4 від 13.10.2020, від 20.01.2022 за податковою накладною № 12 від 20.01.2021, від 03.02.2022 податковою накладною № 1 від 02.02.2021, як в адміністративному, так і в судовому порядку. Також Відповідач стверджує, що останній строк подання письмових пояснень та копій документів за податковими накладними № 40 від 28.07.2021 21.01.2024, № 4 від 07.09.2021 12.02.2024, № 13 від 07.10.2021 13.03.2024, № 16 від 20.12.2021 26.05.2024. Таким чином, позовна заява подана передчасно, а відтак, не підлягає задоволенню.

08.02.2024 від Позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній зазначає, що рішення суду у справі № 160/20444/21 не може слугувати доказом відсутності в діях Відповідача протиправної поведінки та вини останнього у відсутності реєстрації спірних податкових накладних, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог. Рішення у даній справі набрало законної сили. Підставою відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Компанія "Діом" у справі №160/20444/21 слугувала: неправильність визначення позивачем позовних вимог; відсутність доказів оскарження позивачем у справі рішень комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку Реєстрі, як в адміністративному так і судовому порядку. Крім того, посилання Відповідача на не закінчення строку для подання до податкового органу пояснень, не спростовують факт відсутності реєстрації податкових накладних передбачену п. 8.6.1. Договору.

За клопотанням сторін судові засідання проводилися в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні досліджено надані Позивачем докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.04.2020 сторони уклали Договір поставки № 2020/п/ОМТС/418 (далі Договір), за п. 1.1. якого Постачальник (Відповідач) зобов`язується передати у власність Покупця (Позивача) товар згідно з Додатками-Специфікаціями за цінами, які є звичайними, справедливими, ринковими, а Покупець зобов`язується прийняти зазначений товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених Договором.

Постачання товару здійснюється транспортом, у строк і на умовах, зазначених у Додатках-Специфікаціях до Договору, які з моменту підписання сторонами становлять невід`ємну частину Договору. Постачальник зобов`язується поставити товар на умовах постачання, зазначених у Додатках-Специфікаціях відповідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" редакції 2010 року (п. 3.1. Договору).

Ціна товару складає грошову суму, виражену у національній валюті України, зазначену у Специфікації на відповідний товар (п. 4.1. Договору).

Розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України (п. 5.1. Договору).

Постачальник несе обов`язок контролю за наявністю державної реєстрації, перебуванням за місцем реєстрації та своєчасною сплатою податків, зборів та інших обов`язкових платежів підприємствами-контрагентами Постачальника (п. 8.6. Договору).

Постачальник зобов`язується відшкодовувати у повному обсязі всі збитки Покупця, які можуть виникнути через невизнання податковими органами проведених операцій постачання належними (законними) у зв`язку з наявністю в ланцюзі контрагентів Постачальника підприємств, які допустили скоєння податкового правопорушення, або вчинення податкового правопорушення самим Постачальником, а також у разі неналежного оформлення Постачальником первинних документів. Також Постачальник зобов`язується відшкодовувати збитки щодо невизнаного ПДВ у зв`язку з порушеннями порядку виписки (реєстрації) податкової накладної, якщо це призвело до позбавлення Покупця права на податковий кредит (підп. 8.6.1. Договору).

Відповідно до підп. 8.6.2 Договору факт завдання збитків підтверджується відповідним актом ненормативного характеру, винесеним податковим органом щодо Покупця.

При цьому, з моменту винесення податковим органом акта ненормативного характеру Покупець має право в односторонньому порядку змінити порядок та строк розрахунків з Постачальником за цим Договором або іншими договорами у розмірі суми, зазначеної в акті податкового органу, відстрочивши виконання грошових зобов`язань Покупця перед Постачальником до моменту набрання чинності/скасуванням акту ненормативного характеру, крім того:

у разі набрання чинності актом ненормативного характеру - здійснити першочергове погашення завданих збитків за рахунок цієї суми, а у разі її недостатності - пред`явити вимогу про погашення збитків в загальному порядку;

у разі скасування в судовому порядку акта ненормативного характеру Покупець зобов`язується перерахувати Постачальнику кошти, призначені до виплати за цим Договором, у розмірі суми, зазначеної в акті податкового органу протягом п`яти банківських днів з моменту набрання відповідного рішення суду законної сили.

При цьому, одностороння зміна Покупцем порядку та строку розрахунку за поставлений товар, у випадках, передбачених цим пунктом Договору, не буде порушенням виконання зобов`язань щодо здійснення оплати зі сторони Покупця.

Сторони дійшли взаємної згоди, що з моменту винесення податковим органом акта ненормативного характеру щодо Покупця, нарахування Покупцю штрафних санкцій (штрафів, пені), за неналежне виконання договірних обов`язків, передбачених цим Договором та чинним законодавством України, припиняється (підп. 8.6.3. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2020 року. У разі якщо у сторін на момент закінчення строку дії Договору залишаються невиконаними договірні зобов`язання та не задоволені законні вимоги, дія Договору продовжується щодо таких обов`язків до задоволення законних вимог (п. 13.3. Договору).

На виконання умов Договору, Відповідач поставив Позивачеві товар на загальну суму 277 551,49 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 324 від 13.10.2020 на суму 5 633,06 грн., № 10 від 20.01.2021 на суму 11 539,56 грн., № 32 від 02.02.2021 на суму 97 801,44 грн., № 172 від 22.04.2021 на суму 4 904,81 грн., № 174 від 22.04.2021 на суму 76 686,00 грн., № 229 від 25.05.2021 на суму 3 821,34 грн., № 230 від 25.05.2021 на суму 14 580,00 грн., № 342 від 28.07.2021 на суму 4 037,28 грн., № 399 від 07.09.2021 на суму 5 160,00 грн., № 449 від 07.10.2021 на суму 5 547,60 грн., № 550 від 20.12.2021 на суму 47 840,40 грн., підписаними сторонами без зауважень.

Відповідач виставив Позивачеві рахунки на оплату: № 350 від 05.10.2020 на суму 5 633,06 грн., № 15 від 19.01.2021 на суму 11 539,56 грн., № 43 від 02.02.2021 на суму 97 801,44 грн., № 192 від 22.04.2021 на суму 4 904,81 грн., № 193 від 22.04.2021 на суму 76 686,00 грн., № 254 від 25.05.2021 на суму 3 821,34 грн., № 255 від 25.05.2021 на суму 14 580,00 грн., № 379 від 28.07.2021 на суму 4 037,28 грн., № 440 від 07.09.2021 на суму 5 160,00 грн., № 494 від 07.10.2021 на суму 5 547,60 грн., № 589 від 20.12.2021 на суму 47 840,40 грн., які Позивач оплатив в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 9666757 від 04.12.2020 на суму 5 633,06 грн., № 9801058 від 05.03.2021 на суму 11 539,56 грн., № 9801592 від 19.03.2021 на суму 97 801,44 грн., № 9991081 від 07.06.2021 на суму 4 904,81 грн., № 9991080 від 07.06.2021 на суму 76 686,00 грн., № 9992828 від 12.07.2021 на суму 693,24 грн., № 9992818 від 09.07.2021 на суму 3 128,10 грн., № 9992803 від 09.07.2021 на суму 14 580,00 грн., № 9996141 від 13.09.2021 на суму 4 037,28 грн., № 9998434 від 22.10.2021 на суму 4 300,00 грн., № 9413047 від 28.07.2022 на суму 860,00 грн., № 9999952 від 22.11.2021 на суму 5 547,60 грн., № 7076 від 02.02.2022 на суму 39 867,00 грн., № 9413105 від 28.07.2022 на суму 7 973,40 грн. ( в т.ч. 46 258,58 грн. ПДВ).

Відповідач за фактом господарських операцій склав податкові накладні: № 4 від 13.10.2020 на суму 5 633,06 грн., № 12 від 20.01.2021 на суму 11 539,56 грн., № 1 від 02.02.2021 на суму 97 801,44 грн., № 39 від 22.04.2021 на суму 4 904,81 грн., № 40 від 22.04.2021 на суму 76 686,00 грн., № 24 від 25.05.2021 на суму 3 821,34 грн., № 25 від 25.05.2021 на суму 14 580,00 грн., № 40 від 28.07.2021 на суму 4 037,28 грн., № 4 від 07.09.2021 на суму 5 160,00 грн., № 13 від 007.10.2021 на суму 5 547,60 грн., № 16 від 20.12.2021 на суму 47 840,40 грн.

Відповідно до квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) реєстрацію податкових накладних №4 від 13.10.2020, №12 від 20.01.2021, №1 від 02.02.2021, №39 від 22.04.2021; №40 від 22.04.2021; №24 від 25.05.2021; №25 від 25.05.2021; №16 від 20.12.2021 податковим органом зупинено на підставі п. 201.16 ст. 201 ПК України. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Постачальнику запропоновано надати пояснення та/або копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Витягом з ЄРПН № 673549 підтверджується не реєстрація податкових накладних №40 від 28.07.2021, № 4 від 07.09.2021 та № 13 від 07.10.2021, інформація щодо причини не реєстрації податкових накладних відсутня.

29.04.2021 Позивач направив Відповідачеві претензію № 52-16/32 від 29.04.2021 про відшкодування збитків у розмірі 938,84 грн. 20.07.2021 Позивач направив Відповідачеві претензію № 56-16/641 від 19.07.2021 про відшкодування збитків у розмірі 1 923,26 грн. 07.09.2021 Позивач направив Відповідачеві претензію № 56-16/772 від 06.09.2021 про відшкодування збитків у розмірі 16 300,24 грн. 07.12.2021 Позивач направив Відповідачеві претензію № 56-16/1042 від 03.12.2021 про відшкодування збитків у розмірі 16 665,36 грн. 17.02.2022 Позивач направив Відповідачеві претензію № 56-16/121 від 16.02.2022 про відшкодування збитків у розмірі 672,88 грн. та виконання зобов`язань за Договором. 03.02.2023 Позивач направив Відповідачеві претензії: № 52-16/80 від 31.01.2023 про відшкодування збитків у розмірі 924,60 грн., № 52-16/81 від 31.01.2023 про відшкодування збитків у розмірі 860,00 грн., № 52/16-78 від 31.01.2023 про відшкодування збитків у розмірі 7 973,40 грн.

Листами від 22.02.2022 за вих. №47/1 та від 01.12.2022 за вих. №247, які за своїм змістом є ідентичними, Відповідач повідомив Позивачеві про те, що ним вчиняються дії щодо розблокування та реєстрації податкових накладних, а саме: - скасовано рішення податкового органу №29419 від 24.07.2020 та №25999 від 03.08.2021 судові справи №160/16037/20 та №160/14730/21 про відповідність Відповідача критеріям ризиковості платника податків; - подано позов до Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, справа №160/20444/21, про визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, яка полягає у нездійсненні реєстрації податкових накладних Відповідача, відповідно до Переліку, реєстрація яких зупинена на підставі відповідності Відповідача до п. 8 Критерію ризиковості платника податку, після скасування рішення № 29419 від 24.07.2020 та зобов`язання зареєструвати в ЄРПН накладних податкові накладні, в тому числі виписані Позивачем, зокрема: №4 від 13.10.2020, №12 від 20.01.2021, №1 від 02.02.2021, № 39,40 від 22.04.2021, №24, 25 від 25.05.2021.

За даними Позивача, Відповідач, у визначені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України строки, не зареєстрував податкові накладні за вказаними операціями в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим, Позивач втратив можливість сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов`язання на загальну суму 46 258,58 грн., що є його збитками.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у цій справі є наявність в діях/бездіяльності Відповідача складу господарського правопорушення, що призвело до збитків Позивача.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі Наказ №1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України (п. 3 Наказу №1307).

Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Згідно з п. 3 Наказу № 1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 п. 201.1. ст. 201 ПК України).

Відповідно до абз. 1 п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України встановлено, що Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до абз.14 та 15 п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Підпунктом "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування (редакція норми чинна станом на час поставок за Договором).

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: збитків, протиправної поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.

Заперечуючи позов Відповідач посилається на оскарження рішення податкового органу № 29419 від 24.07.2020 та №25999 від 03.08.2021 у судовому порядку, та на те, що Відповідачем вчинялися всі дії для здійснення реєстрації податкових накладних.

Однак, суд бере до уваги, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.06.2023 апеляційну скаргу Відповідача залишено без руху та надано строк, для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору в розмірі 30 645,00 грн. Ухвалою суду від 31.07.2023 апеляційну скаргу повернуто заявнику. Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 касаційну скаргу Відповідача залишено без задоволення. Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 набрало законної сили.

Відповідач не виконав (не надав доказів виконання) вимог ст. 201 ПК України щодо реєстрації податкових накладних, у зв`язку з цим АТ "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" позбавлене можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 46 258,58 грн.

При цьому, хоча обов`язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов`язку завдало Відповідачеві збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).

Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту Позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

У п. 15 цієї ж постанови Верховний Суд зазначив: таким чином, Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 1 541 930,45 грн. З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Також суд бере до уваги, що Відповідач не надав доказів реєстрації податкових накладних за спірними правовідносинами (поставками), як на момент звернення Позивачем з позовом, так і на час ухвалення судом рішення в даній справі. При цьому, час, передбачений п. 198.6 ст. 198 ПК України на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків та коригування до таких податкових накладних, сплив.

З урахуванням наведених вище доказів, наданих сторонами, суд вважає, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 46 258,58 грн. збитків такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДІОМ" (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, туп. Прохідний, буд. 2, оф. 9, код 41853226) на користь Акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, код 00191000) 46 258,58 грн. збитків, 2 147,20 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Повне судове рішення складене 15.04.2024 у зв`язку з хворобою судді.

Суддя ОСОБА_1