Рішення

від 12.04.2024 по справі 908/52/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/8/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2024 Справа № 908/52/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю Долина, 49054, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 72

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

3. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

про стягнення коштів

за участю секретаря судового засідання Пікалової І.С.

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Савченко І.Г., представник, витяг від 02.02.2024

від відповідачів: 1, 2, 3: не з`явились;

суть спору

03.01.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Долина, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Долина доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 27.06.2023 по 30.11.2023 в розмірі 1649,64 грн;

- стягнення з ОСОБА_1 доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 27.06.2023 по 30.11.2023 в розмірі 59 387,15 грн;

- стягнення з ОСОБА_2 доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 27.06.2023 по 30.11.2023 в розмірі 83 551,92 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024, справу № 908/52/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.

22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/52/24. Присвоєно справі номер провадження 15/8/24. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.02.2024.

06.02.2024 до суду від ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову.

07.02.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Долина Овчіннікова Наталія Анатоліївна надійшла заява про визнання позову.

Підготовче засідання відкладалося.

13.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.04.2024, про що постановлено ухвалу.

У судовому засіданні здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу Акорд.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір оренди земельної ділянки. В подальшому відповідач 1 на орендованій земельній ділянці за участю відповідачів 2 та 3 побудував об`єкт нерухомого майна. Проведено державну реєстрацію права власності із визначенням відповідних частин за учасниками будівництва. Строк дії договору оренди землі закінчився 26.06.2023. Власники нерухомого майна не сплачували орендну плату за користування земельною ділянкою на якій розміщено об`єкт нерухомого майна який належить їм на праві власності. Просить стягнути з відповідачів дохід отриманий від безпідставно набутого майна за період з 27.06.2023 по 30.11.2023.

Відповідачі в судові засідання не з`явилися.

Від представника відповідача 1 ОСОБА_3 надійшла заява про визнання позову.

Від ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову.

Від відповідача 3 заяви по суті справи та докази в обґрунтування заяв до суду не надходили.

12.04.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

24.07.2013 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Долина» (орендар), укладено договір оренди землі № 201301000100097, відповідно до умов якого Запорізькою міською радою передано та ТОВ «Долина» прийнято земельну ділянку загальною площею 0,1840 га з кадастровим номером 2310100000:01:007:0046 (договір оренди землі).

За умовами договору оренди землі орендодавець відповідно до рішення тридцять шостої сесії шостого скликання Запорізької міської ради від 26 червня 2013 року № 37/2 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування громадсько-торговельного комплексу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Земельна ділянка кадастровий номер: 2310100000:01:007:0046 належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності.

Згідно з п. 11 договору оренди землі, договір укладено до 26 червня 2023 року.

Відповідно до п. 24 договору оренди землі, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 34.11 договору оренди землі встановлено, що орендар зобов`язаний після закінчення строку договору, договір поновити або повернути земельну ділянку орендодавцеві за його вимогою в належному стані в порядку встановленому договором.

Згідно з п. 37.1 договору оренди землі, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Долина» не продовжувало договір оренди землі.

09.08.2023 ТОВ «Долина» надіслало лист на адресу орендодавця з проханням роз торгнути договір оренди землі № 201301000100097.

З 27 червня 2023 року договір оренди землі припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку та не поновлювався.

Наказом Департаменту архітектури та містобудування запорізької міської ради «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_4 » № 16р(а) від 27.02.2023 року, присвоєно адресу об`єкту нерухомого майна - будівлі торгівлі загальною площею 1446,2 кв.м, розташованому на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:01:007:0046, за адресою: АДРЕСА_5 .

Наказом Департаменту архітектури та містобудування запорізької міської ради «Про присвоєння адреси об`єктам нерухомого майна: АДРЕСА_6 » № 17р(а) від 03.03.2023 року, присвоєно адресу об`єктам нерухомого майна - нежитловим приміщенням, які є складовими частинами будівлі торгівлі загальною площею 1446,2 кв.м, розташованій на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:01:007:0046, за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності закінчених об`єктів будівництва розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:01:007:0046, за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровані за:

- нежитлове приміщення № 1 у будівлі № 140, загальною площею 594,0 кв.м право власності за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_1 . Право власності зареєстровано 07.03.2023 року на підставі договору/про участь у будівництві між ТОВ «Долина» та ОСОБА_1 № 12/07/2022 від 12.07.2022 (інформаційна довідка № 352284508);

- нежитлове приміщення № 2 у будівлі № 140, загальною площею 835,7 кв.м право власності за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_2 . Право власності зареєстровано 07.03.2023 на підставі договору про участь у будівництві між ТОВ «Долина» та ОСОБА_2 №14/07/2022 від 14.07.2022 (інформаційна довідка № 352285554);

- нежитлове приміщення № 3 у будівлі № 140, загальною площею 16,5 кв.м право власності за ТОВ «Долина», ідентифікаційний код юридичної особи 32440811. Право власності зареєстровано 02.08.2023 на підставі технічного паспорту ТІ01:8831-0734-0537-2317 від 01/03/2023 (інформаційна довідка №351569929).

За інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області № 11146/5/08-01-04-07 від 15.11.2023, ТОВ «Долина» у 2023 році сплачено 66 316,22 грн за користування вказаною земельною ділянкою. Додатково повідомлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нарахування орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:01:007:0046 не проводились, сплата відсутня.

Інформація щодо сплати ТОВ «Долина» коштів у розмірі 66 316,22 грн за договором оренди землі у 2023 році також підтверджуються листом Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради № 06.1-14/2507 від 30.11.2023.

Таким чином, після закінчення строку дії договору оренди землі 26.06.2023, орендна плата за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:01:007:0046 власниками об`єктів нерухомого майна не сплачувалась.

28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» (повний текст рішення знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайту Запорізької міської ради за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/documents/item/33564). Зазначеним рішення Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).

Відповідно до додатку до вказаного рішення (повний текст додатку до рішення знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайті Запорізької міської ради за посиланням: https://zp.gov.ua/upload/content/o_1ctv8454o1jog1o5810p7g8qq2tm6.pdf. Річний розмір орендної плати за земельні ділянки, наданої для розташування громадсько-торговельного комплексу, яка відноситься до категорії інших земельних ділянок м. Запоріжжя і становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-2300088812023 від 27.10.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:007:0046, загальною площею 0,1840 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , становить 11 266 651,20 грн у цінах 2023 року.

Таким чином, розмір річної орендної плати за користування вищезазначеною земельною ділянкою становить: 11 266 651,20 * 3% = 337 999,54 грн (в цінах 2023 року).

Згідно з ст. 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Запорізькою міською радою складено наступний розрахунок, щодо розміру нєдоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Долина», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,1840 га, з кадастровим номером 2310100000:01:007:0046, розташованою за адресою: АДРЕСА_4 , без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 27.06.2023 по 01.12.2023, який розраховано наступним чином:

За фактичне користування земельною ділянкою за період з 27.06.2023 по 30.11.2023, яка розраховується для кожного відповідача наступним чином:

1) 337 999,54 / 12 = 28 166,63 грн (орендна плата за 1 міс. 2023 року);

2) у червні місяці 30 календарних днів; один день орендної плати за червень становить: 28 166,63 грн/30 днів = 938,89 грн; орендна плата з 27.06.2023 по 30.06.2023 становить: 938,89 грн * 4 дні = 3755,56 грн;

3) сума недоотриманої орендної плати з 01.07.2023 по 30.11.2023 включно (5 місяців) дорівнює: 28 166,63 грн * 5 міс. = 140 833,15 грн;

Загальна сума недоотриманої орендної плати після закінчення дії договору оренди землі (з 27.06.2023 по 30.11.2023 становить 3755,56 грн + 140 833,15 грн = 144 588,71 грн.

Оскільки нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:01:007:0046, має окремі виділені частки, сума недоотриманої орендної плати для кожного з власників об`єктів нерухомого майна розраховується пропорційно до площі кожного з приміщень.

Загальна площа нерухомого майна становить 1446,2 кв.м та дорівнює 100% (144 588,71 грн) сумі недоотриманої орендної плати.

Відповідно сума недоотриманої орендної плати для кожного з власників об`єктів нерухомого майна складає: 1) для ОСОБА_1 - 144 588,71 грн * 594,0 кв.м / 1446,2 кв.м = 59 387,15 грн; 2) для ОСОБА_2 - 144 588,71 грн * 835,7 кв.м / 1 446,2 кв.м = 83 551,92 грн; 3) для ТОВ «Долина» - 144 588,71 грн * 16,5 кв.м / 1 446,2 кв.м = 1649,64 грн.

Згідно із статтею 265 Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно.

Статтею 10 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно є місцевим податком. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до ст. 288.5.1. Податкового кодексу України розмір річної орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з положеннями ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Несплата Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб.

Не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком правомірно очікував.

Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника, щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Договір оренди землі № 201301000100097 між Запорізькою міською радою та ТОВ «Долина» припинився у зв`язку із закінченням строку та не переукладався.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда, розмішені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельного ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідачами 2 та 3 право оренди на земельну ділянку у зв`язку з набуттям права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на цій ділянці, не отримане та не оформлене.

Використання спірної земельної ділянки відповідачами без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Як визначено у ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, з моменту визначення меж та площі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:01:007:0046, зазначена земельна ділянка є цілісним об`єктом цивільних прав, поділ або об`єднання якого можливі лише за умов дотримання процедури розроблення та затвердження землевпорядної документації, передбаченої законодавством, що регулює земельні відносини.

До моменту поділу або об`єднання цієї земельної ділянки, права та обов`язки, що виникають у зв`язку з нею, розповсюджуються на всю в площу та у межах, зареєстрованих у Державному земельному кадастрі та визначених попередньою документацією із землеустрою.

Згідно із правових висновків Верховного Суду викладених у постанові по справі № 318/1274/18 від 20.01.2021, при відсутності окремої цивільно-правової угоди, щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення Правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість.

Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями статті 125 Земельного кодексу України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці.

Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від них.

Правовий механізм переходу права на землю у зв`язку з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначений ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. Виходячи зі змісту зазначених статей закону, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або користуванні колишнього власника будівлі.

Крім того, згідно зі ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

У той же час, Главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України (ст. ст. 116, 120-126) визначена певна процедура набуття та оформлення прав на землі комунальною власності громадянами та юридичними особами, яка передбачає звернення до власника землі (територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування) з метою подальшого оформлення права на землю. Вказана процедура є обов`язково для всіх суб`єктів земельних відносин.

За змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав. Відповідно до ч. З ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяжень, які підлягають державній реєстрації, відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідачами речові права на вказану земельну ділянку не оформлено та не зареєстровано, що підтверджується інформацією наданою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Предметом позову є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга ст. 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "є" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

З часу виникнення у відповідачів права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_4 , у них виник обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі цього право оренди землі.

Договір оренди відповідачами не було укладено після 26.06.2023, а тому ТОВ «Долина», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є набувачами права користування земельною ділянкою, без сплати відповідної орендної плати, за відсутності укладеного договору. Відповідачами збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міського радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати Відповідачами за рахунок Запорізької міської ради.

Тобто, в даному випадку, до моменту оформлення власниками об`єкта нерухомого майна права оренди (іншого речового права) щодо земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, відносини з фактичного користування ним без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 Цивільного кодексу випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

У спірних правовідносинах наявні всі три вказані умови.

Щодо першої - відповідачі зберегли майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: АДРЕСА_4 . Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідачів з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_4 . Це є проявом правової природи нерухомого майна.

Набута відповідачами будівля, будучи, згідно із ст. 181 Цивільного кодексу України, нерухомим майном, є органічно та нерозривно пов`язаною з земельною ділянкою. Відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття відповідачами володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачами належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.

Щодо другої - правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь Позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачами права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю.

Щодо третьої - відповідачі зберегли майно за рахунок позивача. Власником земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:007:0046 за адресою: АДРЕСА_4 в особі позивача відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності.

Таким чином, збереження відповідачами коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідачів за рахунок їх несплати позивачеві.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідачів, сам факт несплати відповідачами за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна.

При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю, як землекористувача, є орендна плата. Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п. п. 14.1.125, 14.1.136 ст. 14, п. 288.5 ст. 288 Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за ЇЇ несплату.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими нормативними актами; в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача, приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення Глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 224, ст. 225 Господарського кодексу України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а інша сторона додержувалась правил здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, що завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди, таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе ніяких майнових витрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

У той час на відміну зобов`язань, які виникають із завдання шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до вимог ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Згідно з п. п. 14.1.54 ст. 14 Податкового кодексу України - будь-який дохід, отриманий резидентами або не резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, визначається доходом підприємства.

До доходів включається будь-яке збільшення активу або зменшення Зобов`язання, згідно з положеннями Бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860/4153.

Разом з тим, дохід підприємства зменшується на суми витрат, до яких відноситься суми нарахованих податків.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю є складовою частиною податку на майно.

За п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування с нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно із ст. 288 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування орендною платою за землю є земельна ділянка надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше трьох відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачами не надано доказів перерахування коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Крім того, до суду від відповідачів 1 та 2 надійшли заяви про визнання позову.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Заяву про визнання позову від відповідача 1 підписано керівником ОСОБА_3 , яка має право підписувати договори, подавати документи та вчиняти дії від імені товариства, та від відповідача особисто ОСОБА_2 . Визнання відповідача 1 та 2 позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси вказаних осіб.

Відповідачами доказів сплати коштів за без договірне користування земельною ділянкою не надано.

З урахуванням вище наведеного, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів, у т.ч. пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина» (49054, м. Дніпро, просп. Поля Олександра, буд. 72, ідентифікаційний код юридичної особи 32440811) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 27.06.2023 по 30.11.2023 в розмірі 1649,64 грн (одна тисяча шістсот сорок дев`ять гривень 64 коп.) на розрахунковий рахунок UА508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37941997, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження. Видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 27.06.2023 по 30.11.2023 в розмірі 83 551,92 грн (вісімдесят три тисячі п`ятсот п`ятдесят одна гривень 92 коп.) на розрахунковий рахунок UА508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37941997, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження. Видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 27.06.2023 по 30.11.2023 у розмірі 59 387,15 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч триста вісімдесят сім гривень 15 коп.) на розрахунковий рахунок UА508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37941997, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина» (49054, м. Дніпро, просп. Поля Олександра, буд. 72, ідентифікаційний код юридичної особи 32440811) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) судовий збір у розмірі 30,62 грн (тридцять гривень 62 коп.). Видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) судовий збір у розмірі 1102,40 грн (одна тисяча сто дві гривні 40 коп.). Видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) судовий збір у розмірі 1550,97 грн (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 97 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 квітня 2024 року.

Суддя І. С. Горохов