номер провадження справи 5/265/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.04.2024 Справа № 908/1359/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛ ЛІЗИНГ" (електрона пошта: office@bl-leasing.com.ua; ІНФОРМАЦІЯ_2; вул. Зоологічна, буд.4-А, оф. 139, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 37027379)
До відповідачів:
1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИМОРСЬКИЙ" (електрона пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3; пр. Азовський, буд. 10, с.м.т. Кирилівка, Запорізька область, 72563; код ЄДРПОУ 03750434)
2 - Фізичної особи - підприємця Крикунова Ігоря Олександровича (електрона пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )
про стягнення 524 652,29 грн.,
За участю представників сторін:
Від позивача: Тромса Є.В. (в режимі відеоконференції) - довіреність № б/н від 05.03.2024,
Від відповідача-1: Яценко Д.В. (в залі суду) - ордер серії АР № 1116655 від 19.01.2024, свідоцтво КС № 8653/10 від 27.12.2019, адвокат;
Від відповідача-2: не з`явився;
СУТНІСТЬ СПОРУ:
24.04.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛ ЛІЗИНГ" до відповідачів: 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИМОРСЬКИЙ", 2 - Фізичної особи - підприємця Крикунова Ігоря Олександровича про стягнення 524 652,29 грн.
24.04.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
25.04.2023 Господарським судом Запорізької області на електроні адреси відповідачів - 1, 2 та до відома позивачу надісланий лист-запит № 908/1359/23 про повідомлення адрес на підконтрольній Україні території ТОВ "ПРИМОРСЬКИЙ" та ФОП Крикунова І.О., за якими буде здійснюватися листування у паперовій або електронній формі, а також надання номерів телефонів та прізвищ ім`я по батькові контактних осіб.
27.07.2023 набув чинності Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 18.08.2023 строком на 90 діб (тобто до 15.11.2023 року).
Господарський суд Запорізької області не припинив здійснювати судочинство. Запорізька міська територіальна громада не відноситься до територій проведення воєнних (бойових) дій, та/або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.10.2023 № 908/1395/23 (суддя Проскуряков К.В.) позовну заяву на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України залишено без руху.
30.10.2023 до Господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява № 121 від 26.10.2023 (вх. № 22978/08-08/23 від 30.10.2023) про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.10.2023 (суддя ПроскуряковК.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/1359/23 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.11.2023 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою від 27.11.2023 судом розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 18.12.2023 о 12 год. 30 хв. Судові засідання у підготовчому провадженні, в т.ч., призначене на 18.12.2023 о 12 год. 30 хв. вирішено проводити в режимі відеоконференції та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою від 18.12.2023 № 908/1359/23 судом продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 22.01.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін безпосередньо у приміщення Господарського суду Запорізької області визнана обов`язковою та запропоновано позивачу у наступне судове засідання надати суду для огляду оригінали документів доданих до позовної заяви.
03.01.2024 від ФОП Крикунова І.О. до суду надійшло клопотання про витребування доказів № б/н від (вх. № 290/08-08/24 від 05.01.2024), в якому відповідач-2 просить суд поновити строк для надання клопотання про витребування доказів та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛ ЛІЗИНГ" відповідні докази згідно наданого переліку.
22.01.2024 від ФОП Крикунова І.О. до суду надійшло клопотання № б/н від 19.01.2024 (вх. № 1368/08-08/24 від 22.01.2024) про залишення без розгляду та повернення документів (доказів) наданих ТОВ "БЛ ЛІЗИНГ" разом із відповіддю на відзив, згідно переліку.
22.01.2024 згідно супровідного листа № 10 від 16.01.2024 (вх. № 1392/08-08/24 від 22.01.2024) представником "БЛ ЛІЗИНГ" надано суду для огляду оригінали документів, доданих до позовної заяви згідно переліку.
Ухвалою від 22.01.2024 судом вирішено повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 908/1359/23. Підготовче засідання призначено на 20.02.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд". Запропоновано сторонам завчасно до призначеного засідання надати суду: детальний акт звірки взаємних розрахунків за договором фінансового лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021, письмові пояснення та усі наявні докази, які стосуються предмету спору.
Запропонованих ухвалою від 22.01.2024 № 908/1359/23 документів від представників сторін до суду не надійшло.
У судовому засіданні 20.02.2024 судом досліджено оригінали документів, згідно переліку зазначеному у клопотанні ФОП Крикунова І.О. № б/н від 03.01.2024, у зв`язку з чим вказане клопотання залишено судом без задоволення.
Ухвалою суду від 20.02.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 06.03.2024 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Також суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 про повернення позивачу доказів. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд".
Ухвалою суду від 06.03.2024 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 03.04.2024 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке проводити в режимі відеоконференції.
Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 03.04.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В судовому засіданні 03.04.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (Позивач, Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приморський» (Лізингоодержувач, Відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021р. Повідомленням від 03 червня 2022 року за № 1644 ТОВ «Бест Лізинг» відповідно до п.6.6, та п.10.9 Загальних умов Договору, повідомило Лізингоодержувача про розірвання (відмову від) Договору укладеного між ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ» та ТОВ «Бест Лізинг», (повідомлення додається). 28 грудня 2022 року між первісним Кредитором (ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ») та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» було укладено Договір №28/12/22-1 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договором лізингу, за яким Первісний Кредитор відступив шляхом продажу новому Кредитору права вимоги до Лізингоодержувача за договір фінансового лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021, укладений між ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» та ТОВ «Приморський». Відповідного листа про відступлення прав вимоги було направлено ТОВ «Приморський» 27.01.2023 року за № 235. 29 грудня 2022року між первісним Кредитором (ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс») та ТОВ «БЛ ЛІЗИНГ» було укладено Договір №29/12/22-2 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договором лізингу, за яким Первісний Кредитор відступив шляхом продажу Новому Кредитору права вимоги до Лізингоодержувача за договір фінансового лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021року, укладений між «Фінансова компанія «Фактор Плюс» та ТОВ «Приморський». Відповідного листа про відступлення прав вимоги було направлено ТОВ «Приморський» 27.01.2023 року за № 6. ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» належним чином виконав свої зобов`язання та передав в користування Лізингоодержувачу предмет лізингу на підставі підписаного сторонами 26 березня 2021 року Акту прийому-передачі майна. Відповідно до п.2.1.7.1 Загальних умов Договору лізингу Лізингоодержувач зобов`язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 15 числа кожного місяця в розмірі, визначеному в Графіку сплати лізингових платежів. Однак, всупереч прийнятих обов`язків, Відповідач-1 зобов`язання за Договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого з 16.03.2022р. розмір заборгованості Відповідача-1 перед Позивачем за Договором лізингу складає: 234 632,59 грн. - прострочена заборгованість за лізинговими платежами; 111134,65 грн. - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 49050,40 грн. - інфляційні витрати, 111134,65 грн. - проценти річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 18 700,00 грн. - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, а разом - 524652,29 грн. Також, з метою забезпечення зобов`язань Відповідача-1 за Договором лізингу, 19.03.2021р. між Позивачем, Відповідачем-1 та Фізичною особою-підприємцем Крикуновим Ігорем Олександровичем було укладено договір поруки №210319-3/П (надалі - Договір поруки, згідно умов п. 2 якого Відповідач-2 зобов`язався відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 усіх грошових зобов`язань за Договором лізингу в повному обсязі, в т.ч.: за сплату Позивачу лізингових платежів; сплату Позивачу санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на Відповідача-1 відповідно до умов Договору лізингу та/або чинного законодавства України. Посилаючись на ст. 554, ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України та враховуючи той факт, що поручителем за виконання зобов`язань за Договором лізингу виступає -Відповідач-2, то Позивач вимагає стягнути суму боргу з Відповідачів як солідарних боржників.
05.01.2024 від ТОВ "ПРИМОРСЬКИЙ" до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач-1 заперечив проти позовних вимог у повному обсязі та просить суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що виключно текст договорів №28/12/22-1 та №29/12/22-2 не підтверджує переходу прав кредитора від ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» до ТОВ «БЛ ЛІЗИНГ». Матеріали справи не містять доказів заміни кредитора в рамках договору фінансового лізингу №210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021 оскільки договір про відступлення права вимоги є лише угодою про наміри передати право вимоги, про розмір вимоги і про порядок передачі документів як майна (постанови Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17, від 29.03.2023 по справі №926/4807-6/21, від 19.04.2023 по справі №904/9428/21. До позовної справи не було долучено доказів підписання Актів приймання-передачі оригіналів документів між ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» та ТОВ «ФК «ФАКТОР ПЛЮС», а також між ТОВ «ФК «ФАКТОР ПЛЮС» та ТОВ «БЛ ЛІЗИНГ». Також матеріали справи також не містять первинних розрахункових документів, які підтверджують здійснення розрахунку між новими та первісними кредиторами на виконання Договорів купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги. ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ» не одержувало доказів переходу прав кредитора ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» у межах Договору фінансового лізингу №210319-/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021. Відповідні докази відсутні також в матеріалах справи. Таким чином, ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ» не має жодних зобов`язань перед ТОВ «БЛ ЛІЗИНГ». Також між ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ» та ТОВ «БЛ ЛІЗИНГ» відсутні будь-які правочини, за якими останнє виступає кредитором. Вказує , що правові підстави для стягнення з Відповідача штрафу у сумі 18700 грн. на підставі п. 7.1.3 Договору лізингу відсутні, оскільки в порушення пункту 5.2.1 Договору лізингу позивач не здійснив інформування про стан та адресу базування Предмету лізингу шляхом направлення звіту. Позовна заява не містить обґрунтування за який квартал/проміжок часу Позивач нарахував відповідну суму штрафу. Відповідно до умов ст. ст. 546, 549, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 216, 230 Господарського кодексу України та оскільки зобов`язання із подачі щоквартальних звітів не є грошовим, у зв`язку з чим розрахувати суму невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання неможливо, а тому підстав для обрахунку та стягнення штрафу не має. Крім цього вважає, що правові підстави для стягнення % річних у розмірі подвійної облікової ставки НБУ відсутні, оскільки відповідний спосіб обрахунку не відповідає за змістом положенням ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України та підпадає під визначення пені. Виходячи ж із загальних засад диспозитивності втілених у статтях 2,14 ГПК України, суд не праві самостійно нараховувати і стягувати із відповідачів у справі % річних за іншим механізмом розрахунку, не вказаним у позові. Також Відповідач-1 заперечує наявність заборгованості у розмірі 234632,59 грн. перед кредитором (лізингодавцем) за Договором лізингу оскільки матеріали справи не містять відомостей про рух грошових коштів в рамках Договору лізингу, а також деталізації щодо нарахування і сплати боргу по ньому. Акти звірки розрахунків у матеріалах справи також не містяться, що унеможливлює встановлення обставин наявності, розміру і процесу формування заборгованості (у випадку наявності такої). Сума боргу розрахована Позивачем не співвідноситься із графіком сплати лізингових платежів, а також сумами вказаними у Додатках №1 до Договорів купівлі-продажу [відступлення) прав вимоги. Повідомлення і вимоги ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» не є первинними чи обліковими документами в розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, а також іншими нормативними документами з приводу обчислення і підтвердження дебіторської заборгованості. Наявність у ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ» заборгованості перед ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» або ТОВ «БЛ ЛІЗИНГ» належними і допустимими доказами не підтверджена, у зв`язку з чим вимога про стягнення суми коштів у розмірі 234632,59 грн. не підлягає задоволенню. Також посилається на ч. 2 ст. 218 ГК України, п. 8.1 Договору та винятковість обставин (військова агресія, військові дії, окупація місця провадження господарської діяльності), їх непередбачуваний і непереборний характер, відсутності вини ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ» у недотриманні умов Договору лізингу, неможливість усунення негативних факторів війни власними силами, Відповідач звільняється від відповідальності за недотримання умов Договору фінансового лізингу. Вказує, що сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №2300-22-0362 від 06.07.2022 виданим Запорізькою торгово-промисловою палатою засвідчено форс-мажорні обставини у вигляді військової агресії Російської Федерації проти України (тимчасова окупація території) які настали для ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ» по відношенню до зобов`язання здійснення платежів згідно п.8 Договору, пп.2.1.7,2.1.8, 2.2 Загальних умов Договору, Додатку «Графік сплати лізингових платежів»,, у термін: з 25.02.2022 року, за Договором фінансового лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021 року, укладеним з ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ». Компанія Відповідача-1 не має можливості виїхати з тимчасової окупації та перереєструватися на підконтрольній уряду України території. Основних засобів, механізмів чи інших виробничих потужностей на не окупованій території України Відповідач не має. Будь-яка господарська діяльність компанії у окупації законом прямо заборонена. Починаючи з 24.02.2022 ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ» не має легальних способів здійснення платежів у рамках Договору лізингу. За змістом підставою для звільнення від відповідальності є непереборна сила, яка одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності (форс-мажор). Просить у задоволенні позову відмовити.
05.01.2024 від фізичної особи - підприємця Крикунова І.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач-2 заперечив проти позовних вимог у повному обсязі та просить суд у задоволенні позову відмовити при цьому вказуючи на те, що позовні вимоги до Крикунова І.О. базуються на зобов`язаннях, які витікають із договору поруки №210319-3/П від 19.03.2021, сторонами якого визначено ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» - кредитор, ФОП Крикунов І.О. - поручитель, ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ» - боржник. Положення Договору поруки покладають на Відповідача2 зобов`язання перед ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ». Відповідач-2 не брав на себе будь-яких зобов`язань перед ТОВ «БЛ ЛІЗИНГ». До позову долучені Договори купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги №28/12/22-1 від 28.12.2022 та №29/12/22-2 від 29.12.2022, які не передбачають переходу прав ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» до ТОВ «БЛ ЛІЗИНГ» за договором поруки №210319-3/П від 19.03.2021. Отже, за Договорами відступлення передаються права вимоги до лізингоодержувачів, скрізь по тексту Договорів відступлення визначальною категорією є Боржники, якими є Лізингоодержувачі, до яких Відповідач-2 не відноситься; «Основні договори» та «Права вимоги» за якими передаються права кредитора містяться у Додатках під №1 до Договорів відступлення. Наявні у матеріалах справи Додатки №1 Реєстри договорів, права вимоги за якими відступаються, та Боржників за такими договорами не включають в себе договору поруки №210319-3/П від 19.03.2021, а також ФОП Крикунова І.О. у якості боржника. Верховний Суд у постанові від 28.07.2022 по справі №902/560/20 вказав, що відступлення права вимоги за основним зобов`язанням не свідчить про автоматичний перехід до нового кредитора також права вимоги за забезпечувальним договором. Наявний у справі договір про відступлення права вимоги не містить будь-яких посилань на договір поруки, а також через те, що у договорі відступлення також відсутній обов`язок первісного кредитора передати новому кредитору примірник договору поруки. Відповідно до ч.1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочином, на підставі якого у Крикунова І.О. виникло зобов`язання є договір поруки №210319-3/П від 19.03.2021. Матеріали справи не містять угод (правочинів) по зміні сторін у Договорі поруки. Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. У матеріалах справи відсутні будь-які правочини, на підставі яких про внесення змін до Договору поруки №210319-3/П від 19.03.2021, в тому числі щодо суб`єктного складу договору. Таким чином, Крикунов І.О. не має жодних зобов`язань перед ТОВ «БЛ ЛІЗИНГ», у зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення із Відповідача2 на користь Позивача будь-яких сум грошових коштів. Щодо заміни кредитора у основному зобов`язанні та наявності обставин непереборної сили (форс-мажору) проти позову заперечив з тих самих підстав, що і Відпоівдач-1.
19.01.2024 від ТОВ "БЛ ЛІЗИНГ" до суду надійшла відповідь на відзив відповідача- 1 (ТОВ "ПРИМОРСЬКИЙ") згідно якої позивач вважає заперечення відповідача-1 необґрунтованими та просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому щодо заміни кредитора в основному зобов`язанні посилається на ч. 1 ст. 514, ч. 1 ст. 517 ЦК України та п. 2.2. Договору № 29/12/22-2 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 29.12.2022 року, згідно з яким Новий Кредитор, з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі оригіналів документів, за формою згідно Додатка № 3 до цього Договору, набуває право власності на права вимоги та набуває усі права кредитора за основним договором. Додав до відповіді на відзив Акт приймання-передачі оригіналів документів від 29.12.2022 року, який засвідчує передачу оригіналів первинних документів щодо боржника. Відповідач-1 був повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні шляхом направлення повідомлення № 235 від 27.01.2023 року та повідомлення № 6 від 27.01.2023 року на адресу електронної пошти. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Щодо стягнення штрафу у розмірі 18700,00 грн. вказує, що в порушення п. 5.2.1. Загальних умов Договору лізингу Лізингоодержувач (Відповідач-1), жодного разу не здійснював таке інформування. Штраф був нарахований лише за 1-ий квартал 2022 року (згідно позовної заяви). Згідно п. 7.1.3. Загальних умов Договору за порушення п. 5.2. Загальних умов Договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості Предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок зазначеного порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення Остаточної загальної вартості Предмета лізингу) протягом строку дії Договору та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру Остаточної загальної вартості Предмета лізингу. Згідно п. 2.1.5. Договору лізингу остаточна загальна вартість предмету лізингу згідно Акта прийому-передачі майна від 26.03.2021 року становить 1 870 000,00 грн. Штраф за неподання звітності за квартал складає 1% від вартості майна, Відповідач-1 не подав звітність за 1-й квартал 2022 року. Розрахунок штрафу: 1 870 000,00 грн. (вартість майна)* 1% * 1 квартал = 18 700,00 грн. Розмір штрафу становить 18 700,00 грн. та обрахований відповідно до погоджених сторонами умов Договору фінансового лізингу. Всупереч прийнятих обов`язків, Відповідач-1 зобов`язання за Договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконував не в повному обсязі, внаслідок чого з 16.03.2022 року по 14.05.2022 року за ним виникла заборгованість в розмірі 234 632,59 грн., а саме: з 15.03.2022 року (12 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 210 655,4 грн.; з 15.04.2022 року (13 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 12 130,81 грн.; з 13.05.2022 року (застосовується п. 2.4. Загальних умов Договору лізингу, оскільки 15.05.2022 - вихідний день ( 14 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 11 846,38 грн. У зв`язку з наявною простроченою заборгованістю зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу (прострочення становило більше 30 календарних днів), ТОВ «Бест Лізинг» відповідно до п. 6.6. Загальних умов Договору повідомило Лізингоодержувача про розірвання (відмову від) Договору укладеного між ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ» та ТОВ «Бест Лізинг» шляхом направлення Повідомлення від 03 червня 2022 року за № 1644. Позивач заявив вимогу лише про стягнення несплачених лізингових платежів згідно графіку до дати розірвання Договору фінансового лізингу. До відповіді на відзив надав платіжні інструкції про здійснені оплати заборгованості Відповідачем-1 за Договором фінансового лізингу №210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021 року. На суму простроченої заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 234 632,59 грн. були нараховані штрафні санкції (пеня, інфляційні витрати, проценти). Щодо наслідків настання обставин непереборної сили посилається на ст. 8 «Обставини непереборної сили» Договору фінансового лізингу №210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021 року та вказує, що в порушення вказаної статті Договору фінансового лізингу, лізингоодержувач жодним чином не повідомляв лізингодавця про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), про зупинення господарської діяльності товариства, про простій, а натомість Відповідач-1 посилається на ці обставини, коли справа знаходиться на розгляді в суді. Разом з тим, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор) (п. 50 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 по справі № 910/15264/21. Таким чином, Відповідачем-1 не доведено наявність форс-мажорних обставин в розумінні вимог укладеного між сторонами правочину та не надано відповідних документів на підтвердження обставин, на які посилається Відповідач-1.
19.01.2024 від ТОВ "БЛ ЛІЗИНГ" до суду надійшла відповідь на відзив відповідача - 2 (ФОП Крикунова І.О.) згідно якої позивач не погодився із запереченнями вказаними у відзив на позовну заяву та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Щодо твердження Відповідача-2, що договори купівлі-продажу (відступлення) права вимоги не передбачають переходу прав за договором поруки, вказує, що відповідно до п. 2.2. Договору № 29/12/22-2 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 29.12.2022 року, за цим договором Новий Кредитор, з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі оригіналів документів (додається), за формою згідно Додатка № 3 до цього Договору, набуває право власності на права вимоги та набуває усі права кредитора за основним договором, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржниками, фінансовими та майновими поручителями, правонаступниками/спадкоємцями Боржників зобов`язань за основним договором, а саме, але не обмежуючись, сплати основного зобов`язання, процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах, передбачених основним договором. Аналіз п. 2.2. вказаного Договору говорить про те, що до позивача ТОВ «БЛ ЛІЗИНГ» перейшли права вимоги за договором поруки № 210319-3/П від 19.03.2021 року також, який є невід`ємною частиною договору фінансового лізингу, за яким відступлено право вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 514 та ч. 1 ст. 517 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Вважає, що предметом Договору № 29/12/22-2 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 29.12.2022 року (п. 2.1., п. 2.2.) є договір фінансового лізингу №210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021 року та договір поруки № 210319-3/П від 19.03.2021 року, який є невід`ємною частиною договору фінансового лізингу, за яким відступлено право вимоги. Щодо заміни кредитора в основному зобов`язанні вказує, що відповідно до п. 2.2. Договору № 29/12/22-2 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 29.12.2022 року, за цим договором Новий Кредитор, з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі оригіналів документів, за формою згідно Додатка № 3 до цього Договору, набуває право власності на права вимоги та набуває усі права кредитора за основним договором. Заперечення Позивача на доводи Відповідача-2 щодо наявності обставин непереборної сили є аналогічними тим, що вказані у відповіді на відзив відповідача-1.
22.01.2024 від ТОВ "ПРИМОРСЬКИЙ" до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив згідно яких відповідач-1 заперечив проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову, додатково вказавши, що Позивач у справі до відповіді на відзив долучив Акт приймання-передачі оригіналів документів від 29.12.2022 року до Договору № 29/12/22-2 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 29.12.2022 року. В той же час, спірні у справі правовідносини передбачають доведення не лише переходу прав вимоги (лізингодавця) в рамках останньої за хронологією заміни сторони (договору №29/12/22-2 від 29.12.2022), а в усьому ланцюгу заміни сторін. Позивач у справі залишив без уваги доводи наведені у відзиві на позову , для доведення факту переходу прав вимоги Позивач до позову мав долучити два акти приймання-передачі оригіналів документів, як до договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги №28/12/22-1 від 28.12.2022, так і до договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги №29/12/22-2 від 29.12.2022. Однак, матеріали справи не містять документів на підтвердження подвійного переходу прав в рамках договорів фінансового лізингу шляхом підписання двох актів приймання передачі оригіналів документів. Окрім цього, наданий до суду разом із відповіддю на відзив акт приймання-передачі оригіналів документів не є допустимим доказом у справі, оскільки поданий із порушенням процесуального порядку: Позивач у справі всупереч ч.2 ст. 80, п.8 ч.3 ст. 162 ГПК України. Позивач у справі посилається на те, що відповідачі у справі втратили право посилатися на форс-мажор виходячи із правового висновку із Постанови Верховного Суду від 31.08.2022 по справі №910/15264/21 щодо несвоєчасного повідомлення про форс-мажор. Однак, відповідна теза є хибною виходячи зі змісту умов договору фінансового лізингу, а також правового висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21. Договір фінансового лізингу, на підставі якого висунуто позовні вимоги, не містить положень, які виключають застосування наслідків настання форс-мажорних обставин, у разі несвоєчасного повідомлення іншої сторони про настання обставин непереборної сили Також Позивач залишає поза увагою, що відповідачі у справі зареєстровані та знаходяться на тимчасово окупованій території України, де не надаються послуги поштового і кур`єрського зв`язку, а також не працюють оператори мобільного зв`язку, провайдери інтернет-зв`язку, що відіграє негативний вплив на можливість комунікації у будь-якій формі з іншими особами, в тому числі унеможливлює відправлення поштової кореспонденції. Таким чином, посилання Позивача на несвоєчасне повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин не заслуговує на увагу. Також вказує, що наявні у Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №2300-22-0362 від 06.07.2022 відомості Позивач під сумнів не ставить. Власне сам сертифікат також не оскаржується. Доводів про недопустимість або неналежність сертифікату в якості доказу матеріали справи не містять. Вказаний Сертифікат є передбаченим діючим законодавством (зокрема і Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»), а також умовами договору достатнім доказом настання обставин непереборної сили. Таким чином, лізингоодержувач вправі посилатися на обставини непереборної сили, і законодавство звільняє останнього від відповідальності (в тому числі нарахованих Позивачем пені, штрафів, 3% річних та інфляційних втрат). За відповідних обставин не несе відповідної відповідальності і поручитель.
22.01.2024 від ФОП Крикунова І.О. до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач-2 заперечив проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову з аналогічних з відповідачем-1 підстав, додатково вказавши, що посилання глибоко у тексті договорів відступлення на права до поручителів, не вказує на заміну сторін у договорах поруки, оскільки такі договори не були включені у текст договору фінансового лізингу, а договір поруки (забезпечувальний договір) є цілком окремим договором, із власним предметом і сторонами. Положення діючого законодавства для переходу прав за договором поруки передбачають укладення правочину у тій самій формі, що і забезпечувальний договір - у письмовій формі. Однак, додаткових угод чи окремих договорів (відступлення) прав вимоги щодо договору поруки не укладалося. Більше того, договори №28/12/22-1 від 28.12.2022 та №29/12/22-2 від 29.12.2022 не містять у своєму змісті чи додатках прямої вказівки щодо передачі прав кредитора за договорами поруки, зокрема, договором №210319-3/П від 19.03.2021. Таким чином, доказів наявності у ТОВ «БЛ ЛИЗНГ» вимагати виконання у Крикунова І.О. положень договорів поруки і договору фінансового лізингу не надано.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приморський» (Лізингоодержувач, Відповідач-1) було укладено договір фінансового лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021р.
За умовами Договору Позивач передає Лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору лізингу, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти майно (предмет лізингу) та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені Договором лізингу.
Сплата лізингових платежів здійснюється відповідно до п. 2.2. Загальних умов договору лізингу та Графіку сплати лізингових платежів, які включають платежі по відшкодуванню (компенсації) частуєш вартості Предмета лізингу та винагороду (комісію) Позивачу за отриманий у лізинг Предмет лізингу.
Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі відповідно до п.2.1.7, згідно з яким число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п.2.1.7.1 Загальних умов Договору.
Відповідно до п.2.1.7.1 Загальних умов Договору лізингу числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання Акту. (Наприклад: Дата підписання Сторонами Акту - 25 липня 2018 року черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14 серпня 2018 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується у останній робочий день відповідного календарного місяця.
Згідно з п.2.4 Загальних умов Договору лізингу, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.
Відповідно до п.2.1.8. Загальних умов Договору лізингу період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання Акту.
Відповідно до п.2.1.6. Загальних умов Договору лізингу акт - це акт приймання-передачі Предмета лізингу в лізинг.
ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» належним чином виконав свої зобов`язання та передав в користування Лізингоодержувачу предмет лізингу на підставі підписаного сторонами 26 березня 2021 року акта прийому-передачі майна.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 ст. 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно зі ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (далі - в редакції, чинній на дату укладання договору лізингу) передбачено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 11 ЗУ "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
У ст. 2 ЗУ "Про фінансовий лізинг" зазначено, що відносини, які виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до ст. 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.
Таким чином, відповідно до п.2.1.7.1 Загальних умов Договору лізингу Лізингоодержувач зобов`язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 15 числа кожного місяця (наприклад 15.04.2021р.; 15.05.2021р. і т.д,) в розмірі, визначеному в Графіку сплати лізингових платежів, тобто: періоди лізингу №1 - 15.04.2021р., №2 - 15.05.2021р., №3 - 15.06.2021р. і т.д.).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Всупереч прийнятих на себе за Договором лізингу зобов`язань, Відповідач-1 сплачував лізингові платежі не в повному обсязі, внаслідок чого з 16.03.2022 року по 14.05.2022 року за ним виникла заборгованість в розмірі 234 632,59 грн., а саме:
- з 15.03.2022 року (12 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 210655,4грн.;
- з 15.04.2022 року. (13 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 12130,81грн.;
- з 13.05.2022 року, (застосовується п.2.4 Загальних умов Договору лізингу, оскільки 15.05.2022 - вихідний день (14 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі - 11846,38грн.
Відповідно до п. 6.6. Загальних умов Договору у будь-якому випадку, незважаючи на те, вирішить Лізингоодержувач скористатися можливістю здійснити Викупний платіж, або не вирішить, Лізингодааець має право у односторонньому порядку відмовитись від Договору (розірвати Договір) та вилучити Предмет лізингу у випадках, передбачених пунктами 6.1.1. -6.1.4. Загальних умов. У разі порушення Лізингоодержувачем умов пунктів 4.4., 6.5., 9.3. Загальних умов, умов Додатку «Страхування» до Договору Лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитися (розірвати) від Договору та вилучити Предмет лізингу у Лізингоодержувача в наступному порядку:
6.6.1. Лізингодавець надсилає Лізингоодержувачу повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) та вилучення Предмета лізингу Із зазначенням строку та місця його передачі Лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання Договору (зобов`язань по Договору) щодо повернення Лізингоодержувачем Предмета лізингу є місцезнаходження Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення Предмета лізингу, повернути Предмет лізингу Лізингодавцю. Незалежно від цього Лізингодавець має право самостійно вилучити Предмет лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) Предмета лізингу без будь-яких погоджень або дозволів Лізингоодержувача або будь-яких інших осіб, з покладенням на Лізингоодержувача понесених при цьому витрат.
При цьому у п. 6.1. Загальних умов сторони погодили, що Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити умови цього Договору в таких випадках:
6.1.1. Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить, більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому Договорі.
6.1.2. Лізингоодержувач порушує умови Додатку «Страхування», пункти 2.9., 4.1.1.- 4.1.2., 4.3., 4.4. Загальних умов.
6.1.3 Лізингоодержувач протягом строку дії цього Договору порушує умови будь-яких договорів фінансового лізингу, оперативного лізингу (оренди), користування, прокату та інших договорів, укладених Сторонами.
6.1.4. Уразі порушення справи про банкрутство Лізингоодержувача, або прийняття рішення про ліквідацію чи реорганізацію Лізингоодержувача.
З матеріалів справи вбачається, що рекомендованим листом від 02.06.2022р. № 1633 ТОВ «Бест Лізинг» направило ТОВ "Приморський" (фіскальний чек № 0303800845320) вимогу наступного змісту:
"Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРИМОРСЬКИЙ" (надалі - Лізингоодержувач, Боржник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БЕСТ ЛІЗИНГ» (надалі - Лізингодавець, Кредитор) укладений та діє договір фінансового лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-І від 19 березня 2021 року (надалі Договір).
Відповідно до п. 5.2,1. Загальних умов Договору лізингу Лізингоодержувач зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) інформувати Лізингодавця про стан та адресу базування Предмета лізингу шляхом направлення звіту у формі встановленою в Додатку «Довідка» до Договору.
Проте Боржник, порушуючи умови Договору лізингу, не здійснив таке інформування за 1, 2, 3, 4 квартали 2021 року .
Згідно п.7.1.3. Загальних умов Договору Лізингоодержувач за порушення п.5.2. Загальних умов Договору Лізингоодержувач сплачує Лізиигодавцю сплачує у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості Предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок зазначеного порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення Остаточної загальної вартості Предмету лізингу) протягом строку дії Договору.
Пунктом 2.1.5 Загальних умов Договору визначено, що Остаточна загальної вартості Предмету лізингу - вартість Предмету лізингу, вказана в Акті або в останньому по даті акті коригування вартості Предмету лізингу, направленому Лізингодавцем.
Остаточна загальна вартість предмету лізингу згідно акту прийому-передачі майна від 26.03.2021р. становить 1 870 000,00 грн."
У зв`язку з чим вимагав сплатити суму штрафу у розмірі 74800,00 грн. за не подання звітності за 1, 2, 3, 4 квартали 2021 року та попередив про можливе вилучення предмету лізингу у зв`язку з простроченням оплати лізингових платежів більше 30 днів.
Також 03.06.2022р. за № 1644 ТОВ «Бест Лізинг» направило (фіскальний чек № 0303800845281) ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ» Повідомлення наступного змісту:
Між ТОВ "ПРИМОРСЬКИЙ" (надалі - Лізингоодержувач) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕСТ ЛІЗИНГ" (далі за текстом - Лізингодавець) укладений та діє договір фінансового лізингу: № 210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021 року (надалі - Договір).
ТОВ "ПРИМОРСЬКИЙ" має за Договором прострочену заборгованість (не сплатило лізингові платежі) та прострочення становить більше 30 (тридцяти) днів.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено право Лізингодавця відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.
У відповідності до п. 6.6. Загальних умов Договору Лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитись від Договору (розірвати Договір) та вилучити предмет лізингу у випадках, передбачених пунктами 6.1.1.-6.1.4 Загальних умов Договору, зокрема, у випадку, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому Договорі.
Пунктом 6.6.1. Загальних умов Договору передбачено, що Лізингодавець надсилає Лізингоодержувачу повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) та вилучення Предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі Лізингодавцю в межах України. Лізингоодержувач зобов`язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення Предмета лізингу, повернути Предмет лізингу Лізингодавцю.
Керуючись ч. 2 ст. 7 пп. 3, 4 ч. 2 ст. 10 Закону України від 16.12.1997р. № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг», п. 6.6.1 Загальних умов Договору, ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» повідомляє про розірвання (відмову від) Договору, укладеного між ТОВ "ПРИМОРСЬКИЙ" та ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ».
Враховуючи вищевикладене, вимагаємо в строк до 14 червня 2022 року включно повернути ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» за адресою: 03038, м. Київ, вул. Лінійна, 17, отримане за Договором майно - предмет лізингу."
Судом встановлено, що згідно п. 5.2.1. Загальних умов Договору лізингу Лізингоодержувач зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) інформувати Лізингодавця про стан та адресу базування Об`єкта лізингу шляхом направлення звіту у формі встановленою в Додатку «Довідка» до Договору.
Згідно п. 7.1.3. Загальних умов Договору за порушення п. 5.2. Загальних умов Договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості Предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок зазначеного порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення Остаточної загальної вартості Предмета лізингу) протягом строку дії Договору та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру Остаточної загальної вартості Предмета лізингу.
Пунктом 2.1.5. Загальних умов Договору визначено, що остаточна загальна вартість Предмета лізингу - вартість Предмета лізингу, вказана в Акті або в останньому по даті акті коригування вартості Предмета лізингу, направленому Лізингодавцем.
Так, згідно Акта прийому-передачі майна від 26.03.2021 року Остаточна загальна вартість предмету лізингу становить 1 870 000,00 грн.
Штраф за неподання звітності за квартал складає 1% від вартості майна.
Відповідач-1 не подав звітність за 1-й квартал 2022 року, у зв`язку з чим Позивач розрахував суму штрафу наступним чином: 1 870 000,00 грн. (вартість майна)* 1% * 1 квартал = 18 700,00 грн., яка і заявлена ним до стягнення.
Належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати лізингових платежів, своєчасного надання звітів, спростування доводів Позивача щодо наявної заборгованості Відповідач-1 суду не надав.
В подальшому 28.12.2022 між первісним кредитором ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» та ТОВ «ФК «ФАКТОР ПЛЮС» (Новий кредитор) було укладено договір №28/12/22-1 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги, за пунктом 2.1 якого визначено: в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний Кредитор передає у власність Новому Кредитору, а Новий кредитор приймає у власність права вимоги до лізингоодержувачів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною (Боржники) ... за договорами фінансового лізингу, передання прав та обов`язків тощо із врахуванням усіх доповнень, додатків, змін, додаткових угод/договорів (надалі за текстом -«Основні договори», «Права вимоги»).
За цим Договором Первісний Кредитор відступив шляхом продажу Новому Кредитору права вимоги до Лізингоодержувача за договором фінансового лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021р., укладений між ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» та ТОВ «Приморський», про що листом від 27.01.2023 року за № 235 ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» було повідомлено ТОВ «Приморський».
Згідно акту приймання-передачі оригіналів документів від 29.12.2022р. ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» передав ТОВ «ФК «ФАКТОР ПЛЮС» оригінали первинних документів (договорів, актів, тощо) за договором фінансового лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021р., укладеним з ТОВ "«Приморський».
Також 29 грудня 2022р. між первісним Кредитором (ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс») та ТОВ «БЛ ЛІЗИНГ» (Новий Кредитор) було укладено Договір №29/12/22-2 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договором лізингу, за яким Первісний Кредитор відступив шляхом продажу Новому Кредитору права вимоги до Лізингоодержувача за договір фінансового лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021року, укладений між «Фінансова компанія «Фактор Плюс» та ТОВ «Приморський».
Відповідного листа про відступлення прав вимоги було направлено ТОВ «Приморський» 27.01.2023 року за № 6.
Згідно акту приймання-передачі оригіналів документів від 29.12.2022р. ТОВ «ФК «ФАКТОР ПЛЮС» передав ТОВ «БЛ ЛІЗИНГ» оригінали первинних документів (договорів, актів, тощо) за договором фінансового лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021р., укладеним з ТОВ "«Приморський».
Судом встановлено, що обидва Договори купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги є ідентичними за своїми умовами та містять наступне:
2.1 За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний Кредитор передає у власність Новому Кредитору, а Новий кредитор приймає у власність права вимоги до лізингоодержувачів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною (Боржники) ... за договорами фінансового лізингу, передання прав та обов`язків тощо із врахуванням усіх доповнень, додатків, змін, додаткових угод/договорів (надалі за текстом -«Основні договори», «Права вимоги»).
2.2. За цим Договором Новий Кредитор, з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі оригіналів документів, за формою згідно Додатка №3 до цього Договору, набуває право власності на Право вимоги та набуває усі права кредитора за Основним договором.
Вказаним підтверджується факт набуття 29.12.2022р. права власності на права вимоги за договором фінансового лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021р., укладеним з ТОВ "«Приморський», від первісного кредитора ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» до нових кредиторів: ТОВ «ФК «ФАКТОР ПЛЮС» та в подальшому ТОВ «БЛ ЛІЗИНГ», який і є позивачем у цій справі. Оригінали вказаних актів приймання-передачі надані позивачем у судове засідання і досліджені судом (копії знаходяться в матеріалах справи)
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пункт 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 7.1.1 Договору лізингу передбачено, що за порушення обов`язку з своєчасної сплати платежів передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України - Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
Відповідно до п. 7.1.1 Загальних умов Договору Позивачем нарахована до стягнення пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати в сумі 111 134,65 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 2.7 Загальних умов Договорів лізингу визначено, що у разі, якщо Лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст.625 ЦК України Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.
На підставі ст. 625 ЦК України Позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 49 050,40 грн., а також 111 134,65 грн. процентів річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Судом перевірено вказані розрахунки Позивача за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що вони є вірними та відповідають умовам договору та чинного законодавства України.
Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується порушення ТОВ "Приморський" умов Договору лізингу, а тому заявлені позивачем до стягнення суми основної заборгованості, штрафу, пені, відсотків річних та індексу інфляції на загальну суму 524 652,29 грн. є обґрунтованими та підлягають стягненню на користь Позивача у повному обсязі.
Щодо доводів ТОВ "Приморський" відносно настання обставин непереборної сили (форс-мажору) суд зазначає наступне.
Дійсно, згідно ч. 3 ст. 75 ГПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомим фактом є те, що 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала військову збройну агресію проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває до часу винесення цього рішення.
Так, відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався. Так, 02.05.2023 набув чинності Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 20.05.2023 строком на 90 діб (тобто до 18.08.2023 року), який в подальшому неодноразово продовжується до цього часу.
З листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що "Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)."
Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що вказані у листі обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Місцем державної реєстрації та фактичного знаходження відповідачів є смт. Кирилівка, яка входить до Кирилівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами відповідно Наказу 318 від 21.11.2023), Кирилівська селищна територіальна громада знаходиться у тимчасовій окупації починаючи з 24.02.2022 і до нині. Факт знаходження Кирилівки у тимчасовій окупації також є загальновідомим фактом.
Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Кирилівської селищної територіальної громади є тимчасово окупованою територією (далі - Закон 1207-VІІ).
Згідно ч. 2 ст. 13 вказаного Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.
З метою збереження життя і здоров`я працівників, ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ» видало наказ №35 від 25.02.2022, яким зупинено господарську діяльність товариства починаючи з 25.02.2022 та оголошено простій.
Ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, форс-мажорні обставин не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Пунктом 8.1 Договору лізингу визначено: сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов`язання або невиконання своїх обов`язків за Договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, які безпосередньо впливають на виконання Сторонами їх обов`язків за Договором.
Згідно ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії.
ТОВ "Приморський" надано суду Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №2300-22-0362 від 06.07.2022, який видано Запорізькою торгово-промисловою палатою та яким засвідчено форс-мажорні обставини у вигляді військової агресії Російської Федерації проти України (тимчасова окупація території) які настали для ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ» по відношенню до зобов`язання здійснення платежів згідно п.8 Договору, пп. 2.1.7, 2.1.8, 2.2 Загальних умов Договору, Додатку «Графік сплати лізингових платежів», у термін: з 25.02.2022 року, за Договором фінансового лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021 року, укладеним з ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ».
Відповідно до ст. 219 ГК України суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Вказана сукупність обставин, за твердженням Відповідача-1, вплинула на здатність ТОВ "Приморський" здійснювати нормальну господарську діяльність (фактично її унеможлививши), одержувати прибуток і розрахуватися із кредиторами, в тому числі по угоді лізингу, а тому є надзвичайними та невідворотними обставинами (форс-мажором), а тому за відсутності вини та неможливістю усунення негативних факторів війни власними силами, ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ» звільняється від відповідальності за недотримання умов Договору фінансового лізингу.
Разом з тим судом встановлено, що відповідно до статті 8 «Обставини непереборної сили» Договору фінансового лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-від 19.03.2021 року:
8.2. Сторони зобов`язані письмово, не пізніше 10 діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України.
8.3. Якщо обставини, вказані в пункті 8.1. загальних умов, продовжують діяти протягом 30 днів з дати їх виникнення, то сторони проводять переговори з метою визначення заходів, яких слід вжити. У випадку, якщо на протязі наступних 10 днів сторони не зможуть домовитися, лізингодавець може прийняти рішення про вилучення предмета лізингу, а лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю на протязі 15 (п`ятнадцяти) днів з моменту прийняття такого рішення, при цьому усі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають.».
В порушення вказаних умов Договору фінансового лізингу, лізингоодержувач (ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ») жодним чином не повідомляв лізингодавця про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), доказів зворотного Відповідачем-1 суду не надано.
Оцінюючи доводи сторін в цій частині суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 сторона, яка не виконує свого зобов`язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо інша сторона не отримала це повідомлення протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо стороні, яка не виконує свого зобов`язання, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.
Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. У Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч. 3 ст. 7.1.7 «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконала, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права у ст. 8.108(3), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.
Також суд враховує висловлені Верховним Судом правові позиції щодо оцінки та необхідності підтвердження зв`язку форс-мажорних обставин з неможливістю виконання конкретного зобов`язання, проте з огляду на фактичні особливі обставини, що виникли в період початку збройної агресії РФ проти України.
Зокрема Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору». Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Також суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №920/505/22 наведені наступні висновки: сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; в будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1.053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Тобто, існування обставин непереборної сили повинно підтверджуватися також у сукупності з іншими доказами, наданими учасником провадження на підтвердження своїх вимог та заперечень. Навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про настання форс-мажорних обставин, суд повинен оцінювати цей доказ лише у сукупності з іншими.
При цьому, як вбачається з п. 50 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 по справі № 910/15264/21, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
З огляду на викладене Відповідачем-1 не доведено наявність форс-мажорних обставин в розумінні вимог укладеного між сторонами правочину, а тому його доводи в цій частині щодо звільнення його від відповідальності за порушення умов договору фінансового лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-від 19.03.2021 року судом до увагу не приймаються.
Щодо солідарного стягнення вказаних сум з поручителя Крикунова І.О. суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що з метою забезпечення зобов`язань Відповідача-1 за Договором лізингу, 19.03.2021 року між ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ», Відповідачем-1 та: Фізичною особою-підприємцем Крикуновим Ігорем Олександровичем (Відповідач-2, Поручитель -1), було укладено Договір поруки №210319-3/П, згідно умов п. 2 якого Відповідач-2, зобов`язався відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 усіх грошових зобов`язань за Договором лізингу в повному обсязі, в т.ч.: за сплату Позивачу лізингових платежів; сплату Позивачу санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на Відповідача-1 відповідно до умов Договору лізингу та/або чинного законодавства України.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).
Частиною 1 ст. 543 ЦК України визначено, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Враховуючи той факт, що поручителем за виконання зобов`язань за Договором лізингу виступає -Відповідач-2, то Кредитор за загальним правилом має право вимагати виконання зобов`язання як з Відповідача-1, так і з Відповідача-2, - як солідарних боржників.
З Договорів купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги №28/12/22-1 від 28.12.2022 та №29/12/22-2 від 29.12.2022 вбачається (п. 2.2), що за цим Договором Новий кредитор, з моменту підписання Акту приймання-передачі оригіналів документів за формою згідно Додатка № 3 до цього Договору, набуває право власності на Права вимоги та набуває усі права кредитора за основним договором, включаючи проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Боржниками, фінансовими та майновими поручителями правонаступниками/спадкоємцями Боржників зобов`язань, за Основним договором, а саме, але не обмежуючись, сплати основного зобов`язання; процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах, передбачених Основним договором. Новий Кредитор набуває усі права кредитора: за Основними договорами у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги. Загальний розмір заборгованості за Основними договорами на дату укладення цього Договору, Права вимоги за якими відстукаються, а також вартість відступлення Права вимоги зазначені у Додатку №1 до цього Договору.
Отже, за Договорами відступлення були передана до ТОВ "БЛ Лізинг" і права вимоги як до лізингоодержувача (ТОВ "Приморський") так і до поручителя Крикунова І.О .
Разом з тим, як вбачається зі змісту Договору поруки № 210319-3/П:
3. При невиконанні або неналежному виконанні Боржником зобов`язань за Контрактом, виконання яких забезпечується цим Договором, Поручитель і Боржник будуть відповідати перед Кредитором солідарно, тобто Кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов`язань за Контрактом як від Боржника, так і від Поручителя окремо, так і від Боржника та Поручителя одночасно, як в повному обсязі, так і в частині боргу,
4. У випадку невиконання або неналежного виконання Боржником зобов`язання, виконання якого забезпечується цим Договором, Поручитель окремо, повинен виконати таке зобов`язання перед Кредитором за Боржника, протягом 3-х (трьох) робочих днів з дня отримання відповідної вимоги/вимог від Кредитора. Сторони досягли згоди про те, що в разі неотриманні Поручителем вимоги Кредитора (в т.ч., але цим не обмежуючись, якщо: Поручитель змінив адресу зазначену в Договорі та письмово не повідомив про це Кредитора, або вимога Кредитора повернута Кредитору (в т.ч. , але цим не обмежуючись, у зв`язку з зазначенням неповної адреси, якщо адреса в такому вигляді була зазначена Поручителем у цьому Договорі або у подальшому письмовому повідомленні Поручителя про зміну адреси), або відсутністю Поручителі за адресою направлення вимоги, або відмовою від отримання вимоги, або закінченню терміну зберігання поштовим відділенням поштового відправлення тощо), вважається, що строк виконання Поручителем свого обов`язку за цим Договором настав протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення Кредитором відповідної вимоги на адресу Поручителя, зазначену в цьому Договорі (якщо про іншу адресу 8 подальшому Поручитель письмово цінним листом або нарочно не повідомив Кредитора).
Отже, з наведених умов договору суд дійшов висновку, що Кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов`язань за Контрактом як від Боржника, так і від Поручителя окремо, так і від Боржника та Поручителя одночасно, як в повному обсязі, так і в частині боргу, обов`язково надіславши Поручителю відповідну вимогу, яку Поручитель протягом повинен виконати 3-х (трьох) робочих днів з дня отримання відповідної вимоги/вимог від Кредитора.
При цьому у разі неотримання такої вимоги з вказаних у п. 4 підстав строк виконання Поручителем свого обов`язку за цим Договором буде вважатися таким, що настав протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення Кредитором відповідної вимоги на адресу Поручителя.
Таким чином, факт надсилання вимоги Кредитором Поручителю є обов`язковою умовою Договору, з якою безпосередньо пов`язане виконання Поручителем зобов`язання за Боржника і має бути доведене Позивачем належними та допустими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що усі вимоги та повідомлення про сплату заборгованості за Договором лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021р. надсилалися ТОВ "Бест Лізинг" та ТОВ "БЛ Лізинг" виключно ТОВ «Приморський».
Належних та допустимих доказів надсилання вимоги на адресу Поручителя Крикунова І.О. в порядку визначеному пунктами 3, 4 Договору поруки № 210319-3/П Позивачем суду не надано та визнано у судовому засіданні його представником.
Приймаючи рішення в цій частині суд також враховує, що у п. 4.1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» від 24.11.2014 № 1 передбачено: «Пред`явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору)».
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 910/18801/16: Згідно із пунктами 3.1 договорів поруки № 358 від 07.08.2015, № 363 від 13.08.201 та № 367 від 17.08.2015 у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором у встановлені договором строки, поручитель зобов`язується не пізніше 1-го банківського дня з моменту повідомлення його кредитором письмово абтелетрансмісійно про невиконання боржником прийнятих на себе зобов`язань сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, шляхом її перерахування на рахунок кредитора у спосіб, зазначений кредитором. Отже, як вірно зазначено судами, строк виконання зобов`язання за договорам поруки № 358 від 07.08.2015, № 363 від 13.08.2015 та № 367 від 17.08.2015 настає не пізніше 1-го банківського дня після повідомлення поручителя кредитором. Судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів, повідомлення відповідачем 1 позивача про невиконання Публічним акціонерним товариством "Стаханівський завод технічного вуглецю" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" зобов`язань за кредитними договорами Отже, строк виконання зобов`язань позивача не настав, а відтак у Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" було відсутнє право на договірне списання раніше встановленого строку.
Подання Позивачем позову не може вважатися пред`явленням вимоги до Відповідача-2.
Так, за приписами ч.1 ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.
Норми цивільного законодавства розрізняють поняття «пред`явлення вимоги» та «пред`явлення позову». Вказані поняття мають різне змістовне наповнення та різний порядок реалізації.
У п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» викладено наступні висновки: «Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. (…) Подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовим судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України».
Також суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, обов`язковою умовою для звернення до суду є наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права особи (позивача).
Верховний Суд в постанові від 13.07.2022 у справі № 916/3307/16 зазначив: 5.17. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019, у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.
Оскільки Позивач не надав до суду доказів на підтвердження порушеного, невизнаного або оспорюваного права зі сторони Поручителя (Відповідача-2), то суд дійшов висновку, що звернення Позивача до суду з позовними вимогами до Відповідача-2 є передчасним.
Крім цього суд враховує, що у п. 71 постанови Верховного Суду від 28.07.2022 по справі №902/560/20 висловлено наступну правову позицію: «Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що відступлення права вимоги за основним зобов`язанням не свідчить про автоматичний перехід до нового кредитора також права вимоги за забезпечувальним договором»
72. Твердження арбітражного керуючого Голубенко О.В. у касаційній скарзі про те, що за договором відступлення права вимоги відбувся перехід прав кредитора за договором поруки, укладеного між фізичною особою Крикунова І.О. (позикодавець) та ФГ "Ланецького" (поручитель), спростовуються змістом названого договору відступлення права вимоги, про що зазначив господарський суд апеляційної інстанції в постанові, що оскаржується.
73. Зокрема господарський суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до п. 2 договору відступлення права вимоги новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати солідарно від ОСОБА_2 та ФГ "Ланецького" виконання зобов`язань за основним договором, які виникли з моменту укладання основного договору, а саме: сплати заборгованості в розмірі 16256670,86 грн, а також оплати всіх штрафних санкцій, які виникли в зв`язку з невиконанням умов основного договору.
74. При цьому у п. 1 договору про відступлення права вимоги сторони визначили, що договір позики укладений між первісним кредитором і боржником і є основним договором, тоді як договір про відступлення права вимоги не містить будь-яких посилань на договір поруки. В п. 6 цього договору також відсутній обов`язок первісного кредитора передати новому кредитору примірник договору поруки.
75. Також господарський суд апеляційної інстанції додатково зауважив на тому, що про підтвердження наміру ОСОБА_1 щодо відступлення свого права вимоги ТОВ "Браїлівське" лише за договором позики вказує і та обставина, що представником ОСОБА_1 в січні 2021 року (після укладення договору відступлення) було подано заяву про примусове виконання рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 30.03.2018, а 27.01.2021 постановою приватного виконавця було відкрито виконавче провадження ВП №64311447 по примусовому виконанню за виконавчим листом №143/1269/17, за яким боржником є ФГ "Ланецького".
76. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
77. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст.ст. 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Для заміни кредитора згода боржника не є обов`язковою.
78. Тобто в разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов`язання, тобто обсяг прав та обов`язків його сторін залишається незмінним.
79. Наслідком відступлення права вимоги є заміна особи кредитора у зобов`язанні, а тому з огляду на зміст договору відступлення права вимоги щодо передачі права вимоги за зобов`язаннями боржника лише за договором позики є суперечливим факт наявності у ТОВ "Браїлівське" права вимоги до боржника ФГ "Ланецького" за договором поруки, як передумови для ініціювання відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "Ланецького".
Також Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №537/2115/19 висловив наступну правову позицію:
"За частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.
Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні."
Отже, правочином, на підставі якого у ОСОБА_1 виникло зобов`язання перед Кредитором є договір поруки №210319-3/П від 19.03.2021.
Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається.
Матеріали справи не містять доказів внесення змін у вказаний Договір поруки щодо особи Кредитора.
Таким чином, у ФОП Крикунова І.О. не виникло жодних зобов`язань перед ТОВ «БЛ ЛІЗИНГ», у зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення із Відповідача-2 на користь Позивача будь-яких сум грошових коштів заявлених у цій справі.
Підсумовуючи викладене та приймаючи рішення суд також виходить з того, що у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, з огляду на предмет та підстави позову суд дійшов висновку, що Позивачем доведено у спосіб встановлений ГПК України, а також належними та допустимими доказами порушення Лізингоодержувачем ТОВ "Приморський" його зобов`язань за договором фінансового лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021р., а тому заявлені позивачем до стягнення з ТОВ "Приморський" основної заборгованості, штрафу, пені, відсотків річних та індексу інфляції на загальну суму 524 652,29 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення вказаних сум солідарно з ФОП Крикунова І.О. суд відмовляє в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору у сумі 7869,78 грн., сплачені Позивачем при поданні позову, покладаються судом на Відповідача-1, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій (бездіяльності).
Питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішено судом в порядку ч. 8 ст. 129, ст. 244 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИМОРСЬКИЙ" (пр.Азовський, буд. 10, с.м.т. Кирилівка, Запорізька область, 72563; код ЄДРПОУ 03750434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛ ЛІЗИНГ" (вул. Зоологічна, буд.4-А, оф. 139, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 37027379) заборгованість в загальному розмірі 524 652 (п`ятсот двадцять чотири тисячі шістсот п`ятдесят дві) грн. 29 коп. за договором фінансового лізингу № 210319-1/ФЛ-Ю-І від 19.03.2021р., в тому числі:
- 234 632 (двісті тридцять чотири тисячі шістсот тридцять дві) грн. 59 коп. - простроченої заборгованості за лізинговими платежами;
- 111 134 (сто одинадцять тисяч сто тридцять чотири) грн. 65 коп. - пені,
- 49 050 (сорок дев`ять тисяч п`ятдесят) грн. 40 коп. - інфляційних втрат,
- 111 134 (сто одинадцять тисяч сто тридцять чотири) грн. 65 коп. - процентів річних,
- 18 700 (вісімнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп. - штрафу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИМОРСЬКИЙ" (пр. Азовський, буд. 10, с.м.т. Кирилівка, Запорізька область, 72563; код ЄДРПОУ 03750434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛ ЛІЗИНГ" (вул. Зоологічна, буд.4-А, оф. 139, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 37027379) витрати за сплати судового збору в сумі 7869 (сім тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 78 коп.
4. У позові до Фізичної особи - підприємця Крикунова Ігоря Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) - відмовити.
5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України "15" квітня 2024 р.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 03.04.2024 |
Оприлюднено | 17.04.2024 |
Номер документу | 118353543 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань лізингу |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Проскуряков К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні